БРОНІК

Доброго ранку!

Колись я писав про законопроєкт №15563 щодо прозорості та публічності угод про визнання винуватості.

Одна з його ключових ідей - заборонити передбачати в угодах платежі, внески або передачу майна на користь третіх фізичних чи юридичних осіб.

Тобто замість практики, коли фігурантам угод визначають багатомільйонні «благодійні внески» на користь окремих фондів, кошти мають спрямовуватися до державного бюджету або на користь цивільного позивача в межах задоволеного цивільного позову.

Крім того, законопроєкт спрямований на більшу публічність судових рішень, якими вони затверджуються.

Проєкт зареєстрований 27 серпня 2026 року, а 28 серпня його офіційно направили на розгляд Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності.

Станом на зараз на сайті парламенту його статус так і залишається - «надано для ознайомлення» членам комітету.

Згідно зі звичайною законодавчою процедурою профільний комітет опрацьовує законопроєкт перед його розглядом у сесійній залі.

За наявною інформацією, навколо проєкту №15563 у Комітеті вже тривалий час тривають «качелі».

Причина - тиск на керівництво Комітету з боку голови фракції «Слуга народу» Давида Арахамії з тим, щоб законопроєкт не отримав необхідної підтримки і не пройшов комітет.

Очевидними бенефіціарами збереження механізму сплати грошових коштів за угодами на приватні фонди є Кривонос і Клименко. Ну і, звісно, керівництво таких фондів.

Ось де і як себе проявляє давня дружба, яка виникла ще під час розслідування справи поліграфкомбінату «Україна». Надалі вона лише посилилась на фоні справи Одеського аеропорту, де Арахамія активно лобіював інтереси Кауфмана в контексті укладення з ним і іншими фігурантами справи угоди, за якою аеропорт залишався в їхніх руках.

Чи треба ще пояснювати чому станом на сьогодні в Арахамії нема підозри від НАБУ/САП при наявності котрольованого в.о. Генпрокурора Ковальського, який починає розслідування відносно нардепів, а не «опозиційного» Кравченка?

Можна надрукувати футболку "українська зима" і зробити селфі на фоні пункту незламності.

Арахамія заявив, що зима буде найважчою в українській історії.

Тільки забув додати, що найважчою зима буде для сімей, які не можуть собі дозволити індивідуальні засоби обігріву, для простих людей в прифронтових і центральних регіонах України, що постійно потерпають від обстрілів та для тих, хто не живе, а виживає. Тобто для більшості населення.

А для нових володарів грошей ця зима ніяк не буде відрізнятись від попередньої, від довоєнних і від усіх інших зим.

Тепло, спокій, затишок та безпека їм забезпечені.

На відміну від простих людей, які вже з розуму сходять від цього жаху без кінця.

Ми домовилися створити спільну робочу групу, щоб прискорити досягнення проміжних контрольних показників і просунути ключові реформи у сферах верховенства права та боротьби з корупцією. Цей крок засвідчує нашу відданість підтримці України на її шляху до членства в ЄС, - заявила Марта Кос.

Погодьтесь, це саме те, що нашій країні потрібно коли знищена енергетика, розбитий бізнес, нема світла і води.

Легше буде пережити цю зиму з антикорупційними реформами.

В цьому наша біда - ми завжди основні та першочергові речі заміняли вторинними і другорядними.

Замість покращення галузі - форуми, мітинги, концепції, робочі групи і кругом фріки-говоруни.

Замість реальних змін - безкінечні реформи, організовані профанами.

Замість нормальних кадрових призначень - сірі конкурси з заздалегідь визначеними переможцями.

А зараз замість того, щоб думати як пережити цю зиму - якісь антикорупційні реформи, які весною вже можуть нікому і не знадобитись.

Видання Politico повідомило, що журналісти, які очікували Зеленського в Брюсселі, поскаржились на те, що хтось напукав в залі для преси.

Андрій Борисович знову взявся за старе.

«Україна найкраще підготовлена до зими, ніж в усі попередні роки»- Денис Шмигаль.

Поки що ви краще підготовлені до стану неосудності, обмеженої персональної дієздатності, іншими словами до дурдому. Косити від тюрми на дурку зараз, це креативне рішення.

Світла нема, води нема, захисту енергообʼєктів нема, ну і розуму теж.

Прем'єр-міністр Угорщини Петер Мадяр зявив, що вступ України в ЄС займе від 15 до 20 років.

Впевнений, це саме той термін, на який розраховують всі українці.

Нас приймуть в ЄС після відкриття 895-го кластеру.

І після здачі всього, що тільки можна здати.

Діючий парламент не дасть збрехати.

На завершення цієї актуальної теми, цікавить кілька питань.

Чи будуть ЛГБТ+ патрулі по аналогії з «мовними патрулями», хто буде в них входити і які заходи впливу будуть щодо порушників?

В звʼязку з посиленням відповідальності за порушення прав ЛГБТ+ і можливими санкціями у вигляді штрафів за це, треба терміново щось робити з Чернишовим.

Нагадаю, його на плівках «Міндічгейту» побратими між собою ідентифіковували як «цей тупий пі…рас».

Нікуди не годиться, треба міняти позивний.

Тепер в Україні офіційно будуть захищені права ЛГБТ+ на державному рівні: Зеленський підписав стратегію з прав людини.

Гідне і головне, своєчасне рішення!

А то ж ці права повсякчасно порушувалися, репресії, переслідування і так далі…

Треба ще й належність до ЛГБТ як підставу для відстрочки прописати.

Не повірите, як зміниться країна за лічені години.

«Деякі впливові люди хочуть усунути мене»,- Зеленський.

Скільки ж людей сьогодні відчули себе впливовими, вам не передати. 

От вміє ж мотивувати зрання.

Стали відомі умови угоди Артема Шила із САП у справі так званого «бек-офісу Укрзалізниці».

ВАКС визнав його винним за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 209 КК України.

Суд призначив Шилу 8 років позбавлення волі, але звільнив від відбування покарання з випробуванням на 3 роки. За умовами угоди він має сплатити 204 млн грн штрафу, відшкодувати 60 млн грн збитків Укрзалізниці та перерахувати ще 80 млн грн фонду «Повернись живим». Окремо суд застосував спеціальну конфіскацію 325,7 млн грн та трьох квартир.

Тобто лише грошові наслідки угоди та спеціальної конфіскації становлять близько 670 млн грн, і це без урахування вартості нерухомості.

Шило фактично все своє професійне життя провів у державних органах. Із 2012 року він служив у СБУ, згодом працював у центральному апараті Служби, у 2021 році був позаштатним радником Офісу Президента, а в 2022 році повернувся до СБУ, де очолив Головне управління «І» і працював там до березня 2024 року.

Останнім часом стало модно окремо відстежувати, хто і за рахунок яких коштів вносить багатомільйонні застави за підозрюваних.

Але чомусь ніхто не ставить такого самого питання у справах про угоди.

Звідки у людини, яка практично все життя працювала в державних органах, можливість сплатити сотні мільйонів гривень за умовами угоди?

Так, частина коштів уже визначена судом як така, що підлягає спеціальній конфіскації, а самому Шилу інкримінували легалізацію майна, одержаного злочинним шляхом.

Але окремо він має сплатити 204 млн грн штрафу, 60 млн грн відшкодування та 80 млн грн благодійного внеску. Це ще 344 млн грн.

Якщо ці кошти мають законне походження то воно має бути зрозумілим і підтвердженим.

Якщо походження цих коштів не відповідає офіційним доходам людини, яка роками перебувала на державній службі, то не це слід дивитись з точки зору незаконного збагачення та легалізації майна, одержаного злочинним шляхом.

Про угоди та благодійні фонди.

Учора на ZN.UA вийшла стаття Transparency International Ukraine про практику укладення угод про визнання винуватості у топкорупційних справах.

Стаття: https://zn.ua/ukr/anticorruption/fair-deal-chi-spravdi-pratsjujut-uhodi-zi-slidstvom-u-topkoruptsijnikh-spravakh.html

У матеріалі чимало слушних тез: про непрозорість окремих вироків, відсутність зрозумілих критеріїв укладення угод, перевірку походження коштів та належне відшкодування шкоди державі.

Проте з деякими висновками автора принципово не погоджуюсь.

По-перше, щодо результативності угод. За статистикою САП, завдяки викривальним показанням осіб, які співпрацювали зі слідством, вироки отримали ще 15 осіб. Водночас за весь період роботи ВАКС затверджено 218 угод у справах НАБУ/САП.

На цьому тлі 15 засуджених не виглядають переконливим свідченням ефективності механізму викриття.

Хоча не кожна угода передбачає викриття інших осіб, така статистика ставить питання про реальні результати співпраці.

Однією з причин такої ситуації, на мою думку, є так зване ноу-хау, про яке я згадував багато разів, - «перехресне викриття». У справі Одеського аеропорту Кауфман «викривав» Боруховича, з яким вони спільно вчиняли інкриміновані їм злочини. У справі ОПЗ помічниця колишнього нардепа Грановського Ткаченко викривала Чумака, а Чумак - Ткаченко. При цьому Грановський, а згодом і Пашинський, після перекваліфікації перестали фігурувати в обвинуваченні як організатори злочинів.

Фактично співучасники формально «викривають» один одного, створюючи умови для укладення угод. Вочевидь, не таку модель співпраці передбачав законодавець.

По-друге, щодо інфляції та відшкодування шкоди державі. Автор визнає проблему знецінення відшкодування, але пояснює її переважно недосконалістю законодавства та строками давності.

Проте у справі Пашинського угода передбачає відшкодування державі 600 млн грн протягом 30 місяців, тоді як 100 млн грн фонду «Спільнота Стерненка» - протягом 30 днів, а 400 млн грн фонду «Повернись живим» або озброєння на цю суму - протягом шести місяців.

Якщо сторони погоджують настільки значні благодійні внески приватним фондам, чому за рахунок цих коштів не можна збільшити відшкодування державі, якій і завдано шкоди від злочину?

Адже розмір і строки майнових зобов'язань можуть бути предметом угоди.

Станом на сьогодні маємо картину, коли єдиним вигодонабувачем від угод є фонди.

По-третє, щодо самих благодійних фондів. Автор пропонує оцінювати їхню участь в угодах через прозорість роботи та ефективність закупівель для ЗСУ, відводячи на другий план питання вибору конкретних отримувачів коштів.

Цитую: «Питання "Чому саме ці фонди?" треба адресувати сторонам угоди, а не суду. Однак варто поставити його чесно. Чи є обґрунтовані претензії до прозорості роботи фондів, які фігурують в угоді? А якщо таких претензій немає, у чому відмінність для держави між надходженням до бюджету і надходженням до фонду, який фахово й підзвітно закуповує озброєння для армії?»

Проте проблема не в тому, хто і як звітує про благодійні внески, а в ручному визначенні конкретних приватних фондів отримувачами коштів за угодами.

За якими критеріями прокурор погоджує платежі саме цим організаціям? Чому кошти спрямовують приватним фондам, а не безпосередньо державі чи ЗСУ?

Навіть бездоганна фінансова звітність фонду не відповідає на ці запитання.

І нарешті, щодо ролі суду. Суд не може самостійно змінювати умови угоди, але це не означає, що він повинен формально затверджувати домовленості прокурора й обвинуваченого без перевірки їх відповідності закону, суспільним інтересам і правам інших осіб.

Саме тому відмова ВАКС затвердити угоду у справі колишнього нардепа Качного викликала значний суспільний резонанс і схвальну реакцію.

Інститут угод потрібний. Але його застосування має бути законним, прозорим і підконтрольним суду.

Інакше він ризикує перетворитися на механізм кулуарних домовленостей, за яким обвинувачений, сплативши частину незаконно отриманих коштів, фактично зможе уникнути співмірного покарання та завершити справу на вигідних для себе умовах.

До речі, у 2023 році журналіст УП Соня Лукашова написала гарну статтю на тему угоди САП зі Злочевським.

Рекомендую для прочитання.

Тут і про абсурдність самої угоди, і про невиправдану секретність суду, що закрив весь текст вироку, яким угоду було затверджено, і про відверто дивну кваліфікацію - всі співучасники понесли відповідальність за надання неправомірної вигоди і тільки Злочевський, який на початку виступав організатором, - за зловживання впливом.

До слова, ВАКС тоді взагалі відмовився пояснювати чому вирок у цій справі повністю закритий.

https://www.pravda.com.ua/articles/2023/10/18/7424574/

Дивитись ефір можна тут:

https://www.youtube.com/live/TY2nVLZCTWI?si=nOVeTZlJ4JA4xLg0

Друзі та читачі, сьогодні о 19:00 запрошую до перегляду програми «Тема з Мосейчук».

Цього разу в студії говоритимемо про дві теми, які останніми днями точно заслуговують на увагу: «Прокурорський Карфаген» та мирні перемовини.

Серед гостей ефіру:

Владислав Оленченко - співзасновник аналітичної платформи «Михайлівський клуб»;

Юрій Севрук - перший заступник Генерального прокурора у 2015–2016 роках;

Олександр Харебін - політичний радник.

Зі свого боку говоритиму насамперед про те, що останнім часом відбувається в прокуратурі, про плівки та обставини справи «Карфаген», про відповідальність керівництва прокуратури.

Окремо поговоримо про приїзд до Києва Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера та нинішній переговорний трек.

Сьогодні, 10 вересня, о 19:00.

Лінк на ефір поширю на каналі.

От і вийшов довгоочікуваний IPhone 18, якого так чекала Ірина Мудра, розповідаючи на «плівках», як треба ховатися від НАБУ.

Зовсім трішки не вистачило часу, буквально пару тижнів.

Людський фактор. Могли ж раніше представити…