UnRealpolitik

Що не так з ринком ШІ?

У медіа часто критикують Європейський Союз за його повільність та зарегульованість, наприклад, у сфері ШІ. Але з новин про прибутковість штучного інтелекту можна зробити висновок, що ЄС все зробив правильно

Будь-яка комерційна компанія має отримувати прибуток чи хоча б мати таку перспективу в майбутньому, і тут для ШІ погані прогнози

Тож що відбувається?

Anthropic переводять своїх корпоративних клієнтів з підписок, котрі є субсидійованими, на купівлю токенів (базові фрагменти тексту, які ШІ використовує для аналізу чи генерації). Підписки є збитковими для компаній, наприклад, на кожен долар, сплачений за підписку на Claude, користувач https://she-llac.com/claude-limits?ref=wheresyoured.at потужностей в еквіваленті 8-13 доларів. З GitHub Copilot відбувається те саме, тільки в цьому випадку Microsoft https://github.blog/news-insights/company-news/github-copilot-is-moving-to-usage-based-billing/ на потокенну оплату всіх своїх користувачів

У мережі зʼявляються новини, де певні компанії використали https://techstartups.com/2026/05/28/company-accidentally-spent-500-million-on-claude-ai-in-one-month-after-forgetting-usage-limits/ частину свого бюджету на токени для Claude. Наприклад, один працівник випадково витратив 500 млн доларів на ШІ. СЕО Uber https://archive.ph/crTG8, що ціну на штучний інтелект вже важко виправдати. Тож “tokenmaxxing” вже не такий привабливий, як це було колись. Але бізнес-модель, побудована на дешевих підписках, є просто нерентабельною

Штучний інтелект видається неймовірним інструментом, коли ти платиш за нього мало, саме через ціну його використання стало повсюдним. Ніхто не задумувався про ROI (Return on Investment) його використання, та й це складно вирахувати, оскільки ШІ не стільки замінив працівників компаній, скільки полегшив їм роботу. Але ROI є життєво важливим для бізнесу, оскільки його задача — приносити прибуток. Отже, коли всіх перевели на потокенну оплату, використання ШІ просто невигідне

Прибутковість та доцільність безлічі дата-центрів теж сумнівна. По-перше, вони дуже дорогі: один мегават https://www.cloudcomputing-news.net/news/ntts-data-centre-expansion-ahead-as-it-commits-to-billions-of-investment/ приблизно 14 млн доларів. А щоб їх побудувати, необхідно 18-24 місяці, тож коли їх добудують, відеокарти, котрі зарезервували для них у Nvidia, будуть вже застарівші, що ставить під сумнів прибутки Nvidia у майбутньому, та що дата-центри взагалі стануть операційними

Наразі прибуток у галузі https://www.weforum.org/stories/2026/01/how-would-the-bursting-of-an-ai-bubble-actually-play-out/ розбудовою інфраструктури, а не її використанням. І тут вимальовується тривожна картина: компанії переводять споживачів на токени, що робить використання ШІ сумнівною ідеєю, ці корпорації і так https://www.wheresyoured.at/howmuchmoney/ неприбутковими, а тепер попит на їх пропозицію ще більше зменшиться, але всі вони продовжують https://www.wheresyoured.at/where-are-all-the-data-centers/ в дорогі дата-центри, котрі не добудовують, водночас за які потім доведеться платити. Й, https://www.wheresyoured.at/howmuchmoney/ на малі доходи, наприклад, Anthropic невідомо, чи буде чим

На фоні цієї фінансової невизначеності політика Європейського Союзу набуває іншого значення. Вже у 2024 році європейці https://digital-strategy.ec.europa.eu/en/policies/regulatory-framework-ai EU AI Act, що мав на меті зменшити негативні наслідки для суспільства. Наприклад, несанкціонований збір даних чи водяні знаки на згенерованих текстах чи фото. Крім того, посилювався контроль за алгоритмами, щоб запобігти будь-яким проявам упередженості та дискримінації. І це спрацювало як запобіжник: через регуляторний клімат та складність залучення капіталу в Європі виникло значно менше власних не прибуткових ШІ-гігантів

Тож хоча повільність у політиці не завжди є перевагою, але в цьому випадку саме вона може врятувати ЄС від можливого економічного потрясіння, коли ринок компаній у сфері штучного інтелекту впаде

🍷

Торговці переграли військових

Вхід США у затяжну війну з Іраном дав фору економічному і політичному розвитку Китаю

Потрібно розуміти, що отримавши контроль над протокою, Іран https://www.theatlantic.com/international/2026/05/iran-war-trump-losing/687094/ основним гравцем у регіоні, а за таких умов автоматично посилюються позиції Китаю як партнера

Чому взагалі Трамп припинив атаки? Іран почав методично наносити ударів по нафтових і газових об’єктах. Переломний момент настав 18 березня, коли Ізраїль розбомбив іранське газове родовище South Pars, а Іран у відповідь атакував катарський Ras Laffan Industrial City — найбільший у світі завод з експорту природного газу, завдавши виробничим потужностям шкоди, на відновлення якої підуть роки

Недивно, що на цьому тлі ряд західних інвестфондів та фінансових груп уже https://www.reuters.com/world/middle-east/investors-brace-energy-shock-inflation-fears-prolonged-iran-conflict-2026-03-03/ сценарій підвищення ставок Федеральної Резервної Системи

Швидке виснаження стратегічних запасів озброєння — це відтепер слабке місце США. Захід сильний у бліцкригу завдяки потужнішому стартовому потенціалу. Іран починає вигравати під час тривалого протистояння, тому що здатен витримувати довгострокову стратегію працюючи на виснаження

І він буде працювати на виснаження

Як нещодавно https://www.theatlantic.com/international/2026/05/iran-war-trump-losing/687094/ дослідниця Ірану Сюзанн Мелоні: «Режим, який у січні вбивав власних громадян, щоб придушити протести, цілком готовий і зараз нав’язати їм життя в умовах жорсткої економії»

Свого часу завдяки стратегії виснаження противника Монгольська імперія спромоглася стати найбільшою суходільною імперією в історії. Недарма монголів називають «людьми довгої волі». Саме такої тактики і дотримується її послідовниця Піднебесна

Ще з давніх часів китайці розглядали свою територію як центр світу, імператор мав «мандат Неба», а навколишні народи сприймалися як периферійні. Але у традиційному китайському світогляді ніколи не було задачі «завоювати» інші країни в прямому сенсі цього слова. Для більш детального розуміння наведемо приклад найвідомішої стратегічної китайської гри — Го або Вэйци

У грі го потрібно поступово оточувати чужий простір своїми камінцями і перехоплювати ресурси під власний контроль. Водночас важливо не дозволити противнику побудувати таку саму систему оточення та домінування у відповідь

Подібного роду відмінність існує і у випадку з особливою китайською військовою теорією. Її основи були закладені в епоху потрясінь, коли жорстокі битви між ворогуючими царствами винищували населення Китаю. Реагуючи на такі масові вбивства (і намагаючись вижити після них), китайські мислителі розробили стратегічну ідею, згідно з якою на перше місце ставилася перемога, досягнута завдяки психологічній перевазі та всіма силами недопущення прямого конфлікту

Прикладів мʼякого освоєння Китаєм дуже багато. Шрі-Ланка після років кредитування інфраструктури опинилася у борговій пастці й була змушена передати стратегічний порт Хамбантота китайській компанії в оренду на 99 років. За офіційними даними китайські компанії залученні у фінансуванні 78 портів Африки. І це ми ще не говорили за Тайвань

Можливо, зараз через прорахунок американської влади ми стаємо свідками посилення китайської імперії з великими амбіціями

🍷

Нова оборонна політика для країн Затоки

Десятиліттями місцеві уряди https://www.foreignaffairs.com/iran/new-order-gulf на захист Сполучених Штатів, уникаючи розбудови власної оборони. Насправді поточне загострення показує слабкість цього підходу: американські військові бази на їхній території стали не так гарантом безпеки, як мішенями для ударів Ірану

Розрахунок на те, що Вашингтон завжди підтримуватиме стабільність у регіоні, не виправдався. США реагують лише тоді, коли це прямо відповідає їхнім інтересам. Наприклад, стримана реакція американців на попередні атаки по нафтовій інфраструктурі Затоки показує, що пріоритети сторін часто розходяться. Очікувати, що зовнішній захист триватиме вічно, означає ігнорувати вже отриманий досвід

Виходом може лише пряма домовленість із Тегераном. Головним фактором у цих переговорах є саме те, чого Іран домагається роками — згортання американської військової присутності

Але це не має виглядати як звичайний відступ. Сполучені Штати поетапно виводять свої війська з регіону, а Іран — обмежує власну ядерну програму та припиняє фінансувати збройні угруповання у сусідніх державах

Країнам Затоки доведеться самостійно відповідати за власне виживання. Їхні армії вже мають ефективні бойові підрозділи, але настав час масштабувати їхній досвід. Тут у нагоді може стати Україна, яка вже котрий рік захищається від чисельно переважаючого супротивника

Спектр повітряних загроз як у України, так і у країн Близького Сходу схожий, тож обом сторонам буде вигідна співпраця, й Київ вже робить перші кроки, https://www.bbc.com/ukrainian/articles/cwy8ek9v0zno експорт озброєнь і відправивши фахівців із протиповітряної оборони

Головне, щоб сторони не зупинялись і продовжили співпрацю, оскільки система оборони держави не будується швидко

🍷

Політична криза у Ризі: чи справді українські дрони стали причиною падіння уряду Евіки Сіліні?

У Ризі тиждень почався гучно, зі звільнення міністра оборони Андріса Спрудса 11 травня. Всього через три дні Латвія увійшла у стан гострої політичної турбулентності. https://kyivindependent.com/how-2-ukrainian-drones-sparked-political-turmoil-in-latvia/, що за конституцією країни автоматично припинило повноваження всього Кабінету Міністрів. Радикальність рішення прем’єрки зумовлена не однією подією, а нашаруванням трьох факторів, які підірвали довіру населення до уряду, а також його єдність

Латвія перебуває за крок до парламентських виборів, запланованих на жовтень 2026 року. У цей період політична боротьба традиційно загострюється

Метою опозиції був не стільки розпуск уряду, скільки методичне розхитування рейтингу правлячої партії «Нова Єдність». Однак через внутрішню вразливість Кабінету, опозиційні атаки спрацювали як детонатор, спричинивши повноцінний урядовий колапс

Коаліційний розкол «Прогресивних» проти «Нової Єдності» є фундаментальною причиною кризи. Конфлікт між ліберально-консервативною «Новою Єдністю» та соціал-демократичними «Прогресивними» тривалий час залишався прихованим, але вибухнув після звільнення Андріса Спрудса

«Прогресивні» сприйняли відставку свого міністра як спробу Сіліні перекласти відповідальність за безпекові прорахунки на молодшого партнера по коаліції. Спроба прем’єрки призначити на посаду глави Міноборони аполітичного військового замість представника партії Спрудса остаточно зруйнувала довіру між партіями

Відставка уряду стала результатом накопичення непередбачуваних скандалів. Першим ударом по репутації стало розслідування щодо міністра сільського господарства Армандса Краузе. Корупційні підозри в аграрному секторі створили негативне тло, яке опозиція успішно конвертувала у звинувачення в неефективності влади

Проте останнім цвяхом в труну Кабінету міністрів стала так звана дронова криза. Інцидент з порушенням повітряного простору Латвії українськими дронами, що були перенаправлені РЕБами росіян на латвійське НПЗ. Розслідування цього інциденту виявило недієздатність сил ППО. Публічне визнання вразливості повітряного простору лише погіршило репутацію Премʼєр-Міністерки та її уряду

Політичну ініціативу зараз перехопили «Прогресивні». Незважаючи на міжпартійні політичні ігри, Рига насамперед опікується питанням обороноздатності країни та боротьбою з корупцією. Опозиція в Ризі заявляє, що «політична криза не має дати Росії надій на зміну нашої політики»

🍷

Китайський гамбіт

Я не люблю шахи. Порівняно з іншими стратегіями, які придумало людство, це, безумовно, гарний, але в наш час уже вкрай простий винахід. Якби ця гра була справді геніальною, машині знадобилося б більше часу, щоб навчитися стабільно перемагати людину

Але є в цій грі одна цікава складова, яка добре римується з реальністю. У шахах часто перемагає не той, хто має більше фігур, а той, хто зумів перехопити ініціативу

Багато партій починаються з https://t.me/TrumpGambit — ходу, який передбачає жертву пішака заради розвитку атаки, контролю над центром або швидкого введення в гру важких фігур. У шахах ініціатива — це ресурс, і жертвувати матеріалом, щоб її здобути, цілком звична стратегія

Гамбіт, або з італійської gambetto («підніжка»), хоча й дає суперникові перевагу в матеріалі, змушує його відволіктися. Замість реалізації власного плану він мусить реагувати на ваш хід і витрачати темп на взяття пішака

А тепер перенесімо цю логіку на американську стратегію. Чи правий Трамп, коли капслоком у Twitter пише, що знищив десятки іранських кораблів, тисячі дронів, складів і засобів ураження?

Правий. На мою думку, це вторгнення стало справжнім розгромом іранської армії та флоту. Але навіть у такому разі постає головне питання: якою була кінцева мета цього всього?

США витратили дорогий і стратегічно важливий військовий ресурс на далеку азійську диктатуру. Витратили, бо в певний момент вона здалася тим пішаком, який залишився без прикриття і якого можна було легко забрати

І, можливо, в кількісному вимірі вісь Тегеран-Москва-Пекін зараз має менше танків і ракет, ніж до американського вторгнення. Але чи здобули США ініціативу?

Ні, https://ecfr.eu/article/trump-in-beijing-why-the-game-stays-the-same-for-europe/. Трамп приїхав домовлятися із Сі Цзіньпіном у гіршій позиції, ніж мав раніше, адже стратегічно іранська авантюра не стала успіхом

Усі сотні витрачених ракет-перехоплювачів, дронів і боєприпасів — це ресурс, який міг бути спрямований не на другорядного «пішака», а на зміцнення власних центральних позицій

Я вже не кажу про Україну. Очевидно, що для Трампа та нинішніх стратегів Білого дому це далеко не головний пріоритет. Але подумайте про https://www.economist.com/briefing/2026/05/07/china-is-pushing-donald-trump-for-taiwan-concessions — він точно стане однією з ключових тем перемовин у Пекіні

А тепер повернімося до глобальної картини. Трампа обрали як президента, який мав змінити стратегію США: оптимізувати витрати на союзників і продовжити американську гегемонію, поки Піднебесна наступає на п’яти. Часу на це з кожним днем дедалі менше, і розпорошення ресурсів під будь-якими іншими гаслами — точно не вихід

🍷

Про що говоритимуть Сі та Трамп?

Коли Трамп https://www.cfr.org/articles/at-the-trump-xi-summit-china-will-have-the-upper-hand до Пекіна цей саміт буде сильно відрізнятися від його останнього візиту у 2017 році — КНР посилила свої позиції на міжнародній арені

Китай все більше впевнюється у перевазі Сходу над Заходом. Особливо коли Пекін переміг у тарифній війні з Америкою, обмеживши їхній доступ до рідкоземельних металів. Диверсифікація постачання цих ресурсів у США займатиме роки, а для розвитку технологій вони потрібні вже зараз

У сфері економіки Сі буде намагатися дати більше часу розвитку своєї технологічної галузі, а Трамп прагнутиме отримати символічні перемоги: купівля сої та літаків “Boeing”

ШІ стає важливою частиною конкуренції між великими державами, тож цю тему точно будуть обговорювати. Наразі Сполучені Штати зберігають перевагу у цій галузі. Китай відстає. Щоб подолати цей розрив, Пекіну буде необхідно добитися скасування заборони на купівлю передових чипів від американських компаній. Назріває протистояння між технологічним домінуванням Сполучених Штатів та ресурсною перевагою КНР

Тайвань є наріжним каменем у відносинах між Америкою та Китаєм. Трамп не раз робив різкі та амбівалентні заяви щодо Тайбею — з його слів не можна зрозуміти, наскільки американці дійсно готові захищати незалежність острова. Сі може натиснути на Трампа, й тайванські лідери відчувають цю небезпеку

У енергетичній галузі ситуація двояка. З одного боку, Китай є залежним від поставок нафти та газу з інших держав, одна з них — Іран. Війна Америки та Ізраїлю проти Тегерана поставила під загрозу постачання іранської нафти до найбільшого її покупця — КНР. Але з іншого боку, Китай домінує на ринку відновлюваної енергетики: сонячні батареї та літій-іонні батареї — це все виробляється в КНР у великих кількостях, й попит на цю продукцію все більше зростає, оскільки, як ми побачили, потоки нафти та газу можуть бути легко перекриті

Що іронічно, одним з наслідків зустрічі Трампа та Сі може стати вплив Пекіна на відкриття Ормузької протоки, що продемонструє важелі тиску на Іран. Тож чекаємо

🍷

pinned a photo

Кінець світу — це лише початок
Такою є відповідь Пітера Зайхана, відомого письменника та аналітика, на сучасні геополітичні зміни

Ще у 2022 році автор описав проблеми, з якими нам доводиться миритися вже зараз, але його прогнози виходять далеко за межі цього десятиліття. Аналітик оглядає світ крізь дві площини: демографію та морську торгівлю

Аналізуючи засади сучасної світової логістики та старіння населення, Зайхан пророкує, що у наступні 30 років відбудеться «децивілізація» — занепад глобальної експортної економіки та теперішніх логістичних маршрутів. Причинами цього стануть зменшення споживання населенням та регіоналізація торгівлі. Пройдемося по порядку

Усталеною є думка, що скорочення молодого населення знизить кількість робочої сили і, відповідно, зменшить виробничі потужності багатьох держав. Автор йде від зворотного: не так брак робочих рук, як відсутність споживання товарів спричиняє кризу. Адже молодь витрачає найбільше; якщо її кількість зменшиться, то цілі індустрії збанкрутують

Тут сам факт відходу США від ролі гаранта світової безпеки подається як причина регіоналізації торгівлі. Зайхан наголошує, що світова логістика (80% усіх товарів доставляються морем) існує в такому стані лише завдяки Сполученим Штатам, які після Другої світової війни встановили складну систему політичних союзів, де взяли на себе питання безпеки морської торгівлі. Відхід Вашингтона від ролі «поліцейського» залишає захист морських шляхів суверенним правом окремих морських держав

Головним прогнозом автора є крах світової економіки та значне скорочення населення. Зокрема, для Китаю автор передбачає загибель 50% його громадян через перенавантаження пенсійної системи та низьку народжуваність

Другим, не менш значущим пунктом є смерть глобальної торгівлі та її заміна регіоналізацією. Світові ланцюги постачання будуть змушені змінитися через нову геополітичну ситуацію

У передмові до українського видання автор наводить російську агресію як приклад зіткнення геополітичних інтересів Заходу і РФ у питаннях економіки, демографії та логістики

Зайхан звертається до читачів, ніби підсумовуючи: Україна першою зіткнулася з крахом світового порядку і перебуває на самому вістрі його змін, тоді як західна спільнота ці проблеми воліє ігнорувати

🍷

Ігор Семиволос:
Після рішення Трампа продовжити перемир’я виникла стратегічна пауза, яка характеризується двома головними опціями: Іран не сяде за стіл переговорів, поки морська блокада залишається в силі, а США не готові повертатися до активної військової ескалації.

Цей стан, і в першу чергу блокада, тисне на всіх - включно із союзниками у Перській затоці, - але не створює умов ані для іранської капітуляції, ані для дипломатичного прориву.

З огляду на всі сигнали з Вашингтона, видається правдоподібною підготовка Трампом ґрунту для одностороннього виходу з конфлікту - без визнання поразки. Вибір між ескалацією без чіткого результату і компромісом із втратою обличчя він поки що замінює затримкою.

Парадокс у тому, що час може працювати проти обох сторін одночасно: Іран дедалі більше переконаний, що може перетерпіти тиск, але всередині країни - 99% інфляція на продукти та мільйони голодуючих. Нове керівництво КВІР, виковане в умовах кризи, потребує не лише стратегічної стійкості, а й легітимності всередині системи. Капітуляція під тиском знищить їх швидше, ніж продовження конфлікту, але і нескінченна війна без перемоги - теж.

Медіатори виграли час. Але без більшої гнучкості з боку Вашингтона та архітектури угоди, яку обидві сторони зможуть подати своїй аудиторії як перемогу, дипломатія не зрушить із місця.

Поки що затримка краща за ескалацію без стратегії. Але «краще за найгірше» - це не стратегія. Це управління наслідками прорахунку.

🇯🇵 Японія https://babel.ua/news/126387-yaponiya-dozvolila-eksport-letalnoji-zbroji-vpershe-z-chasiv-drugoji-svitovoji-viyni експорт летальної зброї — уперше з часів Другої світової війни.

Усе оборонне обладнання на експорт тепер будуть класифікувати за категоріями «зброя» і «незброя» — залежно від того, чи має воно летальні властивості. До «зброї», зокрема, відносять ракети й військові кораблі, а до «незброї» — радіолокаційні системи та захисне спорядження.

Натомість летальну зброю Японія буде продавати лише тим країнам, які підписали з нею угоди про захист секретної інформації, пов’язаної з оборонним обладнанням. Наразі це зробили 17 країн.

Причиною таких змін в Японії називають найскладнішу ситуацію у сфері безпеки з часів Другої світової війни.

https://t.me/babel

Експерти усюди

В соцмережах, на телебаченні та в друкованих виданнях. Вони https://doi.org/10.1093/oxfordhb/9780198854708.001.0001 політиків, держави та міжнародні організації, а також впливають на суспільну думку. Тож це авторитетні люди. Але що означає бути експертом? Як ним стати?

Якось у 2006 році на BBC https://youtu.be/e6Y2uQn_wvc?si=TbLygl6jx80Mfhmt помилка: Гая Гома, який прийшов на співбесіду, переплутали з відомим експертом і вивели в прямий ефір коментувати юридичний конфлікт Apple. Попри шок, він не втік, а почав грати роль фахівця перед камерами, причому доволі успішно

Уявлення про те, хто такий експерт, не є статичним й змінюється з часом. Наприклад, колись це були люди з широким спектром знань: від культури до науки. Зараз навпаки: хоча вони й можуть радити з питань глобальної політики та з інших тем, освіту вони мають, зазвичай, вузькоспеціалізовану або володіють знаннями методології чи статистики, котрі потім й використовують у таких різноманітних галузях, як освіта, сталий розвиток чи безпека

Втім, для того, щоб бути експертом, одних знань недостатньо; окрім цього, ще необхідно отримати визнання від самої системи. Треба публікуватися в журналах, розмовляти професійною мовою, відповідно одягатись, а також бути інтегрованим у спільноту. Так система розпізнає своїх та чужих, визначає компетентних та некомпетентних

Але без споживачів їхніх послуг цієї галузі не існувало б. Головними клієнтами тут є уряди, політики, корпорації та міжнародні організації. Вони часто використовують фахівців для просування та легітимації власних інтересів та дій, тож їм потрібно бути корисними замовнику та перемогти в конкуренції з іншими субʼєктами, які прагнуть отримати свою частину пирога

У боротьбі за авторитет перемагають різні групи, і сьогодні це — економісти. Вони підлаштовують систему під цінності своєї дисципліни, а потім підтримують її на плаву, щоб попит на їхні знання не зникав. Це замкнене коло: експерти самі створюють систему, яка не може без них існувати

У цьому контексті виникає питання підзвітності та відповідальності. Якщо дедалі більше неурядових чи міжнародних організацій, а також приватних компаній та консультантів створюють «правильні» метрики, дослідження та стратегії, то хто має бути покараний за можливі провали?

🍷

Ризик вимагає дій

Готуючись до наземного вторгнення вкрай важливо не тільки прорахувати оптимальну кількість ваших задіяних сил, але й вдало підібрати таймінг, коли ваш супротивник перебуває у стані хаосу: і всередині країни, і у відносинах зі своїми «союзниками»

Події чотирирічної давнини показали, що у моменти, коли здається, що все має піти як по маслу, проблемою хіба що може стати вибір

«Вторгнувшись в Україну під хибним приводом необхідності захистити свій західний фланг, Росія, ймовірно, вийде з війни менш захищеною, більш озлобленою та більш небезпечною для Європи, ніж до війни. Її уявлення про загрози ще довго не будуть давати спокою Європі»

— https://carnegieendowment.org/research/2026/03/russia-ukraine-postwar-divided-european-security Юджен Румер, колишній співробітник Національної розвідки США, нині дослідник у Carnegie Endowment for International Peace у своїй статті «У конфлікті та в оточенні ворогів: Росія після війни з Україною»

Як не крути, але дійсно, трагедією війн нашого часу є іноді їхня самонав'язлива природа. Там, де раніше ескалація між сторонами шла пропорційно, а сторони скоріше хотіли зекономити свої ресурси та зусилля (провокуючи робити стрімкі кроки своїх vis-a-vis), нині постало кредо, що ознакою сильного є нахабна зухвалість і іноді сліпа впевненість у своїх діях

У 2022-му Путін різко підняв ставки, збивши сприйняття «ризику» як такого у відношеннях РФ передусім із європейськими країнами. Небезпека ж нині не просто у тому, чи колись теоретично російські війська Нарву, а скоріше у неможливості сприйняття потрібних сигналів між обома сторонами під час холодного протистояння

«Якщо Путін справді має намір нав’язати континенту своє бачення європейської безпеки, він може дійти висновку, що час не на його боці, оскільки Європа стрімко переозброюється, і вирішити розпочати напад на одного з балтійських сусідів, аби продемонструвати, що стаття 5 НАТО фактично є мертвонародженою»

Американська ж Адміністрація, яка мала своєрідним заокеанським медіатором для європейського театру, підбурює цей злам прийнятих концепцій та підходів своїми заявами відносно держав Старого світу

«Трансатлантичний розрив, що відбудеться до того, як Європа створить свою звичайну систему оборони та вирішить проблему стримування ядерних загроз з боку Росії без ядерної парасольки США, відкриє Володимиру Путіну можливість реалізувати свої амбіції»

Так, коли твої шанси на успіх здаються очевидними, ти приймаєш рішення стрімко, вже починаючи ділити шкуру ще невбитого медведя. Проте в моменти, коли мариться, що й втрачати-то майже нічого, тебе нічого не зупинить піти в all-in і з вірою у те, що війна стане тим двигуном, який рано чи пізно поверне твоїй державі велич

🍷

pinned a photo

pinned a photo

Сумнівні вершники американської дипломатії

Виразною особливістю гарного політичного лідера є зовсім не відсутність помилок у його рішеннях, а скоріше здатність їх помічати та робити відповідні висновки. Якщо ж і це не допомагає, то або Ваша держава у дуже скрутному становищі, з якого вибратися вже не так-то і просто, або Ви робите щось не так

Подібна логіка ж в ідеалі має діяти й щодо відбору кола довірених осіб, відповідальних за ведення мирних перемовин. Так, Трамп навіть після повернення у Білий дім не відійшов від кредо «гарний бізнесмен — гарний дипломат», обравши на роль своїх центральних спецпосланців дует Віткоффа та Кушнера

Їхніми персонами ми встигли вдосталь насолодитися як , так і на https://youtu.be/NjyhBbtz3Pg

Припустимо й і те, що можливо опустити фактор відсутності достатнього дипломатичного досвіду... Чи можливо було все ж таки його здобути за більш ніж рік на посаді? Загнані у глухий кут (і відверто нині забуті) перемовини по Україні натякають, що «Ні»

Інше питання: наскільки раціонально взагалі було ставити на такі ролі людей, які апріорі пов'язані через бізнес, наприклад, з тим же Ізраїлем, хай союзником, але іншим прямим учасником конфлікту?

Завідома упередженість Ваших представників неодмінно змусить останніх займати не стільки раціональну і критичну позицію по відношенню до vis-a-vis, скільки обережну та таку, що наприкінці принесе результат зручний всім, але який ні до чого реального не призведе

Це й одразу відрізняє safe-game Віткоффа-Кушнера з нав'язаною заздалегідь і часом дивною обачливістю від холодного, втім зрозумілого та раціонального розрахунку а-ля . У будь-якому разі, всі ці моменти можна було б пробачити, якщо б така стратегія врешті приносила бажаних результатів, а війни дійсно закінчувалися не тільки на папері

Як би там не було, але навіть очільник делегації на переговорах у Пакистані, віце-президент Венс, більш доречною фігурою з глибшою обізнаністю у конфлікті, порівняно із вищезгаданим дуетом

🍷

Чому «роман» Лондона та Вашингтона перетворився на геополітичний аб’юз?

Епоха «особливих відносин» між Лондоном і Вашингтоном дедалі більше нагадує односторонній https://ecfr.eu/article/love-actually-washingtons-current-relationship-with-britain-is-more-like-contempt-actually/, де британську відданість сприймають як належне, а її інтереси — як другорядні

Після Брекзиту Британія втратила роль «мосту» до Брюсселя, перетворившись із ключового посередника на союзника, якого дедалі частіше ігнорують

Економіка країни вже на 5% https://www.cer.eu/publications/archive/policy-brief/2022/cost-brexit-so-far, ніж могла б бути в складі ЄС, а Вашингтон натомість ще за часів Байдена обрав жорсткий протекціонізм через Inflation Reduction Act, фактично поховавши надії Лондона на масштабну зону вільної торгівлі

У сфері безпеки ініціативність Даунінг-стріт розбивається про американську обережність. Заборона США на використання ракет Storm Shadow для ударів по РФ чітко продемонструвала: статус «головного союзника» більше не дає права голосу у формуванні американської стратегії стримування

Тим часом новим фаворитом Вашингтона на континенті вже скоро може стати Польща. У 2025 році Варшава витратила на оборону рекордні 4,7% ВВП, що робить її значно привабливішим гравцем в межах НАТО, ніж Британію з її показником у 2,3%

Для України цей дрейф є тривожним сигналом: голос українського найвідвертішого адвоката у Вашингтоні стрімко втрачає вагу. Якщо раніше британська підтримка була передвісником американської, то зараз це радше поодинокий жест, який Білий дім може дозволити собі не помічати

Щоб не залишитися на периферії «великої гри», Британії доведеться шукати шлях до реального переформатування відносин із ЄС. Без сильних позицій у Європі Лондон ризикує перетворитися для США на ностальгічний спогад про минуле, а не на реального партнера майбутнього

🍷