Всесвіт у кишені

☄️ Йдемо на зіткнення зі шлейфом комети Галлея: наближається максимум метеорного потока Оріоніди

Насправді активність потока триває з 2 жовтня до 7 листопада. Як це часто буває у таких широких потоків, максимум не дуже яскраво виражений. За наявними прогнозами, пік активності Оріонід припадає на ніч 21/22 жовтня, але приблизно така ж активність може бути 20/21 та 22/23 жовтня.

Оріоніди та Ета-Аквариди — два потоки, пов'язані з кометою Галлея (1P/Halley). В обох випадках крихітні піщинки, які колись відокремилися від кометного ядра, врізаються в атмосферу Землі зі швидкістю ~66 км/с. Обидва потоки в минулому давали сплески активності. Але цього разу для Оріонід прогнозується ZHR близько 20. На практиці це означає, що за дуже гарного неба можна побачити до 10-14 метеорів за годину.

👀 Оптимальний час спостережень — друга половина ночі. Приблизно з 02:00 Місяць вже сідає за обрій, а північна частина Оріона, де розташований радіант, піднімається достатньо високо.

————
🛰 До слова, минулого місяця з'явилася стаття, автори якої пропонують місію до комети Галлея під час її наступного повернення в 2061 році. Складність в тому, що комета рухається ретроградно, сильно нахиленою орбітою. Тому під час минулого перигелію 1986 р. усі місії "Армади Галлея" були прольотними.
Команда інженерів і астрономів з ОАЕ та Італії пропонує місію, яка буде супроводжувати комету деякий час. Для цього вони рекомендують задіяти надійні технології (РІТЕГ та двигун на ефекті Холла), а траєкторію спланувати з гравітаційними маневрами навколо Юпітера і Сатурна.

Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

🪐 🚀 Вже за дві години стартує одна з найцікавіших місій 2026 року — MMX!

Головна мета MMX (Martian Moons eXploration) — доставити в земні лабораторії щонайменше 10 г ґрунту Фобоса. За наявним планом місії, це має відбутися у 2031 році.

▶️ Трансляція розпочнеться о 21:45, а сам запуск має відбутися о 22:41.

У Марса, як небесного втілення бога війни, є два супутника — Фобос ("страх") та Деймос ("жах"). З їх відкриття минуло майже 150 років однак їх походження і досі залишається загадкою. Серед гіпотез було навіть штучне походження принаймні одного з них. Тепер домінуючими є дві версії: Фобос і Деймос або є захваченими Марсом астероїдами, або були колись вибиті з поверхні Марса.

🪨 Головним об'єктом вивчення MMX буде Фобос, але заплановано щонайменше кілька прольотів повз Деймос.
💫 Невеличке уточнення: оскільки маса Фобоса занадто мала для гравітаційного захоплення, MMX буде рухатися як квазісупутник. Тобто фактично він буде рухатися навколо Марса, разом із цим облітаючи Фобос.

Хоча MMX здебільшого фігурує як японська місія, насправді це чудовий приклад міжнародної співпраці, оскільки в реалізації проекту також брали участь NASA, ESA, французький CNES та німецький DLR.

MMX складається з трьох частин. Рушійний модуль забезпечить переліт апарата до Марса. Дослідницький модуль здійснить посадку Фобос, випустить марсохід і проведе відбір зразків. Нарешті, модуль повернення вирушить назад до Землі та скине капсулу, яка має приземлитися в Австралії.

🚀 MMX виведе в космос ракета H3, що стартує з космічного центру Танегасіма (Японія).


Між іншим, якщо запуск таки відбудеться сьогодні, то це станеться у визначну для дослідження Марса дату. 10 років тому, 19 жовтня 2016 року, космічний апарат ExoMars Trace Gas Orbiter вийшов на орбіту Марса, аби розпочати дослідження його атмосфери.

Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

👏 Космічний телескоп Euclid відкрив свою першу комету! ☄️ Вона знайшлася на знімках, зроблених між 16 та 24 вересня, і отримала позначення C/2026 S1 (Euclid).

Euclid Європейського космічного агентства насправді призначений для глибокої зйомки далеких галактик. Тому рухомий об'єкт Сонячної системи, як бачите на анімації, розтягується в рисочку.

🛰 З огляду на стратегію спостережень Euclid, його ніколи не розглядали як "мисливця за кометами і астероїдами". Тим не менш, наукова група на чолі з аспірантом Гельсінського університету Mikko Pöntinen розробляла спеціальний софт для вивчення саме об'єктів Сонячної системи на знімках "Евкліда". І, звісно, вони раді були побачити його в дії.

💫 Комету вже підтвердили інші обсерваторії. Але через значну відстань, яка наразі перевищує 8.9 астрономічних одиниць, параметри орбіти поки що потребують уточнень. Схоже, C/2026 S1 (Euclid) рухається майже параболічною траєкторією, перпендикулярною до площини екліптики. Якщо ж насправді орбіта еліптична, то комета повернеться до Сонця через сотні тисяч років.

Хоча комета розташована на північному небі, вона занадто слабка для аматорського обладнання — близько +20m. І навіть через рік, у перигелії, не стане суттєво яскравішою.

Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

🔥 Язички сонячного полум'я: геліофізики намагаються розгадати рух спікул

На поверхні Сонця видно безліч тонких струменів плазми — спікул. Вони живуть лише кілька хвилин, але за цей час можуть скручуватися, роздвоюватися, зливатися і хитатися. Хоча ці структури відомі понад століття, походження їхніх рухів досі остаточно не з’ясоване.

☀️ Автори нещодавнього дослідження провели тривимірне магнітогідродинамічне моделювання, що охоплює об'єм 6000 × 9000 × 37000 км — від видимої фотосфери до нижньої області корони. Моделювання показало, що спікули є не окремими струменями, а утворюють взаємопов’язану структуру, що нагадує складчасту завісу.

Подібних до справжніх спікул, у симуляціях струмені піднімалися зі швидкістю 20–70 км/с, сягали висоти 6–16 тисяч кілометрів та існували 5–10 хвилин. Модель також пояснює частину їхніх рухів впливом ударних хвиль і обертання навколишньої плазми.

Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

Різні транзити МКС ми вже бачили: по диску Місяця (на світлому і темному небі), по диску Сонця, по Юпітеру...

🪐 А тепер ось транзит МКС по Сатурну! ❤️‍🔥
Зловити таке непросто. Явище рідкісне, покриття спостерігається у дуже вузькій смузі — буквально 58 метрів, а тривалість транзита — лише 0.0077 секунди 🤯 Вау!

Космічна станція виглядає дивовижно великою відносно планети. І справді: МКС на висоті ~400 км здається об'єктом розміром 27”. А Сатурн, що за 1,3 млрд км від нас, має кутовий розмір 22”.

📷 Benjamin Law  (City.astrophotography.canada)

Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

🥪 Шукаєте нічний перекус? Цілком ймовірно, що вас за цією справою викриють. Саме так сталося з (над)масивною чорною дірою, яка блукала далекою галактикою в пошуках поживи.

Спалах, відомий тепер як TDE 2023mfm, автоматичний огляд ZTF зафіксував 28 червня 2023 року. І за цим відкриттям слідувала робота ще багатьох інструментів наземних та космічних, в різних діапазонах, зокрема Swift, Chandra, XMM-Newton, Hubble, Keck та VLA. Доволі дивною (хоча й не безпрецедентною) виявилася відсутність рентгенівського випромінювання.
🌟 Яскравість нового джерела випромінювання за місяць досягла піку, а ще впродовж 100 днів поступово зменшувалася. Першу половину цього терміну температура залишалася на рівні ~20000 К.

Автори дослідження дійшли висновку, що причиною спалаху TDE 2023mfm стало припливне руйнування зорі чорною дірою масою 1 - 10 млн сонячних. В англомовній літературі вони називаються tidal disruption event — TDE. Однак, розташована ця чорна діра за 1,08 кілопарсек від центральної надмасивної чорної діри галактики.
🌌 Як саме вона туди потрапила? Точно невідомо. Скоріш за все, це залишок невеличкої галактики, яку більша колись поглинула. І якби вона не натрапила на нещасну зорю, ми й не дізналися б, що така масивна чорна діра десь нишпорить галактикою.

Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

🌌 Чи може темна матерія взаємодіяти сама із собою? Велетенське скупчення галактик El Gordo дає нові підказки.

El Gordo — одне з наймасивніших відомих скупчень галактик — виглядає для нас таким, яким було ~7 млрд років тому. І насправді показує процес зіткнення двох скупчень, сумарна маса яких перевищує 2 квадрильйони мас Сонця. Як настільки величезне надскупчення утворилося так швидко?

🫯 В новому дослідженні італійський астрофізик Riccardo Valdarnini змоделював зіткнення El Gordo, припускаючи що частинки темної матерії можуть взаємодіяти. Згідно з гіпотезою, вони можуть перебувати в основному або збудженому стані. За достатньо енергійних зіткнень, частинки переходять у збуджений стан, забираючи частину кінетичної енергії.

Наразі схоже, що такий механізм краще пояснює спостережувані властивості скупчення, ніж моделі без самовзаємодії або лише з пружними зіткненнями частинок. Якщо модель витримає перевірки й на інших подібних скупченнях, вона дасть важливу підказку про природу однієї з найбільших загадок сучасної астрофізики.

Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

"«Орел» сів" *

Тепер він — "здобич" метеорної камери, якій продемонстрував себе з найбільш вигідного ракурсу 🤣

* "«Орел» сів" — частина історичної фрази Ніла Армстронга, що знаменувала посадку "Аполлона-11" на Місяць 20 липня 1969 року. Повна оригінальна версія: "Houston, Tranquility Base here. The Eagle has landed."

📷 Marshall's Meteor Cam by NASA's Marshall Space Flight Center
В добірочку входять і інші істоти тваринного світу. Є там, наприклад, якась жабка.

Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

Схоже, деякі планети формуються вже відразу зі спиртом 🥂 Виглядає дуже завбачливо, але мова йде про метанол — сильну отруту. До того ж, не просто етанол, а "важкий".

Якщо ж серйозно, то Інститут Макса Планка звітує про перше виявлення в космосі повністю дейтерованого метанола. Тобто в молекулі CH₃OH водень заміщений на його "важкий" варіант — дейтерій (D, із додатковим нейтроном), тож виходить формула CD₃OD. Молекулу виявили навколо протозорі IRAS4A2 в молекулярній хмарі Персея в рамках проекту ALMA COMPASS Large.

🧬 В космосі органічних сполук насправді на диво багато. І саме метанол виступає ключовим "будівельним блоком". На поверхні крихітних пилових частинок він поступово вступає в реакції з вуглецем, киснем та воднем, утворюючи все більш складні молекули. Теоретично, окрім звичайного CH₃OH, в молекулі один, кілька чи навіть усі атоми водню можуть бути замінені дейтерієм. Але цю останню форму довго не вдавалося виявити.

Ба більше: CD₃OD спостерігається навколо IRAS4A2 приблизно у 100 разів більше, ніж передбачають моделі. До того ж в спектрах присутні лінії, які поки не вдалося ідентифікувати. А це важливо для розуміння еволюції органічних молекул в процесі формування зір і планет навколо них.

Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

- Чому він зелений?
- Тому що білий!
- Але ж зелених зір не буває...
Група астрономів задалася питанням: якого кольору були би білі карлики для людського ока?

✨ Жоден білий карлик не знаходиться настільки близько, щоб ми могли побачити безпосередньо якого він кольору. А ті яскраві зорі, колір яких ми бачимо, зазвичай виглядають червоними, оранжевими, жовтими, білими чи біло-блакитними. Зелених серед них нема: це пов'язано як зі спектром випромінювання, так і (частково) з особливостями нашого сприйняття кольору.

У світі зір білі карлики виявляються особливим випадком. Щільність атмосфер у найхолодніших з них може сягати 1 г/см³ — як у води, і в мільйони разів більше ніж у фотосфери Сонця. У цих умовах будь-які домішки в їх атмосферах, такі як вуглець, кальцій та натрій, взаємодіють зі щільною гелієвою плазмою та поглинають світло в широкому діапазоні кольорів.

👀 Науковці пропустили спектри низки білих карликів через модель людського кольорового зору, аби дізнатися якими ці зоряні залишки побачили би ми. Вийшло, що, залежно від складу атмосфери та температури, білі карлики можуть мати відтінки рожевого, фіолетового, жовтого, пурпурного і блакитного.

Та найбільше вражає WD J1330+6435, температура якого лише 4000 К. Він свого часу накопичив матеріал зі своєї планетної системи. Його атмосфера збагачена кальцієм, літієм і натрієм, що надає йому зеленого кольору 😳 Тож, цілком можливо, що зелені зорі все ж таки існують!

Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

🌌 Куди подівся газ цих карликових галактик? 🤔

Автор нещодавно опублікованого дослідження, нині студент Берклі (Університет Каліфорнії), Джуліан Шапіро (Julian Shapiro) почав серйозно займатися астрономією ще у старшій школі. Тоді він запримітив в даних огляду ID-MAGE три незвичайні карликові галактики — Shapiro Dwarf I, II та III, в яких чомусь припинилося зореутворення.

Це дивно: зазвичай ізольовані карликові галактики, до яких відносяться Shapiro Dwarf I, II та III, зберігають газ, необхідний для народження нових зір. А припинення зореутворення частіше спостерігають поблизу масивних галактик, які здатні перетягнути газ з карликів.

Можливим поясненням Шапіро бачить сценарій backsplash: колись ці галактики могли пролетіти поблизу масивного сусіда. Взаємодія з його середовищем позбавила їх газу, а гравітаційна взаємодія згодом відкинула далеко назовні. Один із можливих винуватців — галактика Вертушка (M101). Втім, Shapiro DG-II може бути супутником спіральної галактики NGC 5585. Аби розрізнити сценарії, потрібно точніше визначити відстані до об’єктів.

💫 Космологічна модель ΛCDM передбачає, що такі галактики можуть бути вельми розповсюдженими, але знайти переконливі приклади відносно близько до нас виявилося непросто. Три нові об’єкти — поки що кандидати, а не остаточне підтвердження такого сценарію.

Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

Дивовижна робота астрофотографів! 🤩 Відкрита ними раніше планетарна туманність PaStDr 8 виявилася оточеною протяжною оболонкою!

Майже рівно 5 років тому астрофотографи Dana Patchick, Xavier Strottner та Marcel Drechsler знайшли асиметричну планетарну туманність, діаметр якої на небі удвічі більший за діаметр повного Місяця. Тепер же більш глибокі знімки команди Echoes of the South показали, що вона має додаткову оболонку, яка світиться переважно в лінії двічі іонізованого кисню (блакитний).

Звідки взялася ця слабка оболонка? Цілком можливо, що вона являє собою протопланетарну туманність — приблизно як та, яку ми бачили вчора.

Ще один елемент, який привертає увагу — тонкі червоні (водневі) волокна. Це лише маленький фрагмент по-справжньому велетенського залишку наднової G354.0−33.5. Його видимі розміри сягають 11° × 14° 🤯

📷 Nicolas Martino, Louis Leroux, Vincent Martin,
Cédric de DECKER

Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

На диво, ця яскрава зоря не належить галактиці 🤷🏻

Головною героїнею свіжого знімка "Хаббла" є спіральна галактика NGC 1827 (у південному сузір'ї Голуба), орієнтована до нас рівно ребром. І хоча ми не бачимо класичних спіральних рукавів, на них натякають прожилки пилу. А яскраві блакитні області є, ймовірно, регіонами зореутворення.

NGC 1827 сфотографували в рамках програми дослідження 22 галактик та їх 260 супутників. "Хаббл" вже зняв 111 галактик-супутників, а на ті 149 що залишилися легендарний космічний телескоп витратить 149 витків навколо Землі.

Дослідження маломасивних галактик допомагають перевіряти передбачення космологічних моделей. І зібрані "Хабблом" дані в цьому допоможуть.

Якщо придивитися до знімку уважно, можна побачити безліч далеких галактик, що виглядають крихітними цяточками. А от зорі з чотирма дифракційними піками належать Чумацькому Шляху.

Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

Nā ʻUhane Māhoe Huki Pū i ke Ola — таку назву https://noirlab.edu/public/news/noirlab2621/ пара взаємодіючих спіральних галактик NGC 7253 від стажерів цьогорічного https://cds.coe.hawaii.edu/hokulani/.

Це неймовірне зображення було отримане за допомогою телескопа Gemini North, розташованого на горі Мауна-Кеа на острові Гаваї. Відтак і назву знімку дали гавайською. А перекласти її можна приблизно так:
"Два духи, що об'єднуються для створення життя".

Всесвіт у кишені | https://facebook.com/way2theuniverse | https://x.com/Way2Universe

Кора Меркурія могла сформуватися в екстремальній вулканічній активності. І невдовзі буде можливість це перевірити.

🌋 Вміст діоксиду кремнію (SiO₂) на поверхні Меркурія https://www.mpg.de/26948255/mercury-s-crust-formed-by-extreme-volcanism значно нижчим, ніж вважалося раніше. Нове дослідження оцінює його приблизно у 37% за масою — до 25% менше за попередні оцінки. А така бідність кремнеземом свідчить, що вулканічні породи Меркурія, ймовірно, утворилися з мантії, яка зазнала значно глибшого плавлення за дуже високих температур.

Під час охолодження планети діоксид крамнію поступово накопичувався в розплаві. Тому його низький вміст на поверхні може бути своєрідним слідом надзвичайно гарячого минулого Меркурія. Щоправда, остаточна картина може виявитися складнішою. Не виключено, що Меркурій спочатку мав більше SiO₂, але згодом втратив частину кисню.
Перевірити ці сценарії допоможуть нові дані місії BepiColombo.

🛰 Як раз завтра, 3 вересня, у BepiColombo буде важливий день.
Космічний апарат несе два орбітальних зонда: європейський https://www.esa.int/Science_Exploration/Space_Science/BepiColombo/Mercury_Planetary_Orbiter або MPO (від ESA) та японський https://www.esa.int/Science_Exploration/Space_Science/BepiColombo/Mercury_Magnetospheric_Orbiter_Mio або Mio (від JAXA).
▶️ Завтра вони разом відокремляться від основного апарату Mercury Transfer Module, і за цим можна буде https://www.youtube.com/live/oC7lQngNG3o, що розпочнеться о 14:45. Розділяться два зонди у грудні, вже після виходу на орбіту Меркурія.

Всесвіт у кишені | https://facebook.com/way2theuniverse | https://x.com/Way2Universe

🌟 Відкладений спалах: сигнал у радіодіапазоні відстав від рентгена майже на рік

Дивакувата галактика NGC 1275 (на фото, отриманому "Хабблом") — центральний об'єкт Скупчення Персея — примітна своїм активним ядром. Випромінювання в радіодіапазоні мінливе, а із центру галактики б'ють потужні радіоджети.

Аналізуючи спостереження рентгенівської обсерваторії Swift за 20 років, група вчених http://arxiv.org/abs/2608.13281 в даних 2023 р. два потужних спалахи в центрі NGC 1275. Спалахи, розділені двома місяцями, тривали по 5 днів. Перше, що спадає на думку, — припливне руйнування зорі. От тільки профіль спалахів не узгоджується з цією гіпотезою. Науковці припускають, що причиною є ударні хвилі в акреційному диску навколо чорної діри.

📡 Дані радіомоніторингу дають іншу картину: збільшення інтенсивності випромінювання відбулося аж через 296 днів. Цей проміжок дослідники інтерпретують як час, необхідний викинутій з акреційного диску речовині, аби досягнути того місця у струмені (джеті), де породжується радіовипромінювання. Автори попереджають, що це лише попередня гіпотеза. Але спалахи в NGC 1275 дають рідкісну можливість вивчити зв'язок між акреційним диском та радіоджетами.

🛰 До речі, про Swift. Після врятувати телескоп за допомогою космічного апарату LINK, обсерваторія https://science.nasa.gov/blogs/swift/2026/08/28/nasas-swift-restarts-science-observations/. Вчені отримають ще певну кількість корисних даних, допоки через 1-2 місяці Swift не увійде в занадто щільні шари атмосфери.

Всесвіт у кишені | https://facebook.com/way2theuniverse | https://x.com/Way2Universe

Чорні діри "брешуть" про свою масу? 🤨

Нещодавнє https://www.aei.mpg.de/1490509/do-black-holes-pretend-to-have-large-masses до події, що відбулася 23 листопада 2023 року. Детектори LIGO зареєстрували гравітаційні хвилі від злиття двох масивних чорних дір — подія GW231123. За попередніми оцінками, їхні маси становили близько 100 і 140 мас Сонця. Це проблема: чорні діри такої маси фактично не утворюються внаслідок еволюції звичайних зір. До того ж вони, ймовірно, дуже швидко оберталися, що робить подію ще складнішою для пояснення.

🌌 Вчені з Інституту гравітаційної фізики Макса Планка запропонували цікаву гіпотезу: можливо, минулі дослідження переоцінили параметри системи через гравітаційне лінзування. На шляху до Землі гравітаційні хвилі могли бути відхилені та підсилені масивним об’єктом, наприклад зоряним скупченням або компактним об’єктом масою близько 190–850 мас Сонця. Якщо врахувати цей ефект, сумарна маса чорних дір могла становити ~140 мас Сонця замість ~230, а вимоги до їхнього обертання стають значно менш екстремальними.

Поки що це лише гіпотеза: однозначних доказів гравітаційного лінзування GW231123 немає, та й сама природа можливої "лінзи" залишається загадкою. Проте вчені сподіваються, що майбутні модернізації детекторів гравітаційних хвиль дозволять надійніше виокремити такі випадки.

Всесвіт у кишені | https://facebook.com/way2theuniverse | https://x.com/Way2Universe

Коли усі друзяки хотіли влізти в кадр 🙃

Виразний Чумацький Шлях, зодіакальне світло та світіння атмосфери — в оточенні башт телескопів Міжамериканської обсерваторії Серро-Тололо, Чилі.

📷 CTIO/NOIRLab/NSF/AURA/Babak Tafreshi

Всесвіт у кишені | https://facebook.com/way2theuniverse | https://x.com/Way2Universe

🛰 Вогняна Samba

В ніч проти 1 вересня, о 00:39:38 (21:39:38 UTC), команда Європейського космічного агентства з борту спеціально піднятого літака https://www.esa.int/Space_Safety/Space_Debris/Samba_s_fiery_farewell_recorded як саме згорає космічний апарат.

Samba — один із четвірки супутників . Запущені вони були у 2000 р. для вивчення земної магнітосфери та її взаємодії із сонячним вітром. Після завершення місії вчені ESA вирішили дослідити детально наслідки зведення з орбіти. Головна мета — розробка максимально екологічних супутників, адже кожен такий епізод забруднює атмосферу, а деякі аерозолі руйнують озоновий шар.

☄️ Salsa та Rumba вже в атмосфері та дали вченим цінний досвід. Тепер же виключно точні розрахунки та обережна корекція орбіти Samba дали неперевершені результати. Супутник увійшов в атмосферу з точністю до 1 секунди над Тихим океаном, де за його згорянням команда ROSIE стежила з літака.

Вже цієї ночі, о 21:30:31 UTC, закінчить свій "космічний танець" останній з четвірки апаратів — Tango. До спостережень готуються прямо зараз.

Всесвіт у кишені | https://facebook.com/way2theuniverse | https://x.com/Way2Universe

Тісні пари "маленьких червоних цяточок": https://www.ipmu.jp/en/20260831-LRD на знімках "Вебба" може дати підказки про формування ранніх надмасивних чорних дір.

Little Red Dots (LRD) — загадкові об'єкти раннього Всесвіту — найчастіше виглядають одинаками. Вважається, що принаймні частина з них може бути надзвичайно компактними системами з центральними чорними дірами, які активно поглинають навколишню речовину.

🌌 Тепер група дослідників https://academic.oup.com/pasj/advance-article/doi/10.1093/pasj/psag092/8770858 чотири тісні пари таких об’єктів. Виглядають вони так, ніби між ними від кількох тисяч до десятків тисяч світлових років (значно менше діаметра нашої Галактики). Ми бачимо їх такими, якими вони були приблизно 12,5-12,8 млрд років тому, отже це дає можливість вивчити епоху їх бурхливого життя.

Знайти такі пари непросто: два дуже близькі об’єкти можуть виглядати як один. Тому вчені розробили метод, який аналізує колір кожного окремого пікселя.
Статистичний аналіз показує низьку ймовірність того, що в усіх чотирьох парах LRD просто випадково опинилися майже на одному промені зору. А дві пари вдалося додатково підтвердити спектроскопічно.

Якщо LRD справді пов’язані з активно зростаючими чорними дірами, ці системи можуть демонструвати важливий етап еволюції. Під час зближення галактик великі обсяги газу спрямовуються до їх центрів, що прискорює ріст чорних дір, а згодом самі чорні діри можуть злитися. Збільшення вибірки допоможе з'ясувати наскільки велику роль подібні пари відігравали у формуванні надмасивних чорних дір.

Всесвіт у кишені | https://facebook.com/way2theuniverse | https://x.com/Way2Universe

Ухххх яка зйомка!!! Так, це знову запуск космічного телескопа Nancy Grace Roman. І, ймовірно, ви вже здогадалися, що автором цього slow mo є Andrew McCarthy.

До речі, вчора ввечері, приблизно о 19:02, Nancy Grace Roman https://science.nasa.gov/blogs/roman/2026/08/31/nasas-roman-completes-first-mid-course-correction-burn/ перше 3-хвилинне корегування траєкторії. Друге за потреби відбудеться наприкінці тижня. Орієнтовно через 100 днів космічний телескоп вийде на орбіту навколо точки Лагранжа L₂, а після цього корекції будуть робитися раз на 4 тижні.

А, і ще. NASA запустили щось типу флешмоба, називається https://science.nasa.gov/mission/roman-space-telescope/adopt-a-pixel/. Ви можете віртуально "забронювати" собі один піксель першого зображення NGRST. Що з цього випливає — не зовсім зрозуміло, але розбирають їх швидше ніж гарячі пиріжки.
Всесвіт у кишені | https://facebook.com/way2theuniverse | https://x.com/Way2Universe

Вау! 😲 Другий із двох зміг https://x.com/Komet123Jager/status/2047644771196268852 Michael Jäger.

Точніше, тут не стільки сам спалах, скільки "танок" еруптивного протуберанця, яким цей спалах супроводжувався.
Масштаби справді вражають. Клочкуваті струмені плазми простягаються на сотні тисяч кілометрів. Для порівняння, діаметр Землі — лише ~12740 км.

Всесвіт у кишені | https://facebook.com/way2theuniverse | https://x.com/Way2Universe

Ну що ж, ви все одно рано чи пізно про це дізналися б...
Всесвіт у кишені | https://facebook.com/way2theuniverse | https://x.com/Way2Universe

Діва цього разу в нашій традиційній рубриці «Сузір’я місяця». Діва ніколи не піднімається високо в наших широтах, оскільки взагалі-то відноситься до південного неба. Але саме в ці дні приблизно опівночі досягає кульмінації.

Діва (лат. Virgo) — друге за розміром сузір'я земного неба, воно поступається лише Гідрі. Діва відноситься до найдревніших, зокрема це сузір'я виділяв ще Птолемей в своєму каталозі "Альмагест" (ІІ ст).

На ілюстрованих картах зоряного неба Діва тримає в руці колосся, положення якого співпадає з найяскравішою зорею — Спікою. Це не випадково. За однією з легенд, Діва уособлює Деметру — богиню плодючості та землеробства.

✨ Цікаві зорі Діви.
Спіка (α Діви) - "колос" - подвійна зоря, яку ми бачимо єдиним джерелом; більший компонент системи є блакитним пульсуючим гігантом.
Порріма (γ Діви) - теж подвійна; компоненти обертаються навколо спільного центру мас з періодом 171 р, тож іноді можливо розрізнити дві зорі окремо.
Заніа (η Діви) - потрійна система, причому між двома центральними зорями відстань як від Сонця до Меркурія.
109 Діви - біла зоря, що дуже швидко обертається, завдяки чому має сплющену форму. Із блиском +3.7m, колись вона була найяскравішою зорею в нині застарілому сузір'ї Гора Менала (Mons Maenalus). На сучасних картах його нема, але 15 квітня цього року Міжнародний астрономічний союз затвердив власну назву Maenalus — на честь стародавнього сузір'я.

🌌 Цікаві об'єкти Діви.
3C 273 - найяскравіший квазар, і взагалі перший відкритий
Діва відома величезною кількістю галактик. Лише до каталогу Мессьє входить 11 штук. Серед найбільш знаменитих — Сомбреро, низка галактик Ланцюжка Маркаряна

🎆 А ще — саме тут знаходиться точка осіннього рівнодення, і саме в цьому сузір'ї Сонце перебуває найдовше — 45 днів на рік (~16 вересня - 30 жовтня)

#constellation_of_the_month

Всесвіт у кишені | https://facebook.com/way2theuniverse | https://x.com/Way2Universe