Психолог Тополов Єгор

Що робити, коли токсична людина - це ваша мама, батько, партнер чи навіть власна дитина?

З незнайомою людиною можна просто припинити спілкування. Але що робити, коли це близька людина, яку неможливо просто викреслити зі свого життя?

Саме таким ситуаціям ми приділили особливу увагу на лекції «Анатомія токсичної людини»

Я поділився 10 практичними інструментами, які допомагають не втягуватися в маніпуляції, впевненіше захищати власні кордони та зберігати емоційну рівновагу у спілкуванні з близькими.

Дякую всім, хто був з нами! Будемо продовжувати такі зустрічі, адже психологічна просвіта - це не лише знання про себе та інших, а й інструменти, які можна використовувати в реальному житті.

Буває, що після розмови з людиною ви почуваєтеся спустошеними?

Розкажіть анонімно.

На лекції 4 жовтня я розберу ваші ситуації й поділюся інструментами, які допоможуть👇

https://form.typeform.com/to/XE9PQoSD

🧑‍🎓 4 жовтня о 19:00 — лекція
🍿 «АНАТОМІЯ ТОКСИЧНОЇ ЛЮДИНИ»

Тестування + Q&A + запис

Усі деталі за посиланням 👇

https://secure.wayforpay.com/payment/s0538778a0229?utm_source=ig&utm_medium=social&utm_content=link_in_bio

Сонячного вам дня 🙃

Як проходять мої ранкові тренування 🤭

Коли я вчився в Америці, почув цю влучну та водночас логічну фразу:

"Insanity is doing the same thing over and over again and expecting different results."


Автор її невідомий, хоча часто приписують Ейнштейну.

Але на суть це не впливає: від цього вона не стала менш геніальною🙃

Міраж — річ дуже фотогенічна.
Перші півгодини.
Але потім — ні.

Ілюзія завжди тримає на емоції.

Далі ти втомлений, виснажений
і стоїш у пустелі з поганим настроєм
і дуже дурним питанням:
як я сюди взагалі прибіг?

Бо було красиво.
Бо хотілося вірити.
Бо бігти приємніше, ніж зупинятися.

У цей момент настрій ламається.
З’являється страх.
І дуже неприємна ясність.

Але разом із нею з’являється шанс.
Ти починаєш берегти воду.
Рахувати кроки.
Думати, коли рухатися, а коли — ні.

Ілюзія дає гарний настрій.
Реальність — можливість вижити.

Тому знову ця клята гармонія.
Або жити в ілюзії —
поки не прилетіла цеглина на голову!

Або бачити реальність
і мати можливість зреагувати.

4 грудня відбувся форум-практикум психологічної підтримки для родин ветеранів і захисників — подія, організована разом із командою Святошинської РДА, Міністерством у справах ветеранів України та ГО «СТРУМ» за ініціативою Ксенії Літвінової.

У час, коли питання ментального здоров’я в Україні набуло особливої ваги, форум створив безпечний простір для обміну досвідом, отримання фахових порад і пошуку ресурсів для емоційного відновлення. Протягом заходу учасники отримали практичні інструменти подолання стресу, навички самопідтримки та рекомендації щодо зміцнення взаємин у родині під час і після служби.

Щиро дякуємо всім родинам за довіру, відкритість і готовність ділитися досвідом. Кожен внесок у спільний простір підтримки допомагає формувати середовище, де кожен може відчути себе почутим і зрозумілим.

Маю честь бути поруч і разом із вами підтримувати родини наших захисників, створюючи простір для емоційного відновлення, сили та взаємопідтримки.
Ваш Єгор Тополов

Перестаньте писати нескінченні списки справ.

Вони не роблять вас продуктивнішими — часто лише створюють відчуття, що ви постійно нічого не встигаєте.

Спробуйте завтра зранку зробити інакше: визначте для себе лише три головні суб’єктивні пріоритети на день ті, що важливі саме для ВАС.

Саме три. Не п’ять. Не десять.

Я сам давно користуюся цим правилом: обираю три справи й рухаюся від однієї до іншої. Бо щойно мій список починає рости, я дуже швидко помічаю знайоме відчуття: у голові стає шумно, увага розсіюється, я хапаюся за все одночасно — і в результаті продуктивності стає менше, а внутрішньої напруги — більше.

Три пріоритети повертають мені фокус.

Коли перед тобою не двадцять пунктів, а лише три справді важливі речі, день перестає виглядати як нескінченна гонка.

Спробуйте завтра. Не зробити все, а зробити головне.

І не забудьте потім похвалити себе!

Нав’язливі думки в моїй голові о другій годині ночі😂

Ваш Єгор Тополов 🙃

Від кого вам насправді потрібен дозвіл на власне життя?

Від батьків? Від партнера? Від родини? Від думки оточення?

А може, ви настільки звикли озиратися на інших, що перед кожним рішенням несвідомо запитуєте себе:

«А це точно сподобається іншим?» 😶

❗ Сепарація — це значно більше, ніж просто доросла дитина, яка з’їхала від батьків.

Це про те … наскільки Ви можете обирати партнера, роботу, спосіб життя, формат стосунків, свої бажання й цілі — НАВІТЬ ТОДІ, КОЛИ ХТОСЬ ЦЬОГО НЕ СХВАЛЮЄ!

🕸 Онлайн-лекція

«СЕПАРАЦІЯ: фундамент щастя»
Чому свобода бути собою стає опорою повноцінного життя

Мета цієї лекції — показати, що сепарація відбувається не лише у стосунках із батьками.

Ми сепаруємося від партнера, родини, чужих очікувань, суспільних сценаріїв, професійного середовища, фінансової залежності — від усього, що в певний момент починає визначати наше життя замість нас.

Я покажу, як розпізнати незавершену сепарацію у власному житті та які інструменти допомагають поступово повертати собі право на власний вибір.

🎤 Також на вас чекають:
— розбір кейсів учасників наживо;
— Q&A-сесія з відповідями на ваші запитання.

📅 31 серпня | 19:00–21:00 (за Києвом)
📍 Zoom (онлайн) + запис

Кількість місць обмежена.

Долучитися 👉 https://secure.wayforpay.com/payment/sd21969bdd72c

14 лютого — день, коли сцена знову запалає.

Соцмережі наповняться вогнями. Троянди в коробках. Фотозвіти з ресторанів. Обручки в келихах. Написи на кшталт: «НАЙКРАЩИЙ У СВІТІ ЧОЛОВІК».

І саме цього дня ви, можливо, почнете порівнювати своє закулісся з чужою сценою.

На фоні глянцю ми починаємо вимагати від кохання шоу. З «вау»-ефектом — бажано щороку, а краще частіше.

І коли жінка дивиться на ці картинки — вона починає сумніватися в реальності свого чоловіка. А коли чоловік бачить ці очікування — він починає сумніватися у власній цінності.

Виникає незручне запитання:
а чи існує в реальному житті те, що нам так наполегливо демонструють ?

Фрагментарно. Вибірково. Миттєво. І майже ніколи — так, як це показують.

Друзі!

У святковий період ми презентуємо лімітовану колекцію закладок до книги «Шлях до себе», створену у співпраці з художницею Марією Стогній

3 5 по 28 грудня кожен, хто придбає книгу «Шлях до себе», автоматично бере участь у розіграші оригінальної картини Марії.
28 грудня методом випадкового вибору ми визначимо переможця.

💫 Хай ваш новий рік почнеться з головного усвідомлення: шлях до себе освітлює не далекий світ — він починається з тієї зірки, що вже горить усередині вас.

З повагою, Єгор Тополов

https://topolov.minisite.ai/?fbclid=PAZnRzaAMpTjZleHRuA2FlbQIxMQABp2wIdxzUiiaTHmnAFN9KUr0rha3i3btHst2Zoj5QX3soqtavS0tiabOXmrHM_aem_KRZJKeVYQbkJedmdGVrLvQ

Найгірше у стосунках — ми забуваємо, з чого вони почалися

Ваш Єгор Тополов

Ідеали — це хитра річ.

Я часто зустрічаю людей, які міряють себе критеріями, створеними не ними. Вони живуть за чужими стандартами, але вважають їх своїми.

Тому є просте, але завжди точне провокативне питання, з якого я починаю роботу:

Кому належать ваші ідеали?

Бо якщо вони не ваші — тоді ваше життя контролюють інші. Ви просто виконуєте інструкцію, написану десь давно і кимось іншим.

Ідеаліст завжди в тривозі. Завжди в незадоволенні. Завжди на межі — але рідко в дії. Крайність паралізує: щоб почати, треба дозволити собі недосконалість, а для ідеаліста це майже смерть.

У психології для цього є інше слово — баланс. Це не симетрія 50/50. Це живі пропорції: 0,7/0,3 або 0,9/0,1. Так функціонує світ. Так працює розвиток. Крайність — не життєздатна. 0 і 100 існують лише в математиці та у фантазіях перфекціоністів. У реальності крайність — це пауза.

І що найцікавіше — ідеаліст це знає. Він може пояснити це іншим. Він може написати лекцію про це. Але він не робить. Не проявляється. Не викладає. Не ризикує. Бо щоб проявитися — треба дозволити собі бути «не тим».

Друзі, нагадуємо:
сьогодні о 21:30 в моєму Instagram відбудеться розіграш картини «В пошуках себе» від талановитої художниці Марії Стогній.

Переможця буде обрано рандомним чином.
Усі, хто придбав книгу “Шлях до себе» з 5 по 28 грудня, автоматично беруть участь у розіграші.

Бажаємо удачі кожному!