страшно середньовічне

біс із французького рукопису 1470-х років пояснює людям, як треба поводитися з котиками.

(насправді це трактат проти єресей, а на мініатюрі зображено, як єретики присягають дияволові, цілуючи кота в дупцю).

#котики #біси #свояатмосфера

у скарбничку до нечуєвого безвідмовного способу визначати, хто в нас тут живий упир (червонопикий і дуже любить пити горілку), — іще одна абсолютно надійна версія від аґнес мурґочі, британсько-румунської етнографки, яка 1926 року опублікувала статтю «вампіри в румунії». у тексті йдеться, втім, не про аристократичних блідих кровопивців, а про нормальних сільських відьом і упирів, і сказано, що русини називають вампірів опирями; то вважаймо термінологічні розбіжності несуттєвими.

так-от: якщо людина не їсть часнику — це точно упир.

як категоризувати тих, хто дуже любить пити горілку, але закушує часником, наука поки що мовчить.

(і я знаю, що «ги-ги, яке смішне слово» — це не вкрай високоінтелектуальний гумор, але в тій самій статті аґнес мурґочі згадує про окремий різновид немертвих, які звуться пріколічі. ну чарівне ж).

#вечірнінотатки

ісус роздає автографи в італійському рукописі хііі століття, а репортер у куточку намагається його швиденько намалювати, щоб мати гарну ілюстрацію для вечірнього випуску газети — все-таки нечасто такі знаменитості в їхню провінцію заїжджають.

#новозавітне

принесли з лисиком вам іще одну гарну упирячу історію.

волтер меп, валлійський автор із хіі століття, розповідає про відважного лицаря вільяма, який прийшов просити поради у знайомого єпископа. бо справа була така, шо без митри й не розберешся: у лицаревому селі завівся повертанець із того світу. приходив ночами, кликав своїх родичів на ім'я, і кого він покликав, той за три дні вмирав (ми вже про такий механізм колись чули).

єпископ почухав голову під митрою і сказав, що, мабуть, це бог дозволив злому янголові вселятися в це тіло. треба розкопати могилу, відтяти покійникові голову заступом, покропити тіло й землю довкола свяченою водою, а потім назад закопати. так і зробили.

але чи вода протермінована була, чи що, та покійник і після цих процедур уставав із гробу зі своїми закликаннями. виявилося, що лицар вільям — теж його родич, й одного дня мрець прийшов кричати вільямове ім'я. але лицар не розгубився, побіг за з'явою, наздогнав її над могилою і відрубав їй голову мечем. волтер меп не пояснює, звідки з'явилася ця голова, якщо її вже раніше відсікли — може, заступ був тупий і не впорався, може, покійник зумів собі її якось приростити, не знаю. у кожному разі, після інтервенції з мечем мрець більше з могили не вилазив.

#вечірнінотатки

песик і півник в ініціалі на початку євангелія від луки, переписаного (разом із рештою євангелій) у іх столітті. трошки повсякденного затишку в урочистому біблійному тексті.

#гарнібукви #цихтваринхудожникбачив

александрові македонському роблять по-справжньому королівську зачіску на мініатюрі з рукопису xv століття.

#моднілюди #домашнійзатишок

учора був анонс анонсу (і дехто навіть правильно здогадався, що йтиметься упирів), а сьогодні я вам уже нормально розкажу, що запланувала на осінь.

29 жовтня о 20:00 ми з «печерою платона» проведемо онлайнову лекцію про історію українських упирів. у ній будуть: загадкова жінка, що з'їла одяг, у якому її поховали (і чому це погано), єпископ не без голови, упирі на вечорницях, спалення упирів (зокрема в нагуєвичах) та інші способи з ними боротися, нотатки про упирів у пресі хх століття й купа інших деталей, які здаються мені страшно цікавими. ми спробуємо зрозуміти, чим відрізняються (якщо взагалі) живі упирі від мертвих, українські упирі — від польських і словацьких, а просто немертві — від власне упирів. узагалі-то запланована тривалість — дві години, але я про всяк випадок не плануватиму собі нічого пізніше на вечір, щоб ми всі мали час обговорити те довколаупирське, що нас особисто тривожить.

купити квиточок можна отут (а всі прибутки ми з «печерою платона» передамо на зсу). після реєстрації вам буде доступний чат із усіма деталями, а якщо ви раптом пропустите подію — то не страшно, бо, по-перше, у вас буде доступ до запису, а по-друге, на будь-які питання про упирів я залюбки відповім і поза лекцією.

а якщо вам виявиться мало, то в листопаді я знов розповідатиму про упирів у межах київ.барок.фесту — але, звісно, трошки бароковіше, бо ситуація вимагає, і трошки стисліше, бо після лекції одразу концерт. відбуватиметься це на живо, 18 листопада від 16:00 у музичному салоні київської філармонії, і там вхід вільний (якщо з минулого року нічого не змінилося), але потрібна реєстрація. щойно її відкриють — неодмінно вам скажу.

божа мама й ісусик із виразними, наче підведеними кохлем очима на роботі амброджо лоренцетті з першої половини xiv століття.

#гарнеякбожамама

відгадаєте за книжками, котрі я позбирала зі столу й дивану, який у мене для вас є анонс? 😊

апдейт: нє-а, це не єдинороги.

люди в рукописі 1260-х років (f. 73v) прийшли до лікаря спитати, чи це в них, бува, не щось зайве виросло.

#голілюди

уранці в нас було трохи котячої музики, а зараз я розкажу вам про цілком людську (яку ще й можна варто піти послухати).

24 жовтня о 18:00 у львівській філармонії ансамбль старовинної музики «kings and beggars» гратиме музику з xiv століття. і не просто музику, а композиції з укладеного близько 1400 року італійського манускрипту, які нині вважають одними з перших суто інструментальних творів західної традиції. (сам манускрипт, припускають, у xv столітті належав родині медічі — мали люди смак).

мені страшенно шкода, що я на це свято не потраплю, але якщо ви у львові — страшенно раджу. і діліться потім враженнями, будь ласка.

квитки можна купити отут. а послухати самих «kings and beggars», щоб остаточно переконатися, що вам потрібно до них на концерт, — отут.

ілюстратор англійського часослова 1320-х років (bl harley 6563) не сильно вмів малювати котів, але його це не спиняло. і дуже добре.

#маргіналії #котики

група підтримки (і коментування) в рукописі з початку xiv століття (f. 63v).

#свояатмосфера #бестіарії

плоди вчорашнього музеювання, перша порція: мідні миски з xv–xvi століть, із того, які витерті, видно, що були в користуванні. уявляю, як гарно сходить тісто в посудині з благовіщенням.

загалом музей виявився не дуже багатий на середньовічні штуки, зате знайшлося трохи захопливого барокового. показувати і його?

#домашнійзатишок

мавпа везе подружок додому після вчорашнього на маргінесі https://digital.bodleian.ox.ac.uk/objects/ae9f6cca-ae5c-4149-8fe4-95e6eca1f73c/surfaces/aad7bb3f-bf10-4d2e-9865-37970eeabfac/ середини xiv століття.

#маргіналії

веселий вечір у саду (гетсиманському): хтось цілується, хтось роздягає(ться), а хтось хвацько махає мечем на мініатюрі з https://www.metmuseum.org/art/collection/search/468941 1510-х років (f. 8r).

#новозавітне #свояатмосфера

чоловік із https://portail.biblissima.fr/ark:/43093/ifdata110e8acb9337df50812bfee7d929e6da1847d71a 1285 року слухає публічного інтелектуала і, як видно з виразу обличчя, вельми насолоджується промовою та навіть не збирається вступати в дискусію.

#повнабентега

апостоли (і божа мама) з https://www.getty.edu/art/collection/object/105VVZ 1510-х років намагаються не робити різких рухів і навіть не дихати в бік кульової блискавки, яка прилетіла їм у хату.

(насправді це, звісно, зішестя святого духа і #зненацькабог).

кажаняча вечірка з https://www.bavarikon.de/object/bav:BSB-HSS-00000BSB00056556?lang=en, виготовленого в 1300-х роках (f. 51r).

#бестіарії

свята зіта пішла погуляти на природі, поки ще погода хороша, а дорогою купила книжечку, щоб гулялося приємніше. мудра жінка.

мініатюра з https://iiif.bl.uk/uv/#?manifest=https://bl.digirati.io/iiif/ark:/81055/vdc_100165151235.0x000001 1480-х років (f. 66v).

#куточокбібліофіла #добребутисвятим

янгольсько-химерячий оркестр у https://cyfrowe.mnk.pl/publication/12149 1500-х років.

#янголи #маргіналії

навздогін до — маленький ісусик з іграшковим коником поруч зі своїми мамою і бабусею на ельзаській https://collections.louvre.fr/en/ark:/53355/cl010059970 з кінця xv століття.

#гарнеякбожамама #дитинствоісуса #куточокбібліофіла #грайливілюди

домашні улюбленці з https://iiif.bl.uk/uv/#?manifest=https://bl.digirati.io/iiif/ark:/81055/vdc_100161506489.0x000001 з початку xiv століття (f. 51r) питають, де сніданок.

вигадливі ініціали з кентерберійського https://mss-cat.trin.cam.ac.uk/Manuscript/R.17.1 середини хіі століття.

#гарнібукви

свята маргарита і дракон зі страшним перегаром із https://iiif.bl.uk/uv/#?manifest=https://bl.digirati.io/iiif/ark:/81055/vdc_100165151235.0x000001 1480-х років (f. 62v). мабуть, учора з ноєм гульдебанив.

#тяжкобутисвятим

щось такі новини зараз і знову, що дуже треба чогось доброго.

то ось, не середньовічна киця, хоч і на https://uk.wikipedia.org/wiki/П'єрфон_(замок), — додана в хіх столітті під час реставрації під керівництвом ежена віолле-ле-дюка (йому ж ми завдячуємо найвідомішими нотр-дамськими гаргульями).

підіть купіть якусь українську книжку, будь ласка.

ной зійшов на тверду землю після довгого й незручного круїзу, відсвяткував це діло й заснув, не дуже переймаючись про пристойність, бо всі ж свої (не свої втонули). не розрахував тільки, що сини в нього нервові якісь.

(мініатюра з https://mandragore.bnf.fr/ark:/12148/cgfbt23765v xiv століття)

#голілюди #соннілюди #старозавітне

мавпа женеться за диким чоловіком на не зовсім пристосованому до цього транспорті в https://digital.bodleian.ox.ac.uk/objects/ae9f6cca-ae5c-4149-8fe4-95e6eca1f73c/surfaces/c3240295-b080-4e15-8e02-b5b6404af003/ середини xiv століття.

#маргіналії #дикілюди