та сама жорстока авторка 😇

Моє улюблене [ні] коли прикриваються благодійністю, але аргумент піти вкрасти товар у магазині, щоб роздати бідним, чи продати за донат ніколи не працює. Бо права на інтелектуальну власність для них ніщо.

Періодично сама маю подібні діалоги, які зводяться до:
- я жлобка;
- якщо воно [книжка] лежить в інтернеті, то це законно;
- я маю бути вдячною, бо без них ніхто б не читав мої книжки

потім зазвичай просто блокують 🤡

патч "вечеря при свічках" активовано, або привіт відключення світла.

з плюсів: може нарешті почну більше читати? 😅

💭 хвилинка ранкових роздумів...

Перш за все хочу сказати: те, що зараз відбувається з книжковою сферою в Україні, - це катастрофа. Збитки, яких зазнають видавці, книгарі, друкарні та всі-всі дотичні до книжкового процесу, шалені. Що це означає для видавців? На жаль, те, що виживуть не всі 💔

А що це означає для сучасних українських авторів? Як письменниця, яка присутня на книжковому ринку з 2014 року, можу припустити, що залишаться на полицях далеко не всі, кого ми сьогодні знаємо, читаємо.

для видавництв, які зазнали серйозних збитків, найважливіше завдання зараз - зберегти справу й відновитися. І одним із логічних кроків для цього стає зменшення ризикових інвестицій. Наприклад, надання переваги «робочим конячкам», які з більшою ймовірністю швидко окупляться - перекладам та справжнім зіркам (якщо і на це буде ресурс, що не факт 🥲).

Дуже важливе уточнення: цей допис НЕ ДОКІР. Ми можемо хоч шкіру з себе здерти, але ім’я середньостатистичного українського автора або дебютанта завжди трохи ризиковіше за автора, книжки якого вже стали міжнародними бестселерами. Власне, схоже спостерігається в більшості країн, окрім трендсетерів світового книжкового ринку.

Не знаю, чи можна це змінити. Мені здається, що в короткостроковій перспективі - навряд. Але є інша річ, про яку мені дуже хочеться нагадати: сучасні українські автори - це люди, які творять літературу України просто зараз. Іншого часу в нас не буде. Зважаючи на непереборні обставини, через кілька десятків років українцям можливо знову доведеться пояснювати, що в нас є своя література. Що вона була, але вкотре була знищена. Відтак хочеться попросити всіх книголюбів: читайте українських авторів.
Читайте наших, поки ми є 🫂

#письменницьке

від новин хочеться вити.
здається, вже легше перерахувати видавництва та книгарні, які НЕ постраждали від русні 💔😭

сьогодні під ударом в Києві опинилися склади інтернет-магазинів Readeat, Book ua, видавництва Vivat та інших

на Книжковій Країні теж буду якщо її раптом не скасують

Щоправда, книжок моїх там скоріше за все не буде - одне сподівання на присутність стенду книгарні "Є", і хоч пару штук "темпорівських" видань в асортименті... але, попри все, фестиваль погодив три події з моєю участю.

побачимося 🤗🤞

і за (не)доброю традицією допис про рукопис знову змотивував людей відписуватися з каналу 🤪

📗 https://fabulabook.com/info-zalisena-10011553?srsltid=AfmBOopGs7Sr5cOJLwTH14-xoML-l4wZOuw4VtPgA_teV-D1FSz_mZ3_ Оксани Ковальчук (видавництво «Жорж») – це неспішна, густа й атмосферна історія, події якої розгортаються у забутому поліському селі на межі Зони відчуження. Сюжетна інтрига запускається з моторошної знахідки – тіла невідомої жінки в колоді мертвого дерева посеред лісу. Головна героїня, студентка Оля приїздить у ці краї лише на короткий візит, щоб завести дівчинку Настю до бабусі, але через розслідування імовірного вбивства змушена залишитися.

🔎 За жанром роман є дивовижним і дуже органічним сплавом детективу, фольк-горору та глибокої соціальної драми. Найбільше тут заворожує художнє обрамлення історії. Це майстерно написаний текст, який буквально переносить читача у поліські хащі та богом забуте село, де старі мешканці досі вірять у вкриту мохом лісову людину, древні прокляття й лихе око. Багата на метафори, майже поетична мова авторки робить роман справді особливим і дуже виразним на тлі інших детективів та трилерів.

Окремої ваги тексту додає те, як тонко й емоційно в ньому порушуються важливі соціальні теми: нейровідмінність, суспільна байдужість, побутове насильство тощо. Авторка часто підштовхує нас до роздумів, й спонукає шукати відповіді самостійно, що також стало для мене плюсом.

Цю книгу я щиро раджу тим, хто шукає у трилерах не просто екшн і плот-твісти, а глибокий психологізм, міфологічне тло та високу якість прози. Хоч детективна складова «Залишеної», нмд, трохи поступається атмосфері, роман точно сподобається тим, хто любить «Твін Пікс» і «Справжній детектив». А ще – поціновувачам українського фольклору та складних соціальних тем.

✨️ словом, це красива й якісна в усіх сенсах книжка, яка мені однозначно сподобалося!

#читацьке

[poll]

я: пишу (дуже повільно пишу 🥲) трилер, де фігурує Дрогобицька виправна колонія.
новини: в Дрогобицькій виправній колонії закатували людину