
[З нагоди дня народження видавництва]
24 роки «Апріорі». Три з них я працюю тут.
Знаєте, як я вперше потрапила в офіс? Ще в студентські роки моя подруга Христя замовила собі дві книги про музику самовивозом, і я пішла з нею за компанію. Ми шукали за навігатором потрібну браму, а потім я натиснула на дзвоник першою, жартома кажучи: «Чого боятись?». Нам відчинили, і ми піднялися на третій поверх. Усередині було чимало людей: усі кудись рухалися, несли роздруківки, сперечалися. На мить ми обидві розгубилися, не знаючи, до кого звернутися щодо замовлення. Врешті хтось видав нам книжки, і ми пішли собі кавувати десь неподалік.
Свою комунікаційну кар’єру тут я почала із раптового прохання подруги Наді: вона готувалася стати мамою і потребувала когось, хто на пару місяців замінить її з веденням Instagram. На той момент я ще працювала в інституті МІОК при Політехніці. Зрештою, пару місяців перетворилися на пів року, пів року — на рік, а рік — на три. Із часткової зайнятості я перейшла на повну, Instagram переріс у всі соцмережі, потім додалися презентації, блогери, практиканти і, зрештою, майже вся рекламна діяльність. Ініціатива... ви знаєте 😁🙌🏻
За цей час було всяке: складні періоди, втома, багато роботи, але й багато драйву та радості. Дякувати Богу, зараз у мене є маленька команда помічників, а я себе пильную.
Дуже вдячна Наді й команді видавництва за віру і довіру. Моя робота крутезна, і я дуже тішусь, що можу нею займатися. Книги, які видає «Апріорі», читаю передусім я, і навіть якби тут не працювала, була б великою шанувальницею більшості наших видань.
За ці три роки я зустріла чимало прекрасних людей, багато чого навчилася (часом на власних помилках, часом просто на ходу) — і врешті стала собою теперішньою.