Гумористичне фентезі в химерному світі про Смерть, який шукає щастя - «
https://starylev.com.ua/mort» Террі Пратчетт 💀
Та вони весь час тільки й розводяться про те, як добре буде після смерті.
Ми ж розповідаємо людям, як добре може бути тут і зараз, варто лишень завдати собі клопоту.
Видавництво:
https://t.me/starlev 🌟
Жанр: фентезі
Серія: перша частина циклу «Смерть»
Рейтинг на Goodreads: 4,24
Тропи: наставник, учень Смерті, несподівані союзники, гумористичне фентезі, магія, продуманий світоустрій, дорослішання
Тригери: незначні
✍🏻Коли я говорила знайомим, що хочу прочитати щось із творчості Террі Пратчетта, мені радили почати саме з «Морта». Тож я вирішила прислухатися і розпочати своє знайомство саме з нього… ну і закінчити 🫣
📖І тепер я точно розумію, чому Пратчетта так люблять. Його стиль - це щось особливе і справді унікальне: класний гумор, абсурдні ситуації, дивні метафори і порівняння, дотепні діалоги та неймовірно продуманий світ
🧑🏼🦰За сюжетом шістнадцятирічний Морт шукає (точніше, батько змушує його шукати бо так треба) майстра, до якого він піде в підмайстри. І так стається, що його обирає… сам Смерть
🤕Сам Морт доволі дивний за мірками оточення, тому що «Морт належав до різновиду людей, небезпечніших за мішок із гримучими зміями: він прагнув викрити логіку, приховану за всім-всім у всесвіті».
Йому недостатньо просто прийняти те, як влаштований світ, він хоче зрозуміти, чому все відбувається саме так. І це стає особливо важливим, коли він починає виконувати обов'язки свого нового наставника
🐈А Смерть тут зовсім не страшний і не жорстокий. Він радше змучений своїм вічним обов'язком і прагне хоч трохи відпочити. Тому, поки Морт поступово перебирає на себе його роботу, Смерть шукає щастя і відкриває для себе людські розваги - риболовлю, випивку, танці. А ще він дуже любить котів. Ну розумієте, що спостерігати за цим неймовірно кумедно
❗️І тут я виділила для себе цікаву думку - поки Морт вчиться бути Смертю, Смерть вчиться бути людиною
⏱️Мені дуже сподобалося, як автор продумав все, що стосується життя і смерті: клепсидри відраховують час кожної людини, а в книгах пишеться її життя повністю. При цьому Смерть не вирішує, кому жити, а кому помирати, він просто виконує свою роботу
🫣Головне правило - у смерть і долю краще не втручатися. Але Морту правила не писані. Він не дозволяє статися смерті, яка мала відбутися, і цей вибір запускає цілий ланцюг наслідків: порушена реальність, чарівники та спроби виправити те, що пішло не за планом…
👀Атмосфера тут теж незвична, ніби як суміш казковості, абсурду і легкої похмурості. Тут є Смерть, чарівники, потойбіччя та розмови про кінець життя, але історія зовсім не відчувається моторошною чи важкою. Навпаки, навіть про смерть автор говорить із гумором та іронією
💭А за всім цим абсурдом ховаються цілком серйозні теми: смерть, доля, вибір, відповідальність та людяність. Морт втручається у встановлений порядок із добрих намірів, але навіть правильний, на перший погляд, вибір може мати зовсім непередбачувані наслідки
🤯І незважаючи, на те, що «Морт» оригінальна, дотепна, добре написана і продумана історія зі свіжими ідеями, на жаль, вона просто не моя…
✍🏻Початок мені подобався значно більше, ніж те, що було далі. Було цікаво знайомитися з Дискосвітом, його правилами, гумором Пратчетта, Мортом і особливо Смертю. Але початковий захват швидко почав зникати, а я все менше емоційно залучалася в те, що відбувається. Мені і далі подобалося, як автор пише, його жарти чи окремі думки. Але розумієте, бажання повертатися до книги і дізнатися що буде далі в мене не було…
🫣Можливо, не той час чи не той настрій. А скоріше, такий тип фентезі просто не мій. Жодних серйозних якихось претензій до книги в мене немає, вона просто не моя…
Висновок: «Морт» - це дотепне і нестандартне фентезі, яке змушує і сміятися, і задумуватися… але, на жаль, це той випадок, коли книга хороша, але не твоя
Оцінка: 3/5🍷
#відгуки@bookwinehome
1/2
