книжкова душніла

українські прізвища то мистецтво

Ігор 👉❌🏠🤏

нормальні люди: у важкі часи треба читати щось легеньке, світле, щоб відволікатись і не поїхати кукухою

я: читаю цю імбу, де буквально:
...перед тим, як самовбитись, Йоганна подивилась на зоряне небо і згадала, як її мама, яка теж самовбилась, розповідала їй про тата, який самовбився, не дочекавшись її народження, але напередодні встиг зробити фото її брата, який вийшов у море на човні старого Мартіна і там самовбився. старий Мартін, до речі, теж самовбився, але набагато пізніше, вже після парного самовбивства тітки та дядька Йоганни.
...айсберги були величні і мальовничі 🤗

ля яке зробили

можна підтримати книголав, придбавши одну з вцілілих після обстрілів книг (на їхній склад прилітало вже тричі).

купуєш всліпу, обираючи лише жанр; текст і зміст книг не постраждали, а інші пошкодження - то вже сюрприз та історичний артефакт.

взяла нескорену сучасну прозу, дуже цікаво, що попадеться 👀
обрати і купити можна тут

- що така сумна, не радієш?
- та нема повода...

до речі, а отут я все ж поміняла. вгорі лідирував Клоун Шалімар, але я досі більше думаю про Амадоку. і якось ще так збігається, що багато цьогорічних книг ненавмисно доповнюють тему "хто оповідає історію?", і вона відкривається з різних-різних ракурсів.

якщо ще пам'ятаєте, що у вас було найкраще за вересень, то пишіть))

згадаймо, що це книжковий канал 😅

🌟 підсумки вересня:

📚 всього: 4 книги
⭐️ найкраща книга місяця: "Дочка часу" Жозефіна Тей

✍ відгуки:
непрОсті
Асєєв

найбільше в блекаутах мене прикалує оця негласна колективна домовленість, що все має лишатись, як було.

це наче проходити космічний шутер, маючи зі зброї лише палку: ти повинен робити ту саму кількість роботи, на тому ж рівні якості, за ті ж гроші; повинен гарненьким приходити на заходи, не сильно деградувати, якось жити і функціонувати, але все це без: води, світла, інтернету та сну, у темряві своєї печери і під цілодобові вибухи гербер-геранєй ✌️

не встигли доробити звіт, бо добу нема світла? ну у всіх нема світла, залізьте на тополю, там краще ловить сигнал, чи зробіть собі кишенькову атомну електростанцію, чи поїдьте в село Лягушівка у коворкинг зі старлінком, чи продайте нирку і купіть хату, 20 кошек і 40 екофлошек, нема варіантів чи шо, я не понімаю?

ну ви бачили, сьогодні купуємо у книголав 💔

і донатимо на армію, як кожного разу, коли русня хуйня. а русня хуйня перманентно 👑

ага канєшно, після того як ви сходили на презентацію андроїда Гоші я вже вам не довіряю, Ростиславе 🤨

не прям відгук, скоріше короткі нотатки

"Шелест бамбукового гаю" Станіслав Асєєв

це збірка оповідань Асєєва за роки ще до полону та "Ізоляції" - 2011-2016 (і одне після звільнення). оповідання чудово показують, що він був супер-депресивним хлопчиком ще тоді ✌️

"Génération perdue" цілком можна назвати і тих, хто бодай раз у житті читав Канта. Хіба можливо після цього всерйоз вантажити мішки?

в кінці книги також наведені уривки з його щоденника. Асєєв з початку війни лишається в Донецьку і спостерігає всю оцю вакханалію - ополченців, обстріли, новоросію, арешти. паралельно з цим намагається писати роман, але не може визнати себе письменником і загалом побачити своє майбутнє.

Сьогодні написав кілька рядків про Матісса (уривок з роману), а завтра знову спробую влаштуватись вантажником. У цьому сенсі бідність видається усмішкою біля райських воріт.
починає працювати українським журналістом (шифруючись, звісно), але гроші за ту роботу відкладає на далеку мрію - переклад його роману.
депресує, голодує, виснажується, охуїває від контрастів життя. працює вантажником і вираховує, що, щоб купити і з'їсти одне яйце, йому треба розвантажити 11 25-кілограмових мішків.

Усе, що відбувається зараз навколо, нагадує мені один рекламний білборд, на якому було відразу три написи: "Підготуй тіло до літа"; "Головна ідея всієї Біблії"; "Термінова довідка про несудимість" - одне слово, казна-що.

тут Гради чергуються зі згадками філософів, а вмирання Донецька з роздумами про Бога. щось тріщить по швах, коли людина пробує лишитись духовною та інтелектуальною у світі, де тріумфує тупа сила.

Отримав повістку з "комісаріату ДНР". Ледь утримався, щоб не сказати в лице все, що про них думаю. Іще встигну. Більшість пропонує тікати. Але якщо я людина, що завжди обирає найдовший шлях, - то на біса мені перейматися через те, що якийсь ідіот з прапорцем "новоросії" пустить мені кулю в мозок? Хай би пустив її якнайшвидше - тим хутчіше закінчиться цей спектакль. "Як собаку" - пригадується мені з Кафки; і тим більше у всьому цьому тваринного, що старанніше ти тримаєш виделку з ножем.

в щоденниках видно натяки на ті епізоди, які згодом перетворились на оповідання з першої частини книги. загалом дуже болісно, але відверто і красиво.

Бог не зупинив світову бійню, не вберіг від страждань і смерті мільйони невинних людей. Не здмухнув якихось шість років із втомленого обличчя історії. Він не спустився в Аушвіц - то чи варто на нього чекати тут, у Донецьку?

від мене 5/5 звісно, дуже мій автор ❤️‍🩹

UPD: зібрано! 😱

нова акція від Книгарні Є!

шучу, насправді це апдейт по нашому зі Сповідь книгоманки спільному збору-розіграшу 😉

упорядниця "Брунатних історій", авторка каналу Книжковий токсік Міланте Готем запропонувала додати ще дві книги до призового фонду! таким чином маємо цілих 5 унікальних підписаних книжечок для 5 переможців 🥰

➡️ нагадую, що це допоміжний збір на запчастини для медевака, екофло та детектор дронів для 28 ОМБр та 58 ОМБр.
💰1 квиток: 50 грн (кількість квитків необмежена, 100 грн = 2, 150 = 3 і т.д.)

🫙 Банка
🫙 Банка
🫙 Банка

‼️пишіть свій нік у коментарі до платежу або надішліть скрін в коменти, інакше можем вас не знайти

розіграш і попередня звітність - на сторінці bookbox_fordrones.

#душніла_збирає

дякую захисникам і захисницям України!

закинула на основний збір для двох бригад, яким ми з вами зараз збираємо допоміжну баночку; ви можете підтримати їх тут або задонатити будь-кому, кому довіряєте.

не лише сьогодні, але сьогодні - обов'язково. бо без захисників і захисниць ми не мали б змоги робити будь-що інше.

менше слів, більше діла. слава Україні! 🇺🇦

це проста празднік какойта 😍

https://starylev.com.ua/knyga-sydevry-vkrayinskoyi-ta-svitovoyi-literatury
я вже несу гроші

твоє лице, коли жив собі спокійно, а тут раптом якісь земляки, куркулі, лебеді і журнали 71-го року 😳

тож шо нам дає ця душнота? мені от читацький квиток в бібліотеку Вернадського

1) головне: цитати в журналі, які не зустрічаються потім ніде більше в друці, доводять справжність аудіоначитки 2006. тобто вона дійсно була зроблена з якогось рукопису/машинописну/архівного доку Василя Земляка.

2) таким чином аудіоначитка 2006 наразі є найбільш повною версією "Лебединої зграї" і при цьому не містить цензури: тут відкрито і детально описана ненависть до совєтів, несприйняття колективізації, трагедія голодомору. це кардинально впливає на сприйняття книги.

3) судячи з усього, видання "Зграї" редагувались як за життя Василя Земляка, так і після його смерті. встановіть цей ланцюжок змін і зможете стать професором))

4) оцей таємничий документ, з якого начитали аудіо 2006, це, фактично, "Лебедина зграя" зі шматочком "Зелених Млинів" як один твір. можливо, тоді автор не планував писати трилогію, я хз

саме главне: все ще вважаю, що нам треба повернути читачам текст з правдивою історією, а автору - його справжній голос. для цього треба виколупати звідкись правовласників того дока, з якого робили начитку ☺️ займаюсь цим, але поки без шалених успіхів))

#душна_зграя

як би це його структурувати 🤔
дуже проситься табличка порівняльна, але я поки не встигаю її зробити)) накидаю ключове

я порівняла такі видання:
1) журнал "Дніпро", 1971, номери 1-2 (перша публікація роману)
2) видання "радянський письменник" 1972 року
3) видання "Дніпро" 1984 (за яким видавала Віхола)

🌟увага, прикол: текст в журналі НЕ ідентичний ані з виданням 1972, ані з 1984, ані з аудіоначиткою 2006
🌟у журналі 10 розділів у другій частині - так само, як у 1972 (у 1984 їх 11, в аудіо - 13)
🌟є мінімум дві великі сцени, які відсутні у журналі та виданні 1972, але з'являються у 1984 (листування Синиці з Теслею та перейми Мальви)
🌟в фіналі є діалог, відсутній надалі і у 1972, і у 1984, і у всіх наступних друкованих виданнях. в аудіо він є
🌟в журналі остання сторінка має сцену, якої нема більше НІДЕ з друкованих видань (повернення Явтуха, коли він цілує землю). в аудіоначитці вона є!
🌟натомість у журналі немає звернення від автора, яке потім є СКРІЗЬ: у 1972, 1984, аудіо та решті видань.
🌟ну і звісно, що в журналі немає згадок голоду, які є у аудіоначитці. стерильна радянська чистота 🤗

таким чином перша публікація найближча за текстом до 1972-го року; вона містить 10 розділів, тобто урізана порівняно з наступними публікаціями, але також містить деякі уривки, яких потім немає ніде, окрім аудіоначитки.

доповідь закінчила 🫡

дякую за мем https://t.me/salonaya_books ❤️
фото порівняння видань закину певно в коменти

#душна_зграя

що ви зараз бачите перед собою? перше видання "Лебединої зграї", яке тільки є на цій планеті ✌️

#душна_зграя

а ці ігри мені вже не подобаються, я взагалі хз як обирати 🤦‍♀ і за серпень, і між серпнем і липнем

ну, припустімо, отак

і все-таки я читала не лише душні статті про Земляка

👉 підсумки серпня:

📚 всього: 6 книг
⭐️ найкраща книга місяця: "Світлий Шлях: історія одного концтабору" Станіслав Асєєв

✍ відгуки:


більше нічого не встигла написати 😅

а ви шо, хваліться /жалійтесь ⬇️

якщо ця цитата Вітмена ні про що вам не каже, то рекомендую травмуватись оцим 🫶

за шо ти так зі мною, книжка 😭 я хотіла просто почитати, а не згадувати свою психологічну травму

📘 "Амадока"
👤 Софія Андрухович
⭐️ оцінка: 5 Петрових з 5
💬 враження: світ ловив мене, та [не] спіймав

фанфект про пам'ять: кожне пригадування - це насправді нове створення. коли ми щось згадуємо, то мозок не дістає з архіву готовий відеозапис, а щоразу реконструює його під впливом безлічі нових факторів. щось може загубитись, щось додатись - і ми про це навіть не дізнаємось.

головний герой "Амадоки" втрачає пам'ять після важкого поранення в зоні АТО. документів при ньому не знаходять, а понівечене до невпізнаваності обличчя зводить нанівець усі спроби дізнатись, хто ж він такий.

але раптом в лікарні з'являється Романа, яка запевняє, що це Богдан, її загублений на війні чоловік, і вона його безсумнівно впізнала. Романа забирає чоловіка додому і намагається чи то відновити, чи то заново збудувати пам'ять Богдана про його минуле.

друга частина "Амадоки" - це трохи сімейна сага про родину Богдана, яка мешкала на Галичині і пережила Другу світову. коли німецькі війська зайшли в місто Бучач, кількість євреїв там була навіть більшою, ніж українців; але це співвідношення швидко змінюється шляхом Голокосту, участь в якому брали не лише німці.

третя частина вважається найважчою, адже є, по факту, есеїстикою на тему розстріляного відродження. авторка вибудовує оповідь навколо любовного трикутника "Петров-Зеров-Софія", переповідаючи нам десятки фактів, які все одно не дають чітких відповідей.

кожна частина книги нагадує, що ми живемо серед міфів про самих себе - народ-борець, народ-жертва; узагальнюємо та викидаємо те, що неприємно згадувати; часто настільки прагнемо заповнити білі плями, утворені насильницьким вириванням цілих шматків, що готові слухати будь-якого оповідача або навіть добровільно обираємо амнезію.

пам'ять складає ідентичність, ідентичність складає історію, історія створює пам'ять - коло замикається, і ми всередині нього. "Амадока" змушує нас звернути увагу на те, що зазвичай лишається за дужками: чи достатньо точно ми пам'ятаємо? хто розповів нам те, що ми запам'ятали? і що буде, якщо забути?

ця історія написана дуже естетично та візуально: описи, характери і події постають перед нами детальними та об'ємними в усій своїй неоднозначності. тут встигають з'явитись і філософ Сковорода, і скульптор Пінзель, і цадик Баал Шем Тов, кожен з яких є лише маленьким уламком теми пам'яті. "Амадока" не читається швидко, але натомість дає багато ідей для роздумів.

для мене виявились неочікувано близькими символічні образи "Амадоки"; думаю, що, на жаль, не тільки для мене. тому що це не лише про війну, Голокост чи репресії - це про нас, про нашу багаторазово розібрану і заново зібрану пам'ять.

#душніла_прочитала

а де друга блідь?? 😡

фото побачила у https://t.me/etychna_vivtsia

Роті ударних БПЛА 47 бригади потрібен квадроцикл. Хлопці захищають Сумщину і працюють в лісисто-гористій місцевості, де інші методи доїзду далеко не завжди можливі. Бійці подеколи ходять 7 і більше км пішки, несучи все необхідне для роботи на спині. 

❗Квадроцикл критично необхідний, аби доїхати на позицію, доставити БК, евакуювати поранених. Тож відкриваємо допоміжну банку для основного збору https://www.instagram.com/frekenthelga?igsh=MXBuemJmbTZ2dmNheg==

❓Умови участі:
1. Бути підписаним на сторінку https://www.instagram.com/myroslava_pingvin?igsh=MW03d3htczA3cTRvbQ==
2. Бути підписаним на сторінку https://www.instagram.com/bookbox_fordrones?igsh=NzF6dGllbDE3Z295
3. Задонатити https://send.monobank.ua/jar/44eV3LBi3f
4. Скинути скрін донату в дірект https://www.instagram.com/myroslava_pingvin?igsh=MW03d3htczA3cTRvbQ==

Кожні 50 грн донату = 1 квиток у розіграші. Кількість квитків необмежена.

Будемо вдячні за репост 🫂
Дякуємо за підтримку ЗСУ ❤️

https://send.monobank.ua/jar/44eV3LBi3f

#душніла_збирає

курс про літературу купила, часу його дивитись нема, тож поки все за планом 👌

але є важливіші новини: вчора нарешті дочитала Амадоку 🎉

якщо коротко: це розкішно!! якщо довго, то відгук напишу коли трохи розгребусь з роботою. але це однозначно 5/5, дуже рада, що нарешті ця книга прочитана)