http://telegraph.controller.bot/files/8142018417/AgACAgIAAxkBAAIXNGqf4FZn-OEss3rhjmtVzz1w5k-MAALfHWsbOf4AAUkUW1JE94AfaQEAAwIAA3kAAz0E✍🏼 Руслан Кравченко написав заяву про звільнення з посади Генерального прокурора, і це найлогічніша крапка на цьому етапі його кар’єри
Дані, зачитані прокурором САП під час обрання запобіжок іншим фігурантам, вказують на фігурування поки ще чинного Генпрокурора у цій справі, хоча наразі НАБУ і САП не вручали йому підозру в межах операції «Карфаген».
🗣 Сам Кравченко назвав свій крок «політичним рішенням». Адже ще за кілька годин до цього він публічно заявляв, що не бачить підстав для відставки, а вже пізно ввечері — після розмови з Президентом Зеленським — раптово змінив думку. І дійсно, за таких умов люди на політичних посадах мають нести політичну відповідальність.
Перебування Кравченка на чолі Офісу Генпрокурора запам'яталося постійними спробами втручатися в роботу антикорупційних органів. Його призначення відбулося за місяць до скандальних спроб влади знищити незалежність НАБУ і САП. За даними журналістських розслідувань, сам Кравченко брав безпосередню участь у тиску на антикорупційну систему.
📄 Згодом, уже після хвилі протестів, його рішення на посаді впливали на роботу антикорструктур та перебіг конкурсів до них. Саме Кравченко призначив Олексія Шевчука членом комісії САП — попри заклики понад 60 громадських організацій не робити цього через високі репутаційні ризики. Зрештою, після чергової скандальної поведінки Шевчука, Генпрокурору через пів року довелося звільнити його з комісії. Примітно, що це рішення стало для Кравченка останнім на цій посаді.
Тепер він звільняється, ставши першим Генеральним прокурором, який згадується на плівках в межах топкорупційної справи. Це виглядає особливо показово, якщо згадати, що у 2021 році Кравченко брав участь у конкурсі на керівника САП (де переміг Олександр Клименко), а у 2023-му — претендував на крісло директора НАБУ.
В обох конкурсах він вибув насамперед через сумніви щодо його доброчесності. І хоча це не завадило йому згодом очолити Офіс Генерального прокурора, саме проблеми з доброчесністю та зруйнована внаслідок корупційної справи репутація врешті позбавили його посади.
📌 Так Генпрокурор, який обіцяв «прийти за кожним», запам’ятається тим, що з обшуками прийшли до нього самого. А для українського суспільства це черговий беззаперечний доказ: Генеральний прокурор не має бути політичним призначенцем. Цю посаду має обіймати професійна людина із чистою репутацією, відібрана через прозорий і зрозумілий конкурс — саме так, як цього очікують від України міжнародні партнери.