1/2
НеоАрхаїка 🐾
21 жовт. 2026 р., 14:34
1/2Природа, Народ, Міф. Канал для любителів радикальної етнографії (від лат. radix - "корінь"), екстремальної філософії (від лат. extremum - "край, межа") і "уходу в Ліс". Be young, wild and free. Підтримати канал: 5457 0825 3678 5616
62
Last views
450 (450 subscribers)
Members
—
Rating
34
Total Posts
Oct 18, 2026, 10:16 AM
Updated
May 24, 2026
Created
Ви переглядаєте контент українською. Щоб бачити контент іншими мовами, змініть мову сайту.
Channel Information
| Channel Name | НеоАрхаїка 🐾 |
|---|---|
| Username | @neoarchaic |
| Category | Фото природи |
| Language | українська |
| Country | Україна |
| Members | 450 |
| Channel Type | Public Channel |
| Created | 24 трав. 2026 р. |
| Last Updated | 18 жовт. 2026 р. • 4 дні тому |
| Status | Active |
Ranking
Global Ranking
#94481+358
Language Ranking
#1996+1
Category Ranking
#791-1
Top 10 posts
Most viewed posts from this channel
- #1#НАрх_штудії741
- #2ПРО ПОСТІНДУСТРІАЛЬНІ ПЛЕМЕНА728
- #3#НАрх_практика498
- #4#НАрх_штудії #НАрх_практика 7 жовтня збираємо "Лібертарій" для обговор423
- #5#НАрх_ідея346
- #6#апологія_хуторянства333
- #7#НАрх_ідея318
- #8#НАрх_штудії298
- #9#НАрх_штудії "Людина та Сакральне" Роже КАЮА - одна з найбільш толкови286
- #10#НАрх_витяги243
Latest Posts
1/2НеоАрхаїка 🐾
20 жовт. 2026 р., 19:38
У своїй доповіді під назвою «Воля до безвладдя: Критика та розвиток відомої філософської концепції Фрідріха Ніцше» Валентин Долгочуб аналізує праці видатного німецького філософа, намагаючись якомога точніше охарактеризувати концепцію «волі до влади».
Хоча Ніцше ніколи не давав визначення цьому поняттю, з його творів можна виснувати, що філософу йшлося не про політичну владу, а про «могутність», «потугу», яка становить осердя всього живого. Однак через песимістичний погляд на світ і заперечення свободи Ніцше дійшов до вкрай невтішних елітаристських висновків.
На думку доповідача, попри це, деякі складники філософії Ніцше залишаються для лібертарної думки потрібними й перспективними. Якщо допустити існування свободи волі, зберігаючи при цьому ніцшеанський погляд на суб'єкта, можна сформулювати ідею «волі до безвладдя», що протистоїть «волі до панування».
Хоча Ніцше ніколи не давав визначення цьому поняттю, з його творів можна виснувати, що філософу йшлося не про політичну владу, а про «могутність», «потугу», яка становить осердя всього живого. Однак через песимістичний погляд на світ і заперечення свободи Ніцше дійшов до вкрай невтішних елітаристських висновків.
На думку доповідача, попри це, деякі складники філософії Ніцше залишаються для лібертарної думки потрібними й перспективними. Якщо допустити існування свободи волі, зберігаючи при цьому ніцшеанський погляд на суб'єкта, можна сформулювати ідею «волі до безвладдя», що протистоїть «волі до панування».
НеоАрхаїка 🐾
17 жовт. 2026 р., 22:04
1/2#НАрх_мистецтво
Зовсім свіжа стрічка Ґора Вербінскі - божевільна, трохи неоковирна, гостра й актуальна у своїй сатирі. Це не перша "Матриця", яку можна прийняти буквально як керівництво до дії, але теж вельми непогано.
Події фільму починаються о 22:10 у невеличкій забігайлівці в Лос-Анджелесі. Спокійний перебіг вечора раптово порушує поява дивного чоловіка, який заявляє, що прибув із майбутнього з єдиною метою — врятувати людство. За його словами, світ перебуває на межі катастрофи, і щоб запобігти майбутньому, де людство буде поневолене ШІ, йому потрібна допомога групи людей, які випадково опинилися саме в цьому ресторані.
Чоловік переконаний, що певна комбінація відвідувачів здатна допомогти йому виконати місію. Проте він не знає точно, хто саме має входити до цієї команди. Саме тому він уже переживає цю подію знову і знову — це його 117 спроба змінити хід історії, адже всі попередні завершувалися провалом.
Чесно кажучи, бувають моменти, коли я почуваю себе саме цим чоловіком 😁
Зовсім свіжа стрічка Ґора Вербінскі - божевільна, трохи неоковирна, гостра й актуальна у своїй сатирі. Це не перша "Матриця", яку можна прийняти буквально як керівництво до дії, але теж вельми непогано.
Події фільму починаються о 22:10 у невеличкій забігайлівці в Лос-Анджелесі. Спокійний перебіг вечора раптово порушує поява дивного чоловіка, який заявляє, що прибув із майбутнього з єдиною метою — врятувати людство. За його словами, світ перебуває на межі катастрофи, і щоб запобігти майбутньому, де людство буде поневолене ШІ, йому потрібна допомога групи людей, які випадково опинилися саме в цьому ресторані.
Чоловік переконаний, що певна комбінація відвідувачів здатна допомогти йому виконати місію. Проте він не знає точно, хто саме має входити до цієї команди. Саме тому він уже переживає цю подію знову і знову — це його 117 спроба змінити хід історії, адже всі попередні завершувалися провалом.
Чесно кажучи, бувають моменти, коли я почуваю себе саме цим чоловіком 😁
НеоАрхаїка 🐾
16 жовт. 2026 р., 21:35
1/2#НАрх_штудії
Вчора було 100 років від дня народження Мішеля Фуко і 182 роки Фрідріху Ніцше. У шану цих двох великих філософів минулого наступної середи в рамках клубу "Лібертарій" відбудеться онлайн-лекція блискучої мислительки сучасності - Марії Рахманінової!
Вона розповість про свою нову книгу, присвячену анархістській феноменології суб'єкта. Поза всяким сумнівом, лібертарна філософська традиція повинна дати свою відповідь і на це наріжне питання. Частково воно підіймалося на серпневій конференції, а 21 жовтня ми отримаємо змогу неквапливо обговорити цю тему з висококласною фахівчинею.
Кого немає в клубі "Лібертарій", але хто хотів би приєднатися - пишіть @dolhochub.
Вчора було 100 років від дня народження Мішеля Фуко і 182 роки Фрідріху Ніцше. У шану цих двох великих філософів минулого наступної середи в рамках клубу "Лібертарій" відбудеться онлайн-лекція блискучої мислительки сучасності - Марії Рахманінової!
Вона розповість про свою нову книгу, присвячену анархістській феноменології суб'єкта. Поза всяким сумнівом, лібертарна філософська традиція повинна дати свою відповідь і на це наріжне питання. Частково воно підіймалося на серпневій конференції, а 21 жовтня ми отримаємо змогу неквапливо обговорити цю тему з висококласною фахівчинею.
Кого немає в клубі "Лібертарій", але хто хотів би приєднатися - пишіть @dolhochub.
НеоАрхаїка 🐾
11 жовт. 2026 р., 13:41
Media · open in Telegram
НеоАрхаїка 🐾
09 жовт. 2026 р., 14:59
1/2Запрошуємо вас на онлайн-лекцію «За що боролася УПА: від донцовщини до безкласового суспільства», 14 жовтня.
Українську Повстанську Армію нерідко асоціюють із ультраправим військовим формуванням, і до цього охоче звертаються сучасні носії цих ідей. Проте якщо ми уважно подивимося на декларації та ідеологічні документи УПА та ОУН(б), особливо після 1943 року, ми знайдемо зовсім інші позиції. Ми знайдемо згадки про демократію, рівність чоловіків та жінок і найцікавіше - візію безкласового некапіталістичного суспільства. Так за що ж насправді боролися ті самі історичні "бандерівці"?
Відповіді на ці запитання ви зможете почути на лекції. Реєстрація.
Українську Повстанську Армію нерідко асоціюють із ультраправим військовим формуванням, і до цього охоче звертаються сучасні носії цих ідей. Проте якщо ми уважно подивимося на декларації та ідеологічні документи УПА та ОУН(б), особливо після 1943 року, ми знайдемо зовсім інші позиції. Ми знайдемо згадки про демократію, рівність чоловіків та жінок і найцікавіше - візію безкласового некапіталістичного суспільства. Так за що ж насправді боролися ті самі історичні "бандерівці"?
Відповіді на ці запитання ви зможете почути на лекції. Реєстрація.
НеоАрхаїка 🐾
08 жовт. 2026 р., 23:26
#НАрх_мистецтво
Про що я думаю щоразу, коли зараз бачу новини про протести ліцеїстів у Франції... Тим часом українські "інтернет-експерти" вчергове сплутали себе з білими буржуа з old money.
Діти, підлітки - загалом, навіки єдиний в своєму роді революційний клас.
Про що я думаю щоразу, коли зараз бачу новини про протести ліцеїстів у Франції... Тим часом українські "інтернет-експерти" вчергове сплутали себе з білими буржуа з old money.
Діти, підлітки - загалом, навіки єдиний в своєму роді революційний клас.
НеоАрхаїка 🐾
06 жовт. 2026 р., 12:07
#НАрх_ідея
#НАрх_практика
Подібно до того, як ми розрізняємо Науку [ідеологію сцієнтизму] та науки, ми протиставимо політиці-владі, спадкоємиці Печери Платона, політику, що розуміється як поступова розбудова спільного світу.
Бруно Латур у хвіст і в гриву періщить як безоглядно віруючих у "наукову об'єктивність", так і прихильників "глибинної екології" разом із любителями радикальної етнографії (за цей базар він, звісно, має відповісти). Але його наполегливе бажання представити спільний світ - у первісному античному значенні слова "космос" - колективом людей і різноманітних не-людей, який діє через спільні мережі та "ризиковані асамблеї", щиро захоплює.
Миші, які перегризають проводку в моїй машині, поки та стоїть у гаражі, анітрохи не менші захисники довкілля, ніж активісти "ґрінпісу". Легенева чума може стати несподіваним актором російсько-української війни (подібними акторами були тиф та іспанка в часи Першої світової).
І все ж, Латур з усією своєю провокативністю та мемністю, має бути підданий такій же дискусії, яку він сам заохочує на противагу пустопорожній парламентській балаканині та академічній беззаперечності.
Нагадую, що працю Бруно Латура "Політики Природи" будемо обговорювати завтра, 7 жовтня, в рамках клубу "Лібертарій" у форматі офлайн / онлайн (Zoom), стартуємо о 18:00
#НАрх_практика
Подібно до того, як ми розрізняємо Науку [ідеологію сцієнтизму] та науки, ми протиставимо політиці-владі, спадкоємиці Печери Платона, політику, що розуміється як поступова розбудова спільного світу.
Бруно Латур у хвіст і в гриву періщить як безоглядно віруючих у "наукову об'єктивність", так і прихильників "глибинної екології" разом із любителями радикальної етнографії (за цей базар він, звісно, має відповісти). Але його наполегливе бажання представити спільний світ - у первісному античному значенні слова "космос" - колективом людей і різноманітних не-людей, який діє через спільні мережі та "ризиковані асамблеї", щиро захоплює.
Миші, які перегризають проводку в моїй машині, поки та стоїть у гаражі, анітрохи не менші захисники довкілля, ніж активісти "ґрінпісу". Легенева чума може стати несподіваним актором російсько-української війни (подібними акторами були тиф та іспанка в часи Першої світової).
І все ж, Латур з усією своєю провокативністю та мемністю, має бути підданий такій же дискусії, яку він сам заохочує на противагу пустопорожній парламентській балаканині та академічній беззаперечності.
Нагадую, що працю Бруно Латура "Політики Природи" будемо обговорювати завтра, 7 жовтня, в рамках клубу "Лібертарій" у форматі офлайн / онлайн (Zoom), стартуємо о 18:00
НеоАрхаїка 🐾
04 жовт. 2026 р., 11:57
Media · open in Telegram
НеоАрхаїка 🐾
04 жовт. 2026 р., 01:04
1/14#НАрх_практика
#блаженні_маргінали
Прекрасні, захоплюючі світлини від Бартека Янічека (проект Rekografia), які присвячені святкуванню Стада (Зелених Святок) польськими язичниками коло підніжжя священної гори Шленжа наприкінці травня 5 років тому. Більше світлин із того святкування можна побачити за посиланням, а на сайті Święto Stado є світлини й за подальші роки.
#блаженні_маргінали
Прекрасні, захоплюючі світлини від Бартека Янічека (проект Rekografia), які присвячені святкуванню Стада (Зелених Святок) польськими язичниками коло підніжжя священної гори Шленжа наприкінці травня 5 років тому. Більше світлин із того святкування можна побачити за посиланням, а на сайті Święto Stado є світлини й за подальші роки.
НеоАрхаїка 🐾
03 жовт. 2026 р., 00:30
#НАрх_практика
Мушу зізнатися, мене ніколи не обтяжувала дорога, і мені складно зрозуміти людей, які вважають довгі переїзди або переходи чимось нудним, морально виснажливим. При цьому мені ніколи не йшлося про те, щоб перетворити дорогу на професію - стати моряком (як мій дід) чи далекобійником. Так само я ніколи цілеспрямовано не займався автостопом, хоча заледве чесним буде сказати, що я не маю ніякого досвіду в цій справі.
Шлях-доріженька десь у моїй підсвідомості завжди відлунює подорожжю героїв чарівної казки. Преподобні Пропп і Кемпбел довели, що кожна чарівна історія виростає навколо мандрівки, яка має початок і має кінець, і вони зазвичай збігаються в одному місці. Більбо і Фродо мають повернутися до Гобітанії, хоча згодом і змушені будуть відплисти з неї на лебединих кораблях. Більшість історій, які я всотував у дитинстві крутилися саме довкола таких мандрівок: крім Толкіна, це були романи Альфреда Шклярського про Томека і, до речі, детальні художні перекази "Іліади" та "Одіссеї".
Років у 14 я почав шлятися по заброшках, "безцільно" блукати дворами і полями, які ще лишалися де-не-де на околицях міста. Пізніше навіть вивів для себе низку принципів блукання, мандрування (рос. странничества), переказувати тут які видається надлишковим. Проте лиш недавно я відкрив ще один принцип, імовірно, найважливіший: найцінніша мандрівка - це та, коли ти вирушаєш у путь, не знаючи, що на тебе чекає. Можна проїхати пів країни на автівці з чіткою метою та графіком, а можна помандрувати "в дорогу незнану" за ближні від твого села пагорби. Намір і сприйняття дороги мають першочергове значення, ціль і тим паче план - другорядне, якщо взагалі мають бодай-якесь.
У мандрах, побудованих на цьому принципі (ще до його відкриття), мені зустрілося справжнісіньке Біловоддя коло західного передгір'я Тянь-Шаню; густі очерети, що вкрили місце Задунайської Січі (й старий український козак із румунським паспортом, що ниньки випасає там свиней); чарівна колиба на полонині Левковець, яка буквально врятувала нашу групу від сирих обійм жерепу; гостинну посадку під селом Приютне, що стало для деяких моїх побратимів Іліоном, який їм так і не судилося взяти. Усе це - ніби небагато, порівняно з деякими більш успішними хіпстерами, що об'їздили десятки країн. Але якби моя подорож у цьому тілі завершилась завтра, то я твердо знаю, що намандрувався на цей раз достатньо: жодна краківська кав'ярня не зрівняється з теплицями, захованими серед торфовища Білогорща (хай вродить сторицею тому господарю, чиї смачнющі помідори я звідти стрельнув), як хмарочоси Дубаїв та Нью-Йорка не зрівняються із желєзкою на північ від Авдіївки в часи "Царської охоти" (хто поняв, той поняв).
Усе це - лише приклади того, як можна осмислювати свої мандри. Повторюсь: істина буття може відкритися вам у сусідньому парку, якщо ви помандруєте туди не для того, щоб "скинути стрес" чи "соціалізуватися серед навтопу". Але, поза всяким сумнівом, на світі є чимало потаємних, затишних, жахаючих і надихаючих місць, обжитих людьми й духами. Отож, я закликаю вас не безцільно кочувати у цифровому світі, а здійснити свою власну одіссею до серця пітьми, до кремлівського Ородруїну чи за скарбами Флінта десь на сомалійському узбережжі. Головне - не жити безглузде обивательське життя від тривоги до тривоги і від офісу до пабу.
P.S. Усі дружні канали написали сьогодні про загибель Іванки Куценко на псевдо Гайка. Я не був з нею знайомий і навряд чи колись перетинався. Проте з усього написаного про неї зрозуміло, що вона була непересічною особистістю з шаленою та захопливою мандрівкою крізь життя. Хай лебедині кораблі повезуть її душу на заслугований спочинок!
Мушу зізнатися, мене ніколи не обтяжувала дорога, і мені складно зрозуміти людей, які вважають довгі переїзди або переходи чимось нудним, морально виснажливим. При цьому мені ніколи не йшлося про те, щоб перетворити дорогу на професію - стати моряком (як мій дід) чи далекобійником. Так само я ніколи цілеспрямовано не займався автостопом, хоча заледве чесним буде сказати, що я не маю ніякого досвіду в цій справі.
Шлях-доріженька десь у моїй підсвідомості завжди відлунює подорожжю героїв чарівної казки. Преподобні Пропп і Кемпбел довели, що кожна чарівна історія виростає навколо мандрівки, яка має початок і має кінець, і вони зазвичай збігаються в одному місці. Більбо і Фродо мають повернутися до Гобітанії, хоча згодом і змушені будуть відплисти з неї на лебединих кораблях. Більшість історій, які я всотував у дитинстві крутилися саме довкола таких мандрівок: крім Толкіна, це були романи Альфреда Шклярського про Томека і, до речі, детальні художні перекази "Іліади" та "Одіссеї".
Років у 14 я почав шлятися по заброшках, "безцільно" блукати дворами і полями, які ще лишалися де-не-де на околицях міста. Пізніше навіть вивів для себе низку принципів блукання, мандрування (рос. странничества), переказувати тут які видається надлишковим. Проте лиш недавно я відкрив ще один принцип, імовірно, найважливіший: найцінніша мандрівка - це та, коли ти вирушаєш у путь, не знаючи, що на тебе чекає. Можна проїхати пів країни на автівці з чіткою метою та графіком, а можна помандрувати "в дорогу незнану" за ближні від твого села пагорби. Намір і сприйняття дороги мають першочергове значення, ціль і тим паче план - другорядне, якщо взагалі мають бодай-якесь.
У мандрах, побудованих на цьому принципі (ще до його відкриття), мені зустрілося справжнісіньке Біловоддя коло західного передгір'я Тянь-Шаню; густі очерети, що вкрили місце Задунайської Січі (й старий український козак із румунським паспортом, що ниньки випасає там свиней); чарівна колиба на полонині Левковець, яка буквально врятувала нашу групу від сирих обійм жерепу; гостинну посадку під селом Приютне, що стало для деяких моїх побратимів Іліоном, який їм так і не судилося взяти. Усе це - ніби небагато, порівняно з деякими більш успішними хіпстерами, що об'їздили десятки країн. Але якби моя подорож у цьому тілі завершилась завтра, то я твердо знаю, що намандрувався на цей раз достатньо: жодна краківська кав'ярня не зрівняється з теплицями, захованими серед торфовища Білогорща (хай вродить сторицею тому господарю, чиї смачнющі помідори я звідти стрельнув), як хмарочоси Дубаїв та Нью-Йорка не зрівняються із желєзкою на північ від Авдіївки в часи "Царської охоти" (хто поняв, той поняв).
Усе це - лише приклади того, як можна осмислювати свої мандри. Повторюсь: істина буття може відкритися вам у сусідньому парку, якщо ви помандруєте туди не для того, щоб "скинути стрес" чи "соціалізуватися серед навтопу". Але, поза всяким сумнівом, на світі є чимало потаємних, затишних, жахаючих і надихаючих місць, обжитих людьми й духами. Отож, я закликаю вас не безцільно кочувати у цифровому світі, а здійснити свою власну одіссею до серця пітьми, до кремлівського Ородруїну чи за скарбами Флінта десь на сомалійському узбережжі. Головне - не жити безглузде обивательське життя від тривоги до тривоги і від офісу до пабу.
P.S. Усі дружні канали написали сьогодні про загибель Іванки Куценко на псевдо Гайка. Я не був з нею знайомий і навряд чи колись перетинався. Проте з усього написаного про неї зрозуміло, що вона була непересічною особистістю з шаленою та захопливою мандрівкою крізь життя. Хай лебедині кораблі повезуть її душу на заслугований спочинок!
НеоАрхаїка 🐾
02 жовт. 2026 р., 13:19
#НАрх_ідея
Голлівуд бреше нам про постапокаліпсис, або Жінки в світі без інтернету
Допис Оксани Коннорової
Звернула увагу на допис про неопатріархат, де в коментарях закидали таку ідею, що в постапокаліптичному світі жінки знову посідають у печерах.
От не згодна від слова «зовсім».
Коли ми уявляємо колапс цивілізації — зникнення електрики, інтернету та централізованої влади — то уявляємо світ а-ля «Шалений Макс»: пустеля, банди на дизельних тачках, де панує виключно груба фізична сила, а жінки або поневолені, або є винятковими войовничими «амазонками».
Але якщо запитати соціологів та антропологів, реальний сценарій виживання виглядатиме зовсім інакше. І роль жінок у ньому буде не просто активною — вона стане вирішальною.
Чому ми не повернемося в «кам’яний вік»?
Повне зникнення знань неможливе. На зміну глобалізації прийде техно-феодалізм або світ локальних ремесел. Люди не сидітимуть у печерах; вони розбиратимуть залишки минулої цивілізації. Метал, пластик, сонячні панелі та дроти стануть новою золотою жилою для ресайклінгу.
Чому Голлівуд помиляється щодо гендерних ролей?
В умовах реальної кризи виживання громади залежить не від того, хто краще махає кулаками, а від того, хто здатний налагодити життєзабезпечення.
1. Криза «альфа-маскулінності»: У перші місяці катастроф смертність серед чоловіків зазвичай різко зростає через прямі силові конфлікти, боротьбу за лідерство та недооцінку ризиків.
2. Економіка життєзабезпечення: Справжні герої нового світу — це ті, хто вміє фільтрувати воду без хімікатів, знає, як зберегти насіння для врожаю, розбирається в травах та базовій медицині, і головне — вміє розподіляти дефіцитні ресурси. Історично ці навички частіше акумулювалися саме жінками.
3. Соціальний клей: Жінки значно швидше створюють горизонтальні мережі підтримки (шеринг їжі, догляд за дітьми, взаємодопомога). Громади, де жінки мають голос і керують процесами, в умовах дефіциту є набагато життєздатнішими, бо вони менш схильні до самознищення через внутрішні війни за владу.
Зникнення «неопатріархального» б'юті-диктату
Разом із відключенням Інстаграму та зупинкою глобальних корпорацій миттєво зникне весь той б’юті-пласт, який сьогодні виснажує жінок. У світі, де кожен виживає за рахунок власних ресурсів, оцінюватися буде виключно функціональність тіла: його витривалість, здоров’я, знання та практичні навички. Жінка, яка вміє запустити старий дизельний генератор або залатати дах, матиме вищий статус, ніж будь-який «руйнівник» із залишками зброї.
Постапокаліпсис без електрики — це жорсткий, але дуже прагматичний і егалітарний світ. Коли на кону стоїть виживання виду, суспільство просто не може дозволити собі розкіш дискримінувати половину свого населення. Жінки в такому сценарії стануть архітекторами нової цивілізації.
Голлівуд бреше нам про постапокаліпсис, або Жінки в світі без інтернету
Допис Оксани Коннорової
Звернула увагу на допис про неопатріархат, де в коментарях закидали таку ідею, що в постапокаліптичному світі жінки знову посідають у печерах.
От не згодна від слова «зовсім».
Коли ми уявляємо колапс цивілізації — зникнення електрики, інтернету та централізованої влади — то уявляємо світ а-ля «Шалений Макс»: пустеля, банди на дизельних тачках, де панує виключно груба фізична сила, а жінки або поневолені, або є винятковими войовничими «амазонками».
Але якщо запитати соціологів та антропологів, реальний сценарій виживання виглядатиме зовсім інакше. І роль жінок у ньому буде не просто активною — вона стане вирішальною.
Чому ми не повернемося в «кам’яний вік»?
Повне зникнення знань неможливе. На зміну глобалізації прийде техно-феодалізм або світ локальних ремесел. Люди не сидітимуть у печерах; вони розбиратимуть залишки минулої цивілізації. Метал, пластик, сонячні панелі та дроти стануть новою золотою жилою для ресайклінгу.
Чому Голлівуд помиляється щодо гендерних ролей?
В умовах реальної кризи виживання громади залежить не від того, хто краще махає кулаками, а від того, хто здатний налагодити життєзабезпечення.
1. Криза «альфа-маскулінності»: У перші місяці катастроф смертність серед чоловіків зазвичай різко зростає через прямі силові конфлікти, боротьбу за лідерство та недооцінку ризиків.
2. Економіка життєзабезпечення: Справжні герої нового світу — це ті, хто вміє фільтрувати воду без хімікатів, знає, як зберегти насіння для врожаю, розбирається в травах та базовій медицині, і головне — вміє розподіляти дефіцитні ресурси. Історично ці навички частіше акумулювалися саме жінками.
3. Соціальний клей: Жінки значно швидше створюють горизонтальні мережі підтримки (шеринг їжі, догляд за дітьми, взаємодопомога). Громади, де жінки мають голос і керують процесами, в умовах дефіциту є набагато життєздатнішими, бо вони менш схильні до самознищення через внутрішні війни за владу.
Зникнення «неопатріархального» б'юті-диктату
Разом із відключенням Інстаграму та зупинкою глобальних корпорацій миттєво зникне весь той б’юті-пласт, який сьогодні виснажує жінок. У світі, де кожен виживає за рахунок власних ресурсів, оцінюватися буде виключно функціональність тіла: його витривалість, здоров’я, знання та практичні навички. Жінка, яка вміє запустити старий дизельний генератор або залатати дах, матиме вищий статус, ніж будь-який «руйнівник» із залишками зброї.
Постапокаліпсис без електрики — це жорсткий, але дуже прагматичний і егалітарний світ. Коли на кону стоїть виживання виду, суспільство просто не може дозволити собі розкіш дискримінувати половину свого населення. Жінки в такому сценарії стануть архітекторами нової цивілізації.
НеоАрхаїка 🐾
01 жовт. 2026 р., 01:31
16-го серпня 2026-го року в Києві пройшла перша в незалежній Україні наукова конференція по анархізму під назвою «Анархологічні розвідки в Україні: поточний стан та перспективи». На події були присутні онлайн та офлайн близько 40 людей, серед яких були як доповідачі, так і слухачі.
Подія пройшла натхненно і цікавіше, за словами деяких учасників, ніж стандартні вузовські наукові конференції. Завдяки ній вдалося зібрати в одному місці різних творчих особистостей, які обмінювалися думками та ділилися власними знахідками в своїх гуманітарних галузях. Ці знахідки були не простим сухим дослідженням, а в тому числі спробами рефлексії на концептуальному рівні про ту чи іншу проблематику в рамках соціології, історії, філософії, теорії міжнародного права, педагогіки та інших дисциплін з анархістської оптики.
У конференції взяли участь різноманітні люди: як незалежні позакадемічні студенти та ентузіасти, так і академічні професійні дослідники. Теми доповідей були дуже різноманітними, але справді оригінальними. Загалом виступило 13 доповідачів і доповідачок.
Щоб пройнятися атмосферою події, пропонуємо вам переглянути коротенький відеозвіт про конференцію.
Подія пройшла натхненно і цікавіше, за словами деяких учасників, ніж стандартні вузовські наукові конференції. Завдяки ній вдалося зібрати в одному місці різних творчих особистостей, які обмінювалися думками та ділилися власними знахідками в своїх гуманітарних галузях. Ці знахідки були не простим сухим дослідженням, а в тому числі спробами рефлексії на концептуальному рівні про ту чи іншу проблематику в рамках соціології, історії, філософії, теорії міжнародного права, педагогіки та інших дисциплін з анархістської оптики.
У конференції взяли участь різноманітні люди: як незалежні позакадемічні студенти та ентузіасти, так і академічні професійні дослідники. Теми доповідей були дуже різноманітними, але справді оригінальними. Загалом виступило 13 доповідачів і доповідачок.
Щоб пройнятися атмосферою події, пропонуємо вам переглянути коротенький відеозвіт про конференцію.
НеоАрхаїка 🐾
28 вер. 2026 р., 17:23
1/2#НАрх_штудії #НАрх_практика 7 жовтня збираємо "Лібертарій" для обговорення праці французького філософа, відомого завдяки акторно-мережевій теорії, - Бруно Латура. "Політики Природи" мають підзаголовок: "Як прищепити наукам демократію". Манера письма Латура…
НеоАрхаїка 🐾
30 серп. 2026 р., 18:51
⏳ Апокаліпсис досі 🐰⏰
💥 І чому апокаліпсис взагалі сприймають як подію? Хіба не може кінець світу бути таким же гіпероб'єктом, як зміна клімату чи наша війна? Чому у світу має бути жахливий кінець, а не жах без видимого кінця?
⏪ Зараз доволі цікаво згадувати, як в суспільстві сприймався "кінець світу" 2012 року. Наче якась дитяча наївність, накручена телевізійною неоезотерикою дев'яностих-нульових, дозволила нам десь глибоко в душі повірити в таку грандіозну подію, як кінець світу. У 2012-му — до Криму, до Трампа, до Ковіду — ми змогли десь в нас відчути, що нудний "кінець історії" співпаде із кінцем справжнім. Проте від того Кінця світу ми отримали лише другосортний фільм-катастрофу та розбиті серця. На жаль, мая не вгадали із датою. Хоча епоха після 2012-го точно стала інакшою, так що…
👻 Коли щось не виходить по-справжньому, це починають сприймати метафорично. І одне з таких пояснень, які тоді можна було почути, було чимось на кшталт: «апокаліпсис тоді почався, але він триватиме довго». Ця думка, що виникає у втомленому відчаї сучасного способу життя, насправді значно глибша та цікавіша за щиру віру у кінець світу від метеориту чи вибуху Сонця.
♾ І справді, чому ми уявляємо кінець світу як одномоментне явище, а не як гіпероб'єкт, що триває вже десятиліття чи навіть тисячоліття? І чому цим кінцем має бути абсолютне ніщо, повне знищення — а не переродження світу у щось нове на руїнах старого порядку?
🌠 Справжній Апокаліпсис™ — той, що із християнської міфології та біблійного Одкровення — триває принаймні кілька років, поки описані події розвиваються. Хоча врешті все має закінчитися "чудово" — Друге пришестя, Ісус стане царем на всій Землі та все таке. Але чи зрозуміли б люди, яким певний час доведеться жити з отруйною водою та під владою Сатани, що треба лише пережити цей жахливий час, що пізніше стане краще?
⚔ Скандинавський Раґнарьок — тобто сама битва, в якій вмирають боги та знищується світ — триває доволі швидко, але перед ним віщують складні роки, у тому числі три роки безперервної зими. Хтозна, може зміна клімату призведе саме до цього! Проте і саме існування Всесвіту цим не скінчиться, бо надалі його заново заселятимуть як боги, так і інші живі істоти.
🕉 Найчіткіші та водночас найсумніші терміни у індійської Калі-юґи — останньої епохи, періоду занепаду дгарми, найгіршої чверті циклу перед переродженням світу. Ця остання епоха вже давно почалася, проте триватиме вона 432,000 земних років, аж до нового аватара Вішну… Проте і тут це не означає руйнації Всесвіту під нуль — навпаки, дгарму буде відновлено і жити стане легше та приємніше.
🕶 То чому ж ми нині думаємо, що апокаліпсис не настав? Щоліта ми б'ємо рекорди спеки та смертей від неї, щозими ми бачимо як погоду кидає зі сторони в сторону, а ще війни, пандемія та руйнація природніх законів (традиційних дій та соціальних зв'язків) — хіба це не ознаки того апокаліпсису, що вирує вже не рік і не два? Не вистачає лишень голоду, але така крихка система забезпечення, як монокультура, завжди здатна призвести і до нього.
🙆 Ми живемо в апокаліпсисі, ховаючись від нього під кондиціонерами та у бомбосховищах. Так само, як вже певний час ми прожили у кіберпанку, навіть не усвідомивши різницю між нашими застарілими уявленнями про кіберпанк та його справжнім втіленням.
🫣 Людині складно уявити, що із падінням техноіндістріальної системи, а то і навіть всієї цивілізації, світ не перестане існувати.
🦖 Так само, певно, і динозаври не могли уявити, що кінець їхнього планетарного домінування означатиме не смерть, а перехід у інакшу форму існування 🐓
Природа все переживе. І людина, як і багато-багато інших тварин, також. Хоч, можливо, ми себе вже і не впізнаємо після цього 🌱
https://t.me/t_r_i_b_e
💥 І чому апокаліпсис взагалі сприймають як подію? Хіба не може кінець світу бути таким же гіпероб'єктом, як зміна клімату чи наша війна? Чому у світу має бути жахливий кінець, а не жах без видимого кінця?
⏪ Зараз доволі цікаво згадувати, як в суспільстві сприймався "кінець світу" 2012 року. Наче якась дитяча наївність, накручена телевізійною неоезотерикою дев'яностих-нульових, дозволила нам десь глибоко в душі повірити в таку грандіозну подію, як кінець світу. У 2012-му — до Криму, до Трампа, до Ковіду — ми змогли десь в нас відчути, що нудний "кінець історії" співпаде із кінцем справжнім. Проте від того Кінця світу ми отримали лише другосортний фільм-катастрофу та розбиті серця. На жаль, мая не вгадали із датою. Хоча епоха після 2012-го точно стала інакшою, так що…
👻 Коли щось не виходить по-справжньому, це починають сприймати метафорично. І одне з таких пояснень, які тоді можна було почути, було чимось на кшталт: «апокаліпсис тоді почався, але він триватиме довго». Ця думка, що виникає у втомленому відчаї сучасного способу життя, насправді значно глибша та цікавіша за щиру віру у кінець світу від метеориту чи вибуху Сонця.
♾ І справді, чому ми уявляємо кінець світу як одномоментне явище, а не як гіпероб'єкт, що триває вже десятиліття чи навіть тисячоліття? І чому цим кінцем має бути абсолютне ніщо, повне знищення — а не переродження світу у щось нове на руїнах старого порядку?
🌠 Справжній Апокаліпсис™ — той, що із християнської міфології та біблійного Одкровення — триває принаймні кілька років, поки описані події розвиваються. Хоча врешті все має закінчитися "чудово" — Друге пришестя, Ісус стане царем на всій Землі та все таке. Але чи зрозуміли б люди, яким певний час доведеться жити з отруйною водою та під владою Сатани, що треба лише пережити цей жахливий час, що пізніше стане краще?
⚔ Скандинавський Раґнарьок — тобто сама битва, в якій вмирають боги та знищується світ — триває доволі швидко, але перед ним віщують складні роки, у тому числі три роки безперервної зими. Хтозна, може зміна клімату призведе саме до цього! Проте і саме існування Всесвіту цим не скінчиться, бо надалі його заново заселятимуть як боги, так і інші живі істоти.
🕉 Найчіткіші та водночас найсумніші терміни у індійської Калі-юґи — останньої епохи, періоду занепаду дгарми, найгіршої чверті циклу перед переродженням світу. Ця остання епоха вже давно почалася, проте триватиме вона 432,000 земних років, аж до нового аватара Вішну… Проте і тут це не означає руйнації Всесвіту під нуль — навпаки, дгарму буде відновлено і жити стане легше та приємніше.
🕶 То чому ж ми нині думаємо, що апокаліпсис не настав? Щоліта ми б'ємо рекорди спеки та смертей від неї, щозими ми бачимо як погоду кидає зі сторони в сторону, а ще війни, пандемія та руйнація природніх законів (традиційних дій та соціальних зв'язків) — хіба це не ознаки того апокаліпсису, що вирує вже не рік і не два? Не вистачає лишень голоду, але така крихка система забезпечення, як монокультура, завжди здатна призвести і до нього.
🙆 Ми живемо в апокаліпсисі, ховаючись від нього під кондиціонерами та у бомбосховищах. Так само, як вже певний час ми прожили у кіберпанку, навіть не усвідомивши різницю між нашими застарілими уявленнями про кіберпанк та його справжнім втіленням.
🫣 Людині складно уявити, що із падінням техноіндістріальної системи, а то і навіть всієї цивілізації, світ не перестане існувати.
🦖 Так само, певно, і динозаври не могли уявити, що кінець їхнього планетарного домінування означатиме не смерть, а перехід у інакшу форму існування 🐓
Природа все переживе. І людина, як і багато-багато інших тварин, також. Хоч, можливо, ми себе вже і не впізнаємо після цього 🌱
https://t.me/t_r_i_b_e
НеоАрхаїка 🐾
30 серп. 2026 р., 18:51
НеоАрхаїка 🐾
30 серп. 2026 р., 18:51
НеоАрхаїка 🐾
30 серп. 2026 р., 18:51
пітер грей, американський психолог і дослідник гри в освітньому середовищі, вважає, що ідеал виховання та освіти можна віднайти в суспільстві мисливців-збирачів. його книжка «свобода навчатися», яку із задоволенням було прочитано під час канікул, популярно пояснює шкідливість традиційного навчання, що насправді не є традиційним, і пропонує залишити дітей у спокої. вже подобається, ага?
найкращою своєю вчителькою пітер грей називає свою подругу рубі лу, шестирічну дівчинку, з якою він грався, будучи на рік молодшим за неї. вона навчила його найважливішого: дружити, кататися на велосипеді й досліджувати найближчий ліс, лазити по деревах і навіть відчувати емпатію до ближнього. з цього випливає центральна ідея — навчання через гру, яке активно практикувалося в суспільстві мисливців-збирачів. напевно, всі розуміють, що подібні суспільства зазвичай не мають звичних для нас шкіл, а їхні діти (ефективно) здобувають навички переважно через гру: вони спостерігають, практикують соціальні ролі та навички під час гри, піклуються про молодших і активно взаємодіють із дорослими. до речі, дорослі в такому суспільстві більше довіряють своїм дітям, аніж батьки західного суспільства, де перебільшена істерія навколо небезпек, що несправедливо обмежує свободу дітей. суспільство мисливців-збирачів зазвичай є більш егалітарним, ніж західні суспільства, тому виховання й освіта відповідають цінностям свободи, солідарності та рівності.
пітер вважає, що люди мають вроджену схильність до освіти, природну допитливість і прагнення пізнавати, а тому ув'язнення до школи є нашим злочином по відношенню до дітей. у своєму дослідженні він наводить безліч прикладів того, як ігри нас навчають. але автор наголошує саме на неформальних іграх, бо формальні ігри, у які втручається доросле регулювання, не залишають простору для самоорганізації дітей. дуже цікаво рефлексувати над власними іграми, коли ми гралися в дитинстві (іноді й зараз). лише згадайте: якщо не домовитися з усіма, то участь у грі візьме менше учасників, а це означає, що гра не буде настільки цікавою. іноді доводилося домовлятися довше й запекліше, ніж тривала сама гра. і цей процес, напевно, найкраще навчає нас шукати консенсус, іти на компроміс, бо мотивація-то є сильна: хочеться погратися!
своє дослідження пітер грей побудував навколо демократичної школи « https://sudburyvalley.org/», що успішно функціонує вже понад 60 років. відсутність розкладу уроків, оцінок, контрольних та самостійних, навчального плану, конвенційних учителів, але наявність загальних шкільних зборів (вищий орган, що керує школою, куди входять усі учасники освітнього процесу) робить цей заклад по-справжньому демократичним. оскільки sudbury valley не передбачає звичайних класів, усі діти перебувають у різновікових групах, так само як у суспільстві мисливців-збирачів. автор наголошує, що різновікові групи — це мастхев, який треба практикувати й масштабувати, адже діти здатні ефективно навчати одне одного. цю тезу він підкріплює результатами сторонніх досліджень та експериментів. щодо випускників, то, згідно зі статистикою, більшість продовжила навчання у вищих закладах освіти та успішно знайшла своє місце в суспільстві. насправді sudbury valley навіть перевершує за рівнем свободи більш відому школу summerhill. в цілому автор вважає, що sudbury valley дуже наближена до ідеалів освіти суспільства мисливців-збирачів.
незважаючи на те, що грей пропонує цікаві низові альтернативи та радикально змінити суспільний інститут освіти, але водночас хоче залишити освіту поза політикою. проте сама зміна цього інституту є політичним питанням. тому іронічно, як наприкінці дослідження він розмірковує, якими шляхами поширювати альтернативну освіту, та ставить питання: як подолати загальноосвітню систему? на що, на мою думку, є лише одна відповідь, і вона — політична.
все, що можна написати про цю книжку, ніяк не вміститься в один пост. тому моя рекомендація — читайте пітера грея! приємний антипедагогічний нонфікшн, що легко читається. особливо раджу батькам, учителям та всім, хто взаємодіє з дітьми.
найкращою своєю вчителькою пітер грей називає свою подругу рубі лу, шестирічну дівчинку, з якою він грався, будучи на рік молодшим за неї. вона навчила його найважливішого: дружити, кататися на велосипеді й досліджувати найближчий ліс, лазити по деревах і навіть відчувати емпатію до ближнього. з цього випливає центральна ідея — навчання через гру, яке активно практикувалося в суспільстві мисливців-збирачів. напевно, всі розуміють, що подібні суспільства зазвичай не мають звичних для нас шкіл, а їхні діти (ефективно) здобувають навички переважно через гру: вони спостерігають, практикують соціальні ролі та навички під час гри, піклуються про молодших і активно взаємодіють із дорослими. до речі, дорослі в такому суспільстві більше довіряють своїм дітям, аніж батьки західного суспільства, де перебільшена істерія навколо небезпек, що несправедливо обмежує свободу дітей. суспільство мисливців-збирачів зазвичай є більш егалітарним, ніж західні суспільства, тому виховання й освіта відповідають цінностям свободи, солідарності та рівності.
пітер вважає, що люди мають вроджену схильність до освіти, природну допитливість і прагнення пізнавати, а тому ув'язнення до школи є нашим злочином по відношенню до дітей. у своєму дослідженні він наводить безліч прикладів того, як ігри нас навчають. але автор наголошує саме на неформальних іграх, бо формальні ігри, у які втручається доросле регулювання, не залишають простору для самоорганізації дітей. дуже цікаво рефлексувати над власними іграми, коли ми гралися в дитинстві (іноді й зараз). лише згадайте: якщо не домовитися з усіма, то участь у грі візьме менше учасників, а це означає, що гра не буде настільки цікавою. іноді доводилося домовлятися довше й запекліше, ніж тривала сама гра. і цей процес, напевно, найкраще навчає нас шукати консенсус, іти на компроміс, бо мотивація-то є сильна: хочеться погратися!
своє дослідження пітер грей побудував навколо демократичної школи « https://sudburyvalley.org/», що успішно функціонує вже понад 60 років. відсутність розкладу уроків, оцінок, контрольних та самостійних, навчального плану, конвенційних учителів, але наявність загальних шкільних зборів (вищий орган, що керує школою, куди входять усі учасники освітнього процесу) робить цей заклад по-справжньому демократичним. оскільки sudbury valley не передбачає звичайних класів, усі діти перебувають у різновікових групах, так само як у суспільстві мисливців-збирачів. автор наголошує, що різновікові групи — це мастхев, який треба практикувати й масштабувати, адже діти здатні ефективно навчати одне одного. цю тезу він підкріплює результатами сторонніх досліджень та експериментів. щодо випускників, то, згідно зі статистикою, більшість продовжила навчання у вищих закладах освіти та успішно знайшла своє місце в суспільстві. насправді sudbury valley навіть перевершує за рівнем свободи більш відому школу summerhill. в цілому автор вважає, що sudbury valley дуже наближена до ідеалів освіти суспільства мисливців-збирачів.
незважаючи на те, що грей пропонує цікаві низові альтернативи та радикально змінити суспільний інститут освіти, але водночас хоче залишити освіту поза політикою. проте сама зміна цього інституту є політичним питанням. тому іронічно, як наприкінці дослідження він розмірковує, якими шляхами поширювати альтернативну освіту, та ставить питання: як подолати загальноосвітню систему? на що, на мою думку, є лише одна відповідь, і вона — політична.
все, що можна написати про цю книжку, ніяк не вміститься в один пост. тому моя рекомендація — читайте пітера грея! приємний антипедагогічний нонфікшн, що легко читається. особливо раджу батькам, учителям та всім, хто взаємодіє з дітьми.
НеоАрхаїка 🐾
30 серп. 2026 р., 18:51
#НАрх_практика
И в беде, и в радости, и в горе
Только чуточку прищурь глаза —
В флибустьерском дальнем синем море
Бригантина поднимает паруса...
Капитан, обветренный, как скалы,
Вышел в море, не дождавшись дня,
На прощанье поднимай бокалы
Золотого терпкого вина.
Пьем за яростных, за непокорных,
За презревших грошевый уют.
Вьется по ветру "Веселый Роджер",
Люди Флинта песенку поют...
Павєл Коган, Георгій Лєпський (1937)
И в беде, и в радости, и в горе
Только чуточку прищурь глаза —
В флибустьерском дальнем синем море
Бригантина поднимает паруса...
Капитан, обветренный, как скалы,
Вышел в море, не дождавшись дня,
На прощанье поднимай бокалы
Золотого терпкого вина.
Пьем за яростных, за непокорных,
За презревших грошевый уют.
Вьется по ветру "Веселый Роджер",
Люди Флинта песенку поют...
Павєл Коган, Георгій Лєпський (1937)
НеоАрхаїка 🐾
30 серп. 2026 р., 18:51
вже четверту відпустку підряд я тікаю зі спекотного півдня і гучного міста та ховаюся між поділлям і поліссям, у селі, з якого вийшов мій батько. носити воду відрами зі спільної криниці, знати кожного мешканця в обличчя, не замикати двері та щоніч споглядати неприховані зірки — від цього відмовилися люди на користь урбанізації? я настільки сповнився життям у селі розміром у три вулиці, що почав дізнаватися про вакансію в місцевій школі. на жаль, вакансії немає, і найкраща перспектива школи — як мінімум не закритися в найближчі роки. сумна доля українського села. але інші шляхи рано чи пізно унесуть мене подалі від міщанського виживання, і я забуду маршрути одеських богданів. з вікна спальні знову буде виглядати зелений садочок, з веранди — вид на ставок та ліс, а до магазину за хлібом їхати одну хвилину на велосипеді. небачена розкіш для великого міста. базовий мінімум для улюбленого села. необхідність для людини буття.
моя революція — деурбанізація!
моя революція — деурбанізація!
НеоАрхаїка 🐾
30 серп. 2026 р., 18:51
НеоАрхаїка 🐾
30 серп. 2026 р., 18:51
🌱 Відкриваємо реєстрацію на Сертифікаційний курс пермакультурного дизайну 2026.
🗓 26 вересня — 4 жовтня 2026 року
📍 Екопоселення та пермакультурний центр «Зелені Кручі», Київська область
⏳ Тривалість — 8 днів
🌱 Основна тема: «Від запитання — до дизайну»
Цьогорічний курс побудований навколо простого підходу: перш ніж щось змінювати, потрібно навчитися уважно дивитися на територію, розуміти її процеси та ставити правильні запитання.
Учасники проходитимуть шлях від спостереження та дослідження території — через аналіз природних процесів і ресурсів — до створення власних дизайн-рішень.
Важливою частиною курсу буде робота не лише з навчальними прикладами, а також із реальною територією.
У «Зелених Кручах» досліджуватимемо два різні контексти: вже створену територію домогосподарства та більш дику територію площею близько 4 га. Саме для цієї території учасники наприкінці курсу створюватимуть власні дизайн-рішення.
Більше інформації та реєстрація https://forms.gle/ai25kjVQhK2n5WkG6
🗓 26 вересня — 4 жовтня 2026 року
📍 Екопоселення та пермакультурний центр «Зелені Кручі», Київська область
⏳ Тривалість — 8 днів
🌱 Основна тема: «Від запитання — до дизайну»
Цьогорічний курс побудований навколо простого підходу: перш ніж щось змінювати, потрібно навчитися уважно дивитися на територію, розуміти її процеси та ставити правильні запитання.
Учасники проходитимуть шлях від спостереження та дослідження території — через аналіз природних процесів і ресурсів — до створення власних дизайн-рішень.
Важливою частиною курсу буде робота не лише з навчальними прикладами, а також із реальною територією.
У «Зелених Кручах» досліджуватимемо два різні контексти: вже створену територію домогосподарства та більш дику територію площею близько 4 га. Саме для цієї території учасники наприкінці курсу створюватимуть власні дизайн-рішення.
Більше інформації та реєстрація https://forms.gle/ai25kjVQhK2n5WkG6
НеоАрхаїка 🐾
30 серп. 2026 р., 18:51
'Unconquered Sun'. Brad Kunkle. 2020.
НеоАрхаїка 🐾
30 серп. 2026 р., 18:51
Наша цивилизация стала гораздо более тоталитарной, чем столетие назад, и все люди вовлечены в единый процесс эволюции. Они принадлежат к формированию техницистского мира прежде, чем принадлежат к какому-либо классу; они принадлежат к атомному или демографическому риску прежде, чем являются народом социалистическим или капиталистическим; они принадлежат к труду и к счастью прежде, чем являются бедными или богатыми. Наш мир стал тотальным в своих проявлениях и в своих формах выражения, и это единство далеко превосходит любые разделения, какими бы серьёзными они ни были — будь то классовые или национальные.
(Jacques Ellul. Exégèse des nouveaux lieux communs)
Иллюстрация: John Waterman. The Kurfurstendamm in west Berlin, May 1966
(Jacques Ellul. Exégèse des nouveaux lieux communs)
Иллюстрация: John Waterman. The Kurfurstendamm in west Berlin, May 1966
НеоАрхаїка 🐾
24 трав. 2026 р., 18:26
Лекція. Естетика традиціоналізму як бунт Лекція відбудеться у суботу 16 травня 2026 року о 13:00! Місце проведення: Offline у просторі «Печера Платона» та Online у Zoom. Запис лекції: так, для учасників. Мова лекції: українська. Якщо ви хочете отримати тільки…
НеоАрхаїка 🐾
24 трав. 2026 р., 18:26
Лекція. Естетика традиціоналізму як бунт
Лекція відбудеться у суботу 16 травня 2026 року о 13:00!
Місце проведення: Offline у просторі «Печера Платона» та Online у Zoom.
Запис лекції: так, для учасників.
Мова лекції: українська.
Якщо ви хочете отримати тільки запис, то реєструйтесь через «онлайн-участь»
Традиціоналізм = метафізика і критика модерну? Не тільки. Це стиль. Тіло. Нарешті, форма, яка передує аргументу.
Евола писав як жрець – навмисно темно, щоб відсіяти “непосвячених”. Юнгер описував пекло окопів з ентомологічною холодністю – і це було естетичною програмою, а не просто стилем. Д’Аннунціо захопив ціле місто – Фіуме – і перетворив його на живий арт-проєкт із промовами, уніформами та ритуалами, які Муссоліні потім скопіює дослівно. Генон зник у символі – буквально: прийняв іслам, переїхав до Каїру і став шейхом. Дріє ла Рошель шукав красу там, де вже пахло смертю – і знайшов її в колаборації та самогубстві.
Що їх об’єднувало? Не доктрина – естетика. Переконання, що форма є істиною. Що краса – не прикраса, а фундамент світогляду. Що якщо зробити ідею достатньо красивою – вона не потребує доказів.
Тож, поговоримо про те, як традиціоналізм мислив образами, тілами і стилями. І чому ця естетика досі працює.
Про що?
* Чому традиціоналізм як інтелектуальний рух “виглядає” привабливо і як це працює як інструмент впливу
* Як естетика ставала доктриною: від герметичного тексту Генона до окопної прози Юнгера
* Три різні способи “мислити красою” – аскеза, небезпека, перформанс
* Парадокс: традиціоналісти ненавиділи модернізм, але користувались його прийомами
* Чому ця естетика досі резонує і що з цим робити (якщо треба щось робити)
Після реєстрації вас перекине у чат телеграм-групи, де знаходитиметься уся потрібна інформація.
Лектор:
Богдана Носенок — докторка філософії, культурологиня. Дослідниця французьких культуральних студій та методології «нової історичної науки» школи «Анналів», міждисциплінарних підходів до аналізу культури. Перекладачка літературних творів з англійської, французької та італійської мов. Авторка роману-мандрівки «Дистанція».
Посилання на реєстрацію:
https://secure.wayforpay.com/payment/s98c3253422a1
Лекція відбудеться у суботу 16 травня 2026 року о 13:00!
Місце проведення: Offline у просторі «Печера Платона» та Online у Zoom.
Запис лекції: так, для учасників.
Мова лекції: українська.
Якщо ви хочете отримати тільки запис, то реєструйтесь через «онлайн-участь»
Традиціоналізм = метафізика і критика модерну? Не тільки. Це стиль. Тіло. Нарешті, форма, яка передує аргументу.
Евола писав як жрець – навмисно темно, щоб відсіяти “непосвячених”. Юнгер описував пекло окопів з ентомологічною холодністю – і це було естетичною програмою, а не просто стилем. Д’Аннунціо захопив ціле місто – Фіуме – і перетворив його на живий арт-проєкт із промовами, уніформами та ритуалами, які Муссоліні потім скопіює дослівно. Генон зник у символі – буквально: прийняв іслам, переїхав до Каїру і став шейхом. Дріє ла Рошель шукав красу там, де вже пахло смертю – і знайшов її в колаборації та самогубстві.
Що їх об’єднувало? Не доктрина – естетика. Переконання, що форма є істиною. Що краса – не прикраса, а фундамент світогляду. Що якщо зробити ідею достатньо красивою – вона не потребує доказів.
Тож, поговоримо про те, як традиціоналізм мислив образами, тілами і стилями. І чому ця естетика досі працює.
Про що?
* Чому традиціоналізм як інтелектуальний рух “виглядає” привабливо і як це працює як інструмент впливу
* Як естетика ставала доктриною: від герметичного тексту Генона до окопної прози Юнгера
* Три різні способи “мислити красою” – аскеза, небезпека, перформанс
* Парадокс: традиціоналісти ненавиділи модернізм, але користувались його прийомами
* Чому ця естетика досі резонує і що з цим робити (якщо треба щось робити)
Після реєстрації вас перекине у чат телеграм-групи, де знаходитиметься уся потрібна інформація.
Лектор:
Богдана Носенок — докторка філософії, культурологиня. Дослідниця французьких культуральних студій та методології «нової історичної науки» школи «Анналів», міждисциплінарних підходів до аналізу культури. Перекладачка літературних творів з англійської, французької та італійської мов. Авторка роману-мандрівки «Дистанція».
Посилання на реєстрацію:
https://secure.wayforpay.com/payment/s98c3253422a1
НеоАрхаїка 🐾
24 трав. 2026 р., 18:26
Шановна громадо!
🙌 Колектив «Чорнозем» разом з дослідниками-лібертаріями запрошує вас на наукову конференцію «Анархологічні розвідки в Україні: поточний стан та перспективи».
📚На ній ви зможете презентувати власні роботи, присвячені анархістським проблематикам, а також корисно провести час у колі однодумців.
👨🎓Будемо раді бачити як досвідчених науковців, так і студентів й тих, хто лише розпочинає свій дослідницький шлях.
◾️Дата проведення: 16 серпня.
◾️Місто: Київ.
◾️Формат: змішаний (можлива участь онлайн).
📜Ознайомитися з вимогами до робіт та іншою інформацією можна https://cryptpad.fr/doc/#/2/doc/view/TgPVsQrYeaMmQrG-jr1Dud3-kvavJG9kBBuOoVrdM70/.
📝Форма реєстрації https://cryptpad.fr/form/#/2/form/view/lH3l16kPFCEhxXhMDCxsjAYDwfKUS4eV5Pztn6sJp60/.
📨Надіслати роботи ось сюди: [email protected]
🙌 Колектив «Чорнозем» разом з дослідниками-лібертаріями запрошує вас на наукову конференцію «Анархологічні розвідки в Україні: поточний стан та перспективи».
📚На ній ви зможете презентувати власні роботи, присвячені анархістським проблематикам, а також корисно провести час у колі однодумців.
👨🎓Будемо раді бачити як досвідчених науковців, так і студентів й тих, хто лише розпочинає свій дослідницький шлях.
◾️Дата проведення: 16 серпня.
◾️Місто: Київ.
◾️Формат: змішаний (можлива участь онлайн).
📜Ознайомитися з вимогами до робіт та іншою інформацією можна https://cryptpad.fr/doc/#/2/doc/view/TgPVsQrYeaMmQrG-jr1Dud3-kvavJG9kBBuOoVrdM70/.
📝Форма реєстрації https://cryptpad.fr/form/#/2/form/view/lH3l16kPFCEhxXhMDCxsjAYDwfKUS4eV5Pztn6sJp60/.
📨Надіслати роботи ось сюди: [email protected]
НеоАрхаїка 🐾
24 трав. 2026 р., 18:26
ПРО ПОСТІНДУСТРІАЛЬНІ ПЛЕМЕНА
#НАрх_штудії
Більшу частину своєї історії люди жили племенами. Племена представляли з себе спільноти, за кількістю членів зазвичай близькі до https://uk.wikipedia.org/wiki/Число_Данбара, пов'язані, хоча і не завжди, кровною спорідненістю (прийняття не-родичів головним чином і відрізняє плем'я від роду або клану). Племена могли виступати як дієві політичні товариства, однак без тих монструозних рис, якими характеризуються держави. У політичній антропології поняття племені (tribe) часто пов'язане зі спільнотами, в яких практикується прийняття рішень шляхом консенсусу.
Модерні нації черпали свою символічну енергію з образу племені, однак, з усією очевидністю, були чимось цілковито відмінним від нього (навіть на онтологічному рівні). Нині, коли модерні уявлені спільноти розмиваються глобальною культурною мішаницею (учені мужі так і пишуть: mixture), а держави виявляються слабкішими за корпорації, ідея племені знову може дати людині надію на порятунок.
Постіндустріальні племена вже існують. І не (тільки) в африканській глибинці чи в злиденних нетрях на околиці мегаполісів. Найчастіше вони набувають подоби мереж, що простягаються з реального світу у віртуальний - і назад. Ці мережі є чимось більшим, ніж компанії друзів, і відмінним від громадських організацій, політичних партій та рухів. Вони більш тривкі, ніж аффініті-групи, і мають більш проявлену волю до спільнодії, ніж аморфні "тусовки".
Щоб існувати, плем'я повинно мати спільні цінності та принаймні деяку спільну власність. Цінності можуть виражатися явним або неявним чином, власність може мати або не мати юридичного статусу. Однак стикаючись із племенем, ми завжди розуміємо: воно має певну "атмосферу". Зумери назвали б це "вайбом". Я би назвав це комунікативним стилем. Люди, які цьому стилю не відповідають, залишаються для племені чужинцями. Плем'я відтворює себе в регулярному гуртовому спілкуванні у певному більш або менш впізнаваному стилі.
Сучасні племена-мережі легко перетинаються з іншими подібними спільнотами (етнологи люблять балакати про племінну екзогамію). Один мій друг багато років тому звернув мою увагу на те, що він впродовж одного дня побував на зібраннях кількох абсолютно різних спільнот, межі яких таким чином плавно переходять одна в одну завдяки таким посередникам (чи то Болтанскі й К'япело, чи то Мануель Кастельс уподібнювали таких людей до крупних вузлів, що пов'язують між собою різні соціальні мережі). Однак це не розмиває "атмосферу" племені так, як тіктоки добивають залишки етнічної самобутності.
Безумовно, онтологічна реальність племені пропорційна його офлайн-сегменту. Десятки тисяч років навіть здебільшого територіально розсіяні племена мисливців-збирачів кілька разів на рік сходилися для спільних ритуалів та узливань. Реальність племені утверджується чарою (з духмяним чаєм або чимось міцнішим), що пускається по колу. Реальність племені утверджується спільним переломленням хлібу, співом та паломництвом до "місця сили".
Належність до племені посилює людину як психологічно, так і матеріально. У наших Campi Deserti vulgo Ukraina племена-мережі тягнуть "своїх", незважаючи на повний крах інших соціальних ліфтів. Атомізованим "атлантам" це може видаватися "кумівством", однак саме це дозволяє нашому брату виживати й якось себе реалізовувати.
Саме тому я впевнений, що племена існуватимуть і надалі. Коли хмарочоси з нулів падуть і "проклята частка" (капітал) буде радісно та люто знищена-роздарована під час гігантського потлачу, залишиться воно - плем'я. Воно збиратиметься довкола вогнища й розповідатиме страшні байки про іпотечні борги та зловісні чорні дзеркала, що колись прагнули відібрати у людей їхні душі.
Якщо ви хочете бути там, біля вогнища, а не пасти жертвою прийдешніх революційних карнавалів, - завчасно подбайте про те, щоб знайти своє плем'я.
#НАрх_штудії
Більшу частину своєї історії люди жили племенами. Племена представляли з себе спільноти, за кількістю членів зазвичай близькі до https://uk.wikipedia.org/wiki/Число_Данбара, пов'язані, хоча і не завжди, кровною спорідненістю (прийняття не-родичів головним чином і відрізняє плем'я від роду або клану). Племена могли виступати як дієві політичні товариства, однак без тих монструозних рис, якими характеризуються держави. У політичній антропології поняття племені (tribe) часто пов'язане зі спільнотами, в яких практикується прийняття рішень шляхом консенсусу.
Модерні нації черпали свою символічну енергію з образу племені, однак, з усією очевидністю, були чимось цілковито відмінним від нього (навіть на онтологічному рівні). Нині, коли модерні уявлені спільноти розмиваються глобальною культурною мішаницею (учені мужі так і пишуть: mixture), а держави виявляються слабкішими за корпорації, ідея племені знову може дати людині надію на порятунок.
Постіндустріальні племена вже існують. І не (тільки) в африканській глибинці чи в злиденних нетрях на околиці мегаполісів. Найчастіше вони набувають подоби мереж, що простягаються з реального світу у віртуальний - і назад. Ці мережі є чимось більшим, ніж компанії друзів, і відмінним від громадських організацій, політичних партій та рухів. Вони більш тривкі, ніж аффініті-групи, і мають більш проявлену волю до спільнодії, ніж аморфні "тусовки".
Щоб існувати, плем'я повинно мати спільні цінності та принаймні деяку спільну власність. Цінності можуть виражатися явним або неявним чином, власність може мати або не мати юридичного статусу. Однак стикаючись із племенем, ми завжди розуміємо: воно має певну "атмосферу". Зумери назвали б це "вайбом". Я би назвав це комунікативним стилем. Люди, які цьому стилю не відповідають, залишаються для племені чужинцями. Плем'я відтворює себе в регулярному гуртовому спілкуванні у певному більш або менш впізнаваному стилі.
Сучасні племена-мережі легко перетинаються з іншими подібними спільнотами (етнологи люблять балакати про племінну екзогамію). Один мій друг багато років тому звернув мою увагу на те, що він впродовж одного дня побував на зібраннях кількох абсолютно різних спільнот, межі яких таким чином плавно переходять одна в одну завдяки таким посередникам (чи то Болтанскі й К'япело, чи то Мануель Кастельс уподібнювали таких людей до крупних вузлів, що пов'язують між собою різні соціальні мережі). Однак це не розмиває "атмосферу" племені так, як тіктоки добивають залишки етнічної самобутності.
Безумовно, онтологічна реальність племені пропорційна його офлайн-сегменту. Десятки тисяч років навіть здебільшого територіально розсіяні племена мисливців-збирачів кілька разів на рік сходилися для спільних ритуалів та узливань. Реальність племені утверджується чарою (з духмяним чаєм або чимось міцнішим), що пускається по колу. Реальність племені утверджується спільним переломленням хлібу, співом та паломництвом до "місця сили".
Належність до племені посилює людину як психологічно, так і матеріально. У наших Campi Deserti vulgo Ukraina племена-мережі тягнуть "своїх", незважаючи на повний крах інших соціальних ліфтів. Атомізованим "атлантам" це може видаватися "кумівством", однак саме це дозволяє нашому брату виживати й якось себе реалізовувати.
Саме тому я впевнений, що племена існуватимуть і надалі. Коли хмарочоси з нулів падуть і "проклята частка" (капітал) буде радісно та люто знищена-роздарована під час гігантського потлачу, залишиться воно - плем'я. Воно збиратиметься довкола вогнища й розповідатиме страшні байки про іпотечні борги та зловісні чорні дзеркала, що колись прагнули відібрати у людей їхні душі.
Якщо ви хочете бути там, біля вогнища, а не пасти жертвою прийдешніх революційних карнавалів, - завчасно подбайте про те, щоб знайти своє плем'я.
НеоАрхаїка 🐾
24 трав. 2026 р., 18:26
#КіР_наука
Цими висловами з праці "Мітра-Варуна" Жоржа ДЮМЕЗІЛЯ можна буквально бити правих традиціоналістів (зокрема, й тих, що видали український переклад цієї праці):
Об'єкт нашого нинішнього дослідження [роздвоєна "перша функція"] більше не існує в Греції, оскільки жодна форма грецької міфології чи суспільства більше не формується за індоєвропейською схемою "трьох соціальних функцій (або класів)", які збереглися в Індії, в Ірані і в найдавнішому Римі... Зевс, дійсно, головує над божественною ієрархією, але іншого типу, ймовірно, егейського, де Посейдон і морські води, Плутон і підземний світ та інші компоненти складають певну цілісність.
Ми також прокоментували відсутність [у германців] великого священницького інституту, аналогічного інституту брахманів, магів, друїдів або ритуальному римському колегіуму (фламінам і понтифікам), у поєднанні з ідеалом безкласового суспільства (який так сильно вразив Цезаря, коли той зіткнувся з народами, що жили за Рейном).
Як там писав Псевдо-Кесарій, склавіни живуть "автономно і ангегемонічно"...
Цими висловами з праці "Мітра-Варуна" Жоржа ДЮМЕЗІЛЯ можна буквально бити правих традиціоналістів (зокрема, й тих, що видали український переклад цієї праці):
Об'єкт нашого нинішнього дослідження [роздвоєна "перша функція"] більше не існує в Греції, оскільки жодна форма грецької міфології чи суспільства більше не формується за індоєвропейською схемою "трьох соціальних функцій (або класів)", які збереглися в Індії, в Ірані і в найдавнішому Римі... Зевс, дійсно, головує над божественною ієрархією, але іншого типу, ймовірно, егейського, де Посейдон і морські води, Плутон і підземний світ та інші компоненти складають певну цілісність.
Ми також прокоментували відсутність [у германців] великого священницького інституту, аналогічного інституту брахманів, магів, друїдів або ритуальному римському колегіуму (фламінам і понтифікам), у поєднанні з ідеалом безкласового суспільства (який так сильно вразив Цезаря, коли той зіткнувся з народами, що жили за Рейном).
Як там писав Псевдо-Кесарій, склавіни живуть "автономно і ангегемонічно"...
НеоАрхаїка 🐾
24 трав. 2026 р., 18:26
#НАрх_штудії "Людина та Сакральне" Роже КАЮА - одна з найбільш толкових праць з царини міфу та відносин людини зі Священним, які я читав. Написана простою мовою, у напрямку, схожому на феноменологію релігії Мірча Еліаде. У додатковій статті, присвяченій Священному…
Showing 30 of 34 posts
НеоАрхаїка 🐾
24 трав. 2026 р., 18:26
Лекція. Естетика традиціоналізму як бунт Лекція відбудеться у суботу 16 травня 2026 року о 13:00! Місце проведення: Offline у просторі «Печера Платона» та Online у Zoom. Запис лекції: так, для учасників. Мова лекції: українська. Якщо ви хочете отримати тільки…
2170030
Loading view history…
Rating
Login required
No reviews yet. Be the first to share your experience!
Frequently Asked Questions
Про що Telegram-канал НеоАрхаїка 🐾?+
НеоАрхаїка 🐾 (@neoarchaic) — Telegram-канал у категорії Фото природи на tgdio. На профілі є рейтинг, відгуки, ранг і свіжі пости — вирішіть перед підпискою. Зараз на tgdio вказано близько 450 підписників.
Як приєднатися до НеоАрхаїка 🐾 (@neoarchaic) у Telegram?+
Відкрийте профіль каналу на tgdio, натисніть Join / Open in Telegram і підпишіться на @neoarchaic безкоштовно.
Чи варто підписуватися на НеоАрхаїка 🐾 (Фото природи)?+
На tgdio можна перевірити рейтинг, відгуки, ранг і пости НеоАрхаїка 🐾 перед підпискою. Зараз на tgdio вказано близько 450 підписників. Порівняйте з подібними каналами Фото природи.
Де дивитися статистику та пости НеоАрхаїка 🐾?+
На tgdio відкрийте сторінку @neoarchaic: статистика підписників, ранг, рейтинг і пости. Посилання Stats показує графіки зростання.
Related Telegram Channels
Kusrubxx
@kusrubxx
130
plenowinatrix
@plenowinatrix
1390
ШІ ПРОМПТИ (ФОРМУЛИ ДЛЯ ШІ) / AL PROMPTS (PHOTO)
@uniqueprompt
1k0
Сибиреязвенный скотомогильник.
@y09ta
1630
Донецька Сова Донати
@donetska_sova_donate
1260
Czarne Szczury Bytom
@csbcrew
1500
连云港学生🌖♥️🌖连云港上门 🌖♥️🌖连云港约炮🌖♥️🌖连云港兼职
@wskfvwvnyh
110
Шо там в небі
@shovnebi
17.3k0