Голоси за ширмою

Більше не означає краще

Коли справа доходить до запису голосу, є спокуса обклеїти всю кімнату чимось м'яким, щоб не було зайвого відлуння. Всі думають: чим "мертвіша" кімната, тим краще, а потім на комп'ютері додамо потрібних ефектів. Але часто це не найкращий варіант саме для вокалу. Якщо кімната занадто заглушена, голос може звучати неприродньо, плоско, ніби його записали у шафі. Пропадає відчуття простору, і навіть якщо потім додати реверберацію, вона може звучати штучно.
Зараз програми для обробки звуку дуже гнучкі. Замість того, щоб повністю прибирати гулкість фізично, часто краще записати вокал у звичайній кімнаті, де є трохи природного відлуння. А потім, коли зводиш трек, акуратно прибрати зайві "хвости" і відбиття, які можуть заважати чистоті вокалу.

Переваги:
Економія на звукоізоляції: Обклеїти всю кімнату звукоізоляцією – це дорого і складно. Іноді простіше добре попрацювати з програмами обробки звуку.
Збереження природного тембру: Легка кімнатна реверберація може додати вокалу природної теплоти та об'єму, які складно штучно відтворити в повністю "мертвій" кімнаті.
Більше гнучкості при зведенні: Маючи записаний голос з невеликим природним відлунням, ви можете точніше налаштувати штучну реверберацію, підлаштовуючи її потрібний простір та бажаний ефект.

Звичайно, це не означає, що на акустику кімнати взагалі не треба звертати увагу. Важливо мінімізувати сильне відлуння та стоячі хвилі, які можуть зробити вокал нечітким. Але не треба перетворювати кімнату на "коробку з поролоном".

Головне для запису вокалу: іноді краще залишити трохи природного простору в записі, щоб потім мати можливість його контролювати. Легше акуратно "підчистити" зайву гулкість, ніж намагатися штучно "оживити" бездиханний вокал.

#акторам #акустика

Рідко кому щось рекомендую до перегляду, але вчора ми з чудовим перекладачем та актором Наївним до другої години ночі займалися зведенням останньої серії серіалу "Звичайні Побічки" / Common Side Effects.
Це мій перший досвід роботи над багатосерійним дубляжем в 5.1, і я з упевненістю можу назвати його своєю найкращою роботою на даний момент.

Якщо вам цікаво дізнатися, як саме відбувався процес роботи зі звуком над цим проєктом, я спробую записати відповідне відео.

Спробуйте описати звук дощу, що капає по даху, або шелест листя під ногами. Легко, правда? А тепер спробуйте передати словами звук розбитого скла або скрип старої двері. Вже складніше, чи не так? Ми легко описуємо кольори: червоний – як полум'я, жовтий – як сонце. Але зі звуками все не так просто. Спробуйте описати звук, який ви чуєте, коли пишете олівцем на папері. Шершавий? Різкий? Неоднорідний? Але це ж лише наші відчуття, а не точний опис звуку.

Звукорежисер – це митець, який працює зі звуком. Він повинен не тільки чути, але й уміти описати, розкласти звук на складові частини. Коли режисер просить створити звук виростання квітки або похитування ванілі, звукорежисер повинен увімкнути свою фантазію та за допомогою різних звукових ефектів створити унікальний і переконливий звук.

Наше сприйняття звуку залежить від багатьох факторів: досвіду, уяви та знань. Чим більше ми чуємо різних звуків, тим краще ми їх розуміємо і можемо описати. Здатність уявляти звуки, яких немає в реальності – це важлива якість для звукорежисера. А знання основ акустики допомагає краще розуміти, як звуки утворюються і як їх можна змінювати.

Це все звучить як якийсь фрагмент з реклами курсів по саунд дизайну, та ось таки порада: Найкращий спосіб розвинути свою звукову уяву – це просто "втикати" на звуки, які тебе оточують. Прислухайтесь до шуму міста, шелесту листя, співу птахів. Спробуйте розкласти кожен звук на складові частини. З часом це перетвориться на звичку, і ви не зможете просто так слухати музику або звуки навколишнього світу, не аналізуючи їх.

#звукорежисерам