Перша битва за Новіопіль | #Новіопіль_історичний
Ключовим моментом історії міста першої половини XX ст. є, звісно, Друга Світова війна, що прокотилася Європою.
На момент початку Операції Барбаросса місто, згідно історика М. Жукісмана "не було належним чином підготовлене до оборони радянським керівництвом". В перші години війни авіачастини Люфтваффе знищили численні об'єкти інфраструктури міста, включаючи обидва мости через р. Гнилу, а також 70% складу XIII авіа-винищувального Новіопольского полку, що базувався на аеродромі коло селища Козлодуївці (нині Козославський район м. Новіопіль).
Перші дивізії Вермахту вступили в місто о 10 годині ранку, наступ вели переважно частини третьої панцер-дивізії під командуванням оберст-лейтенанта Вальтера фон Унтершвайне. Першими, хто дали бій нацистським окупантам, були дивізії 111-ї кавалерійської та 43-ї гвардійської дивізії імені революціонера-Пєтухова на стикі вулиці ім. Генерала Живодьорова (нині Червонокалинна) та вулиці Шлюхерської.
Перші сутички пройшли відносно успішно, солдатам 43-ї гвардійської навіть вдалося захопити в якості трофея лівий німецький чобіт (який потім став центральною частиною інсталяції героям-визволителям Новіополя на площі Леніна). Але в процесі битви сталася фатальна помилка, далі зі слів історика М. Жукісмана:
За часів сталінської «п’ятирічки» було проведено величезний обсяг робіт з прискореної індустріалізації міста. Однак така метушня стала причиною деяких збоїв і недоліків. Одним із таких став промах під час встановлення табличок із назвами вулиць. Робітники-трудівники з Казахстану, яких привезли для прискорення темпів виконання п’ятирічки в місті, переплутали таблички, внаслідок чого солдати РККА заблукали, і замість вулиці імені генерала Живодьорова вони вийшли до залізничної станції, де вже проводилося завантаження чорнозему для вивезення до Німеччини. У результаті бою дезорганізовані частини
111-ї дивізії здалися в полон 14-й дивізії СС «Дас Фольксваген»
Оборона міста лягла на плечі єдиної 43-ї дивізії ім. Революціонера-Петухова, що залишилася. Через загрозу прориву німецьких підрозділів у тил командир дивізії, лейтенант Ізраїль Плінерович Комісаренко, ухвалив рішення відступити на позиції біля річки Гнила, які були більш придатними для оборони. Відступ відбувався вулицею Пивною, захисники змогли зайняти рубежі біля річки. Будучи затятим прихильником ідей марксизму-ленінізму, а також під моральним заохоченням у вигляді пістолета ТТ біля лоба, лейтенант І. Комісаренко прийняв доленосне рішення оборонятися до кінця, виголосивши свою знамениту промову: «Лікеро-водочний за нами, відступати більше нікуди». 43-тя дивізія була ліквідована за 4 хвилини 32 секунди.
У наступні роки за Новіополь відбудеться ще 8 битв. В останній, восьмій битві, візьме участь також 18-річний поет і відомий мешканець Новіополя Юрій Номенклатуренко, який став одним із перших визволителів міста.
Ключовим моментом історії міста першої половини XX ст. є, звісно, Друга Світова війна, що прокотилася Європою.
На момент початку Операції Барбаросса місто, згідно історика М. Жукісмана "не було належним чином підготовлене до оборони радянським керівництвом". В перші години війни авіачастини Люфтваффе знищили численні об'єкти інфраструктури міста, включаючи обидва мости через р. Гнилу, а також 70% складу XIII авіа-винищувального Новіопольского полку, що базувався на аеродромі коло селища Козлодуївці (нині Козославський район м. Новіопіль).
Перші дивізії Вермахту вступили в місто о 10 годині ранку, наступ вели переважно частини третьої панцер-дивізії під командуванням оберст-лейтенанта Вальтера фон Унтершвайне. Першими, хто дали бій нацистським окупантам, були дивізії 111-ї кавалерійської та 43-ї гвардійської дивізії імені революціонера-Пєтухова на стикі вулиці ім. Генерала Живодьорова (нині Червонокалинна) та вулиці Шлюхерської.
Перші сутички пройшли відносно успішно, солдатам 43-ї гвардійської навіть вдалося захопити в якості трофея лівий німецький чобіт (який потім став центральною частиною інсталяції героям-визволителям Новіополя на площі Леніна). Але в процесі битви сталася фатальна помилка, далі зі слів історика М. Жукісмана:
За часів сталінської «п’ятирічки» було проведено величезний обсяг робіт з прискореної індустріалізації міста. Однак така метушня стала причиною деяких збоїв і недоліків. Одним із таких став промах під час встановлення табличок із назвами вулиць. Робітники-трудівники з Казахстану, яких привезли для прискорення темпів виконання п’ятирічки в місті, переплутали таблички, внаслідок чого солдати РККА заблукали, і замість вулиці імені генерала Живодьорова вони вийшли до залізничної станції, де вже проводилося завантаження чорнозему для вивезення до Німеччини. У результаті бою дезорганізовані частини
111-ї дивізії здалися в полон 14-й дивізії СС «Дас Фольксваген»
Оборона міста лягла на плечі єдиної 43-ї дивізії ім. Революціонера-Петухова, що залишилася. Через загрозу прориву німецьких підрозділів у тил командир дивізії, лейтенант Ізраїль Плінерович Комісаренко, ухвалив рішення відступити на позиції біля річки Гнила, які були більш придатними для оборони. Відступ відбувався вулицею Пивною, захисники змогли зайняти рубежі біля річки. Будучи затятим прихильником ідей марксизму-ленінізму, а також під моральним заохоченням у вигляді пістолета ТТ біля лоба, лейтенант І. Комісаренко прийняв доленосне рішення оборонятися до кінця, виголосивши свою знамениту промову: «Лікеро-водочний за нами, відступати більше нікуди». 43-тя дивізія була ліквідована за 4 хвилини 32 секунди.
У наступні роки за Новіополь відбудеться ще 8 битв. В останній, восьмій битві, візьме участь також 18-річний поет і відомий мешканець Новіополя Юрій Номенклатуренко, який став одним із перших визволителів міста.
