Знищено станції метро, де прожила велику частину життя, вдарили по виробництву в Ірпені, біля якого я провела іншу його частину. Немає слів, аби описати свою ненависть. Але є дії.
Дуже прошу підтримати мій збір для Люм'єрів донатом чи репостом. Зараз збори закриваються катастрофічно погано, проте я не знаю іншого способу не відчувати безсилля. Бійцям потрібен зв'язок💪
😉 "Intermezzo", театр Франка - за новелами М. Коцюбинського, реж. Вероніка Літкевич #театральне
😉 От здавалося б, де Коцюбинський, а де космонавти і танцюльки під репчик, але у цій виставі воно якось спрацьовує. "Інтермецо" поєднує однойменну новелу з ще трьома ("Сон", "Цвіт яблуні" та "Що записано в книгу життя"), розкриваючи їх як історію втомленого, зболеного оповідача-письменника, який спершу спостерігає за людським горем, а потім трішки мацає траву та знову підноситься духом, you know the drill 🤭
😉 І я цією виставою дуже приємно вражена. Цікава візуальна сторона, на позір доволі мінімалістична, але ефектна - тут тобі і ретро-футуризм, і класичні етно-елементи, і типове міщанство початку ХХ століття, безшовно вписані у той самий сірий, кутастий простір, який постійно трансформується завдяки дрібці антуражу, світлу та відеоряду.
😉 Дуже багато цікавих маленьких знахідок, як пробірки зі звуками, касети зі спогадами, ті ж самі валізки з травою (не тією) (геніально, я в любові), які запам'ятовуються і відчуваються оригінальними. Та й сам образ космонавта, обраний для оповідача, який то німо спостерігає, то щось запитує у своїх героїв, мандруючи між оповідями як між планетами - це також розкішно, ще й обгрунтовано текстом, абсолютно прекрасне осучаснення.
😉 Павло Шпегун у ролі оповідача дуже хороший, але господи, як же мене вразила Дана Гоцуляк у ролі бабці, я не впізнала акторку, доки вона не вийшла на поклон. Взагалі, перша новела (про стару, яка попросила сина кудись її вивезти, щоб померти) мене емоційно розтрощила так, що я ледь не плакала, і тональний дисонанс із наступною (про мужчинчика з кризою середнього віку, якому стала нудна дружина, що повністю забезпечує йому побут, тож він мріє про прекрасну незнайомку) вражаючий, і мені в ній побачилося дуже багато самоіронії.
😉 Трішки змазалися відчуття під кінець через перші дзвіночки мігрені (якщо ви чутливі до гучних різких звуків, гулу та свисту - до речі, тут обережно), але загалом дуже позитивне враження, дійсно недооцінена вистава. Навіть пожалкувала, що нормально не читала Коцюбинського зі школи - може, варто надолужити у свідомому віці?
🤩 "Сиґінь Ірвінг", Катерина Тромпак #прочитане #fiction #сучукрліт
Ірвінг тоді здавалося, що її матірь - Бог і що в церкві брехали про те, коли зверталися до Бога займенниками чоловічого роду. Хіба ж така жінка, як її матірь, котра владно плескала батогом над ордою своїх чоловіків, а вони корилися, не була Богом? ✨Сиґінь - діалектне слівце на позначення сердешного, бідолахи. Переважно померлого. Ірвінг - сиґінь ще за життя. Але що то за життя? Дівчина росла у Новому Орлеані, допоки її матір, емігрантка з України, не вирішила навідати батьківщину та показати Ірвінг землю, що мала б бути їй рідною. Удома, вона раптово помирає, а юна Ірвінг лишається у тітчиній родині без грошей та документів. Ірвінг - Ірка - живе, зависла у невагомості, на такій чужій батьківщині, позбавлена і минулого, і майбутнього. Десь навколо намагається спертися на ноги Карпатська Україна, родичі вирішують, що настав час віддавати дівку заміж, а самій Ірвінг починає ввижатися загадкова Біла Панія.
✨Якщо питати, про що цей текст - я б приєдналася до голосів які кажуть, що про кордони. Державні, тілесні, звичаїв та порядків, гендерних норм, між поколіннями, навіть між цим світом та потойбічним, життям та смертю.
✨Це багато у чому coming of age історія, приправлена мелодраматичними поворотами. Ірвінг як героїня мені імпонувала попри її навмисну аморфність та бездіяльність; вона за задумом людина, що існує в межовому стані, але кульмінації для неї мені трохи не вистачило.
✨З самого початку дуже сподобалися загравання з класичними готичними мотивами. Оці всі усамітнені локації, сімейні секрети, легкі містичні елементи (подвійний лайк за дуже ширліджексонівське розмиття меж реальності), загрозлива фігура майбутнього чоловіка, загублене дівчисько на межі становлення жінкою...
✨Про останнє тут йдеться доволі багато, як і про усвідомлення власної тілесності та бажання. Це теми, дослідження яких я дуже поважаю, але подекуди книжка, на мій смак, занадто прямо себе розтлумачує, наче боїться лишитися незрозумілою, і мені такі моменти видавалися радше незграбними, ніж проникливими.
✨Ще тут є прокладена лінія національно-визвольної боротьби, тієї самої Карпатської України, вона теж подана доволі лекційно, але саме тут, можливо, це й на краще, це дуже недопроговорена сторінка історії. Чи найкращим чином це прив'язано до самої Ірвінг - можна трохи посперечатися.
✨Так само можна посперечатися і про один з центральних чоловічих образів: Дмитра, агітатора-патріота, а за сумісництвом затятого гендерного шовініста та (легкий спойлер) майже ґвалтівника неясно чи повнолітньої дівчини. Насправді, сміливо, що авторка прописала таку дихотомію, у реальному житті вона не рідкість. Так само, фізичне тяжіння Ірвінг до набагато старшого і нехорошого чоловіка попри відсутність особистої симпатії - цікава тема для розкриття у рамках її арки дорослішання та усвідомлення себе. Але, як мені здалося, під кінець образ Дмитра був надмірно згладжений, аби не викликати аж забагато антипатії до героя, який проговорює найбільше ідейно правильних проукраїнських лозунгів.
Чи відчуває вона, що з його ребра? Чи розуміє вона, що має коритися? Здається, її життя минало без цих важливих уроків.
✨Одна з головних принад тут - мова. Авторка активно послуговується локальними діалектизмами (словничок додається), це без жодного перебільшення прекрасно, обожнюю. Тим більш прикро було, коли подекуди герої заговорювали навпрочуд сучасно - цього було не так багато, але на загальному колоритному фоні сильно кидалося в очі.
✨"Сиґінь Ірвінг" - це дебютний роман авторки, і, як на дебют, книжка доволі непогана, своєрідна та свіжа, попри те, що от чогось мені тут не вистачило, та й присутні певні нерівності. Можливо, я була критичніша до неї через власні високі очікування, але щиро цікаво, у якому напрямку авторка крокуватиме далі. Проте добре, що цей текст існує, це хороша стартова точка, мені такого штибу українських речей трохи бракувало.
✨А ще хочу відзначити, наскільки ж добре фізично та тактильно зроблено це видання, у "Основ" якийсь талант створювати книжки, які не хочеться випускати з рук.
на сайті Книголаву можна придбати вцілілі після обстрілу, але з видимими пошкодженнями книжки, щоб підтримати видавництво. назв там не видно, лише жанр, тож виходить такий собі містері бокс.
🤩 "Рогатий бог", Магдалена Гай #прочитане #fiction
Яка, до біса, користь від великих жахливих монстрів, якщо вони не можуть нічого зробити іншим монстрам? 🤩 Майже сімнадцятирічний Лаурі втрапляє до автокатастрофи: матір помирає одразу, а батько опиняється у комі. Сам хлопець, травмований фізично і морально, відправляється до тітчиної родини у маленьке містечко. Але у місці, де він мав знайти зцілення, починає коїтися щось дивне - юнак бачить незрозумілі тіні, дівчат без очей та величезну фігуру з оленячим черепом замість обличчя, яку він називає рогатим богом.
🤩 Це янг-едалт горорна новела, нехитра сюжетно, але, на мій величезний подив, дуже мила і навіть wholesome. Попри расчлєньонку, підлітковий секс та дискусії про самоушкодження та самогубство [sic]. От якось воно так все відверто, правдиво і чутливо прописано, з почуттям міри, правильними цінностями та емпатією. Тут є доволі центральний мотив втрати та проживання горя, теж написаний напрочуд добре, та й загалом хочу відзначити прозу - вона доволі мінімалістична та стрімка, але ємка, і періодичні описи-образи всілякого гниття дуже поетичні.
🤩 Ще тут чудові і реалістичні підлітки - десь милі, десь бісячі, десь крінжові, але мене сповнювало якесь таке тепло і співчуття до цих бідолашних дітей.
🤩 Якщо хочете щось із хтонню, cottagegore вайбами, згадкою ковіду (я тепер чомусь колекціоную такі книжки) та чарівно-всратою підлітковою романтикою попри серйозні теми - це воно.
Отже, щоб якнайшвидше звільняти склад, нам передусім потрібно звільняти палети, на яких залишилося небагато книжок. Тому ми створили окрему категорію «Книги по 100 гривень». Купуючи книжки з цієї категорії, ви зараз допомагаєте нам найбільше. Ви не лише підтримуєте видавництво, а й буквально допомагаєте звільняти склад і полегшуєте майбутній переїзд. На всі інші книжки до кінця місяця діє знижка 25%. Дякуємо вам. І безмежно вдячні за кожне поширення цього допису — це справді зараз дуже важливо для нас.
😉 "Орден лева та ключа", Всеволод Поліщук #прочитане #fiction
Львів втягує та склеює в єдину картинку споруди, явища, людей. Цілі ордени. Масонські ложі. Усе підлаштовує під себе. книжку на огляд люб'язно надало видавництво "Віхола", тож це ще й #співпраця 🫶
⏺У Львові відбувається серія загадкових вбивств та зникнень: письменник, міністр, депутат. Журналіст-розслідувач Радецький має історію у ресторанному піарі, тож, дізнавшися, що останній інцидент відбувся у закладі, де той колись працював, агенція довіряє справу саме йому. А потім стається:
трішечки галицького снобізму, стьоб над ним самим, багато щирої любові до Львова, таємний орден, що звинувачує в усіх бідах міста понаєхавших східняків, шеф-кухар Муркотенко (кучерявий і в кроксах), амнезійні укольчики, багато левів (з пісюнами і без), чотири сторінки спілкування героя з чатомджіпіті замість рісьорчу, підсумком яких, (слава богу), є те, що штучка інтелект погано рісьорчить, отруєні цукерки "Шалена бджідка", неймдроппінг прізвища самого автора твору, відрізані голови, ліричні відступи про історію місцевої пиятики, лекція про урбанізм доки героїв тримають ув'язненими у підвалі, материнські інстинкти 20-річних дівчат щодо 40-річних алкоголіків у зав'язці (але цю лінію розкручено набагааато краще, аніж я боялася), загублена версія "Перехресних стежок" Франка, нарікання героя на вивезених дружиною дітей за кордон, купа цитат з віршів та пісень, шпильки на адресу зумерів, доволі пристрастний спіч про all cops are bastards, роздуми про світле майбутнє Львова, мета-пасаж про правила сторітелінгу, шматочки анекдотів з внутрішньої ресторанної кухні...
⏺Та, відбувається до біса всього. Книжки з такою кількістю твістів на твістах, fakeouts та навмисного введення читача в оману я і не пригадую. До кінця, зізнаюся, вже розв'язка самої детективної лінії була мені не настільки цікава, як те, що абсолютно рандомно трапиться тут наступним.
⏺І, знаєте, це було дуже й дуже весело. Чи правдоподібно? Та не сильно, але інтертеймент фактор (і для мене, і для коліжанок, які спостерігали, як я кожні кілька сторінок знову починаю казати "та тут таакее") - найвищий. Я ніколи не знала, що нове мені підкине ця книга. Раптово за 20 сторінок до фіналу стає важливою, крутіть барабан, рок-опера "Крайслер-імперіал"? А чого нє, давайте.
⏺Що щиро сподобалося - так це активне використання стилізованої мови та діалектів, львівський сетинг (тут навіть карта є, рішення взяти книгу у міні-відпустку було чудовим) та всілякі сюжетно важливі кулінарні та ресторанні внутряки. Я сама працюю в цій сфері, автор їй не чужий, і правило "пиши про що знаєш" спрацювало добре. Та й загалом, багато де складалося враження (хоча хтозна, може я неправа), що автор користується нагодою висловити всі свої опінії про суспільство, курс розвитку міста, шлюб, галичан та східняків...
⏺Що сподобалося не сильно - як написані жінки. Проскакує оце одвічне, знаєте, breasting boobily, але, що приємно здивувало - в якийсь момент герой дуже самосвідомо задається питанням, а чи дійсно жінка його зваблює, чи це він сам собі придумав.
⏺Тут є доволі важкі теми (наприклад, алкоголізм в ремісії головного героя, згадки про повномасштабку, доволі тригерна дискусія про переселенців), але, загалом, це весела річ. Місцями щиро потішна, місцями радше трохи кринжова, подекуди гумор віддає "хау ду ю ду феллов кідз" зі зворотами в стилі "турбота в очах вісімдесятого левела" чи "руки, складені як у молитовному емоджі".
⏺Якщо триматися кулінарних порівнянь, то страва вийшла еклектична, такий собі вінегрет, куди поклали все найкраще одразу. В подібних випадках я зазвичай кажу, що книжці було б не зайве звузити фокус, але читання "Ордену..." було настільки непередбачуваним експірієнсом, що якби його більше порізали, то вийшов би просто середній такий собі детективчик.
⏺І в цьому всьому є якийсь такий трохи незграбний шарм, що загалом я свій читацький досвід оцінюю радше позитивно. Як не сильно серйозна розважально-відпочинкова книжка - цілком може бути.
офіційно встигла її дочитати, доки я ще у Львові 🤭 традиційний відгук буде пізніше, але боже, як же мені було весело, абсолютно непередбачуваний експірієнс (коліжанкам, яким я кожні дві сторінки казала "тут таааке", було весело також)
доповідаю: за неповні три дні у Львові збагатіла на п'ять книжок 🫣
"Граф Монте-Крісто" - на пам'ять з "Книгарні Артефактів" (пана Шерлока теж бачили), а решта - з книгарні на Федорова, і боже, який же там ідеальний вибір книжок англійською! здається, найкращий, що я взагалі бачила у фізичній книгарні у нас. у Ліспектор я ввірвалася самостійно, бо раз живем, а Мердок і Ленг - то подарунки 🐈
#womenintranslationmonth цього разу вийшов продуктивний та різноманітний:
🔘"", Asako Yuzuki - Японія
🔘"", Маргарита Ліберакі - Греція
🔘"", Rene Karabash - Болгарія (але про Албанію)
🔘"", Cristina Rivera Garza - Мексика
🔘"", Qui Miaojin - Тайвань (але про Францію)
🔘і єдиний полярний ведмідь у Арлінгтоні, штаті Техас "Сутінки" Стефані Меєр - виключення, яке я собі зробила на місяць жінок у перекладі, і... не дочитала 💀 Розраховувала на кринжово-ностальгічні хіханьки, натомість воно мене переважно бісило, тож я вирішила перестати страждати, повернути https://t.me/books_and_cakes книжку і замість того запланувати собі черговий перегляд першого фільму, бо Кетрін Гардвік дійсно зробила з цього дуже поганого, але іконічного матеріалу чудову хоа-хоа цукерочку 💅
🥳Святковий збір на НРК для підрозділу MORÁ ("Крила Омеги")🥳
Так вийшло, що оця дівчинка з драконом на фото (це я, якщо що) народилася в День Знань🫠 Якщо вірити нумерології, то я мала б вирости генійкою, адже одиниць і дев'яток в даті народження маю багацько.
З геніальністю не зрослося, проте мені повезло на гарних друзів. Власне, багато з них вже служать. В підрозділі друга є великий збір на НРК, якими вони роблять неймовірні речі – рятують поранених воїнів та жителів окупованих територій, доставляють різні речі, виконують бойові завдання. Тож долучаюся банкою.
Але ж це свято, правда? Тому я придумала, як подарувати подарунки, та ще й книжкову сферу підтримати. За донат кратний 150 грн розіграю книжкові бажанки на суму 1000 грн в Readeat, Книголенді чи Арфі на вибір. Але умова – це мають бути книги українських авторів й авторок, за потреби навіть готова надати переможцю консультацію з приводу жанрової літератури, що підійде до смаку.
під збиття дронів показую бьоздей фотодамп + знову хизуюся подаруночками, бо мене так цьогоріч задаровують, що я просто в шоці 🥹
⏺"Лоллі Віллоуз", до якої я так давно хочу дістатися та "Кисла вишня" - від Іри з https://t.me/wdlndcreature ⏺а як завжди неперевершена https://t.me/knyzhulyechky, здається, забезпечила мене річним запасом не тільки Ліспектор, а ще й Маккалерс, та ще й зверху докинула Дюрас та Форстера. розкіш неймовірна, я в захваті 🥹
неіронічно чекала цього дня народження, аби нарешті використати цей легендарний скрін 🤭 (але якісь мані і якісь проспектс, все ж, будемо маніфестувати 🤞)
загалом, не люблю промов, тож хочу просто: висловити глибоку мою вдячність усім, хто тут зібрався; подякувати силам оборони за те, що маю можливість досі триндіти про книжечки і ходити у театри; та попросити за моє здоровля закинути копієчку https://send.monobank.ua/jar/8VKoiC3p6q або на злої читачки 🫶
Зараз зроблю те, чого за майже дві роки ведення каналу не робила жодного разу: попрошу трохи ваших грошів.
Друзі чоловіка попросили допомогти трохи розкачати збір, який зовсім став.
Збирають на п'ять планшетів для хлопців роти РЕБ, підрозділ VOID. Планшети необхідні для пілотів дронів.
Моя допоміжна банка на 10 000 грн.
А щоб було якось веселіше, то по досягненню цілі планую розіграти для вас неймовірну новинку від РМ з символічною назвою Книга, якій ніколи не згоріти. Я сама її дуже люблю і щиро раджу.
Умови: розіграш проводитиму серед донатів від 100 грн, але всі внески дуже важливі, тому буду дуже вдячна за будь-який донат, а також репости ❤️
сьогодні, попри найкращі спроби клятих дронів, вийшла з бук.юа з чотирма новими книжками 🌚
✨дві з них (і ще ціла-цілісінька гора усіляких фанатських пріколів) - це вже розпакований подарунок до завтрашнього моно дня народження від найчудовішої Ріти, за який я дико вдячна, у лего хочеться увірватися вже
✨а ще дві трохи спонтанно надибала собі на поличках книгарні: "Бірнамський ліс" впав у око завдяки вчорашньому "Макбету" (і тому, що колись мені дуже зайшли "Світила" Каттон), і ще не змогла пройти повз вінтажну Баєтт, якщо не помиляюся, 81 року видання, тим більш після того, як ледь її дістала з високої полички 🤭
⏺знаєте, вже сумніваюся, чи це не тепер улюблена моя вистава, бо за кожним новим заходом мене причаровує все більше. якщо вперше чогось трішки не вистачило, а вдруге пробрало до мурашок - то тут я половину вистави сиділа з мокрими очима, бо якось воно так сьогодні... особливо болюче і магнетично.
⏺склад Гурєзов-Міхіна-Ажнов все ще вважаю канонічним та ідеальним, хоча питання, чи Макдуфом таки був Сєттаров, досі є (бо хіба модна стрижка аж настільки змінює чоловіка? я його не впізнала) 🤦♀ до речі, саме монолог Макдуфа сьогодні вразив більше, ніж раніше, але серденько вкрала імпровізація мертвого Дункана на сигнал тривоги з "то граєм чи ні?", після якої він вклався назад у пісочок. та й Макбет-Гурєзов більш розкрився, бо особливо на першому перегляді роки з півтора тому він мені здався таким трохи manchild, а тут вже все настоялося і він набрав більше болю та трагізму.
⏺все ще в любові до технотриллерного аспекту, все ще вважаю відьом-кранів геніальною знахідкою, все ще хочу якось побачити цю виставу з першого ряду з-під пісочку... #театральне
📚"Last Words from Monmartre", Qui Miaojin #прочитане #fiction
“To love you” is a suffocating form of fate for me.
🎞️Молода тайванська жінка, що навчається у Парижі у 90-х, пише листи своїй колишній коханці - про те, як палко досі її кохає, наскільки їй віддана, попри її зраду, як сильно їй болить жорстокість світу і як вона скрегіт пластинки віддасть себе іншій відданій їй жінці, якщо перша не прийме її віддане кохання.
🎞️Це інтимна історія душевного болю розгубленої дівчини, відчайдушний крик про допомогу, розтягнута на -дцять листів передсмертна записка глибоко нестабільної людини. І ні, це не спойлер - одна з присвят цієї книжки - "мені, незабаром мертвій", та й сам роман опублікований посмертно, після самогубства авторки у віці 26 років.
🎞️Як вказано на початку, листи можна читати у довільному порядку - проте я консервативно пішла так, як їх було укладено, хоч нумерація не порядкова: п'ятий лист йде після сімнадцятого, а той - після десятого. Деякі листи мають адресата, інші - ні, і це заплутування - хто пише кому - видається навмисним. Гендер самої фігури оповідачки - Зої (але це не точно) - теж плинний і нестійкий.
🎞️У "Останніх словах" чималенько автобіографічних елементів, та й четверта стінка тут теж пробивається - нараторка прямо називає ці листи книгою, де втратився сюжет і лишилися тільки теми. І, з одного боку, я не хочу знецінювати очевидно справжній біль, та якоюсь мірою не можу не співчувати, але, чисто як художній твір - мені не сподобалося.
🎞️Ми рухаємося по колу, знову і знову, від благань до самопринижень, від вибачень до звинувачень ледь не у духовному згвалтуванні, з перервами на метафізично-езотеричні роздуми про душі та будні паризької богемної молоді та знову повертаючись до дуже грубих маніпуляцій про "я знаю, що ти мене кохаєш бо твоя душа не може мене не кохати, просто твоє тіло ще не дозріло". Рівень драматизму місцями воїстину вікторіанський, і чогось сильно романтичного я тут не вбачаю.
Even if I die, you’ll still be in this relationship. Your body might travel but your spirit cannot be abandoned. Your spirit can’t be released from its confinement unless it’s released by me. If you never communicate with my spirit again, if your life is never open to mine again, you’ll never leave the desert, no other can provide an exit.
🎞️Можна спробувати, якщо хочеться чогось про токсичні лесбійські стосунки - але не радила б, якщо вас тригерять суїцидальні думки чи горювання за втратою домашньої тварини. Мене доволі сильно тригерить і те, і інше, тож чому я не послухала власних порад і вперто дочитувала, хоча навіть те, як звучить текст на рівні суто прози, мені не сильно зайшло? А біс його знає, це було не дуже розумне рішення, тож книгу я радше домучила. Треба було кидати на доволі ранньому моменті, коли я зрозуміла, що це не метч, але чогось все ж вирішила гризти кактус та плюватися, що несмачно дати шанс.
🎞️А ще, як показує статистика, я погано сумісна із текстами про втрачене кохання (e.g. "", "") - чи це різниця у досвідах, чи щось глибше психологічне, але такі твори мене слабко чіпляють емоційно.
2) https://bookforces.com.ua/ - ресурс, на якому можна придбати книжку за донат. Крім того з допомогою телеграм бота ви можете пожертвувати власну книжку.
4) https://t.me/dakdonate - тут і розіграші і аукціони. Не тільки книжки, а й часто настолки можна виграти.
5) https://t.me/buy_book_help_army - тут викладають книжки на продаж. Якщо встигнути, то можна на щось цікаве натрапити за гарними цінами. Якщо книжку забрали, то пост видаляють.
знаєте, у мене був запланований на цей вечір недовольний відгук, але шось воно все так що я навіть не знаю, тож на порядку денному наступні пункти: - ще раз закликаю за можливості підтримати https://t.me/UrbinoBooks; - пропоную подивитися на чергову інспекцію коробки від вацлава нашого петровича, який так старанно робив, що заморився. на цьому на сьогодні все, бережіть себе 🫶
🤩 "Рогатий бог", Магдалена Гай #прочитане #fiction
Яка, до біса, користь від великих жахливих монстрів, якщо вони не можуть нічого зробити іншим монстрам? 🤩 Майже сімнадцятирічний Лаурі втрапляє до автокатастрофи: матір помирає одразу, а батько опиняється у комі. Сам хлопець, травмований фізично і морально, відправляється до тітчиної родини у маленьке містечко. Але у місці, де він мав знайти зцілення, починає коїтися щось дивне - юнак бачить незрозумілі тіні, дівчат без очей та величезну фігуру з оленячим черепом замість обличчя, яку він називає рогатим богом.
🤩 Це янг-едалт горорна новела, нехитра сюжетно, але, на мій величезний подив, дуже мила і навіть wholesome. Попри расчлєньонку, підлітковий секс та дискусії про самоушкодження та самогубство [sic]. От якось воно так все відверто, правдиво і чутливо прописано, з почуттям міри, правильними цінностями та емпатією. Тут є доволі центральний мотив втрати та проживання горя, теж написаний напрочуд добре, та й загалом хочу відзначити прозу - вона доволі мінімалістична та стрімка, але ємка, і періодичні описи-образи всілякого гниття дуже поетичні.
🤩 Ще тут чудові і реалістичні підлітки - десь милі, десь бісячі, десь крінжові, але мене сповнювало якесь таке тепло і співчуття до цих бідолашних дітей.
🤩 Якщо хочете щось із хтонню, cottagegore вайбами, згадкою ковіду (я тепер чомусь колекціоную такі книжки) та чарівно-всратою підлітковою романтикою попри серйозні теми - це воно.
3000035
Loading view history…
Rating
Login required
No reviews yet. Be the first to share your experience!
Frequently Asked Questions
Про що Telegram-канал reading at midnight 🌙?+
reading at midnight 🌙 (@reading_at_midnight) — Telegram-канал у категорії Боллівуд (Індійське кіно) на tgdio. На профілі є рейтинг, відгуки, ранг і свіжі пости — вирішіть перед підпискою. Зараз на tgdio вказано близько 882 підписників.
Як приєднатися до reading at midnight 🌙 (@reading_at_midnight) у Telegram?+
Відкрийте профіль каналу на tgdio, натисніть Join / Open in Telegram і підпишіться на @reading_at_midnight безкоштовно.
Чи варто підписуватися на reading at midnight 🌙 (Боллівуд (Індійське кіно))?+
На tgdio можна перевірити рейтинг, відгуки, ранг і пости reading at midnight 🌙 перед підпискою. Зараз на tgdio вказано близько 882 підписників. Порівняйте з подібними каналами Боллівуд (Індійське кіно).
Де дивитися статистику та пости reading at midnight 🌙?+
На tgdio відкрийте сторінку @reading_at_midnight: статистика підписників, ранг, рейтинг і пости. Посилання Stats показує графіки зростання.
