кажан та електрохімія

Цікаво, а як вони поняли що саме треба симулювати? Ісус розказав?)

Зе економіст викатив потєшну статтю шо спінальна хірургія та операції на плечових суглобах походу частіше шкодять, ніж допомагають
Цікаво чи побачу я за життя різке зниження в частоті реконструктивно-ортопедично-нейро хірургії? Чи хоча б подібну оцінку у нас)

А де ділись всі харківські інтерни? Жоден не прийшов цього року
Знаю шо у більшості госпіталей драка за маніпуляції, а у нас тільки роби
Із мінусів треба єбашить
Ало

І от п'ятим кроком необхідно зупинитись і подумать.

DCS вчить, що треба було б так все і залишити. Принаймні на добу.

Але маючи лабораторію, банк крові і достатній людський та матеріальний ресурс можна скоротити шлях.

Крок п'ятий - закрити груди.

Крок шостий - вимити живіт, викинути трансверзостому і закрити живіт.
Паралельно з цим ревізія поранення стегна - там все ок. І видалення осколка з ока - там теж все ок.

Крок сьомий:

Після стабілізації гемостазу катетеризація епідурального простору "на живіт" та ESP-блок "на торакотомну рану".

Крок восьмий - пробудження.

Всі вісім кроків виконані протягом однієї доби. Наразі постраждалий стабільний, ближчий да середнього ступеню тяжкості, запланована евакуація в тил.

Ситуація:

Поєднання вогнепально-осколкове поранення.

Проникаюче в груди, проникаюче в живіт, поранення ока і поранення стегна в проекції судинно-нервового пучка з турнікетом. Турнікет хтось зняв дорогою.

Виконали КТ:

Пневмоторакс, рідина в перикарді, рідина в черевній порожнині.
Стрімко наростає гемодинамічна нестабільність.

Тягнемо в операційну без дообстеження та підготовчих заходів

По акупунктурі.
Взагалі цей механізм стосується всіх інтервенцій, які передбачають визначення місць, де болить, і всовування в них гострих предметів.
ВАЖЛИВО! Цей метод не стосується радикулопатій (коли нерви затисло килою міжхребцевого диску), якихось онкологічних болей чи інших нейропатій. Мова виключно про так званий міофасціальний синдром — біль від мʼязового перенапруження (спазму).
Він може виникати сам по собі, а може залишатись після лікування першопричини, наприклад коли зберігається мʼязове напруження повʼязане зі звичною незручною позою тощо.
Ми знаходимо точку найбільшого болю (зазвичай вона ж точка найбільшого спазму) і або робимо в неї інʼєкцію із введенням анестика/фізрозчину, або взагалі використовуємо акупунктурні голки.
Спойлер: більшість досліджень демонструють відсутність різниці між використанням «сухої голки» і інʼєкціями з введенням будь-чого.
(Є звичайно і дослідження які демонструють відсутність різниці між плацебо і акупунктурою але ми зараз не про це ггггг)
Кароч.
Саркомери (структурні одиниці мʼязів) спазмовані.
Ми в саму сєрєдінку того спазму пихаємо гостре.
Безпосередньо наносячи мікро-травму розриваємо клітини, що викликає розслаблення.
Рефлекторно посилюємо кровообіг в ділянку уколу (організм такий «ніхуя собі блять»), притік крові посилює мʼязове розслаблення.
Чи є дослідження що це работає? Так.
Чи є дослідження що це не особо і працює? Теж так))))))
Але в більшості досліджень є важлива обмовка: метод хороший тільки у пацієнтів які вже багато що перепробували.
І от саме таких ми стараємось брати в роботу. Результати особисто мені подобаються (але не забуваємо, що власний досвід — найнижчий рівень доказової бази).
Механіка зазвичай така: акупунктура — десь деньок біль від власне голкоковиряння — значне полегшення стану. При поверненні болю через 2-3 дні можна туди ж додати інʼєкції ботоксу. Але найчастіше біль проходить надовго тому в нашій практиці повторні доколювання — рідкість.
Сама процедура специфічна (лежати з голками в тілі 20 хвилин які ще й періодично докручують щоб точно боліло) але у нас в кабінеті музичка, ковдри і мій відволікаючий трьоп (працюємо над комфортом, це я в Японії піддивилась).
Та й таке)

Марафон триденного єбашилова на благо лікування хронічного болю розпочато. Поки не виходить (та і не треба) займатись виключно цим, але такими темпами (більше 15 людей на консультації) виглядає шо скоро ми будемо лікувати всю Харківську область мінімум 🥰

І от яка ситуація з цим виходить.
Основним документом, який регламентує нам лікування хронічного болю, є https://moz.gov.ua/uploads/9/45378-dn_643_06042023_dod.pdf.
Тема нова.
І вкрай важлива.
І людей, які в ній розбираються, майже немає.

Навесні цього року в госпіталі активно запрацювало реабілітаційне відділення і у мене зʼявилась можливість відновити свої спроби лікувати хронічний біль, які я починала ще до мобілізації.
Я в цьому розумію трошки більше, ніж нічого, тому постійно читаю, раджусь, пробую в межах можливого і накопичую власний досвід (який насправді нічого не важить в рамках доказової медицини, хах).
Це нудно, незрозуміло і довго (я в анестезіологію пішла не тому що люблю по півгодини збирати анамнез).
Але хтось же має?

І от перед відпусткою наче як це отримало якийсь нальот офіційності.
Показавши командиру більше 30 успішних кейсів (від наших втручань до зміни лікування і скерування до суміжних спеціалістів з позитивним результатом) ми з Кажаном (ну в основному він, насправді) отримали приміщення і якусь надію на розвиток.
Я розумію, що такі кейси набагато менш цікаві за улюблене вами кров кішки розпідарасило але вони важливі, бо це не про рятування життя, а про його якість після поранення.
Так і живем)

Натхненна попереднім постом обʼявляю музичну паузу!