Масштабна екранізація однойменної поеми Гомера про довгу й небезпечну подорож Одіссея додому після завершення Троянської війни.
Після падіння Трої легендарний цар Ітаки Одіссей вирушає додому, але його шлях перетворюється на десятирічну боротьбу з гнівом богів, небезпечними морями та міфічними створіннями. Поки він намагається повернутися до дружини Пенелопи й сина Телемаха, кожне випробування змушує героя переосмислювати власну силу, хитрість і ціну війни.
———
Завжди трохи дивно писати відгук про фільм, який обговорюють абсолютно ВСІ. Виникає відчуття, що що б ти не написав – хтось уже висловив цю думку до тебе. Адже рецензії критиків, відгуки друзів і навіть випадкові коментарі в інтернеті так чи інакше впливають на сприйняття. Проте...
Я подивився «Одіссею» і, хоч іншого й не очікував, залишився в тотальному захваті. Тільки спершу хочу висловити свою думку щодо кількох важливих нюансів.
Мені байдуже на інтернаціональний акторський склад, але ось що довго не давало повністю зануритися в історію, – це концентрація зірок А-класу на кожну хвилину хронометражу. Фільм тільки починається, а перед тобою вже Голланд, Паттінсон, Гетевей, Терон, Деймон, Зендея... Спочатку це заважає сприймати їх саме як персонажів, а не як знаменитостей. Іронічно, але Люпіта Ніонго в ролі Єлени виглядає чи не найавтентичніше за всіх. Я не прошу каст виключно з греків, але настільки зірковим складом Нолан, як на мене, навіть трохи здешевлює настільки масштабне кіно.
Ще один момент – любов Нолана до нелінійної структури. Я розумію, коли стрибки в часі працюють на історію, як це було в «Дюнкерку», але в «Одіссеї» це іноді лише ускладнює знайомство зі світом. Поки тебе відволікає кількість відомих облич, ти ще й намагаєшся зрозуміти: хто, де, коли і навіщо.
Але це все дрібниці, які жодним чином не завадили мені полюбити цей фільм.
Нолан бере міф про Одіссея і без жодних вагань перетворює його на історію спокути військового злочинця, який, власне, вчиняв жахливі речі. І хоч ми співпереживаємо Одіссею протягом розповіді, доброю людиною його не назвеш – його командування призвело до фактичного геноциду... Одіссей тут – ідейний брат ноланівського Оппенгеймера, який шкодує про свої вчинки, з мільйонами літрів крові на руках. І Нолан знайшов для підкреслення цієї ідеї вельми цікаве художнє рішення, пов'язане з Афіною.
Не менш несподівано Нолан проявляє себе як чудовий горор-мейкер. Окремі сцени зроблені значно моторошніше, ніж у більшості сучасних фільмів жахів. А в один момент стрічка взагалі переходить у справжній бодігорор – настільки майстерно виконаний, що дивитися було фізично некомфортно.
І хоч я розкритикував кастинг, актори грають чудово (хоч і не всі). Одна з найкращих ролей у фільмографії Голланда. Просто чудова Саманта Мортон у ролі Цирцеї, яку я ще недавно бачив у ролі Альфи в «Ходячих мерцях». Ну і, звісно, Метт Деймон, який зміг перетворити давньогрецьку ікону на живу, травмовану людину. Не знаю, чи це рівень «Оскара», але він тут справді дивовижний.
І так, можна скільки завгодно дорікати Нолану за відсутність тонкощів, за широкі формальні мазки чи функціональні діалоги. Але якщо режисер здатен змусити мене кілька разів пустити сльозу під час перегляду, то це чогось таки варте.
✅ Висновок? Дивитись однозначно. І бажано на найбільшому екрані, який тільки можете знайти. Бо фільми такого масштабу виходять далеко не кожного року.
моя оцінка 8️⃣5️⃣
———
IMDb 8.5 | RT 94%
https://www.youtube.com/watch?v=S9OIqxPKhSo
Режисер: Крістофер Нолан
Актори: Метт Деймон, Том Голланд, Енн Гетевей, Роберт Паттінсон, Зендея, Шарліз Терон та інші
🇬🇧🇺🇸 | 2:52 (172хв) | ↗️ | #фентезі #пригода #драма
📖 Одіссея – Гомер
ℹ️ У світі лише 41 кінотеатр (25 із них в Америці) здатен показати «Одіссею» саме так, як її задумав Крістофер Нолан – у справжньому форматі IMAX 70mm.
———
Підписатись на канал

















