книжки і пиріжки

український бренд Шипелик випустив абсолютно безумний фентезійний дроп, Я ХОЧУ ВСЕ, ДАЙТЕ ГРОШІІІІІІВ 💳

ФітцШивалрі Фарсієр

читав-читав і заснув

(тру сторі про мене)

туман це краща погода

енівей це я!

зараз таких романтичних пісень вже не пишуть, дякую тобі пітер стіл 🙂‍↕️🙂‍↕️🙂‍↕️

побачимось завтра о 12 ✌

Тепер вже сама партія Кличка закликає не виходити на мітинг, бо реактивні шахеди летять за хвилини, а укриттів нема.

Весь цей час не ставити укриття, а тепер залякувати містян ударами. Рівень знущання над киянами тут важко осягнути.

Вже завтра о 12:00 під КМДА зберуться активісти та небайдужі кияни з вимогою відставки Кличка.

ПОБАЧИМОСЬ НА РЕЙВІ

for the record: так, я так і не подивилась третій сезон)))))

але вони постять дуже смішні картинки! наприклад, «рекламу» Інтерв’ю з вампіром Моллоя у стилі букблогерів 🥹

здивована, що перший)))) підсвідомо здавалось, що має ж бути……

не памʼятник свині, звісно, але видно, що живе в україні

🥳Святковий збір на НРК для підрозділу MORÁ ("Крила Омеги")🥳

Так вийшло, що оця дівчинка з драконом на фото (це я, якщо що) народилася в День Знань🫠 Якщо вірити нумерології, то я мала б вирости генійкою, адже одиниць і дев'яток в даті народження маю багацько.

З геніальністю не зрослося, проте мені повезло на гарних друзів. Власне, багато з них вже служать. В підрозділі друга є великий збір на НРК, якими вони роблять неймовірні речі – рятують поранених воїнів та жителів окупованих територій, доставляють різні речі, виконують бойові завдання. Тож долучаюся банкою.

Але ж це свято, правда? Тому я придумала, як подарувати подарунки, та ще й книжкову сферу підтримати. За донат кратний 150 грн розіграю книжкові бажанки на суму 1000 грн в Readeat, Книголенді чи Арфі на вибір. Але умова – це мають бути книги українських авторів й авторок, за потреби навіть готова надати переможцю консультацію з приводу жанрової літератури, що підійде до смаку.

Отже, моя ціль: 40 000 грн
Банка: https://send.monobank.ua/jar/hNpAYSbhY

👉Не забувайте вказувати контакти, якщо донатите не з моно.

За репости, привітання, вподобайки та донати – низький уклін🫂🧡

Урізька готика
Галина Пагутяк

Я взяла цю книгу з полички в book ua, аби погортати, поки дарка і саша замовляли каву, а я зайняла столик і чекала на них. Не сильно я планувала читати Пагутяк, бо думала, що це щось надто заумне для мого настрою зараз... Але я прочитала буквально перші три сторінки і пішла купувати – не просто тому, що хотілось читати у папері і мати власну копію, а тому що мені треба було підкреслювати маркером кожне друге речення.

Що таке ця книга? Дещо химерне, похмуре і тягуче. Назвати це детективом чи трилером – дуже несправедливо. Так, тут є вбивства і загадкові смерті, є багато питань – але от розслідування нема зовсім. На нас силою наративу іноді сходять якісь обривки відповідей, але і те змушує лише ставити більше питань.

В принципі, для мене це була наскрізна лінія книги: вайби – все, факти – нічого.

І я, чесно, кайфувала від вайбів! Похмура волога осіння погода, що пробирає до кісток, бойківська говірка і абсолютно незнайомі, дивні вірування людей. Скажу чесно, я абсолютно міська південячка, вихована на досить раціональних і прагматичних поглядах на світ. І тому завжди так тягне доторкнутись до протилежного, непояснюваного – до чужих забобонів, дивних звичаїв і майже повсякденному співжиття із містичним.

От оцього всього тут сповна! Є ще дуже багаті образи персонажів, в кожного з яких хочеться зануритись більше, ніж дає тобі оповідь.

Є місцевий парох отець Антоній, який записує усі історії, містичні і не дуже, своїх селян, у велику товсту книгу.

Є фотограф Юліан, який постійно мандрує, фотографує людей і не планує зупинятись, поки не дійде до краю світу.

Є роботяга Петро, який втік від своєї опирської родинки багато років тому, але яка досі переслідує його і його сина Орка.

Є дідич Болеслав, який явно страждає на ПТСР, спить вдень і проводить ночі за томом Лукреція, готуючись до скорої смерті.

Є врешті инші мешканці Урожа і немісцеві, які досі живуть за старими законами, переплітаючи віру в абсолютно реальних для них, живих опирів у себе під боком разом із християнськими традиціями.

Їх не варто сприймати лише як реалістичних унікальних персонажів, живих людей – радше як цікаві образи, широкі мазки, які може не промальовують дрібних деталей, але створюють не менш насичену картину.

От щодо сюжету... Сюжету тут мало. І типу окей, це закони жанру, я це приймаю. Я кайфонула саме від цього. І може якщо б сюжету тут було більше, то і книжка не приносила б такого задоволення.

Але ооо, буду чесна, я б прочитала втричі більше про цих опирів, про загадкові вбивства, про ритуали!

Ммм, ну справжні, справжнісінькі українські опирі! Чому ми не говоримо про них частіше??? Книга, до речі, заснована на етнографічному нарисі Івана Франка, – а тобто на історії, яку дійсно розповідали місцеві цього регіону. Як я і казала, міська дитина, все сумно і нецікаво, енциклопедії про машинки і динозаврів... І тепер я так наздоганяю цей дитячий потяг до загадкового і містичного, що мені треба щеееее.

Протягом усієї книги я вже більш менш звиклася з тим, що розгадування загадок і пошуку правди у цій книзі не буде – і в цьому її краса – але наприкінці на нас несподівано вивалили якесь певне пояснення..? Оце було трошки поспіхом, і неочікувано, і все одно замало – наче авторка в останній момент згадала, що історії потрібна розв'язка, але і давати забагато пояснень нам не планувала. Ну таке, це напевно моє єдине зауваження до кники.

Але в цілому – дійсно та сама ідеальна тягуча готика з неперевершеним бойківським мотивом. Читати десь в кінці листопаду, напевно, особливо ммм.

Дуже душа просить більше такого, химерного і непоясненого. Але разом з цим трошки боюся починати Слугу з Добромиля, бо більшість каже, що Готика – таки вершина оцього вайбу і загалом найцікавіший твір пані Пагутяк.

#відгук #книги #урізькаготика

У нас тиждень жила кішка Аляска, і вона настільки хороша, наскільки хорошими бувають коти 😭

Їй 5 місяців, у неї є всі щеплення і вона шукає дім. Київ.

Ходить в лоток, жодного разу не нашкодила, не скинула ніяких предметів зі столу, не розкидала речі, не поцарапала і не дойобувала нас, якщо ми закривали двері в інші кімнати. Коротше, не кішка, а казка.

Якщо хочете забрати кішку Аляску, то пишіть https://www.instagram.com/viola_vilson?igsi=Z3ZkdjR0bzMzcnpy. На всі питання вона відповість

до речі, моя нова крашиха, Марія Деменко!!!

Тускульські бесіди
Театр на Подолі

Ще одна постановка Річарда Нельсона, який написав і поставив просто неймовірну Бесіди — це його старий твір, заради постановки якого втім він приїхав у Київ у 2024 році, за що вже повага. Так ще й так продуктивно приїхав, що написав ще цілих дві постановки про українських мистців 💔 Пане, ви стаєте моїм крашем.

Пʼєса з далекого 2008, про ще більш далекий 46 рік до н.е. Але здається неймовірно актуальною і тоді, і зараз. Напевно, кожне суспільство може натягнути ці події на актуальну політику, ну а українцям… Українцям як завжди, втричі цікавіше 😁 Бо треба жити інтересно.

Так от, 46 рік до нашої ери. Цезар виграє битву проти заколотників і приймає титул Імператора. Серед заколотників — Брут і Касій, колишні соратники Цезаря, яким він дарує помилування.

І от власне колишні заколотники збираються у Тускулі — ходять на рибалку, прогулянки, продають вілли, смачно їдять… Разом з цим обговорюють свою поразку і що робити далі: підтримати Імператора чи рятувати Рим від тирана?

Знов дуже тиха, інтимна «розмова на кухні» про важливе: зловживання владою, тиранію, вірність своїй державі і народу vs правителю… І все це на фоні такого розслабленого літнього спілкування, яке ти не бачиш, але просто відчуваєш у повітрі.

Ви знаєте, я стаю великою фанаткою Нельсона! Він втілює в театрі мої найщиріші уявлення про класне сучасне мистецтво. Тут все так просто, ледь не мінімалістично: стіл, стільці, кілька людей у сучасному одязі… Але ти сидиш на краєчку стільця у напрузі, навіть знаючи, до чого призведуть ці розмови.

До слова про історичну складову… Зізнаюсь, антична історія мене завжди цікавила найменше, і крім якихось дуже загальний фактів типу «нууу, Цезаря вбили!» я нею сильно не володію. Та й крилата фраза Et tu, Brute? настільки є втіленням зради і розчарування, що я ніколи не замислювалась, що Брут… в принципі діяв за морально правильними переконаннями?. Ідеалістичними, але із хорошою ціллю.

Це вже зараз, з висоти знання подальшої історії (навіть якщо ці знання отримані мною сьогодні у вікіпедії), цей вчинок є згубним для Республіки. Але тоді…

Так, постановка дуже цікаво зображає внутрішні переживання і сумніви Брута, хоча жодного разу навіть не доходить до самої ідеї вбивства. Залишається ідеально недосказаною, чи навпаки — каже як раз те, чого не вистачає між строк історичних книг.

Це дуже, дуже цікавий твір. Ніколи б не подумала, що мене теж затягне сюжет в античному сетінгу. Змусить думати про нього ще дні і тижні, і навіть, неймовірно, викличе інтерес до античної історії! Так, я б прочитала зараз щось напів художнє напів документальне про Брута…

Вау, просто вау.

Треба побачити ще одну виставу Нельсона, Більше краси, ніж туги про родину Косачів. А потім піти по другому колу і відвести усіх знайомих.

#відгук #театр #тускульськібесіди

Усі відтінки спокуси
Катерина Маєвська

Ви пам'ятаєте, я там ходила на один епічно всратий еротичний з Дантесом? Так вони і новелізацією цього сценарію намутили! Яка одночасно краща і гірша за фільм...

Плюси: у книзі немає еротичних видінь під лсд за участі Дантеса!! Також у книгу таки намагались додати якоїсь дрібки передісторії і спогадів головної персонажки. От читаєш і прям думаєш: у цих ідей майже є потенціял... З них майже можна було б розгорнути щось цікаве...

Але тут ми стикаємось з мінусами. Може навіть з одним мінусом, але великим.

Людина, яка це писала, не вміє писати. От прям здається, що ніколи навіть не пробувала у художній жанр (важко повірити). Бо в кожне речення наааастільки напхано клішованих, банальних, непривабливих епітетів-метафор-порівнянь, наче я в 10 років пишу свій перший фанфік по H2O.. Але ні, це книга! Видана! Можливо її навіть редактор якийсь читав!

Про сюжет навіть казати нема чого, він так само безтолковий, як і у фільмі, а головна героїня така сама ганчірка.

Читаєш, коротше, і не знаєш, чи то сміятись, чи ригати.

Але чому я піддала себе цим стражданням, запитаєте ви? Бо ми з https://t.me/reading_at_midnight і https://t.me/knyzhulyechky вирішили, що це ідеальний крінж для спільночиту, коли кожна читає і залишає у книзі коментарі. Я була другою після Дарочки, тому вже читала з коментарями, і це звісно трохи скрашувало процес)) Від себе там теж понаписувала, іноді здається, що писала довше, ніж читала (слава богу вона хоч коротка!).

Важко звісно це комусь радити, але якщо ви любите страждати хєрнею і читати крінж, особливо з друзями... Ну хз, удачі вам...

#книги #відгук #всівідтінкиспокуси (абсолютно проклято, що у фільмі "всі", а в книзі "усі")

Carrie
Stephen King

Сучасна (а може вже не дуже) класика. Перша книга Кінга, з якої почався шлях одного з найвідоміших авторів сучасности. Історія, яка винесла горрор у мейнстрим і надихнула сотні, якщо не тисячі, майбутніх творів. Literal blueprint.

Звісно, цікаво було ознайомитись з такою книгою, навіть якщо поштовхом став книжковий клуб на роботі. Сама я трохи побоювалась за неї братись, бо читала Кінга небагато, та й те надаю перевагу пізнішим, менш горрорним..? історіям.

Але дееемн, це було круто. Важко було повірити, що це перший його роман. Напружено, емоційно, моторошно. Моторошно реалістично. Комусь на клубі роман здався трохи наївним, але як на мене – це як жалітись на наївність Джейн Остен. Це инший час, це класика, на якій розвивались наступні історії...

Я все одно, навіть приблизно знаючи кінцівку, читала, метафорично сидячи на краєчку стільця (не можу згадати, у нас кажуть чи ні? 🥲). Також не знала, що це книжка з mixed media, я такке обожнюю, така нотка документалізму, яка робить жах усіх подій набагато реалістичнішим, і при цьому тільки підігріває градус напруги.

Окремо я була шокована тим, наскільки інтимно був прописаний саме дівочий фокус, не тільки самої Керрі, але і Сью, наскільки реальна ця горрорність менструації, і як менструація стає обрамленням книги. Вікі каже, що Кінг взагалі писати про дівчат не хотів, і тому у цьому йому дуже допомогала його жінка, Табіта. Тому я думаю ми всі маємо окремо зняти шляпи перед Табітою 🎩

Та й може і сам Кінг прибідняється щодо написання жіночих персонажів. Бо як для горрору 70х з автором чоловіком це дуже революційно. Дякую, Кінг, не розчарував.

А ще прям класна книга для обговорення на клубі – про мораль, мотивацію персонажів, і чи взагалі автор планував це як соціальний коментар?

#книги #відгук #carrie

а це мій улюблений Вірменський собор, завжди обов’язкова точка відмітитись і позалипати на фрески Яна Генрика Розена. абсолютно шедевральні!