Психолог під час війни

Три шляхи до сенсу: що логотерапія може дати родинам військових. І запрошення на безкоштовний тренінг

Я багато консультую близьких військових. І бачу, один з найважчих викликів - це стан очікування. Постійне очікування і невідомість.
Коли близька людина служить в ЗСУ, життя часто перетворюється на очікування. Від дзвінка до дзвінка, від новин до новин. Усе інше здається неважливим або навіть недоречним: як можна радіти, планувати, жити, коли він там?

Віктор Франкл, засновник логотерапії, знав цей стан зсередини. Він пройшов концтабори, не знаючи, чи живі його рідні. І саме там помітив: вистояти людям допомагало не стільки здоров'я чи сила, скільки відчуття, що їхнє життя має сенс.

Франкл описав три шляхи, якими людина знаходить цей сенс. Жоден із них не вимагає, щоб війна закінчилася.

Перший шлях: що я даю світу
Це все, що людина робить, створює, віддає іншим. Робота, турбота, волонтерство, виховання дітей.
Близькі військових роблять величезну роботу, але рідко її помічають. Тримати дім і дітей самій, збирати посилки, підтримувати батьків чоловіка, вислуховувати, втішати, організовувати. Усе це здається просто обов'язком, «тим, що треба». Але саме тут людина вже реалізує сенс, навіть якщо не називає його так.
Як це допомагає: коли ви помічаєте свою працю, зникає відчуття, що життя зупинилося. Ви не просто чекаєте, ви будуєте те, до чого ваша близька людина повернеться.
Спробуйте сьогодні ввечері записати три речі, які ви зробили для когось за цей день. Не великі подвиги, а звичайні справи. Часто цей список виявляється значно довшим, ніж здавалося.

Якщо це корисно - поставте вогник під постом. Напишу ще про 2 шляхи і як на практиці це виглядає.

І запрошую на мій безкоштовний майстер-клас в рамках мого дисертаційного дослідження.

Тренінг розроблений на основі логотерапевтичного підходу Віктора Франкла.
Я є сертифікованим логотерапевтом
Участь у дослідженні передбачає заповнення психологічних опитувальників до та після програми.
Участь є добровільною, а результати використовуватимуться в узагальненому вигляді для наукового дослідження.

Якщо ви приймаєте участь в тренінгу і заповнюєте тести перед і після курсу - для вас це безкоштовно.
Якщо ж ви не хочете приймати участь в дослідженні - тоді участь платна.

Участь у тренінгу:
✅ Безкоштовно для тих, хто бере участь у дослідженні та заповнює психологічні опитувальники до і після тренінгу.
📍1000 грн — для всіх інших учасниць, хто не захоче заповнювати тести (після 19 жовтня вартість 1200 грн).
Старт:
23 жовтня (пт, 19:00) - тренінг.

Важлива умова:
Кількість місць обмежено. Мені потрібно мінімум 35 учасниць для участі в тренінгу, коли їх наберу - реєстрація закриється.

Реєстрація - тут:
https://forms.gle/YDHRPRuMoBZkKzG67

Буду радий створити для вас простір підтримки, роздумів і пошуку власних джерел опори.

Ну і якщо це корисно - поставте вогник під постом. Напишу ще про 2 шляхи і як на практиці це виглядає.
P.S. Поділіться з тими дружинами військових і іншими родичами, кому це потрібно. Я впевнений, що це буде серйозною підтримкою для них.
@bagnenkoPsy

Заборонені фрази у спілкуванні з військовими. Частина 3.

Військові не надто довіряють цивільним та здебільшого уникають спілкування, але коли вони чують фрази, які свідчать про те, що цивільні взагалі не розуміють їх і того, через що вони пройшли/проходять — це руйнує їхню довіру ще більше.

Тому ми, цивільні, маємо вчитися розуміти військових, бо від нас дуже залежить, як вони адаптуються в цивільному житті після повернення з фронту.

Що є тригерним для військових?
1. Стигматизація
«Ти змінився», «Не перебільшуй» тощо, засудження.
2. Героїзація Героїзувати або жаліти — дві основні помилки цивільних.

Відносьтесь до військових з повагою та піклуйтесь про тих військових, які є у вашому оточенні.

26 жовтні я проводжу останнє заняття майстер-класу по темі взаємодії військових і цивільних.

Кому буде корисно?

Для психологів, психотерапевтів, консультантів, які вже працюють або планують працювати з військовими та ветеранами.
А також для дружин, мам, батьків, родичів і тих, хто хоче краще розуміти військових.


Після проходження серії майстер-класів ви навчитеся:
1. Краще розуміти, що відбувається з психікою військового під час служби, після травматичного досвіду та після повернення до цивільного життя.
2. Розрізняти, де достатньо психологічної підтримки, а де необхідне звернення до психолога, психіатра або іншого фахівця.
3. Розуміти базові механізми формування психічної травми та ПТСР.
4. Розпізнавати основні прояви ПТСР: флешбеки, уникання, гіпервиглядність, сильне збудження, емоційне оніміння та проблеми зі сном.
5. Допомагати людині стабілізуватися під час сильної тривоги, плачу, агресії, паніки або емоційного перевантаження.

Запрошую.
26 жовтня о 19:00.

Всі учасники отримають багато корисного матеріалу, а також:
— презентації;
— участь в закритому чаті і можливість дізнаватись більше від практиків;
— участь в інтерв’ю з ветераном, де він детально розкаже про цей досвід.

Реєстрація:
https://forms.gle/eE6aXViB3Ls5W1ZQ8

Якщо це було корисно — поставте «+» чи 🔥 в коментарях. Дякую!

@bagnenkoPsy

3 найкращі методи роботи з ПТСР у військових згідно досліджень

Готуюсь до майстер-класів, передивляюсь матеріали.
І от оновив знания якраз в методах, які працюють з ПТСР.

Поділюсь і з вами шматочком нашого навчання

Міністерство Ветеранів США рекомендує три індивідуальні травмофокусовані психотерапії:
1. Когнітивно-процесуальна терапія (CPT)
Допомагає опрацьовувати переконання, пов’язані з травмою, зокрема щодо провини, відповідальності, довіри, безпеки, контролю та власної цінності.
2. Пролонгована експозиційна терапія (PE)
Передбачає систематичне опрацювання травматичних спогадів і поступове наближення до безпечних ситуацій, спогадів або нагадувань, яких людина уникає.
3. EMDR — десенсибілізація та репроцесуалізація за допомогою рухів очей
Метод передбачає опрацювання травматичних спогадів із використанням двобічної стимуляції в межах структурованого терапевтичного протоколу.

Для цих трьох методів рекомендація на користь застосування ґрунтується на доказах ефективності з кількох систематичних оглядів. Настанова рекомендує індивідуальну травмофокусовану психотерапію замість фармакотерапії як основний спосіб лікування ПТСР, коли така терапія доступна, прийнятна для пацієнта й клінічно доречна.
Важливе уточнення: це не означає, що медикаменти не мають ролі або що психотерапія підходить кожному пацієнту за будь-яких обставин. Вибір залежить від клінічного стану, супутніх розладів, доступності лікування та переваг самого пацієнта.

Окрім трьох основних методів, Міністерство Ветеранів США умовно рекомендує ще три підходи:
• Когнітивна терапія Елерса (CT) — робота з травматичними спогадами, негативними оцінками події та переконаннями, які підтримують відчуття постійної загрози.
• Present-Centered Therapy (PCT) — терапія, зосереджена на актуальних життєвих труднощах, проблемах адаптації та навичках подолання, без обов’язкового детального опрацювання травматичного спогаду.
• Written Exposure Therapy (WET) — короткий структурований курс письмового опрацювання травматичного досвіду.

Рівень рекомендації тут слабший, ніж для CPT, PE та EMDR, через меншу кількість або інший обсяг доказів.
Annals of Internal Medicine
Це важливо для клінічної практики: не всі пацієнти готові до однакового формату роботи, а вибір методу має враховувати їхні потреби, переваги, клінічний стан і доступність фахівця.

Детальніше почитати можна на сайті Міністерства - тут (матеріал англійською мовою)
https://www.healthquality.va.gov/guidelines/MH/ptsd/

Більше про це можна почути на моєму навчанні. Вже сьогодні друге заняття з курсу "Військові і Цивільні. Базові знання 5.0."

Також запрошую на мій курс по взаємодії з військовими.
На 2-му занятті якраз планую приділити увагу цій темі.

Запрошую.
Попереду ще 2 заняття - 19 і 26 жовтня, на 19:00.
ну і перше заняття можна придбати в записі.

Всі учасники отримають багато корисного матеріалу, а також:
— презентації;
— участь в закритому чаті і можливість дізнаватись більше від практиків;
— участь в інтерв’ю з ветераном, де він детально розкаже про цей досвід.

Реєстрація:
https://forms.gle/eE6aXViB3Ls5W1ZQ8

Я дуже багато душі вкладаю в цей мій курс.
А ви зустрічали моральну травму? Чи знаєте, як взаємодіяти з нею?

Якщо це корисно — поставте 🔥 або +
@bagnenkoPsy

Чому важливо розуміти моральну травму? 2 важливі дослідження

Я вважаю, що цій темі недостатньо приділяють увагу
Моральна травма (moral injury) — один із важливих напрямів сучасних досліджень психологічних наслідків війни. Особливий інтерес становить досвід військовослужбовців, які зіткнулися з подіями, що суперечать їхнім моральним переконанням, або пережили зраду з боку командирів, побратимів чи інституцій, яким довіряли.
На відміну від травматичних реакцій, пов’язаних передусім із загрозою життю та страхом, моральна травма стосується порушення глибоких уявлень людини про добро і зло, відповідальність, справедливість і власну моральну ідентичність. Вона може супроводжуватися провиною, соромом, гнівом, втратою довіри, відчуженням і кризою сенсу. Це не окремий офіційний психіатричний діагноз, а концепція, яку досліджують у контексті бойового досвіду та психічного здоров’я.

Дослідження, яке важливо знати і розуміти.

Перше. Бретт Ліц та колеги (2009): як виникає моральна травма
Назва: «Моральна травма та моральне відновлення ветеранів війни: попередня модель та стратегія втручання».
Автори: Brett T. Litz та колеги. Clinical Psychology Review, 29(8), 695–706.
Джерело: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/30688367/

Що досліджували?
Автори запропонували теоретичну модель того, як досвід подій, що суперечать моральним переконанням військового, може призводити до тривалого психологічного страждання. Йдеться про ситуації, коли людина сама вчиняє дію, не може запобігти їй або стає свідком події, яка порушує її моральні принципи.
Основні висновки
- Моральна травма може виникати не лише через те, що людина зробила сама, а й через те, що вона бачила або не змогла відвернути.
- Центральними переживаннями можуть бути провина, сором, гнів, відраза до себе та втрата довіри.
- Людина може почати сприймати себе як морально зіпсовану або негідну прощення.
- Уникнення спогадів, самоізоляція та відмова обговорювати пережите можуть перешкоджати відновленню.
- Психологічна допомога має враховувати не лише симптоми, а й моральний конфлікт, відповідальність, самопрощення та можливість відновлення стосунків.

Найважливіша ідея: моральне відновлення не зводиться до зменшення тривоги. Воно передбачає роботу з тим, як людина розуміє власні вчинки, свою відповідальність і можливість жити відповідно до цінностей після пережитого.
Важливо: це концептуальна модель і запропонована стратегія втручання, а не доказ ефективності одного універсального протоколу лікування.

Друге. 2. Гріффін та колеги (2019): що відомо про наслідки моральної травми
Назва: «Моральна травма: інтегративний огляд».
Автори: Brandon J. Griffin та колеги. Journal of Traumatic Stress, 32(3), 350–362.
Джерело: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/30688367/

Дослідники проаналізували 116 епідеміологічних і клінічних досліджень, присвячених морально травматичним подіям, їхнім наслідкам і підходам до допомоги.
Основні висновки
Огляд засвідчив, що морально травматичний досвід пов’язаний із широким спектром наслідків:
- психологічними — провиною, соромом, гнівом і психологічним дистресом;
- соціальними — відчуженням, втратою довіри й труднощами у стосунках;
Автори також наголосили, що моральна травма може перетинатися з ПТСР та депресією, але не повинна автоматично ототожнюватися.
Найважливіша ідея: наслідки морально травматичних подій можуть охоплювати всю систему стосунків людини зі світом — від ставлення до себе до довіри до інших і відчуття сенсу життя.

Також запрошую на мій курс по взаємодії з військовими.
На 2-му занятті якраз планую приділити увагу цій темі.

Запрошую.
Попереду ще 2 заняття - 19 і 26 жовтня, на 19:00.
ну і перше заняття можна придбати в записі.

Всі учасники отримають багато корисного матеріалу, а також:
— участь в закритому чаті і можливість дізнаватись більше від практиків;
— участь в інтерв’ю з ветераном, де він детально розкаже про цей досвід.

Реєстрація:
https://forms.gle/eE6aXViB3Ls5W1ZQ8

Я дуже багато душі вкладаю в курс.
А ви зустрічали моральну травму? Чи знаєте, як взаємодіяти з нею?

Якщо це корисно — поставте 🔥 або +
@bagnenkoPsy

Ранковий біг дає багато енергії на весь день. Це те, що я вивчив в цьому житті.
Сьогодні в дощик.
Але такий дощик, приємний я б сказав. Легкий і теплий.

Тому вирішив все ж побігати.
Бо як я вже вивчив в цьому житті - ранковий біг дає багато енергії.

Нехай спорту буде більше в нашому житті в ці непрості часи.
@bagnenkoPsy

Безкоштовний тренінг для родичів військовослужбовців. Як знаходити внутрішню опору, коли життя сповнене невизначеності?

Коли твій чоловік, син, брат чи близька людина на війні, життя часто перетворюється на очікування між надією і тривогою. Хочеться знати, що з рідними все добре, бути поруч, допомогти. Але не все залежить від нас.

У цьому всьому важливо не загубити себе. Пам’ятати про власні потреби, мрії, цінності та те, що робить життя значущим.

Я оголосив нещодавно, що проведу 1 майстер-клас, який стане підтримкою для близьких військових. Вже більша частина групи набрана (мені потрібно 35+ людей), але ще є місця

Запрошую дружин, матерів, сестер та інших близьких військовослужбовців на логотерапевтичний тренінг «Сенс і внутрішня сила», заснований на підході Віктора Франкла.

Поговоримо про те, як знаходити опору в непростих обставинах, розрізняти те, що залежить від нас, і те, чого ми не можемо змінити, та зберігати зв’язок із власними цінностями.
На вас чекають практичні вправи, простір для роздумів і можливість побути серед жінок, які розуміють досвід очікування.
Вам не потрібно завжди бути сильними. І не потрібно відкладати власне життя до кращих часів.
Навіть серед невизначеності є місце для турботи про себе, любові, сенсу та маленьких кроків уперед.

Хто я?
Володимир Багненко, клінічний психолог, психотерапевт в методі логотерапії і екзистенційного аналізу, працюю з військовими їх рідними. Пишу дисертаційне дослідження про підтримку родичів військових.

Цей тренінг є частиною мого дисертаційного дослідження
Я проводжу дослідження психологічних особливостей родичів військовослужбовців та можливостей психологічної допомоги людям, які живуть у складних життєвих обставинах.

Якщо по-простому - дуже хочу розробляти ефективні методики, які допоможуть родичам військових триматись.

Тренінг розроблений на основі логотерапевтичного підходу Віктора Франкла.
Я є сертифікованим логотерапевтом
Участь у дослідженні передбачає заповнення психологічних опитувальників до та після програми.
Участь є добровільною, а результати використовуватимуться в узагальненому вигляді для наукового дослідження.

Якщо ви приймаєте участь в тренінгу і заповнюєте тести перед і після курсу - для вас це безкоштовно.
Якщо ж ви не хочете приймати участь в дослідженні - тоді участь платна.

Участь у тренінгу:
✅ Безкоштовно для тих, хто бере участь у дослідженні та заповнює психологічні опитувальники до і після тренінгу.
📍1000 грн — для всіх інших учасниць, хто не захоче заповнювати тести (після 19 жовтня вартість 1200 грн).
Старт:
22 жовтня (четвер, 19:00) - установча зустріч;
23 жовтня (пт, 19:00) - тренінг.

Важлива умова:
Кількість місць обмежено. Мені потрібно мінімум 35 учасниць для участі в тренінгу, коли їх наберу - реєстрація закриється.

Реєстрація - тут:
https://forms.gle/YDHRPRuMoBZkKzG67

Буду радий створити для вас простір підтримки, роздумів і пошуку власних джерел опори.

P.S. Поділіться з тими дружинами військових і іншими родичами, кому це потрібно. Я впевнений, що це буде серйозною підтримкою для них.
@bagnenkoPsy

Читаю «Ахіллес у Вʼєтнамі» Джонатана Шея

Дуже хороша книжка про те, що саме переживають військові.
На прикладі "Іліади" Гомера.

Постійно покращую мої знання в цій царині.
Для мене важливо розуміти військових і ця книга дуже допомагає в цьому. Нещодавно подарував її кільком військовим - вони дуже хвалили.

ось кілька тез, які дуже відгукуються і бачу їх у наших військових також:

✅ Моральна травма виникає через зраду. Особливо руйнівною є зрада з боку командирів або авторитетних людей, від яких військовий очікує захисту й справедливості.
✅Бойова травма руйнує довіру до світу. Коли командири порушують моральні зобов’язання, військовий може втратити віру в справедливість, авторитети та правила, на яких трималося його життя.
✅Довіра — основа психологічного відновлення. Відновлення після бойової травми потребує надійних стосунків, спільноти та відчуття приналежності. Відновлення потребує повернення сенсу та гідності. Військовому важливо не лише пережити травматичний досвід, а й відновити довіру, моральні орієнтири та відчуття себе частиною спільноти.

Знайшов кафе де є світло і смачна кава.
На сьогодні — це вже розкіш.

Хочете буду далі розказувати про думки з книг, які читаю - поставте вогник.

@BagnenkoText

Моральна травма у військових: як вона формується і чому вам потрібно про неї знати?

Моральна травма - одна з важливих концепцій для розуміння психологічних наслідків війни.

Я стикаюсь з нею періодично в моїй роботі з військовими. Тому хотів би приділити їй увагу. І також буду говорити на моєму курсі, на який запрошую вас.

Що це?
Моральна травма — це глибоке психологічне, емоційне та іноді духовне страждання, яке виникає внаслідок переживання, вчинення або спостереження подій, що суперечать фундаментальним моральним переконанням людини, або внаслідок зради з боку тих, кому вона довіряла.

Ключова ідея: військовий може переживати не лише травму від небезпеки життю, а й від того, що він зробив, чого не зміг зробити, що побачив або як із ним повелися інші.

Які ситуації можуть призводити до моральної травми?
У військовому контексті можна виділити 5 типових ситуацій.

1. Власні дії, які суперечать моральним переконанням.
Військовий може вважати, що вчинив неправильно, порушив власні принципи або завдав шкоди іншій людині. Він може повертатися до події з думками: «Я не повинен був так робити», «Я мав учинити інакше».
Важливо враховувати бойові обставини: рішення могли ухвалюватися за секунди, за неповної інформації та за відсутності хороших альтернатив.
2. Неможливість урятувати інших.
Військовий може переживати провину через загибель побратима, навіть якщо об'єктивно не мав можливості йому допомогти. Іноді людина оцінює власні дії заднім числом, уже знаючи результат, якого не могла передбачити в момент події.
3. Свідчення жорстокості або несправедливості.
Зіткнення з убивством цивільних, насильством, приниженням або іншими порушеннями моральних норм може руйнувати уявлення про людську гідність і справедливість.
4. Переживання зради.
Військовий може відчувати, що його покинули, обманули або несправедливо поставилися до нього ті, кому він довіряв. Це може стосуватися командування, побратимів, керівництва чи державних інституцій.
5. Морально складні рішення.
Іноді військовий опиняється перед вибором, у якому кожен доступний варіант має негативні наслідки. Навіть якщо рішення було обґрунтованим у конкретних обставинах, його наслідки можуть суперечити особистим цінностям людини.

У дослідженнях моральної травми ці ситуації часто описують через три широкі категорії: вчинення морально неприйнятної дії, свідчення такої дії та переживання зради з боку авторитетних осіб або інституцій.
При цьому моральні очікування від себе можуть залишатися незмінними.
Військовий може вважати, що повинен захистити побратима, урятувати пораненого, не залишити нікого позаду. Але реальність може не дозволити виконати ці зобов'язання.

Виникає внутрішня суперечність: «Я знаю, як мав би вчинити, але обставини не дозволили мені цього зробити»

Оця суперечність і мучить військового зсередини. Він порушив власні цінності, власні переконання і тепер живе з цим.

Головний висновок: моральна травма у військового може формуватися тоді, коли пережиті події вступають у глибоку суперечність із його моральними переконаннями, уявленнями про власну відповідальність або очікуваннями щодо інших людей. Її наслідки можуть виходити далеко за межі спогадів про бойові події — впливати на самооцінку, довіру, стосунки, духовність і здатність уявляти власне майбутнє.
Примітка: моральна травма не є самостійним офіційним психіатричним діагнозом. Наукові визначення та способи її оцінювання продовжують розвиватися.

Також запрошую на мій курс по взаємодії з військовими.
На 2-му занятті якраз планую приділити увагу цій темі.

Запрошую.
Попереду ще 2 заняття - 19 і 26 жовтня, на 19:00.
ну і перше заняття можна придбати в записі.

Всі учасники отримають багато корисного матеріалу, а також:
— презентації;
— участь в закритому чаті і можливість дізнаватись більше від практиків;
— участь в інтерв’ю з ветераном, де він детально розкаже про цей досвід.

Реєстрація:
https://forms.gle/eE6aXViB3Ls5W1ZQ8

Я дуже багато душі вкладаю в цей мій курс.
А ви зустрічали моральну травму? Чи знаєте, як взаємодіяти з нею?

Якщо це корисно — поставте 🔥 або +
@bagnenkoPsy

Коли треба з кимось обговорити свої проблемки, а на психолога бюджету не вистачає.

(Підписуйся @ObodrenieHumour)

Безкоштовний тренінг для родичів військовослужбовців. Як знаходити внутрішню опору, коли життя сповнене невизначеності?

Коли твій чоловік, син, брат чи близька людина на війні, життя часто перетворюється на очікування між надією і тривогою. Хочеться знати, що з рідними все добре, бути поруч, допомогти. Але не все залежить від нас.

У цьому всьому важливо не загубити себе. Пам’ятати про власні потреби, мрії, цінності та те, що робить життя значущим.
Запрошую дружин, матерів, сестер та інших близьких військовослужбовців на логотерапевтичний тренінг «Сенс і внутрішня сила», заснований на підході Віктора Франкла.

Поговоримо про те, як знаходити опору в непростих обставинах, розрізняти те, що залежить від нас, і те, чого ми не можемо змінити, та зберігати зв’язок із власними цінностями.
На вас чекають практичні вправи, простір для роздумів і можливість побути серед жінок, які розуміють досвід очікування.
Вам не потрібно завжди бути сильними. І не потрібно відкладати власне життя до кращих часів.
Навіть серед невизначеності є місце для турботи про себе, любові, сенсу та маленьких кроків уперед.

Хто я?
Володимир Багненко, клінічний психолог, психотерапевт в методі логотерапії і екзистенційного аналізу, працюю з військовими їх рідними. Пишу дисертаційне дослідження про підтримку родичів військових.

Цей тренінг є частиною мого дисертаційного дослідження
Я проводжу дослідження психологічних особливостей родичів військовослужбовців та можливостей психологічної допомоги людям, які живуть у складних життєвих обставинах.

Якщо по-простому - дуже хочу розробляти ефективні методики, які допоможуть родичам військових триматись.

Тренінг розроблений на основі логотерапевтичного підходу Віктора Франкла.
Я є сертифікованим логотерапевтом
Участь у дослідженні передбачає заповнення психологічних опитувальників до та після програми.
Участь є добровільною, а результати використовуватимуться в узагальненому вигляді для наукового дослідження.

Якщо ви приймаєте участь в тренінгу і заповнюєте тести перед і після курсу - для вас це безкоштовно.
Якщо ж ви не хочете приймати участь в дослідженні - тоді участь платна.

Участь у тренінгу:
✅ Безкоштовно для тих, хто бере участь у дослідженні та заповнює психологічні опитувальники до і після тренінгу.
📍1200 грн — для всіх інших учасниць, хто не захоче заповнювати тести.
Старт:
22 жовтня (четвер, 19:00) - установча зустріч;
23 жовтня (пт, 19:00) - тренінг.

Важлива умова:
Кількість місць обмежено. Мені потрібно 35 учасниць для участі в тренінгу, коли їх наберу - реєстрація закриється.

Реєстрація - тут:
https://forms.gle/YDHRPRuMoBZkKzG67

Буду радий створити для вас простір підтримки, роздумів і пошуку власних джерел опори.


P.S. Поділіться з тими дружинами військових і іншими родичами, кому це потрібно. Я впевнений, що це буде серйозною підтримкою для них.
@bagnenkoPsy

Травма не дозволяє нам бачити добре. Роздуми про книгу Стефані Фу «Що знають мої кістки»


Я читаю потихеньку книгу Стефані Фу "Що знають мої кістки", мені дуже подобається. І там є один дуже цікавий момент - травма впливає на те, що ми просто не помічаємо добре.

Головна героїня книги - її авторка, Стефанія Фу досліджує власне зцілення від комплексного ПТСР.
І вона описує, як повернулась додому і побачила зовсім інше місце, ніж те, яке бачила у власних спогадах. В спогадах це було похмуре жахливе місце

«Я бачила Сан-Хосе лише як місце болю. Місце, де люби були жорстокими без жодної причини. Коли люди запитували мене, чи варто туди їхати, я бухала носа і казала, що це пустка, тут немає ні сенсу, ні правди…»

І ще тут:

«Десять хвилин я тупо витріщалась на каньйони … щоб прийти до очевидного і нищівного висновку: тут завжди було так гарно. Я просто не помічала цього»

Але потім вона побачила так багато краси в рідному місті, коли повернулась через багато років.

Це дуже точно.

Травма робить нас сліпими до хорошого. Ми ніби фокусуємось на тому, що сталось і це забирає всю енергію, весь наш ресурс.

Про це, до речі, я навчаю на курс про взаємодію з військовими - що ПТСР міняє людину, але від цього можна зцілитися.

Якщо вам цікаві такі думки по ходу читання - поставте вогник.
Буду і надалі писати про класні книги.

@BagnenkoText

"Ви мене не розумієте і це правда."; "Я зараз обуза для родини і я не хочу цього."; " Транслюють, що ветеранам у нас відкрита дорога. А насправді все не так." Військовий говорить.

***
Я батько 4-х. І вони бачать зміни в мені. Я не хочу змін в собі на гірше, хочу вилікуватись. Але поки я став дуже дратівливий.
***
Темноти став боятись.
І крові почав боятись.

раніше взагалі не страшно було.

***

Що би я хотів покращити зараз в своєму стані? Вночі турбує, що багато балакаю.
І постійні думки про війну. Постійні.

***
Перший рік після повернення був просто пекло. Цивільні таке чудили.
Ні з ким не спілкувався.
я й на вулицю не виходив.

***
Ви сказали одну дуже важливу річ минулий раз. І довіра до вас одразу зросла. Тому я тут.
Ви сказали: Я тебе не розумію і ніколи не зрозумію, бо я не був там.

І це чиста правда.
Коли мені цивільні кажуть, що я тебе розумію - це брехня.
І моя довіра падає до нуля.
Тому я тут, через ваші слова минулого разу.
**
Зараз не люблю тиші.
А раніше, я ж рибак, ходив на рибалку і обожнював тишу.
Пройшов по траві і чуєш як за тобою примята трава піднімається.
Це мене вчили рибаки.
Коли ти навчишся слухати тишу - будеш щасливим.
А я зараз не люблю тишу, уявляєте?

***
у мене сни важкі.
прокидаюсь. а я весь в крові.
таке відчуття сильне.

Сплю мало. пару годин може.

Всередині всього колотить. Наче зараз щось трапиться.
***
Болючого багато.
А щось нормальне - провали в пам’яті.

***
Дружина каже, що я інша людина. Зовсім інша.
Я зараз обуза для родини і я не хочу цього.
Дружина не каже цього, що обуза. Не видає. Я ж по сину бачу.
У мене настрої міняються по 10 разів на день.

Сім’ї раніше приділяв багато часу.
Ми вилітали 7 разів на рік за кордон.
А зараз мені наче все байдуже стало. ось так.
***
Сниться, що часто в оточенні і не можу вийти.
Сниться втрата побратимів. Підлеглих.
Або що взяли в полон.
***
Я дуже замкнена людина. Ні з ким взагалі не говорю.
Дякую, що зміг виговоритись вам.
***
Я з великою повагою до вас.
Але не вірю, що мені може щось допомогти.

На тебе дивляться, що ти якийсь ідіот. А я просто воював за всіх них. І це болить
***
Я вам так скажу - на дідах тримається армія.
Вони вчать життю молодих хлопців.
Не війні, а життю.

***
В одній великій і відомій компанії в Україні сказали, що не готові брати на роботу, коли побачили, що я ветеран.

Транслюють, що ветеранам у нас відкрита дорога. А насправді все не так.
Наче переживають за наше ментальне здоров’я. Але насправді бояться мене взяти на роботу.

Причому це не тільки в мене - знайомого також туди не взяли. І це злить - говорять одне, а на ділі інше.

*
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід з клінічним психологом без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.
Важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
*
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного і пальне на дорогу до хлопців.
Ось збір на підтримку моєї роботи з військовими:
🔗Посилання на Банку
https://send.monobank.ua/jar/4XtefYkEZN

Знов закінчились донати після останньої закупки книг.
*
А якщо хочете навчатись взаємодії з військовими - запрошую на мій курс, "Військові і цивільні. 5.0», — Тренінг для родичів військовослужбовців і всіх, хто проходить складні часи.який буде також частиною дослідження і дисертації.

Стартували 12 жовтня. Попереду ще 2 заняття - 19 і 26 жовтня. Запис буде. Реєстрація:
https://forms.gle/uBZ8NJy8PJ4qASMt8

Якщо це корисно — поставте 💔
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy

Себастьян Юнґер зараз в Києві.

Це максимально неочікувано.
Але це правда.

Автор книги «Племʼя» вчора був на форумі Перших леді і джентльменів, організованому Оленою Зеленською.

А сьогодні провів спонтанну презентацію у книгарні «Наш Формат». Як мені розказала Анастасія з видавництва, вийшло все дуже швидко і тільки сьогодні зранку затвердили це.
І це дуже і дуже круто!

Я побачив купу військових психологів і військових, з якими знайомий або вживу або заочно — Костянтин Вальде Ульянов, Олег Гуковський, Олена Риж, Володимир Галащук. Тут зібрались ті, хто розуміють важливість цієї книги і підтримки військових загалом.

Книга «Племʼя» — одна з кращих, для військових.

В кінці я підійшов до нього і так прямо і сказав, що вже більше 100 його книг подарував хлопцям. Я дуже люблю цю книгу!

Він щиро подякував.

Сильний автор. +1 улюблений автор, з яким познайомився вживу.

В коментарях — підписана книжка.

А ви читали «Племʼя»?
https://t.me/bagnenkoText

Базові принципи логотерапії в роботі з військовими. Частина 1.

Я клінічний психолог, що працює з військовою травмою, екзистенційними кризами за допомогою логотерапії.
І сьогодні розкажу про деякі базові принципи, які допомагають мені в роботі з військовими. Матеріалу багато, тому це частина 1, якщо це корисно - відреагуйте в пості, напишу продовження)

Важливо зазначити, що в моїй роботі з військовими логотерапія насамперед допомагає працювати з питаннями сенсу, відповідальності, свободи ставлення, провини, втрати, ідентичності та майбутнього. Її не варто використовувати як заміну травмафокусованому лікуванню ПТСР: особливо корисною вона може бути як доповнення, коли після зменшення симптомів залишаються питання "для чого жити далі?", "що означає те, що зі мною сталося?" та "ким я є після війни?".
У військових дослідженнях сенс життя має помірний негативний зв'язок із симптомами ПТСР, але причинність цього зв'язку ще потребує окремого підтвердження.

Цікаве дослідження я знайшов в журналі "Journals of affective disorders" за грудень 2020, яке проводилось з військовими армії США.
(посилання тут: https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0165032720326690)

Результати дослідження свідчать про те, що сенс життя відіграє вирішальну роль у адаптації до травматичних подій. Розробка та тестування рандомізованих контрольованих досліджень для визначення того, чи призводить збільшення сенсу життя до зниження посттравматичного стресу у військовослужбовців США, може сприяти постійним зусиллям, спрямованим на відновлення після травми.

Базові принципи, які важливі для мене.
Варто відзначити, що з кожним військовим робота визначається купою додаткових факторів - він діючий військовослужбовець чи ветеран, що його турбує, як він спить,
Але все ж це ті принципи, які допомагають мені:

Принцип 1. Людина не зводиться до травми
Основна логотерапевтична позиція: військовий не є лише "пацієнтом із ПТСР", "пораненим", "ветераном" або "людиною з травматичним досвідом".
Запитання, які можна використовувати в роботі:
"Хто ти ще, крім людини, з якою це сталося?"
"Що залишилося твоїм, незважаючи на війну?"
Мета: повернути людині ширшу ідентичність.

Принцип 2. Шукати не абстрактний "сенс життя", а конкретний сенс ситуації

Не варто запитувати прямо в лоб: "У чому сенс твого життя?". Це не спрацює і більшість людей, не розкрившись - підуть з зустрічі.
Запитання, які можна використовувати в роботі:
"Що зараз має для тебе значення?"
"Заради чого ти хочеш прожити цей день?"
"Що зараз потребує тебе?"
"Перед ким ти відчуваєш відповідальність?"
У логотерапії сенс не обов'язково є великою життєвою місією. Він може бути конкретним і змінюватися залежно від ситуації.

Принцип 3. Принцип "волі до сенсу"
Франкл розглядав пошук сенсу як фундаментальну людську мотивацію. У клінічній роботі це означає дослідження того, що робить життя вартим продовження навіть тоді, коли частину колишнього життя втрачено. (НЦБІ)
Запитання, які варто використовувати в роботі:
"Що досі тримає тебе в житті?"
"Заради кого або чого ти продовжуєш?"
"Що ти не хочеш втратити?"

Принцип 4. Не намагатися знайти "добрий сенс" у травмі і не навʼязувати власне бачення.

Це принципово важливо.

Не говорити:
"Твоя травма сталася не просто так.”; "Війна зробила тебе сильнішим.";

Логотерапевтична робота не вимагає називати страждання хорошим або необхідним. Завдання полягає в тому, щоб людина могла визначити, як жити з тим, що вже сталося.

Моя задача виключно допомогти сформувати власне ставлення і власний сенс.

Про це і інше буду говорити на серії з 3 майстер-класів, які я буду викладати для Інституту Віктора Франкла
📅 26 серпня, 2 та 9 вересня
💳 1000 грн — одна зустріч
🔥 2400 грн — повний цикл із трьох майстер-класів

Для психологів, психотерапевтів, консультантів, реабілітологів і логотерапевтів, які вже працюють або планують працювати з військовими та ветеранами.

✅Реєструйтесь https://docs.google.com/forms/d/1htwoZWPpHoQDdHUskbvhoURXq_sFIlttYQJjSutLgL8/edit.

Є ще деякі принципи, які дуже помічні і допомагають мені.

Якщо це корисно - поставте 🔥 або + в коментарях, напишу продовження.

Матеріал підготував Володимир Багненко

Ніч в пологовому під час масового обстрілу. Продовження.

Повз нас йдуть закутані мамочки в ковдри.
Проходить медсестра і звертається кудись:
— Пішла їм їсти наколочу.

Провозять невеличку кроватку з дітками.
Це двійня. Вони видають звуки, які не можна назвати ні криком, ні плачем. Це тихенький милий писк.

Поруч сидить вагітна, на 32-му тижні. Вона готова говорити про свій досвід.
Розказує, що у них на поверсі кого не спитаєш - всі хлопчики.
Потім дізнається, що і у нас хлопчик має бути. Вирішує поділитись життєвою мудрістю:
— Кажуть, якщо народжується багато дівчаток - то це до війни. А якщо хлопчики - то навпаки
Я перепитую:
— Навпаки - це що? До миру чи до перемоги? Чи до того, що русня зникне?
Сміємось.
Ми втомлені. Хочеться спати.
Я відчуваю, як поступово останні сили закінчуються.
А наші пологи ще в процесі.

Але головне, що тут безпека. І нам спокійно.

Перша тридцять ночі.
Висока вагітна синьоока жінка ходить наверх. Ловить зв'язок, читає що відбувається.
Спускається:
– Скоро прилетять ракети. Вже пролетіли Полтавщину. Дніпропетровщину.
Проходить трохи часу, вона знов спускається:
– Через 15 хвилин будуть калібри.
До неї звертається інша вагітна
– іди поспи.
– я поки маю сили - посиджу.
***
Навпроти сидить молода мати і заспокоює свою дитину. можливо вперше в житті заспокоює. Але ця нічна атака точно вперше в житті цієї дитини.
***
Близько другої ночі всі починають засинати. Очікування виснажує.

Я провалююсь в сон, але мене будить дитячий плач. Дуже сильний. Дитинка плаче – це дуже торкає і я не можу ніяк допомогти і водночас дуже переймаюсь всім, що відбувається - обстріл продовжується. діти сплять в сховищі. Моя дружина має дуже скоро народити.
Я не ходжу наверх, дружині так спокійніше.

Висока жінка принесла новини. Звертається до подруг,
— Шо там чути?
— Випустили нові калібри.
— Тільки калібри?
— Ні, тушкі. І калібри.
— У нас сьогодні фул хаус?
— Там ще й шахеди
— Це джекпот.
Сміємось.
Дивовижно, але ми жартуємо. Гумор - це хороша копінг-стратегія, я це знаю, але в цій ситуації це відбувається природньо.

Я ніколи не хотів потрапити в таке місце в таку важливу ніч.
Ми чекали з дружиною цього дня дуже довго. Але приймаємо реальність як є.

Як клінічний психолог я розумію, що головне для дитини - це стабільний дорослий.
Але і нам, дорослим, непросто.

Для маленької дитини особливо важливе те, що відбувається з основним дорослим. Якщо мати або батько можуть залишатися достатньо стабільними, контактувати з дитиною, годувати її, тримати на руках, заспокоювати та забезпечувати передбачувану взаємодію, дитина отримує важливий захисний фактор навіть у дуже несприятливих умовах.

Тут виникає дуже важливе психологічне питання: не тільки "що війна робить із дитиною?", але й "що дорослі можуть зробити, щоб війна якомога менше визначала розвиток цієї дитини?". Саме тут на перший план виходять стабільний дорослий, фізична безпека, тілесний контакт, годування, сон, передбачувані ритуали, голос батьків і збереження максимально можливої нормальності.

Я пережив таку ніч одну.
Але недокраїна обстрілює Україну вже 5й рік. І 5й рік діти народжуються в таких умовах.
Так, схожі історії були в Лондоні 1941 під час Бліцу.
І наша задача як батьків зберігати стабільність попри все.

В книзі “Самоспівчуття” Крістін Нефф розказує про одну дієву практику, коли дуже важко - подумати про інших, хто проходить це. Усвідомлення, що не ти один це проходиш - це дарує самоспівчуття (не плутати з жалістю) і стійкість. Це дарує відчуття єдності з тисячами інших людей, які проходять це - з тисячами незнайомих людей.
І це підтримує.

Не забуду те, що побачив, ніколи.
Але розумію, що як англійці в 1940-х пройшли це і вистояли - і ми також.
Ми вистоїмо, дорогі мої люди. Я щиро в це вірю.

Я ніколи не хотів потрапити в таке місце в таку важливу ніч.
Ми чекали з дружиною цього дня дуже довго.

Але приймаємо реальність як є. І народжуємо.
На наступний день народжується наш здоровий син, наш Борис.

Захотілось розділити це, особливо сьогодні — в День Незалежності.
У мене все. Дякую за увагу.

Автор: Володимир Багненко

Ніч в пологовому під час обстрілу.

Я ніколи не забуду те, що побачив. І мабуть, ніколи не пробачу те, що пережила дружина.

Я ніколи не хотів потрапити в таке місце в таку важливу ніч.
Ми чекали з дружиною цього дня дуже довго. Але приймаємо реальність як є.

Ми з дружиною чекали нашого малюка і наш період очікування затягувався. Коли ти відклав все, взяв відпустку, але він все чекає. Ті, хто переживали схоже розуміють, як це непросто. Так як це хлопчик і перші пологи, то дуже часто хлопці чекають до останнього. Але рівно на 41й тиждень почались перейми. У нас хороший лікар, ми домовились з ним про дзвінок в будь-який момент. це було вдень, ми приїхали, він послухав і сказав, що це ще не початок пологової діяльності, але вже дуже скоро почнеться і порекомендував залишатись в пологовому.

Перейми слабкі ще, але тут вже близько до старту, то нам спокійніше в нашому пологовому. У нас будуть партнерські пологи, це свідоме рішення, як і народжувати в ці часи - то, звісно, я поруч.

Але я побачив те, що мабуть ніколи не міг би побачити в інших обставинах.
І це те, що я, мабуть, ніколи не пробачу.

Наш 41й тиждень припав на ніч обстрілу - 19 серпня.
Всі, хто живе в Києві - має базову підписку на мінімум 5 каналів, по типу “Київське небо”, де іде оперативне інформування про можливі обстріли. Автори каналів мають доступ до моніторингових даних і діляться.
Ще звечора 19 серпня ми знали, що планується обстріл. Русня обстріляє Київ і це очікування тягучо-важке, густе, як старий мед і неприємне.

Ми були в палаті, це 3й поверх.
Близько півночі прозвучала тривога. І вже через 3 хвилини ми почули 4 вибухи. Це було гучно і здавалось недалеко. Ми швидко одягаємось спускаємось в укриття.
Я дуже здивований і точно не очікував таке побачити - тут десятки інших вагітних. Хтось на 32-му тижні, хтось вже на 40-му.
Є кілька молодих татів. У них на руках немовлята - тендітні і дуже крихітні.
Найбільш важко побачити саме немовлят в такий момент.

Я бачив немовлят, але так багато і всі в одному місці - ще ніколи.
Я бачив фото вагітних під час обстрілу в Маріуполі і ніколи б не подумав, що сам буду переживати це разом з ними.

Всі скупчились в довгому старому коридорі. Вздовж старого облупленого коридору стоять ліжка. Поступово всі розмістились на цих ліжках, всім вистачило. Для немовлят є окрема кімната.
Стіни облуплені, синя фарба деінде вже осипалась, але зараз головне інше - що вони товсті і глибоко під землею. До речі, видно, що лікарня намагається по можливості все облаштувати добре - ліжка сучасні і якісні. А те, що немає грошей на ремонт - це окрема тема. Відчуваю багато турботи зі сторони персоналу.
Ми сидимо з дружиною на ліжку, тут спокійно і безпечно. Вона плакала, і для мене це ще важче. Ще наверху пишу сестрі повідомлення, що з нами все ок і емоційно: “ніколи не пробачу, Оленка плакала від стресу”. Проходить трохи часу, дружина заспокоюється, вона розслабляється, а для мене це головне.
Вона може спертись на плече і заснути.

Тут немає зв’язку, бо це -1 поверх - тому я не знаю, що і де відбувається.
Домовляюсь з дружиною, що ненадовго піднімусь, дізнаюсь, що летить (сказав би кому 4 роки тому, що буду розрізняти небезпеку від всіх цих балістик, цирконів і х-101).

Піднявся. Очікувано - вилетіло 12 літаків. Вони випустять ракети близько 2-3 ранку, а потім ще ракети летять.
Це означає, що ми тут до 5 ранку.

Перша ночі. Сидимо. Поруч сидять мамочки і мирно спілкуються про зовсім не мирні речі:
— вони хочуть мости перебити.
— та ні, вони хочуть в першу чергу перебити харчування і енергопостачання.
— У мене тіло горить. Ноги. Мабуть піду до медсестри.
Майбутні мами на диво спокійно спілкуються. Сміються. Підтримують одна одну.

Так, тепер вже точно ми тут будемо тут до 5 ранку. Поки не відстріляють всі ракети, балістику, шахеди.
Ми знайшли зручне ліжко, поруч є розетка. Я взяв книжечку з собою.
Ми спокійно сидимо під гул болтовні.
Я знайшов якийсь спокійний фільм, закачав його і навіть без інтернету ми можемо його дивитись. Перейми періодично з’являються, але неактивно, а фільм смішний і діє заспокійливо.

Особливий День Незалежності!

Це наш вибір з дружиною — ми хочемо дітей навіть під час війни.
Ми віримо в Україну і в майбутнє нашої країни. Це наша спільна цінність.

І наш син зʼявився в нашому житті після важкої ночі обстрілу в Києві - 20 серпня.

Так ми зустрічаюємо 35-й рік незалежності! З самого ранку я і дружина щасливі.
У нас народився син!

З днем Незалежності України, дорогі люди!🇺🇦

«Ваш путівник пологами» Ще одна книга про початок батьківства, яку раджу.

Це доволі специфічна книга, яка потрібна тільки тим, хто або думає про дітей,або вже завагітнів.
Але я вірю в майбутнє нашої України і те, що українців потрібно багато.
Ми з дружиною нещодавно стали батьками чудового хлопчика Бориса.
Тому буду писати про такі книги.

Скажу чесно, по ній я почав готуватись до пологів. Вивчав все необхідне. Додавав ще багато інших матеріалів, всюди де знаходив (відео, протоколи, розмови з лікарями). Водночас, ця книга була однією з перших, з якою ознайомлювався.
Радію, що такі книги видають.

Плюси книги
1. Наш, український автор. Він добре розуміє ментальність нашу і пише саме для українців. Вальдемар Надіжко - лікар-акушер зі Львова з великим досвідом.
2. Добре прописано про страхи і тривоги. А страхів і тривог, повірте багато.
3. Дуже класно описано, як обирати лікаря. На що звертати увагу.
Ми саме так і обирали свого.
Знайшли свою людину, спілкувались вживу, приїхали кілька разів і обрали.
4. Що робити одразу після народження
5. Багато пояснень простих речей - про шкалу апгар, про вакцинацію, контакт «шкіра до шкіри», грудне вигодовування.


Мінус книги
Особисто мені не вистачило деталей. Коли ти хочеш детально розібратись - то інформації мало по деяких питаннях.

Мені не вистачало протоколів, але думаю, то вже в мені клінічний психолог говорить. (Бо і в моїй роботі з військовими завжди є чіткі протоколи)
Бо в медицині все засновано не на бажаннях лікаря чи пацієнта - а на протоколах.
не можна просто приїхати в пологовий і сказати: "Хочу кесарів розтин". Так не буває.

Мені було дуже цінним, що коли ми говорили з нашим лікарем-акушером - він твердо посилався на протоколи. Наприклад, в питанні стимуляції пологів. Або в питанні кесарева розтину. (у нас до речі були природні пологи).
Є чіткі терміни і правила дії.
І цього не вистачало.
Але з іншої сторони - це науково-популярна література, тому очікувати цього від книги і не варто.

Наша родина народжувала разом під класичну музику. Бо в книзі я прочитав. що це можливо і це ок. А я навіть і не думав про таке.
Коли ти знаєш базові речі, то і готуватись до пологів стає легше.

Віхола видає чудових українських авторів. Хочу окремо подякувати видавництву, що продовжує видавати потрібні книги.

Ну і тих, хто зважується народжувати - сказати, що це можливо.
ми народжували в воєнному Києві. І все вийшло добре.

Якщо цікаво - продовжу писати про батьківські книжки.
Напишіть + в коментарях або 🔥

Я вірю в майбутнє нашої країни і важливість збереження генофонду. Тому буду писати про це і далі.
Дякую за увагу.
https://t.me/BagnenkoText