Закнижжя психолога.

Госсейні - тепер офіційно один з моїх улюблених авторів.

Так і запишіть :)
Читаю другу книгу і отримую естетичне і авторське задоволення від слів, композиції і всього того невловимого, що називається стилем.
@BagnenkoText

Читаю «Ахіллес у Вʼєтнамі» Джонатана Шея

Дуже хороша книжка про те, що саме переживають військові.
На прикладі "Іліади" Гомера.

Постійно покращую мої знання в цій царині.
Для мене важливо розуміти військових і ця книга дуже допомагає в цьому. Нещодавно подарував її кільком військовим - вони дуже хвалили.

ось кілька тез, які дуже відгукуються і бачу їх у наших військових також:

✅ Моральна травма виникає через зраду. Особливо руйнівною є зрада з боку командирів або авторитетних людей, від яких військовий очікує захисту й справедливості.
✅Бойова травма руйнує довіру до світу. Коли командири порушують моральні зобов’язання, військовий може втратити віру в справедливість, авторитети та правила, на яких трималося його життя.
✅Довіра — основа психологічного відновлення. Відновлення після бойової травми потребує надійних стосунків, спільноти та відчуття приналежності. Відновлення потребує повернення сенсу та гідності. Військовому важливо не лише пережити травматичний досвід, а й відновити довіру, моральні орієнтири та відчуття себе частиною спільноти.

Знайшов кафе де є світло і смачна кава.
На сьогодні — це вже розкіш.

Хочете буду далі розказувати про думки з книг, які читаю - поставте вогник.

@BagnenkoText

Травма не дозволяє нам бачити добре. Роздуми про книгу Стефані Фу «Що знають мої кістки»


Я читаю потихеньку книгу Стефані Фу "Що знають мої кістки", мені дуже подобається. І там є один дуже цікавий момент - травма впливає на те, що ми просто не помічаємо добре.

Головна героїня книги - її авторка, Стефанія Фу досліджує власне зцілення від комплексного ПТСР.
І вона описує, як повернулась додому і побачила зовсім інше місце, ніж те, яке бачила у власних спогадах. В спогадах це було похмуре жахливе місце

«Я бачила Сан-Хосе лише як місце болю. Місце, де люби були жорстокими без жодної причини. Коли люди запитували мене, чи варто туди їхати, я бухала носа і казала, що це пустка, тут немає ні сенсу, ні правди…»

І ще тут:

«Десять хвилин я тупо витріщалась на каньйони … щоб прийти до очевидного і нищівного висновку: тут завжди було так гарно. Я просто не помічала цього»

Але потім вона побачила так багато краси в рідному місті, коли повернулась через багато років.

Це дуже точно.

Травма робить нас сліпими до хорошого. Ми ніби фокусуємось на тому, що сталось і це забирає всю енергію, весь наш ресурс.

Про це, до речі, я навчаю на курс про взаємодію з військовими - що ПТСР міняє людину, але від цього можна зцілитися.

Якщо вам цікаві такі думки по ходу читання - поставте вогник.
Буду і надалі писати про класні книги.

@BagnenkoText

"Ви мене не розумієте і це правда."; "Я зараз обуза для родини і я не хочу цього."; " Транслюють, що ветеранам у нас відкрита дорога. А насправді все не так." Військовий говорить.

***
Я батько 4-х. І вони бачать зміни в мені. Я не хочу змін в собі на гірше, хочу вилікуватись. Але поки я став дуже дратівливий.
***
Темноти став боятись.
І крові почав боятись.

раніше взагалі не страшно було.

***

Що би я хотів покращити зараз в своєму стані? Вночі турбує, що багато балакаю.
І постійні думки про війну. Постійні.

***
Перший рік після повернення був просто пекло. Цивільні таке чудили.
Ні з ким не спілкувався.
я й на вулицю не виходив.

***
Ви сказали одну дуже важливу річ минулий раз. І довіра до вас одразу зросла. Тому я тут.
Ви сказали: Я тебе не розумію і ніколи не зрозумію, бо я не був там.

І це чиста правда.
Коли мені цивільні кажуть, що я тебе розумію - це брехня.
І моя довіра падає до нуля.
Тому я тут, через ваші слова минулого разу.
**
Зараз не люблю тиші.
А раніше, я ж рибак, ходив на рибалку і обожнював тишу.
Пройшов по траві і чуєш як за тобою примята трава піднімається.
Це мене вчили рибаки.
Коли ти навчишся слухати тишу - будеш щасливим.
А я зараз не люблю тишу, уявляєте?

***
у мене сни важкі.
прокидаюсь. а я весь в крові.
таке відчуття сильне.

Сплю мало. пару годин може.

Всередині всього колотить. Наче зараз щось трапиться.
***
Болючого багато.
А щось нормальне - провали в пам’яті.

***
Дружина каже, що я інша людина. Зовсім інша.
Я зараз обуза для родини і я не хочу цього.
Дружина не каже цього, що обуза. Не видає. Я ж по сину бачу.
У мене настрої міняються по 10 разів на день.

Сім’ї раніше приділяв багато часу.
Ми вилітали 7 разів на рік за кордон.
А зараз мені наче все байдуже стало. ось так.
***
Сниться, що часто в оточенні і не можу вийти.
Сниться втрата побратимів. Підлеглих.
Або що взяли в полон.
***
Я дуже замкнена людина. Ні з ким взагалі не говорю.
Дякую, що зміг виговоритись вам.
***
Я з великою повагою до вас.
Але не вірю, що мені може щось допомогти.

На тебе дивляться, що ти якийсь ідіот. А я просто воював за всіх них. І це болить
***
Я вам так скажу - на дідах тримається армія.
Вони вчать життю молодих хлопців.
Не війні, а життю.

***
В одній великій і відомій компанії в Україні сказали, що не готові брати на роботу, коли побачили, що я ветеран.

Транслюють, що ветеранам у нас відкрита дорога. А насправді все не так.
Наче переживають за наше ментальне здоров’я. Але насправді бояться мене взяти на роботу.

Причому це не тільки в мене - знайомого також туди не взяли. І це злить - говорять одне, а на ділі інше.

*
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід з клінічним психологом без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.
Важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
*
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного і пальне на дорогу до хлопців.
Ось збір на підтримку моєї роботи з військовими:
🔗Посилання на Банку
https://send.monobank.ua/jar/4XtefYkEZN

Знов закінчились донати після останньої закупки книг.
*
А якщо хочете навчатись взаємодії з військовими - запрошую на мій курс, "Військові і цивільні. 5.0», — Тренінг для родичів військовослужбовців і всіх, хто проходить складні часи.який буде також частиною дослідження і дисертації.

Стартували 12 жовтня. Попереду ще 2 заняття - 19 і 26 жовтня. Запис буде. Реєстрація:
https://forms.gle/uBZ8NJy8PJ4qASMt8

Якщо це корисно — поставте 💔
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy

Вже сьогодні стартує мій курс - взаємодія з військовими.

Я дуже його люблю, бо вклав в нього найважливіше - всього в 3 заняття.

Перше заняття - про базові знання, які є у психіатрів, психологів, на що звертають увагу. Про ПТСР зрозумілою мовою для всіх.
Друге заняття - про те, як діє мозок після травми, і про базові принципи комунікації. І як підтримувати в різних станах.
Третє заняття - про втрату, горювання і які базові знання потрібні для роботи з горем.

З мого досвіду - коли більше зустрічей, це неефективно і люди до кінця доходять тільки одиниці.
3 зустрічі - оптимально.

Кому буде корисно?
Для психологів, психотерапевтів, консультантів, які вже працюють або планують працювати з військовими та ветеранами.
А також для дружин, мам, батьків, родичів і тих, хто хоче краще розуміти військових.


Після проходження серії майстер-класів ви навчитеся:
1. Краще розуміти, що відбувається з психікою військового під час служби, після травматичного досвіду та після повернення до цивільного життя.
2. Розрізняти, де достатньо психологічної підтримки, а де необхідне звернення до психолога, психіатра або іншого фахівця.
3. Розуміти базові механізми формування психічної травми та ПТСР.
4. Розпізнавати основні прояви ПТСР: флешбеки, уникання, гіпервиглядність, сильне збудження, емоційне оніміння та проблеми зі сном.
5. Допомагати людині стабілізуватися під час сильної тривоги, плачу, агресії, паніки або емоційного перевантаження.
6. Застосовувати прості та безпечні техніки саморегуляції без необхідності бути психологом.
7. Правильно розмовляти з ветераном після повернення: про зміни, бойовий досвід, труднощі адаптації, сім'ю та цивільне життя.

Запрошую.
Стартуємо вже сьогодні, 12 жовтня, 19:00.

Всі учасники отримають багато корисного матеріалу, а також:
— презентації;
— участь в закритому чаті і можливість дізнаватись більше від практиків;
— участь в інтерв’ю з ветераном, де він детально розкаже про цей досвід.

Реєстрація:
https://forms.gle/eE6aXViB3Ls5W1ZQ8

Ви ще встигаєте.
Запис буде і передивитись також можливо.

@bagnenkoPsy

Зайшов в Видавництво Старого Лева, в святая святих, де куються ці книги - поговорити про мою книжку.

Вийшов - ось так, повна торба книг ))

Що у мене на цей раз, ммммм
1. Галед Хоссейні "Ловець повітряних зміїв"
2. Ганна Улюра "366: Книжка на щодень, щоб справляти враження культурної людини"
3. "Здорова паніка"
4. Проект "Подбай про себе"

Буду чесним, останні 2 книжки я взяв - бо хочу подивитись на оформлення, мені дуже подобається, як вони зроблені. І хочу мою в такому ж стилі.

Але перші 2 - подивитись на текст, на суть :)
Госейні ніде не міг знайти. І знайшов тільки тут, в святая святих.
А Ганні Улюрі дуже влучно пише про книги, то цікаво дуже її почитати.

Госсейні вже почав.
А що ви читаєте на ці вихідні?
@BagnenkoText

Моя майбутня книга - це дитина.
Чим довше я працюю над своєю книгою, тим більше пересвідчуюсь в цьому, що вона, як дитина, яка народилась колись як ідея і починає шлях до дорослішання.
це дуже влучна аналогія. (Враховуючи мій досвід батьківства, це дуже актуально).

Я писав раніше, що написав рукопис книги про втрати і підписав договір з Видавництвом Старого Лева на її видання.
В ній я розказую базові знання про втрату, матеріали і історії від українського фахівця, який працює з втратами в українських реаліях. не американські, не ізраільські, а саме український досвід і найважливіші знання.
Я вірю, що ця книга дуже важлива.

Але як і для дитини, для книги дуже важливо, щоб в процесі дорослішання книга мала хороших вихователів.

Мені пощастило.
У мене аж 2 няні для виховання моєї дитини.

Сьогодні побував в Видавництві Старого Лева - зустрівся з двома людьми, які мають величезний вплив на те, якою вийде моя книга.

Літературна редакторка і випускова редакторки моєї книги у Видавництві Старого Лева - пані Катерина і пані Надія.

Книжка буде чудовою, я в цьому все більше пересвідчуюсь.


Якщо чекаєте на книжку - поставте +. Я маю трохи розуміти взагалі інтерес до неї і мені це цінно.

Як рукопис піде в друк - зробимо передзамовлення. І можна буде отримати на приємних умовах книгу.

@BagnenkoPsy

Новинка про нейровідмінних людей їх очима — книга в бібліотеку "Швидкість темряви" Елізабет Мун. Розпаковка.

Я тільки планую читати.
Але коли думав, що почитати, то ось мої 3 причини, які я виділив, чому мені цікаво.

Перша причина - «Швидкість темряви» Елізабет Мун — це не просто фантастика про майбутнє, а роман про те, що означає бути собою. Головний герой Лукас має аутизм і живе у світі, де сучасні технології дозволяють майже повністю компенсувати особливості його стану. Коли з’являється можливість «виправити» його мозок, постає складне питання: якщо ти можеш змінити себе, чи означає це, що ти повинен це зробити?

Друга причина - книга дуже добре показує психологію вибору, свободи та соціального тиску. Лукас опиняється перед вибором, який зовні здається очевидним для інших, але для нього означає ризик втратити частину власної ідентичності. Роман змушує задуматися: де закінчується допомога людині і починається примус стати «нормальною»? (Це я ще не читав, а тільки з аннотації взяв)

Третя причина - «Швидкість темряви» дає сильний матеріал для роздумів про нейрорізноманіття, стигматизацію, автономію, адаптацію та межі терапевтичного втручання. Це одна з тих книг, після яких питання «Що з людиною не так?» поступово змінюється на інше: «А хто визначає, якою людина повинна бути?»

Думаю, такі книги варто читати психологам.

І мені подобається нове видавництво, яке я відкрив — видавництво Лобстер (ось тут більше про них: https://t.me/lobsterpublishing)

А ви читали такі книги — про нейровідмінність і нейрорізноманіття?
@BagnenkoText

"Що знають мої кістки" Записки про зцілення від сильної травми. Моє читання вихідних

Хотіли б ви дізнатись, як відновлюється людина з важкою травмою?
А з комплексним ПТСР?

От я дуже. Бо я бачу клієнта по ту сторону екрану, зі сторони психотерапевта.
А тепер така можливість є - прочитавши чесні роздуми авторки.
Авторка книги - Стефані Фу - пережила неймовірно важке і я б навіть наважився сказати страшне дитинство.
Але обрала опрацювати це і зцілитись.

«Що знають мої кістки» Стефані Фу — це мемуари про життя з наслідками дитячої комплексної травми та тривалий шлях авторки до відновлення. Це не підручник із психотерапії, а особиста історія, у якій авторка поєднує власний досвід із поясненнями того, як комплексна травма впливає на тіло, емоції, стосунки та відчуття себе.
Стефані Фу описує важке дитинство, психологічне й фізичне насильство з боку батьків та досвід покинутості. Уже в дорослому віці вона багато років намагалася зрозуміти причини своїх труднощів — зокрема панічних атак і проблем у стосунках.

Неймовірна історія. Я ще в процесі.
Але, схоже, це дуже потужна книга.
Авторка описує свій досвід психотерапії зі сторони клієнта. детально описує процес EMDR терапії і як вона відчуває себе і поводиться між сесіями.

Книга точно варта уваги. Вийшла в 2022 році, вже встигла стати бестселлером і видана у нас видавництвом Книголав.
А що у вас цими вихідними, діліться?

@BagnenkoText

Чому я дарую книги військовим?


Я працю клінічним психологом в госпіталі і вже більше 2 років пробую різні методи взаємодії. Ми проводимо і групові зустрічі, і індивідуальні, арт-терапію і багато іншого.

Книга - це те, що я бачу дає результат.

Я глибоко вірю в те, що коли він може зануритись в книгу і трохи відпочити від реальності - це дає йому заспокоєння.

Часто - це книги про те, як війна міняє і як бойовий досвід міняє.

Моє відкриття - книги Джонатана Шея.
В руках у військового подарована "Ахіллес у В'єтнамі"

— про те, як пам’ять за загиблими може тривати десятиліттями і мучити
— про повернення з війни
— про те, що ветеран не знає, що робити в цьому цивільному просторі
— про безглузді накази і безглуздість багатьох подій всередині армії загалом

Коли військовий усвідомлює, що не тільки він переживає цей досвід.
А ще й багато інших - і від часів античності - це нормалізує його стан.

Я глибоко вірю, що робота з військовим має відбуватись не тільки в моєму кабінеті психолога, а ще й між нашими сесіями.
І книга в цьому дуже допомагає.

Я бачу великий прогрес в роботі, коли ми опрацьовуємо травматичний досвід - і паралельно військовий бере книгу і поступово читає загалом про свій досвід.

Дякую всім причетним за підтримку і допомогу в закупці якісних і потрібних книг для хлопців.

Зараз ресурси знов закінчились і маю купувати нові книги.

Якщо хочете - можете підтримати мою діяльність. Гроші на закупку потрібні на цьому тижні - збираю 8000 грн.
Ось збір на підтримку моєї роботи з військовими — книги і необхідне.
🔗Посилання на Банку
https://send.monobank.ua/jar/4XtefYkEZN
💳Номер картки Банки
4874 1000 3049 5322

Дякую всім за активну підтримку🙌
@bagnenkoPsy

Дочитав Франка "Для домашнього огнища". Ну це насолода естетична і багато психологізму.

5 балів ставлю. Читали Франка? Як вам?
@BagnenkoText

Тонкий психологізм в повісті "Ганнуся"

Ці дні я багато часу в дорозі.
Тому почав слухати аудіокниги
І от досліджую Панаса Мирного, бо він - прекрасно пише про мою рідну Україну. "Ганнуся" - рання повість Панаса Мирного, в якій багато психологізму.


Це важливий твір для розуміння того, як формувався психологічний і реалістичний метод письменника: у центрі не стільки зовнішня подія, скільки зміна внутрішнього світу оповідача під впливом Ганнусі.

У ранній «Ганнусі» письменник експериментує з внутрішнім світом та суб'єктивним оповідачем.

Пізніше психологічний аналіз стає масштабнішим: Мирний починає показувати вже не тільки окрему людину, а людину в системі соціальних, історичних і моральних обставин.

Тому «Ганнусю» можна розглядати як один із ранніх кроків до його зрілої соціально-психологічної прози.

Мені дуже сподобалось їхати через Полтавщину і слухати книгу Панаса Мирного теж про чудову Полтавщину.

P.S. фото книги Панаса Мирного - не повірите, якраз на Полтавщині, якраз ходили на пошуки грибів і знайшли мухомор ))
@BagnenkoText

Вчора був День Гобіта.
І я такий втомлений, що пропустив це.
Але виправляюсь і розкажу детальніше сьогодні.

Чому саме 22 вересня?
У світі Толкіна 22 вересня — день народження двох найвідоміших гобітів:

Більбо Беґґінса — народився 22 вересня 2890 року Третьої Епохи;
Фродо Беґґінса — народився 22 вересня 2968 року Третьої Епохи.
Тому дата стала символічною для всіх гобітів і згодом перетворилася на Hobbit Day — День Гобіта.
Цікава деталь: у Більбо і Фродо не просто одна дата народження. Вони обоє народилися 22 вересня, але з різницею у 78 років.

Є ще ширше свято — Tolkien Week.

Його пов'язують із тижнем, до якого входить 22 вересня.
22 вересня входить до так званого Тижня Толкіна (Tolkien Week), який охоплює тиждень із цією датою.
Всі ті, хто люблять Толкіна і його "Володаря перснів" - святкують.

Я прочитав "Володаря перснів" двічі - в дитинстві, і нещодавно в дорослому віці. І це захоплення. Ось тут описував детально, чому це важливо і цінно - читати довгі книги, особливо такі, як книги Толкіна.

А ви любите творчість Джона нашого Рональда Руела Толкіна?
@BagnenkoText

Чому військовому корисно розуміння, що він не один? І як в цьому допомагає книга.

Я працюю в госпіталі, окрім терапевтичної роботи я продовжую дарувати книги військовим.

Останнім часом дарую книгу "Одісей в Америці" - одна з найкращих для військових, щоб досягнути мети нормалізації стану. (Дякую видавництву СМАКІ, Петру Ткачишину і пану Олегу Гуковському за рекомендацію)

Як мені сказав сьогодні військовий, який читає книгу щодня, що я подарував йому - "дуже заходить, бо розумію, що я не один такий".

Я виділив 5 причин, чому військовим це корисно - читати і досліджувати чужий досвід, який досить схожий.

1. Зменшується відчуття ізоляції
Після бойового досвіду може виникати відчуття: «Ніхто не може зрозуміти, через що я пройшов». Коли людина чує подібні історії інших, з'являється досвід: «Я не один із цим».
І в цій книзі він бачить, що це було вже 3000 років тому, уявіть.

2. Нормалізуються власні реакції
Військовий може сприймати власну тривогу, гнів, емоційне оніміння, труднощі зі сном, провину чи відстороненість як ознаку власної слабкості. Коли він бачить подібні реакції в інших, може виникнути інше розуміння:

«Це не означає, що зі мною щось не так. Інші люди після подібного досвіду теж через це проходять».
Я бачу цю нормалізацію постійно.

3. Відновлюється почуття приналежності

Військовий досвід часто створює особливу спільність. У цивільному середовищі людина може відчувати себе «іншою». Зустріч із людьми зі схожим досвідом частково повертає переживання:

«Є люди, до яких я належу і які розуміють контекст мого життя».

4. Зникає потреба постійно пояснювати себе

У звичайній розмові військовому іноді доводиться перекладати свій досвід на мову людини, яка його не переживала. Серед побратимів або інших ветеранів частина цього пояснення вже не потрібна. Це може створювати відчуття психологічної безпеки.

5. З'являється соціальне підтвердження власного досвіду

Коли інша людина говорить: «У мене було так само», власний досвід перестає виглядати як щось суто суб'єктивне або незрозуміле. Людина отримує підтвердження: «Те, що зі мною відбулося, можна бути почутим і зрозумілим іншою людиною».

Я бачу великий прогрес в роботі, коли ми опрацьовуємо травматичний досвід - і паралельно військовий бере книгу і поступово читає загалом про свій досвід.

Дякую всім причетним за підтримку і допомогу в закупці якісних і потрібних книг для хлопців.

Якщо хочете - можете підтримати мою діяльність. Гроші на закупку потрібні постійно.
Ось збір на підтримку моєї роботи з військовими — книги і необхідне.
🔗Посилання на Банку
https://send.monobank.ua/jar/4XtefYkEZN
💳Номер картки Банки
4874 1000 3049 5322

Дякую всім за активну підтримку🙌
@bagnenkoPsy

Моє читання вихідних — Іван Франко.

Готуюсь на клуб "Сенсу" з пані Іриною Побідаш, цього місяця Іван Франко в програмі. Дуже приємне видання від Вівату. Я успішно готуюсь звісно, з моїм батьківством, вже 2 клуба пропустив, але спробую бути хоча б цей раз :)

"Для домашнього огнища" і "Маніпулянтка" - базовий план прочитати. Поки читається легко і невимушено.
Цікаво-цікаво почитати Франка в дорослому віці. Продовжую мій план по читанню і переосмисленню основного канону української літератури.
Про Панаса Мирного писав тут.

Тут багато психологізму.

А що ви читаєте?

#Класика
@BagnenkoText

3 мої сенси книги “Тисяча осяйних сонць”.

Ком в горлі від болю і емпатії. І захват. Два стани, які я перманентно переживав, читаючи книгу Халеда Госсейні.

Моє батьківство під час війни забирає майже весь час і чим більше в це занурюєшся, тим більше це поглинає. Але я дуже хотів переключитись з батьківства і війни і знайшов цю книгу.

«Тисяча осяйних сонць» — про втрату, жіночу долю, материнство, любов і жертовність на тлі історичної катастрофи.
Ця книга - уособлення любові і страждань під час жахливої війни. Книга - про 40 років розвитку Афганістану через призму кількох воєн.

Я читав її перед сном, у вільні хвилини. на прогулянках з коляскою. Давно я так не застрягав у читання.
І у вихідний я знайшов час дочитати, бо читати по 10 хвилин те, що дуже цікаво - найгірша мука.

Ком в горлі. Це те, що я відчував, коли читав.
Бо те, скільки страждань випало на звичайних людей, які жили у війні, під бомбами, через насильство і постійний бардак у владі (зовсім нічого не нагадує).
Життя жінок, головних героїнь - це приниження, втати, смерті близьких. Чесно, іноді стояли сльози на очах, давно такого я не відчував від книги.

Біль. Як багато насилля може вчиняти чоловік над жінкою в країні, до її права обмежені.. Те, що переживає жінка під час насилля і приниження.
Те, як жінка переживає те, що її продають в рабство, називаючи це заміжжям.
Біль. Те, як дитина проживає розлуку.

Захват.
Те, як автор описав свою рідну країну і столицю, Кабул, і з якою любов’ю - це захват.
Кабул в книзі - це окремий персонаж.
Я ще не читав книги, де історія народу так добре подана через історію кількох людей.
Я небагато знав про Афганістан до цієї книги.
Тепер відчуття, ніби добре розумію, через що проходив це народ.
Усвідомлення того, як діє Талібан. Усвідомлення того, як афганський народ проживав війну з СРСР.

Мої висновки з книги дуже логотерапевтичні і повні психологізму, по-іншому не можу:

Перший. Людина може знайти сенс навіть після зруйнованого життя.
Людина може побудувати життя, і новий сенс, попри надважкі обставини війни, втрат і сорому. Сенс життя не обов'язково визначається тим, скільки людина отримала від життя; він може визначатися тим, кому і чому вона себе віддала.

Другий. Сором може стати тюрмою. Маріам, головна героїня - усе життя несе на собі чужий сором. Її називають незаконнонародженою. Вона починає дивитися на себе очима суспільства.І вже навіть не піднімає голос. Але в один день все міняється. Через відносини і довіру у неї з’являється те, чого не було все життя - власний голос.
Маріам довго живе так, ніби всі головні рішення вже прийняті за неї. Жінка в Афганістані під час правління Талібану майже не має прав. Але наприкінці вона робить власний вибір. І цей вибір визначає її.

Третій. Навіть коли минуле повне помилок і болю, навіть якщо людила втратила вже так багато і суспільство може визначити твою роль - ти обираєш, що зробити із тим життям, яке залишилося. Афганістан показаний через війну, бідність, смерть і руйнування. Але посеред цієї болі і війни - існує те, заради чого варто жити. Існує майбутнє. І Лайла, ще одна головна героїня, є уособленням цього. Справжня свобода починається там, де людина робить власний вибір навіть в найважчих обставинах.
І це так терапевтично для нас, українців сьогодні.
Роберт Грін якось сказав, що читаючи книги - ми занурюємось в ті культури, до яких можливо ніколи б не сягнули. Так і є.

Я хотів почитати щось, щоб не думати про нашу війну і страждання українців.
Випадково я знайшов іншу війну і інший народ - і побачив, що навіть в цих умовах можна жити з сенсом. Це дикий катарсис.
І це дає силу.
В книзі ніби звучить питання: «Що робить життя вартим проживання, коли людина втратила майже все?»
Роман дає не одну відповідь, а цілих дві, на прикладі двох головних героїнь.
Але які це відповіді - ви дізнаєтесь тільки коли перегорнете останню сторінку. Це я обіцію.

Дякую ВСЛ за книгу.

А які книги вам дали так багато роздумів і стали розрадою?

Автор тексту: Володимир Багненко, написано в перервах між прогулянками і дитячим сном, тому так пізно викладаю :)
@BagnenkoText

Травма відбирає мову.

Продовжую потроху читати "Тіло веде лік". Подобається, як автор пише нон-фікшн. Цікаво, легко і глибоко.

Зараз цікаво побачити, що автор говорить — травма відбирає у нас мову.

«Алекситимія, дисоціація, висикання — це розлади ділянок мозку, які допомагають нам зосереджуватись, розуміти, що ми відчуваємо і активно захищати себе.

Мова відіграє в цьому активну роль: наше самовідчуття ґрунтується на здатності впорядкувати свої спогади і зливати їх у єдине ціле»

Тобто одна з задач терапії з травмою — допомогти впорядкувати подію, назвати її і вплести в життєвий наратив.

Ходжу і роздумую про це сьогодні в госпіталі.

Дуже мені подобається книжка «Тіло веде лік» - дуже просто пояснено складні процеси.
І я продовжую читати і ділитись коротенько.

Якщо це корисно — поставте 🔥 або + в коментарях. Буду продовжувати ділитись важливими шматочками з книги «Тіло веде лік» і таким чином зекономлю вам час.

@bagnenkoPsy

"Вайнсбург, Огайо" Шервуда Андерсона- маловідома класика американського модернізму!

Я почав писати про Шервуда Андерсона. І було б дуже несправедливо оминути увагою його найвідомішу книгу.
Українською вона вийшла в 2021 році у видавництві "Вавилонська бібліотека". Я її ледь знайшов.

Розкажу чому варто варто прочитати її.

Ключове - ця книга глибинно досліджує психологію самотніх людей. Він дуже уважно і добре описує побут крихітного містечка і людей в ньому.
Вона стала літературною сенсацією

Книга вийшла у 1919 році і відразу привернула увагу критиків. Вона різко відрізнялася від більшості американської прози того часу. Замість пригодницького сюжету Андерсон показав внутрішній світ звичайних людей із маленького містечка, їхню самотність, страхи, сексуальність, нездійснені мрії та нездатність по-справжньому спілкуватися. Для початку XX століття це було дуже новаторським.

Саме «Вайнсбург, Огайо» зробила Андерсона одним із найвпливовіших американських письменників. Його стиль вплинув на Ернеста Гемінґвея; Вільяма Фолкнера; Джона Стейнбека; Рея Бредбері; Джона Апдайка.

Фолкнер навіть називав Андерсона «батьком покоління американських письменників», до якого належав і він сам.

Що психологічного в цій книзі і чим вона зачепила?
• одна з перших книг, яка настільки глибоко досліджувала психологію звичайної людини;
• фактично започаткувала жанр циклу взаємопов'язаних оповідань, що читається як єдиний роман;
• стала важливою віхою американського модернізму;
• показала, що життя маленького містечка може бути темою великої літератури;
• вперше з такою відвертістю описала самотність, внутрішні конфлікти та кризу ідентичності.

Мабуть варто додати, що нині "Вайнсбург, Огайо" входить до канону американської літератури, регулярно перевидається, вивчається в університетах у різних країнах і була включена Modern Library до списку 100 найкращих англомовних романів XX століття, посівши 24-те місце.

Я читаю її маленькими ковтками, насолоджуючись.
А ви читали її? Як вам взагалі американський модернізм?

Підтримуйте українські видавництва. Купуйте українські книжки!

А якщо це корисно — поставте 🔥. Буду писати далі про улюблені книжки українських видавництв.
#наше

Чому вам потрібен Шервуд Андерсон. Або як підтримати улюблене видавництво "Ще одну сторінку"?

недокраїна знищує нашу культуру і склади з книгами. Я хочу підтримувати тих, хто робить надважливе - видає книги - чудові видавництва, які стоять на полицях давно. Буду розказувати про улюблені книжки. Розкажу про одну з найцікавіших для мене книг у видавництва https://t.me/onemorepagecomua

У мене є один з улюблених авторів, який достатньо мало відомий на наших теренах. Водночас, його книги почали потроху видавати і в Україні.

Це - Шервуд Андерсон. Він був одним із найвпливовіших американських прозаїків ХХ століття. Його психологічна, стримана й зосереджена на внутрішньому житті людини проза суттєво вплинула на ціле покоління письменників, зокрема Ернеста Гемінґвея, Вільяма Фолкнера, Джона Стейнбека та Рея Бредбері. Я ще 20 років зачитувався Гемінґвеєм і там він писав про вплив Андерсона.
Фолкнер неодноразово називав Андерсона одним зі своїх головних учителів. Рей Бредбері відзначав, що «Вайнсбург, Огайо» став для нього одним із найважливіших літературних відкриттів.
Його «Кульбабове вино» багато критиків називають духовним спадкоємцем книги Андерсона.
Літературознавці часто називають Шервуда Андерсона містком між Марком Твеном і письменниками «втраченого покоління».

До чого це я?
Підтримуйте наші видавництва. Купуйте прекрасні книги.
"Ще одну сторінку" видали прекрасну книгу "Тріумф яйця".

І я щиро вірю, що наші з вами покупки зараз книг від видавництва "Ранок", "Жорж", "Readberry" та "Ще одну сторінку".

Давайте підтримувати видавництва тим, щоб читати і розказувати про їх прекрасні книги. І зараз можна купити сертифікат у https://t.me/onemorepagecomua, який потім обміняти на книги. Це дуже підтримає.

Дякую рідненькі "Ще одну сторінку", що видаєте такі чудові книги.
Буду і далі розказувати про чудові книги.

«Троє в човні, не рахуючи собаки» Джером Клапка Джером. Читатиму на вихідних

Це дуже смішна і весела книга, яка задумувалась просто як путівник по Темзі. А вийшов стендап в прозі.

Вчора читав глибоко вночі і хіхікав так, що дружина прокидалась. А зранку вже читав їй вибрані місця.

Джером Клапка Джером написав роман «Троє в човні, не рахуючи собаки» (1889) як розповідь про кумедну мандрівку трьох друзів і собаки Монморенсі човном по річці Темзі, де звичайні пригоди перетворюються на дотепні комічні ситуації. Спочатку автор задумував книгу як серйозний путівник із описами історичних пам’яток уздовж Темзи, але під час роботи гумористичні епізоди настільки переважили, що твір став комедією. Багато сцен були натхненні реальною човновою подорожжю, яку Джером здійснив зі своїми друзями після медового місяця. Після виходу роман мав величезний успіх, неодноразово екранізувався і став одним із найвідоміших творів англійського гумору.

Це класика і класику треба знати. Перечитую і хіхікаю. Зараз позитивні емоції особливо потрібні.

А що у вас на вихідних? Знаю ж, читатимете. 💁🏻‍♂️😊

Важко бачити те, як недокраїна руйнує нашу культуру.

Але це прививка від наївності.

Ось цифри від яких фізично боляче:
💔Голова наглядової ради видавничої корпорації RNK-Ranok Віктор Круглов https://chytomo.com/rosiiany-vdaryly-po-skladu-ranku-i-knyholendu-v-kharkovi/, що наразі відомо про знищення 600 тисяч підручників, 28 тисяч назв книжок та 8 млн примірників. Збитки становлять близько 1 млрд грн.

Підтримуймо нашу культуру. Підтримуймо ЗСУ.

Це маленькі контрольовані дії в хаосі, які ми можемо робити.

Книги, які допомагають в роботі з військовими. Частина 3.

Обіцяв потроху писати про книги, які допомагають в роботі з військовими і про каву, яку люблю як книги.

Ось , тут
На фото - моя третя добірка книжок про травму, сенс, стійкість, які формували моє розуміння роботи з військовими.
Я зачитувався кожною, і з великою радістю тримаю їх зараз на моїх полицях в бібліотеці і перечитую.

1. Ненсі Мак-Вільямс «Психоаналітична діагностика»
Це одна з найавторитетніших книг із клінічної психології, яка допомагає глибше зрозуміти структуру особистості, а не лише її симптоми. Ненсі Мак-Вільямс поєднує психоаналітичну теорію з багаторічною клінічною практикою, роблячи складні концепції доступними для фахівців. Це фундаментальна праця для психологів, психотерапевтів і всіх, хто прагне краще розуміти внутрішній світ людини. База. Для всіх. Писав .

2. Стівен Гейз «Вивільни свій розум і почни жити»
Книга знайомить читача з терапією прийняття та відповідальності (ACT), навчаючи по-новому ставитися до тривожних думок і важких емоцій. Автор показує, що боротьба з внутрішніми переживаннями часто лише посилює страждання, тоді як прийняття допомагає рухатися до життя, яке відповідає власним цінностям.

3. Меган Девайн «Це ок, якщо ви не ок»
Меган Девайн руйнує поширені міфи про горювання та чесно говорить про біль втрати без спроб його «полагодити». Книга допомагає зрозуміти, що сильні переживання після втрати є природною реакцією, а не ознакою слабкості чи патології.

4. Гомер «Одіссея»
«Одіссея» книга, з якої виросла вся західна література, на мою думку. Одна з найвидатніших поем світової літератури, що розповідає про довгий шлях ветерана (Одіссея) додому після Троянської війни. Це історія про витривалість, вірність, мужність і прагнення повернутися до найдорожчих людей, незважаючи на численні випробування. Писав .

5. »
У цій книзі американський психіатр Джонатан Шей використовує образ Одіссея, щоб пояснити психологічний шлях військових після повернення з війни. Спираючись на багаторічну роботу з ветеранами, автор показує, що справжнє повернення додому означає не лише фізичне прибуття, а й відновлення довіри, стосунків, ідентичності та відчуття приналежності. Книга є крутим джерелом для психологів, військових, ветеранів і всіх, хто прагне глибше зрозуміти наслідки війни та процес психологічної реінтеграції. Я читав її після "Одісеї", дуже крута."

6. Віктор Франкл «»

У своїй найвідомішій книзі Віктор Франкл поєднує особистий досвід перебування в нацистських концтаборах із принципами створеної ним логотерапії, показуючи, що прагнення до сенсу є головною рушійною силою людини. Як людина, яка практикує логотерапію в роботі з військовими - скажу, що це головна книга для мене.

А кава дуже доповнює це перелік книг. Я дуже люблю смачну каву.
Ось 3 смаки, які мені дуже подобаються. Я їх прям на фото взяв:
Сальвадор - моя улюблена. Дуже смачна. З кислинкою особливою.
Індонезія - п’ю прямо зараз, з приємними нотками барбарису.
Колумбія - неймовірно смачна і з кислинкою. Декафеїнізована кава- тобто вона зберігає більшість корисних речовин звичайної кави, але практично не стимулює нервову систему.

Я дружу з ними і маю спеціальні умови, якщо купляти каву через моє посилання. І правда дуже класна кава
• можна отримувати бонуси при покупці:
• бонуси нараховуються у вигляді % від покупки
• 1 бонус = 1 грн при оплаті
• бонусами можна оплатити до 100% замовлення
• чим частіше замовляєш — тим вищий рівень і більше бонусів повертається
• бонуси не згорають
Коротше, умови класні. Кава класна. Рекомендую.
Тільки замовляти потрібно за моїм посиланням, тоді нараховуються бонуси.
А Від 350 грн - безкоштовна доставка.
Ось тут:
https://25coffeeroasters.ua/?utm_source=bloger&utm_medium=cpc&utm_campaign=bagnenko

Якщо такі пости про книги для роботи з військовими корисні - поставте 🔥 або + в коментарях.
І напишіть, які ще книги, на ваш погляд допомагають працювати з військовими. Якщо не читав - прочитаю, якщо читав, може додам до мого списку.

Люблю поповнювати бібліотеку англомовними книгами. Це дуже розвиває мову і розуміння книжкового світу.

Але сьогодні усвідомив одну дуже цікаву річ — як же відрізняється наш книжковий ринок від західного. Наскільки він менший.

Був сьогодні в http://book.ua/ - там полиця з англомовними книгами. Є деякі психологічні і просто багато бестселлерів світових. І ціни дуже пристойні - від 150 грн до 450 за якісну книжку видавництва Penguin - це справжній скарб.

Я дивився і знайшов реально 4 прізвища, знайомі мені. А це книжки з британських книжкових, які є бестселлерами.
Як же багато книг у нас ще не перекладено.

Цікаво розуміти, як багато ти не знаєш.

Чому так, як думаєте?
Моя відповідь — наш ринок ще дуже молодий і маленький. І друга — російський вплив, на жаль, дуже довго подавляв наш.

Купив кілька класних авторів, яких відкрив для себе і яких немає українською. Хочете покажу?

Про "Мистецтво війни" Сунь Цзи або чому важливо дарувати військовому книги, що він сам хоче читати. Книга для військового?

Продовжую дарувати і звітую вам.
Дарую також і незвичні книги - наприклад "Мистецтво війни" Сунь Цзи. Цей військовий дуже хотів саме цю книжку і попросив її.

Коли людина виявляє бажання - я завжди дуже підтримую.

Читання книги, яка дійсно цікава військовому, допомагає переключити увагу з постійної настороженості на змістовну діяльність, що знижує рівень психофізіологічного напруження. Воно стимулює осмислення власного досвіду, розширює внутрішній світ і нагадує, що життя не обмежується війною та пережитою травмою.

Крім того, самостійний вибір книги повертає відчуття автономії, контролю й здатності впливати на своє життя, що є важливим чинником психологічного відновлення.

Дякую за підтримку і допомогу в закупці якісних і потрібних книг для хлопців.


Ось збір на підтримку моєї роботи з військовими — книги і необхідне.
🔗Посилання на Банку
https://send.monobank.ua/jar/4XtefYkEZN
💳Номер картки Банки
4874 1000 3049 5322

Дякую🙌
https://t.me/bagnenkoPsy

"Життя Марії" Сергія Жадана. Читатиму на вихідних.

Зараз є потреба в якихось містких і хльостких словах. У Сергія Жадана дуже сильна поезія, і її хочеться читати і читати. До того, ж він зараз іде в мою скарбницю книг військових, як Павло Паштет Белянський, Артур Дронь, Артем Чапай і Богдан Коломійчук.

Ось вірш, який особливо запав в серце - в ньому так багато сенсів. Про втрати, про біль, про швидку втечу і втрату минулого життя, міста, рідних місць:

Візьми лише найважливіше. Візьми листи.
Візьми лише те, що зможеш сама нести.
Візьми рушники та ікони, візьми срібні ножі,
візьми дерев’яні розп’яття, золочені муляжі.

Візьми хліб і городину, потім іди.
Ми ніколи більше не повернемося сюди.
Ми ніколи більше не побачимо наші міста.
Візьми листи. Всі. До останнього злого листа.

Нам ніколи не повернутись до наших нічних крамниць.
Нам ніколи не пити з сухих криниць.
Нам ніколи більше не бачити знайомих облич.
Ми з тобою біженці. Нам з тобою бігти крізь ніч.

Нам з тобою бігти вздовж соняшникових полів.
Нам з тобою тікати від псів, спати поміж волів.
Нам збирати воду в долоні, чекаючи в таборах,
дратувати драконів на бойових прапорах.

Друзі не вернуться, і ти не прийдеш назад.
Не буде задимлених кухонь, не буде звичних посад,
не буде сонного світла серед нічних осель,
не буде зелених долин і заміських пустель.

Буде розмазане сонце за плацкартним вікном.
Буде холерна яма, залита вапном.
Буде криваве взуття на жіночих ногах,
вимучені вартові в прикордонних снігах,

підстрелений листоноша з порожнім мішком,
підвішений за ребро священик із безжурним смішком,
цвинтарна тиша, гамір комендатур,
списки загиблих, друковані без коректур,

такі безкінечні, що навіть часу не стає
шукати в них щоранку ім’я своє.


Сергій Жадан


А що ви читатимете? Знаю ж, що читаєте, давайте надихати одне одного словом.