Я командир 49-го окремого штурмового батальйону «Карпатська Січ».
Я очолив цей підрозділ в один із найскладніших періодів цієї війни — коли вона кардинально змінилася. Разом із нею змінилися тактика ворога й сам характер бою. Класичних стрілецьких боїв, які ми знали раніше, ставало все менше. Небо над позиціями наповнювалось дронами, і кожен рух — від ротації до підвозу води — став окремим бойовим завданням. Це час, коли ціна кожної помилки стала значно вищою, а робота піхоти — небезпечнішою, ніж будь-коли.
Уже тривалий час «Карпатська Січ» воює у Костянтинівці. Ми утримуємо свої позиції та знищуємо противника, якому вдається інфільтруватися в місто. Січовики роблять це щодня, незалежно від того, що відбувається в інформаційному просторі чи на вулицях.
Не буду вдавати, що в мене немає питань до рішень, які приймаються нагорі. Вони є. Я їх ставив і ставитиму своєму безпосередньому керівництву — там, де це треба робити.
Але одна річ — вимагати змін усередині системи. Інша — міняти командування армії поспіхом, під тиском. Моя позиція: перш ніж робити кроки, які безпосередньо впливають на бойову роботу військ, варто почути бойових командирів. І ось чому.
Народ має право виходити і має право вимагати. Але наслідки будь-яких кардинальних і непередбачуваних змін у війську доведеться долати нам — командирам Збройних Сил та Сил оборони. Якщо через ці зміни ми втратимо людей або позиції, які утримуємо сьогодні, це ляже не на когось абстрактного, а саме на наші плечі. Нам відповідати перед вищим командуванням. Нам говорити з родинами, якщо, не дай Боже, щось трапиться. Нашим людям — повертати втрачене.
Тому я підтримую чинного Головнокомандувача. Я оцінюю його зсередини — з власного досвіду його взаємодії з «Карпатською Січчю», з конкретних рішень та підтримки нашого батальйону. Ця оцінка склалася в мене задовго до нинішніх подій і не змінилася через них.
Зміна вищого військового керівництва вимагає часу на входження у взаємодію — на всіх рівнях, від планування до виконання. А в нашого батальйону і в суміжників на нашому напрямку цього часу немає. Напрямок, на якому ми працюємо, сьогодні один із найгарячіших, і ситуація тут змінюється буквально щогодини.
Попри всі заяви ворога і попри всебічний тиск — ми працювали і продовжуємо працювати. Захищати Україну від московської навали.
З повагою,
майор Євгеній Скорина,
командир 49-го окремого штурмового батальйону «Карпатська Січ»
🇺🇦
https://www.facebook.com/share/1BovGhkKam/?mibextid=wwXIfr |
https://www.instagram.com/ab49ks?igsh=ZHMyY213Z2U4Znlr |
https://www.instagram.com/ab49ks?igsh=ZHMyY213Z2U4Znlr |
https://youtube.com/@ab49ks?si=xH9YONaKVGVC1zOm
