СХС | Сарматська Хорунжа Служба

28-29 вересня 1621 року завершилась Хотинська Битва.

28 числа відбулась остання велика і серйозна спроба турків взяти штурмом позиції військ Речі Посполитої. Спроба завершилась провалом для Османської імперії, тому наступного дня вони пішли на переговори.

Спільними зусиллями предки сучасних українців, поляків, білорусів та литовців здобули велику перемогу – змогли втримати Хотин з фортецею і зупинили просування турецької та ісламської експансії на терени Європи.

Належні спомин, славу та повагу треба віддати і командирам сил Речі Посполитої у тій величезній битві –  великим гетьманам Петру Конашевичу-Сагайдачному та Яну Каролю Ходкевичу.

Останній, нажаль, не дожив до остаточного завершення битви, помер 24 вересня у таборі біля позицій. Але смерть Ходкевича не похитнула бойовий дух воїнів Інтермаріуму, а навпаки зарядила на боротьбу і подвиги.
Пана Яна Кароля було поховано біля Хотина, у Кам'янці-Подільському.

9 жовтня поразку турків було закріплено у мирному договорі.

Шляхті – гонір! Рабам – жах!

СХС

12 вересня 1683 року відбулась битва під Віднем.

Сильно переважаюча турецька армія тримала столицю Австрії у жорсткій облозі. Місто постійно обстрілювалось, а мури руйнувались підкопами і вибухівкою.

Піковий момент у експансії Османської імперії на терени Європи, але наша цивілізація мала відповідь: Річ Посполита і Священна Римська Імперія об'єдналися у «Священну Лігу» і відправили свої війська під Відень.

Керував коаліцією та командував її військами наш славний король Ян lll Собеський, а у їх авангарді були крилаті гусари з теренів сучасної Польщі, України, Білорусі і Литви. Там були навіть козаки.

Наші великі предки – лицарі Міжмор'я – боронили не тільки східні рубежі Європи, але й не раз ламали плани турків. Так сталось і тоді в Австрії.

«Священна Ліга» підійшла до Відня та здійснила масштабну кавалерійську атаку з гори Каленберґ. Удар крилатої гусарії дезорганізував османів та змусив їх тікати.

Внаслідок цієї великої і славної перемоги облога була знята, а турки війну програли.

Шляхті – гонір!

СХС

Орша 1514: Велика перемога війська Міжмор'я над Московією.

8 вересня 1514 року поблизу міста Орша військо Великого Князівства Литовського і Руського спільно з поляками розбило московитську армію.

Попри те, що сили ворога були у 2-3 рази більші, війська Інтермаріуму під проводом нашого славного князя Костянтина Івановича Острозького розбили їх вщент понісши при цьому набагато менші втрати.

Ця велика спільна перемога української, білоруської, литовської та польської зброї над московитами є ще одним доказом того, що разом ми сила.

І поки ми разом, нас ніхто не здолає і ми будемо вигравати в сутичках навіть із тим супротивником, який у рази більший.

Сарматський Рух вітає всіх, чиї предки причетні, з річницею перемоги під Оршею!

Шляхті – гонір! Рабам – жах!

СХС

2 вересня 1621 року розпочалась Хотинська Битва.

Повномасштабні бойові дії між військами Речі Посполитої та Османською армією, які тривали 27 днів і завершились славною перемогою об'єднаних сил Міжмор'я.

У ті вересневі дні під проводом нашого великого гетьмана Яна Кароля Ходкевича билися воїни із Західної України, Польщі та Литви пліч-о-пліч з військом наддніпрянських і навіть загоном донських козаків під командуванням гетьмана Запорозького Петра Конашевича-Сагайдачного.

Ця битва – не кілька серйозних сутичок, а 27 днів штурмів та оборони, відступів і диверсій, масштабної боротьби 40-45 000 воїнів Інтермаріуму і 120 000 турецьких завойовників.

Тоді Хотинська фортеця і Дністер бачили не лише величезне побоїще і різні тактичні ходи, велику залученість гармат і звитягу лицарів, а навіть ряд бойових слонів з Османської сторони!

Нині мало хто згадує про цей великий подвиг наших предків у обороні Європи, але у Сарматському Русі ми підтримуємо пам'ять про перемоги славної Речі Посполитої.

Шляхті – гонір!

СХС

1 вересня 1939 року нацистська Німеччина розпочала вторгнення у ll Річ Посполиту.

З цього дня розпочалась і ll Світова Війна – один з найбільших і найкривавіших конфліктів в історії.

Військо Польське, де крім поляків служило і воювало багато українців, білорусів та євреїв, давало відчайдушний спротив окупантам, але через велику технічну перевагу lll Рейху, німецьку стратегію «Бліцкриґ» та удар СРСР на східних границях держава пала.

В ті перші дні осені все було проти міжвоєнної Польщі: фактично країна була затиснута «німецькими кліщами» у виді спільного кордону на заході, півночі та півдні, на сході ж були совіти – союзники нацистів.

Франція і Британія ж виявились зовсім не союзниками ll Речі Посполитої, а м'якими та нерішучими, які зрадили та кинули її під гусениці німецьких і радянських танків.

Також своє додала запізніла мобілізація, яку не проводили через бажання зберегти мир...

Ці події мають навчити нас завжди бути готовими до війни, надіятись лиш на себе і своїх, а не на далеких «союзників».

СХС

10 травня 1940 року загинув Станіслав Булак-Балахович.

Білорус, військовий діяч періоду Російської Імперії, громадянської війни і у подальшому Польщі, генерал і політик.

Пан Станіслав був людиною відважною та мудрою, справжній шляхтич, який у часи І та ІІ Світових Війн і міжвоєнного ладу продовжував справу наших предків – воював і боровся за незалежність рідного краю.

Першочергово генерал Балахович вважав рідним краєм Білорусь, яку захищав від червоної чуми і за волю якої вів бої та підпільну діяльність проти совітів навіть вже після завершення війни.

У другу чергу він був патріотом Міжмор'я, яке тоді існувало у виді міжвоєнної Польщі.

Захищаючи рідний Інтермаріум від нацистських і радянських окупантів пан Станіслав і здобув життя вічне.

Генерал був командиром добровольчого підрозділу, а після окупації діяв у підпіллі, загинув у Варшаві в перестрілці з гестапівцями.

Легенда, герой Спільної Справи білорусів, поляків, українців та литовців.

Спочивайте з миром, пане Балахович.
Боротьба триває!

СХС

25 березня 1918 року була проголошена Білоруська Народна Республіка.

На честь цього всі свідомі білоруси відзначають День Волі.

Вважаємо цю тему важливою і про яку варто розповідати і українцям, особливо у цей час.

Білоруси живуть у центрі колишньої Речі Посполитої, Білорусь – це серце нашої Спільної Справи.

Проголошення БНР – це доказ того, що як би не старалась Московія зробити з білорусів таких же московитів, вони попри все залишались тими самими старими і славними литвинами.

Попри тотальну московізацію, криваве придушення повстань, знищення церкви білоруси все одно залишились собою і разом з іншими підняли свій біл-червоно-білий стяг.

Нині московити знову думають, що підкорили Білорусь поставивши там ручний режим Лукашенка.

Хай думають так і далі, а ми дивлячись на білоруських добровольців, на велику і активну діяспору, на протести минулих років твердо знаємо, що литвини живі і близький день, коли їх терени будуть вільні.

Без вільної Білорусі Річ Посполиту не побудувати.

Сябри, з Днем Волі!

СХС

Сьогодні в Україні відзначається День Добровольця.

Гарячої весни 2014 року, коли лиш вся ця війна розпочиналась, саме добровольці змогли дати відсіч московитам поки регулярна армія старалась піднятись з руїн.

У 2022 році, коли московит вирішив повномасштабно вторгнутись в Україну, саме добровольці масово пішли до війська та зупинили східний «потоп».

Але хто ж такі ці «добровольці»?

Це є люди вищого порядку, шляхетної породи, які готові жертвувати комфортом і навіть життям, бо серця їх палають і дідівська кров кличе до подвигів, слави і справедливости.

Добровольці, як козаки без оформлення, так і контрактники – це є авангард шляхти, себто основа військової аристократії. Пам'ятайте про це.

І згадайте сьогодні ті дні як і АТО/ООС, так і нинішньої великої війни, коли люди лицарського стану добровільно і масово пішли у вогонь боїв та сирість окопів, не жаліючи ні крови, ні життя заради Вітчизни.

Шляхті – гонір! Рабам – жах!

СХС

Сьогодні минає 4 роки від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну.

Тоді, 4 роки тому, у ті холодні дні лютого і гарячі дні весни організувався наш перший колектив, який через роки виріс до того, що зараз зветься Сарматським Рухом.

Наші фронтовики пройшли цей славний шлях достойно, несли втрати, здобували перемоги та що б там не було – готові дальше йти вперід!

Також у наших лавах пам'ятають про те, що все це почалося не 24 лютого 2022, а ще на початку буремного 2014.

Ми пишаємось, що у наших лавах були і є ветерани ще тієї гарячої весни та всього, що було після неї.

Хоч АТО/ООС не були такими масштабними та інтенсивними, але все одно це була війна. Війна, яка нищила міста і давала можливості, на якій гинули люди і творили подвиги. Війна за Донбас, яка підготувала тисячі бійців і яка досі триває.

І не варто забувати що на початку 2014, що на початку 2022 у авангарді захисту України та всього Міжмор'я стояла наша військова аристократія – добровольці та ветерани.

Шляхті – гонір! Рабам – жах!

СХС

Нашій ідеології пів тисячоліття.

Звучить сміливо і комусь у це тяжко повірити, але якщо заглянути у історію, то перші згадки про сарматизм можна знайти у XV столітті.

Вперше написано про цю ідеологію, як уже поширений світогляд на теренах ВКЛ і Польщі, у «Хроніках Длугоша» Яна Длугоша.

У подальшому Матвій із Міхова написав «Трактат про дві Сарматії», де сказано, що колись на теренах Причорномор'я жило вільне та войовниче плем'я Сарматів, які є предками народів східної Європи та ідейними нащадками яких є місцева шляхта - вільна та войовнича аристократія.

Тема набрала широкої популярності. Праці поширювались та перекладались, багато хто почав писати про сарматизм, а сама ідеологія фактично стала державною у Речі Посполитій.

Одна із найголовніших ідей сарматизму як тоді, так і зараз – у народів Східної Європи були величні предки, а шляхта - нащадки їх військової аристократії.

Чому тоді саме сармати?
Розумієте, у той час була мода на античність, відповідно і на Геродота, який писав про Сарматію.

СХС

Сарматизм - це перш за все ідеологія про шляхту (аристократію), її світогляд та надзвичайну важливість у суспільстві.

А у якій країні панував Сарматизм?
Правильно, у Речі Посполитій.

Ця, передова для свого часу держава – важливий історичний приклад, сама назва якого походить від латинських слів Res Publica (дослівний переклад: Спільна Справа). Сам цей факт багато чого пояснює тим, кого цікавить наша система поглядів.

А якщо заглянути трішки глибше в історію, то можна побачити не просто країну з минулого, а велику аристократичну республіку, де панував природний порядок, де була свобода віросповідання, право на володіння зброєю і де кожен міг себе проявити.

На чолі цієї держави був король. Не наділений абсолютною владою, а перший серед рівних собі, вибраний аристократами з-поміж аристократії.

Отже, для сарматизму Річ Посполита є головним прикладом, по зразку якого потрібно будувати нове об'єднання східноєвропейських держав.

А в ідеалі нам потрібна нова аристократична республіка від моря до моря.

СХС

Наша ідеологія має назву «Сарматизм».

Що це таке?

Це шляхетський світогляд, який виник у XV столітті, був пануючим у славній Речі Посполитій і стоїть на трьох стовпах:

• Ієрархія. Люди від природи своєї не є рівними та не можуть такими бути. Є еліта суспільства, себто аристократія або більш мила нам назва - шляхта (люди вищого порядку).
Є люди звичайні: селяни, робітники, бізнесмени, інтеліґенція (не воюють і не є рівні аристократії, але вони працюють, щоб шляхта могла захищати їх).
І є содоміти та інші різного роду ліваки (найнижча верства, яку ми називаємо рабами).

• Мілітаризм. Задля захисту держави від зовнішніх та внутрішніх ворогів шляхта завжди має бути вишколена та озброєна.
А кожна звичайна людина мусить отримати базову військову підготовку на всяк випадок.

• Консерватизм. Верхні пункти - це не якісь там вигадки, це речі природні, перевірені часом і практикою; наша культура і традиція, яку варто відновлювати та берегти.
Взагалі консервативний світогляд - дуже важлива частина цієї ідеології.

СХС

22 січня 1863 року на теренах колишньої Речі Посполитої спалахнуло повстання.

Масштабне збройне повстання поляків, українців, білорусів та литовців проти московитських (і не тільки) окупантів.

Першочергова мета – відновити Річ Посполиту.

А якщо точніше сказати, то побудувати на її основі нову велику та сильну республіку вільних народів Міжмор'я, де були б шляхетські вольності, свобода і відсутність етнічних та релігійних утисків.

Тоді затята боротьба тривала 2 роки (1863-64) і була дуже кроваво придушена.

Але на основі відваги і жертви тих повстанців, у авангарді яких стояла стара шляхта, на основі їх подвигів і відчайдушного спротиву виросли і виростають нові покоління борців за Інтермаріум. Серед них і ми.

Для Сарматського Руху сьогоднішня річниця – це не просто важлива дата, це ідея, це її символ, це джерело натхнення і муза.

Московити і німці тоді думали, що знищили повстанців, але вони помилилися. Їх рокош лунає у наших серцях, а їх боротьба триває і зараз.

Шляхті – гонір! Рабам – жах!

СХС

Браття і сестри, вітаємо!

Ми – організація «Сарматія» – молодіжне крило Сарматського Руху. І ми розпочинаємо свою діяльність.

Наша першочергова ціль: сформувати справді праве середовище у тилу, на теренах від Балтійського до Чорного моря.

Доки наша Окрема Добровольча Чота захищає Інтермаріум на фронті, а волонтери з Sarmat Support їм допомагають, ми вишколимо нові покоління у дусі шляхетства, звичаїв і вольностей.

Нам потрібне активне юнацтво, яке готове добровільно загартовувати тіло та дух, навчатись і тренуватись, вести боротьбу за батьківщину і свободу.

Долучайтесь до наших лав, організовуйтесь, формуйте хоругви Сарматії у рідному краї.

Сарматія | Долучитись

Хто такі хорунжі?

У середні віки на теренах Міжмор'я хорунжим називали лицаря, що носив корогву (прапор) своєї землі або свого сюзерена.

У період Речі Посполитої хорунжий – це вже окрема посада. Воїн на цій посаді зберігав і носив стяг свого підрозділу (наприклад роти, сотні, полку) або свого війська (наприклад Війська Запорозького Низового).

У ХХ столітті хорунжий – це вже офіцерське або підофіцерське звання у деяких арміях (наприклад УСС, УГА, Військо Польське), яке втратило свою історичну суть залишивши лиш назву.

У ХХІ столітті посаду хорунжого та її історичний сенс почали відновлювати у полку «Азов», а у подальшому і в інших підрозділах Сил Оборони та громадських структурах.

У Сарматському Русі хорунжі – це такі ж, як і у середні віки чи період Відродження, зберігачі стягу та ідеї, що відображена на цьому стязі (у нашому випадку Ягелонської ідеї – концепції побудови Інтермаріуму). СХС вивчає, структуризує і пропагує нашу ідеологію, зберігає організаційні прапори та працює з членством руху.

СХС

Сьогодні розпочинає свою діяльність Сарматська Хорунжа Служба.

Підготовка до її запуску велась вже давно і нарешті, на саме Різдво, СХС починає працювати.

Фактично це є ідеологічна структура нашого руху, основні цілі якої:
• Формування сучасного сарматизму;
• Поширення його серед населення;
• Ідеологічне виховання членства.

Наші брати і сестри хорунжі будуть вивчати і пропагувати справді праві ідеї, вести ідеологічну роботу з бійцями і прихильниками Сарматського Руху.

Базову інформацію вам донесено, далі буде більше і цікавіше.

Шляхті – гонір! Рабам – жах!

СХС