РАНКОВИЙ КУЛИК

На переговорах в Осло обговорювали ситуацію в Олешках, будуть хороші новини, — член української делегації, лідер фракції «Слуга народу» Давид Арахамія у коментарі «РБК-Україна».

«Дай Боже, наступного тижня буде пожвавлення на гуманітарному треку. Є дуже важка ситуація в Олешках.
Ми її вчора обговорювали, і неформальне досягнення цієї зустрічі — наступного тижня має з'явитися добра новина».

Да шош такоє

❗️У НБУ спростували чутки про те, що Пишний подав у відставку

❗️Голова НБУ Андрій Пишний написав заяву про відставку - джерела Dilo.ua

За даними видання, заяву про звільнення голова НБУ написав за власним бажанням через стан здоров'я.

Його відставка планувалася одразу по поверненню з щорічних зборів МВФ та Світового банку в Бангкоку. Співрозмовник повідомив, що тоді Пишний відмовився залишати посаду за власним бажанням.

Підписуйтесь: Bankova Mail
Підписуйтесь на нас в Х
Головне на сайті

ЛЮБОВ, СПІВУПРАВЛІННЯ І СУВЕРЕН: ПРО ЩО НАСПРАВДІ СПЕРЕЧАЮТЬСЯ АМЕРИКАНСЬКІ ПРАВІ ТА ЛІВІ

Два тексти — «Революція душі» представників PolicyLink і «Правда про DOGE» Дженніки Паундс та Джошуа Лісека — можна прочитати як дві відповіді на одну кризу: хто є справжнім суб’єктом політики — людина чи система, яка нібито діє в її інтересах? Автори «Революції душі» пропонують переосмислити демократію через любов як свідому суспільну дію, подолання успадкованих травм несправедливості, відновлення солідарності та перетворення інституцій на механізми загального процвітання. Автори «Правди про DOGE» натомість критикують бюрократичну державу, наднаціональні мережі впливу й адміністративні еліти, які, на їхню думку, привласнюють право визначати суспільні цілі та формувати внутрішній світ громадянина. Вони вбачають альтернативу в перенесенні суверенітету до окремої людини, здатної самостійно створювати інституції, медіа й мережі взаємодії.

На перший погляд, перед нами протистояння любові й свободи, солідарності й індивідуалізму. Але це надто поверхове прочитання. Обидва тексти шукають відповідь на питання про людську суверенність, справжність і право людини бути автором власного життя. Вони розходяться насамперед у розумінні загроз: для прогресистів це історичне виключення, структурна нерівність і травми, що руйнують здатність людей жити разом; для технолібертаріанців — бюрократична опіка та концентрація влади в інституціях, які не підзвітні громадянам. Водночас обидві позиції приховують власну небезпеку: любов, перетворена на політичну доктрину, може стати виправданням морального контролю, а свобода, зведена до демонтажу держави, — залишити людину сам на сам із приватними центрами влади.

https://politcom.org.ua/любов-співуправління-і-суверен-про-що

Перші опитування після протестного руху 17 жовтня: Ле Пен зростає, Меланшон трохи додає, центр сильно просідає

Перше після протестів опитування Ifop-Fiducial демонструє таку картину президентських уподобань:
Марін Ле Пен — 36% (+2)
Жан-Люк Меланшон — 16,5% (+0,5)
Рафаель Глюксманн — 13,5% (−0,5)
Едуар Філіпп — 12% (−2)
Габріель Атталь — 5% (−1)
Брюно Ретайо — 5% (−1,5)
Ерік Земмур — 3,5% (+0,5)

Найбільший приріст у цьому сценарії — у Ле Пен. Філіпп, Атталь і Ретайо суттєво втрачають позиції.

Водночас електорального обвалу Меланшона після протестів не сталося: він зберігає друге місце. Його приріст у пів відсоткового пункта надто малий для гучних висновків, але й падіння немає.

Головне, що показує це опитування: хто зрештою виграє від перетворення соціальної кризи на нескінченні розмови про погроми та репресії, які центристи ведуть 24/7?

🍆 Опитування Ifop-Fiducial на замовлення LCI, Le Figaro та Sud Radio, 17–19 жовтня 2026 року.

Радник президента Дмитро Литвин регулярно сперечається з першим заступником керівника ОП Сергієм Кислицею щодо того, як Зеленський має реагувати на випади з боку світових лідерів - УП

У відповідь на запити медіа інформуємо, що детективи НАБУ за процесуального керівництва САП проводять обшуки у приміщенні Національного банку України та за місцем проживання одного зі співробітників.

Жодна особа не затримувалася, про підозру не повідомляли.

Слідчі дії санкціоновані й здійснюються відповідно до чинного законодавства.

Інші деталі не розголошуються для збереження таємниці досудового розслідування.

#обшук

«ПРАВДА ПРО DOGE»: СУВЕРЕНІТЕТ ЛЮДИНИ ПРОТИ ДИКТАТУРИ ДОБРИХ НАМІРІВ
https://politcom.org.ua/правда-про-doge
За дискусією навколо DOGE Ілона Маска стоїть значно більше, ніж скорочення державних витрат і демонтаж бюрократичних структур. У тексті «Правда про DOGE» Дженніка Паундс і Джошуа Лісек порушують фундаментальне питання: хто має право визначати, як повинно бути організоване суспільство, — сама людина чи державні інституції, які привласнили собі право діяти від її імені? Автори відстоюють індивідуальну автономію, добровільну самоорганізацію та можливість створювати альтернативні інституції за допомогою технологій. У цій оптиці бюрократія небезпечна не лише своєю неефективністю, а й претензією визначати потреби, цінності та межі свободи громадянина.

У цьому тексті можна побачити й пряму ідейну полеміку з «Революцією душі» представників PolicyLink (читати тут https://politcom.org.ua/революція-душі) — впливового середовища формування прогресистського порядку денного американських демократів. Якщо ліві пропонують любов, солідарність і трансформацію суспільних відносин як шлях до свободи кожного, то праві запитують: хто визначатиме зміст цієї трансформації? Чи не перетворюється прагнення забезпечити благо для всіх на моральну опіку, коли певна група вирішує, що іншим потрібно для щастя, справедливості й правильного життя? Критика «Революції душі» полягає не в запереченні любові чи солідарності, а в недовірі до претензії політичного проєкту формувати людину відповідно до наперед визначеного ідеалу.

Однак і технолібертаріанська альтернатива має свою суперечність: звільнення від державної бюрократії ще не гарантує свободи від приватних центрів влади, технологічних монополій і контролю з боку надбагатих. Саме тому ці два тексти варто читати разом — як відображення глибинного ідеологічного пошуку в Америці. І праві, і ліві говорять про суверенну людину, її справжність і право бути суб’єктом власного життя, але по-різному визначають головну загрозу цій суб’єктності. Ця суперечка стосується вже не тільки майбутнього Демократичної чи Республіканської партії, а й глобальної політики після Трампа: чи має суспільство звільняти людину, створювати умови для її самореалізації — чи воно неминуче намагатиметься вирішувати за неї, що означає бути вільною?

«РЕВОЛЮЦІЯ ДУШІ»: ЯК АМЕРИКАНСЬКІ ДЕМОКРАТИ ШУКАЮТЬ НОВУ МОВУ ПОЛІТИКИ

«Керувати в інтересах усіх» — це не просто моральний заклик, а претензія на нову політичну формулу для Америки, яка була сформульована частиною демократів в 2024 р. Її пропонують Майкл МакАфі та Еббі Ленгстон — автори тексту «Революція душі», які представляють PolicyLink, один із впливових американських центрів досліджень, формування політичних ідей та розробки стратегій суспільних змін. Це не маргінальна філософська вправа й не маніфест про абстрактну любов до людства в стилі "неохіппі". PolicyLink працює на перетині досліджень, громадських рухів, політичних рішень та формування суспільного порядку денного, прагнучи переосмислити, як мають функціонувати американська демократія й економіка.

У центрі запропонованої концепції — Любов як політичний принцип. Не сентиментальність і не заклик усім примиритися, а готовність бачити повноту людської гідності, визнавати взаємозалежність наших доль і будувати суспільство, в якому «всі» справді означає всіх, а не лише тих, хто вже має голос, ресурси й доступ до влади. Звідси — вимога не просто змінити політичних керівників, а трансформувати інституції, економічні відносини та суспільну свідомість.

Але за мовою любові, солідарності та загального процвітання стоїть цілком конкретний ідеологічний проєкт американських прогресистів. Вони прагнуть повернути демократам здатність говорити не тільки про захист прав окремих груп чи виправлення соціальних дисбалансів, а й про спільне майбутнє країни — про те, заради чого існує політична спільнота і що має об’єднувати її громадян. Водночас ця концепція залишає відкритим принципове питання: хто визначатиме зміст суспільного блага і де проходить межа між емансипацією людини та її вихованням відповідно до певного морального ідеалу?

Саме тому «Революцію душі» варто читати як спробу одного з потужних інтелектуальних середовищ американського демократичного табору сформулювати відповідь на кризу демократії, нерівність і втрату суспільної солідарності. Це пошук не просто нової політики, а нової мови легітимності влади. І в цьому сенсі текст порушує питання, важливе далеко за межами США: чи можна побудувати вільне суспільство, яке служить усім, не перетворивши власне уявлення про справедливість на обов’язкову для кожного доктрину?

https://politcom.org.ua/революція-душі

росіяни вдарили по операційній Інституту Стражеска в Києві, – Прем’єр-мініст України.

Під удар потрапило медичне приміщення Інституту кардіології імені академіка Стражеска НАМН України.

ПІВДЕННА АФРИКА В ТІНІ ІСТОРІЇ

автор - Кевін Кокс (Університет штату Огайо / The Ohio State University)

Минуло понад тридцять років із часу перших нерасових виборів у Південній Африці. Переважна більшість виборців у 1994 році все життя боролася під гнітючим тягарем апартеїду — на робочому місці, на землі, у своїх районах. Вони прагнули кращого майбутнього. Певною мірою так і сталося. Хоча мільйони людей все ще живуть у неформальних поселеннях, житлові умови покращилися. Значна частина землі була повернута тим, кого примусово виселили в межах програм переселення за часів апартеїду, попри повільний прогрес. Пенсії були вирівняні до рівня, який раніше мали лише білі, що забезпечило важливу соціальну захищеність для багатьох африканських домогосподарств. Бідні отримують щотижневу безкоштовну допомогу на оплату електроенергії. Школи були десегреговані, принаймні формально, і африканці піднялися освітніми сходами; понад дві третини зараз здобувають середню освіту. Рівень членства в профспілках є високим. Африканці були прийняті на роботу на всі рівні державної служби.

З іншого боку, хоча Південна Африка довгий час змагалася з Бразилією за сумнівну відзнаку найнерівнішого розподілу доходів у світі, зараз це вже не так; Південна Африка посідає це місце одноосібно. Багаті люди процвітали в епоху після апартеїду, частково завдяки вражаючому розширенню фінансового сектору; але частка доходів найбідніших 40 відсотків населення ледь досягає половини середнього показника для «ринків, що розвиваються». Просторова сегрегація, що існувала в епоху апартеїду, майже не змінилася; натомість неформальні поселення в містечках розрослися, щоб прийняти іммігрантів з інших частин Африки на південь від Сахари. З 2008 року темпи зростання ВВП на душу населення стагнують, що лише частково пов’язано зі швидким зростанням населення. Економічна стагнація посилює професійну стагнацію з її залишковою расовою ієрархією кваліфікації — «білі на вершині», за ними йдуть індійці, кольорові та африканці. Рівень офіційного безробіття вражаюче високий: понад 50 % серед молоді. У дорожніх звітах регулярно з’являються попередження про протести з блокуванням шляхів, під час яких місцеві громади та безробітні, озброєні камінням і палаючими шинами, вимагають робочих місць і послуг.

https://politcom.org.ua/%D0%BF%D1%96%D0%B2%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D1%84%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%B0-%D0%B2-%D1%82%D1%96%D0%BD%D1%96-%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97

Діпеш Чакрабарті: ОБИТЕЛІ МОДЕРНОСТІ: ЕСЕ СЛІДАМИ SUBALTERN STUDIES*

Стаття Діпеша ЧАКРАБАРТІ, професора Чиказького університету, співзасновника інтелектуального напряму Subaltern Studies («дослідження підпорядкованих груп»), одного з інтелектуальних гуру постколоніальної теорії. «Обителі модерності: есе слідами Subaltern Studies» є переказом його книги 2002 року – Habitations of Modernity: Essays in the Wake of Subaltern Studies, де Чакрабарті осмислює модерність крізь досвід колонізованих і маргіналізованих спільнот, ставлячи під сумнів універсальність європейської моделі історичного розвитку. Спираючись на інтелектуальну традицію Subaltern Studies, автор проблематизує європоцентричні уявлення про прогрес, історичну суб’єктність і політичну сучасність, показуючи множинність форм модерності.

https://politcom.org.ua/%D0%B4%D1%96%D0%BF%D0%B5%D1%88-%D1%87%D0%B0%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B1%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%96-%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%96-%D0%BC%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82

🔴Зеленський готовий на 100 днів зупинити удари по НПЗ РФ в обмін на Starlink для дронів, — https://www.wsj.com/opinion/volodymyr-zelensky-starlink-deal-energy-targets-donald-trump-russia-ukraine-e313399d

За даними видання, українські дрони мають отримати можливість використовувати Starlink на відстані до 300 км углиб Росії.

Олег ЧЕСЛАВСЬКИЙ пише: Банк більше не може сказати жертві фішингу "сама винна" і залишити її гроші собі. Принаймні в Євросоюзі.

15 жовтня 2026 року Суд Європейського Союзу у справі C-70/25 Tukowiecka розтлумачив Директиву ЄС про платіжні послуги. Історія за справою буденна. Польська клієнтка продавала річ на онлайн-аукціоні, "покупець" надіслав їй фішингове посилання, і вона ввела дані онлайн-банкінгу на фальшивому сайті. Шахрай вивів 3000 злотих. Банк відмовився повертати гроші, пославшись на грубу необережність клієнтки.

Суд вирішив інакше. Якщо операцію не санкціонував клієнт, банк повертає гроші негайно, не пізніше кінця наступного робочого дня після повідомлення. Посилання на необережність клієнта не є підставою для відмови. Затримати повернення банк може лише тоді, коли має обґрунтовані підстави підозрювати в шахрайстві самого клієнта і письмово повідомив про це компетентний орган.

Довести провину клієнта банк може й пізніше. Але для цього йому доведеться піти до суду з власними доказами, і лише після того, як гроші вже повернуто.

Польський суд, який передав справу до Люксембурга, звернув увагу на показову деталь. Він не бачив жодного позову банку до клієнта через необережність, зате бачив безліч позовів клієнтів проти банків. Навіщо банку судитися, якщо можна просто не віддавати?

В Україні тим часом закон дозволяє емітенту притримувати гроші до 60 днів. У Європі наступний робочий день, у нас два місяці. Саме стільки поки що відділяє український платіжний ринок від європейського.