Життя без страху

Дякую усім, хто дочекався!

2 роки говорю, повторюю, і ще раз говорю і повторюю про необхідність наступних заходів для максимального збереження здоровʼя своєї психічної системи.
Почитайте пост Світлани Ройз, знову стисла програма дій для повернення психічної системи в рівновагу і підтримка її резільєнтності:
Уривок
……….
Війна в'їлась всередину. І це напевно ціна нашої адаптації. Спостерігаю, що може змінитись за 10 хронічного стресу. Там багато знайомого, але є й нове. Навіть,

Виснаження - коли ми кожен день витрачаємо енергії більше, ніж відновлюємо.

Для того, щоб впоратись з навантаженням стресу саме зараз нашому мозку потрібно:
- ідеально - якщо є можливість і сили фізично переміщуватись в інше місце - те, що відчувається більш безпечним. (Це зовсім не обов'язково в інше місто чи країну ).

- давати собі хоч періодично можливість бути там, де можна виспатись. (Допомагати собі налагоджувати сон)

- мати чи відновлювати режим харчування (це повертає відчуття безпеки і допомагає відновити ритми, що збиваються при стресі) - це дають санаторії, дитячі табори.

- обов'язковий рух - ходьба, плавання, спорт, що завгодно, хоч трішки. Ідеально - пробувати щось нове, здобувати зовсім новий тілесний досвід

- новий досвід в навчанні. (Я дуже раділа тому, що наважилась робити в цій відпустці все, що взагалі не любила і не наважувалась - плавати, малювати, пробую нове навчання.)

- робота з мовленими центрами - писати нотатки та листи, грати в ігри зі словами, писати щоденник

Нова інформація - не гортання стрічки та телеграм каналів, а саме навчання і те, що ми можемо використати в реальному житті

* Відчуття спільноти - контакти з тими, з ким безпечно і комфортно (Окситоцин - близькість, турбота, відчуття "ми разом", тактильність - допомагає знизити рівень кортизолу)

* Те, що дає позитивні відчуття - по всіх каналах сприйняття - смаки, звуки, доторки, рухи, візуальні

"Відкритість новому, новий досвід і протидія стресу, як наслідок пошуку нових джерел позитивних емоцій, новизна, фізична активність, спілкування, хобі - це буквально "підживлення", яке складно, але важливо собі дозволяти

Позитивні емоції і дозвіл собі радості, як енергії. (саме тут фізична активність та відкритість новому) забезпечують нашу адаптацію до світу, що змінюється.

(Це все доповнює, але точно не може замінити психотерапію, якщо вона потрібна. )

І найголовніше й найскладніше - перебудування "моделі світу", як основи сприйняття реальності. Як мінімум, прийняття: "як раніше вже ніколи не буде" чи "Я дорослий". Напевно, далі йде рівень, пов'язаний з цінностями. І це вже інша тема.
…..

Сніжана Вайн
Моя давня подруга і чудова колега, яка проводить цікаві групові читання, розбирає з членами групи різні екзистенційні питання.

Про альтруїзм, як приховану ворожість до життя

Визначення
Альтруїзм – це безкорислива турбота про благо інших людей, яка часто супроводжується готовністю жертвувати власними інтересами заради допомоги іншим. Альтруїстичні дії здійснюються без очікування винагороди чи вигоди для себе.

Далі....
Еріх Фромм
Мистецтво любити
#вечірні_розмови_про_любов
З восьмої розмови

«Безкорислива» людина «не потребує нічого для себе», вона «живе виключно заради інших» і пишається, що не вважає себе за важливу. Вона почувається спантеличеною, коли розуміє, що нещасна, попри свій альтруїзм, і що її взаємини з найближчими людьми насправді не дають задоволення.

Аналітична робота в цьому напрямку свідчить про те, що цей альтруїзм не є чимось окремим від інших симптомів, насправді він постає одним із них – і нерідко найважливішим; що людина почувається паралізованою, коли йдеться про можливість любити або ж чимось насолоджуватися; що її переповнює ворожість до життя, а під маскою альтруїзму насправді ховається майже непомітна, але водночас сильна зосередженість на своєму «я».
Природа альтруїзму стає особливо очевидною, коли йдеться про її вплив на інших, і найчастіше в нашій культурі проявляється вплив «безкорисливої» матері на дітей. Вона переконана, що завдяки її альтруїзму діти зрозуміють, що означає, коли тебе люблять, а відтак і самі навчаться любити.

Проте вплив її альтруїзму не виправдовує всіх сподівань. Її діти не схожі на щасливих людей, які переконалися в тому, що їх люблять, – вони відчувають тривогу, напруження, бояться несхвалення від матері й прагнуть жити так, щоби справдити її очікування. Зазвичай на них впливає прихована ворожість матері до життя, яка не є очевидною та яку вони відчувають інтуїтивно, і поступово діти й самі нею наповнюються.

Загалом вплив «матері-альтруїстки» не надто відрізняється від впливу «матері-егоїстки», понад те – це навіть гірше, бо материнська безкорисливість не дозволяє дітям її критикувати. Вони не повинні розчаровувати її – під маскою доброчесності їх вчать ворожого ставлення до життя.

Якби хтось дістав змогу вивчати вплив матері, якій властива справжня любов до себе, він побачив би, що ніщо не дасть дітям розуміння того, що таке любов, радість і щастя, окрім любові матері, яка водночас любить і себе.

#філософія_читання

Відомий український психотерапевт Олег Чабан дав кілька фахових порад, як цивільному населенню вберегти психічне здоров’я

Людська психіка завжди налаштована шукати вихід навіть із найбільшої біди, яка на неї впала. Зараз наша спільна біда – війна. Це страшно, але треба жити далі, бо війна – лише етап, і ми його обов’язково пройдемо.

🇺🇦

1. Боятися і тривожитися - це абсолютно нормально. Це – наша захисна реакція

2. Якщо логіка підказує вам, що зняти тривогу можна, перемістившись подалі від небезпечних (навіть тільки на ваш погляд) об’єктів, – переміщайтеся! Прислухайтеся до себе і своєї логіки

3. Невідомість «підвішує» нервову систему і примушує її ще більше тривожитися. Але коли тривога і страх знаходять правдиву інформацію, то переходять в іншу фазу – заспокоєння. Шукайте перевірену інформацію

4. На початку психіка дає реакції розпачу, пригніченості та розгубленості, але сильні негативні емоції не можуть тривати постійно. Організм сам виправляє ситуацію, і за першими виявами тривоги та розпачу починається адаптація до нових умов

5. Щоб полегшити адаптацію, – займайтеся звичними для себе побутовими справами. Вирішення щоденних питань по роботі, піклування про дітей, елементарне прибирання чи приготування їжі повертають нас у реальність. Саме побут і рутина починають захищати нашу психіку, тому що це – повернення до старих нейронних мереж, які були напрацьовані нашим свідомим життям

6. Якщо ви ночуєте не вдома, а у бомбосховищі чи іншому безпечному місці, зробіть ту ночівлю комфортною, домовтеся з кимось, щоб було з ким поговорити, щоб ви чимось ділилися, чогось навчалися

7. Навчіться співати або робити щось абсолютно нове для вас, щоб мозок був зайнятий

8. Коли вас «накриває» неприємний травматичний спогад, беріть свій ґаджет і грайте в «Тетріс». Складні нейрофізіологічні дослідження показали, що коли гравець перевертає ті всі кубики і складає їх у ряд, щоб вони зникли, відбувається звернення до певних зон головного мозку, які відповідають за травматичну пам’ять. 20 хвилин такої гри, – і рівень травматичної пам’яті різко знижується. Це вже не розвага, а метод лікування

9. Якщо ви емоційно дуже збуджені і перебуваєте в сильній тривозі чи страху, - займіться справою, яка переключить ваші емоції. Найпростіший спосіб – подзвонити і поспілкуватися з рідними, друзями чи навіть далекими знайомими

10. Війна загострила відносини, в тому числі в сім’ях, всі нервові, заведені, хтось щось сказав не тією інтонацією – і стається зрив. Майте величезне терпіння до своїх близьких, тому що війна закінчиться, а відносини в сім’ї не виправиш

11. Мотивуйте своїх дітей жити і навчатися. Частіше говоріть із ними, проговорюйте, що ми всі створені для життя, і вони народжені від любові

12. Виживання закладене в нас як біологічна програма, але ж ми живемо не просто заради того, щоб жити, тяжко працювати, мучитися і щодня думати: навіщо я прокинувся? Ми живемо, щоб наповнювати життя задоволенням, радістю і спогадами, які колись обов’язково погортаємо, як альбом.

Тримаймося!
Все буде Україна!

Повернулася.

"Коли близькі люди відчувають фізичний чи емоційний біль,
коли їхній світ більше не має сенсу,
твоє просте слухання може творити чудеса.

Не пропонуй зараз розумних відповідей. Запропонуй себе.
Не проповідуй і не вчи.
Не суди і не змушуй їх думати про свої думки «неправильно».
Обійми.
Щоб вони не почували себе самотніми.
Щоб вони могли торкнутися своєї мужності.
До своєї здатності витримувати сильні почуття.

Коли друг відчуває фізичний чи емоційний біль,
коли його світ більше не має сенсу,
запропонуй йому найбільші ліки з усіх:
Свою любов.

Джефф Фостер

Ставлю собі питання про любов до дітей, виховання, розвиток стосунків між батьками і дітьми в контексті війни.
Гарний текст Вікторії Новак залишає деякі питання відкритими. Наприклад стосунки з батьками, які втратили психічне здоровʼя. Чи будуть нести діти частину відповідальності за допомогу хворим батькам? Чекаю на ваші відповіді.
Але познайомтеся з текстом.
Вікторія Новак

У підлітковому віці та юності роль батьків має стати схожою до ролі асистентів під час боксерського поєдинку. Коли батькам здається, що їм треба піти і розібратися з проблеми, які спіткали їхню вже дорослу дитину, тому що знають, що впораються краще - з їхнім досвідом, зв'язками, можливостями та знаннями, їм варто згадати, що у такому разі бій не зарахується. Тому що це його(її) бій, а не їхній. А справа батьків - залишатися в куті рингу, вболівати і хвилюватися, готувати мокрий рушник та слова підтримки. Усе. Більше нічого. Дитинство добігло кінця. Далі він(вона) сам(а).
Після 18-ти років формуються нові стосунки: взаємини дорослих людей, близьких родичів.
Імовірно, ці стосунки будуть дружніми, а може і ні.
Можливо, зустрічі будуть частими, а можливо, Ви житимете у різних куточках країни чи навіть континенту і бачитиметесь навіть не щороку. Швидше за все, Ви будете дорогими одне одному, але надто різними за інтересами та способом життя людьми.
Сепарація відбулась.
Ви зробили все, що могли. Єдине, що залишається - жити іншими сферами життя, окрім батьківських. Вашим дітям Ви більше не потрібні у тому сенсі, в якому були потрібні всі ці 18-ть років. А якщо виявляється, що потрібні, значить десь у той період щось пішло не так і це варто поправити та завершити сепарацію.
У Ваших стосунках має сформуватись рівність та автономність.(максимум фінансова пітримка і дах над головою, якщо дитина ще навчається).
Всі рішення, проблеми, помилки і т.д. - за дитиною.
⛔️Не вирішувати за неї, а допомагати, якщо попросить і по мірі сил та можливостей. Або ні. Що теж є нормальним у стосунках двох дорослих людей, навіть якщо це мама та син.
⛔️Не розповідати як краще, як зробили б Ви, а приймати будь-яке рішеннячи чи вчинок, навіть якщо це кардинально суперечить Вашим поглядам та переконанням.
⛔️Не прикриватись висловами: "Як я можу?! Це ж мій син(дочка)!", (намагаючись насправді зберегти контроль та закрити прогалини у інших сферах свого життя), а дати можливість йти своїм шляхом, навіть якщо цей шлях не простий та тернистий.
Ще раз, - Ви зробили все,що могли.
Пора відпускати.
Вахта закінчилась.

Ірина Григораш

Сьогодні, 24 -го травня всесвітній день інформації про шизофренію, тому декілька цікавих фактів вам в скарбничку 📌

✔️Шизофренія вважається генетично детермінованим захворюванням, але коли ризик пересічної людини захворіти становить 1%, то в тих, хто має родичів першої лінії , хворих на шизофренію, лише 2%

✔️Шизофренія дебютує лише в молодому віці, від підліткового і приблизно до 30 років, якщо пізніше, то це вже , ймовірно, інший розлад.

✔️Якщо вчасно звернутись до психіатра, то повне видужання після маніфесту першого психотичного епізоду за умови адекватного лікування можливе в 10-15% пацієнтів.

✔️Основна проблема при захворюванні на шизофренію не в галюцинаціях чи маренні, вони відносно легко знімаються ліками, а в наростанні особистісного дефекту- аутизації( пацієнт уникає комунікації з оточуючими), сплощені емоцій, зниження вольових зусиль( немає мотивації робити будь- що) і зміні мислення. Часом така зміна поведінки є першим «продромальним» синдромом.

✔️Ліки при лікуванні шизофренії дають лише 50% успіху, не менш важливе підтримуюче сімейне і робоче середовище, психотерапія.
Так, люди , хворі на шизофренію можуть мати сімʼї і працювати. За умови доброї психо-фармакологічної і соціальної підтримки, звісно, важливість яких важко переоцінити.

✔️ Ліки при шизофренії, зазвичай, приймають пожиттєво, щоб запобігти загостренням, тому що після кожного психотичного приступу наростає особистісний дефект.

✔️Колись , до появи сучасних антипсихотиків, шизофренію лікували інсуліновими комами і часом отримували до 20 ти років добрих ремісій.

✔️Описані випадки, коли після психотичного приступу люди змінювали життя по типу дауншифтінгу, змінювали коло спілкування , роботу і мали ще багато «непсихотичних» років, але то одиничні випадки і далеко не кожен дауншифтінг це хвороба.

Пильнуйте себе і будьте здорові!❤️

#просто_про_важливе