ось трунок блекоти його ти проковтни

<Зимовий корабель>

На цьому причалі немає великого майданчика, про що говорити.
Червоні та помаранчеві баржі нахиляються, бульбашками ростуть,
Прикуті до доку, немодні, яскраво кричущі,
Очевидно, їх неможливо зруйнувати.
Море пульсує під шкірою нафти.

Мартин тримається на спорохнілій балці,
Осідлав приплив вітру, непохитний,
Мов дерево, вдягнений офіційно, в піджаку з попелу,
Вся гавань пласка - на якорі
У колі його жовтого гудзика ока.

Тюлень підпливає, мов місяць вдень, або портсигар,
Сигара над його ковзанкою для риб.
Проспект нудний, мов стара гравюра.
Вони розвантажують три бочки з маленькими крабами.
Стовпи хвилерізу, здається, ось-ось впадуть,

А з ними впаде ця розхитана споруда
Складів, бурових веж, труб і мостів
Далеких. Навколо нас водяні прірви
І плітки забутою розмовною мовою,
Що переносять запах тріски і дьогтю.

Далі хвилі жуватимуть тістечка з льоду —-
Поганий місяць для тих, хто спить у парку, й коханців.
Навіть наші тіні посиніли від холоду.
Ми хотіли побачити, як зійде сонце,
А натомість нас зустрічає цей корабель з льодяним каркасом,

Бородатий, його несе вітер, альбатрос морозу,
Залишки погоди поганої, кожна лебідка і шнур
В обшивці дзеркальної шкіри.
Сонце зменшить його досить швидко:
Кожна верхівка хвилі блищить, мов ніж.

переклад
ольга брагіна


#сильвія_плат

One Leg of the Journey

From the back seat of an old Toyota
on a breakneck rush to the Mexico City airport
out of the city of Puebla to the southeast,

I could see in the rear-view mirrot
the clenched face of the driver
as he pushed the car to 90 then 95 miles an hour.

The sun had yet to show its face
but already thin clouds were turning yellow,
and I was tired of thinking about death

in a country with its own day of the dead
featuring skeletons on horseback
skeletons playing the trombone.

even bride and groom skeletons.
so I closed my eyes instead and pictured
turtle climbing onto a log to sun herself there,

motionless and nearly invisible,
while the river fowed bubbling
around her on its journey to the east.

I was tempted to add some baby turtles
to form a kind of family,
but I decided to leave well enough alone.

Before too long, we ran into
the evacuation-scale traffic of the city
and inched along through the vendors

with their bottles of water and pink toys
and pinwheels that twirled in the wind,
until we pulled up to a curb at the airport

where we all parted company -
the driver heading back to Puebla,
me looking for the number of my gate,

and the turtle poking out her head
then sliding off the log and disappearing
into the less troubled waters by the shore.

#billy_collins

це дірка від осколка?
ні, це корінь дерева пробивається крізь асфальт

це наближається ракета?
ні, це мотоцикліст розігнався на проспекті

це хтось кричить від поранення?
ні, це дитина сльозно благає у мами третє морозиво

це війна?
ні, це мирне життя
зараз не хвилюйся, прильоти були вранці

#павел_коробчук

На площі Фейєрбаха

на площі Фейєрбаха
де після довгих прогулянок
ми з тобою сиділи
і їли сендвічі
тепер я опинився сам

ми щоразу шукали
нову порожню лавку
ніби нову історію
ще не розказану
кимось з нас

але цього разу
коли я опинився тут один
усі лавки були порожні
я не знав на яку сісти
і тому не сів
на жодну з них

#ал_пантелят

The Ballad of dead Woodcutter

A translation for Louis Marbury

Because the figtree was sapless
It has cracked at the root.

Oh, you have fallen down on your head
You have fallen on your head.

Because the oaktree was rootless
It has cracked at the branch.

Oh, you have fallen down on your head
You have fallen down on your head.

Because I walked trough the branches
I have scratched out my heart.

Oh, you have fallen down on you head
You have fallen down on your head.

#jack_spicer

III.

The mouse ran up the chessboard
The mouse ran down the chessboard
He destroyed:
     two pawns and a queen and bit a hell of an edge
off a black rook
Savage
As the god of plague is savage
Apollo the mouse ran up the chessboard
Down the chessboard.

#jack_spicer

СНІГ

і був Бог
і він сказав:
ось вам сніг
беріть сміттєві пакети
лізьте на поверхню
збирайте його

не забудьте
одягнути
медичні рукавички
щоб чистими були
руки і лінії долі
акуратно
лише зверху
збирайте
аби без бруду

сніг - це вода
тамуйте спрагу
робіть каву собі та чай
їжі не буде якийсь час
тож не хай
хоч спрага не мучить вас
вилазьте
я прикрию

і ми покірні
розбираємо вхід у нору
вилазимо на біле простирадло зими
лишаємо сліди глини та землі
набираємо сніг
у сміттєві пакети на тридцять п'ять літрів

один пакет - півтори пляшки води
кава і чай
два пакети - запас
три пакети - подвійний запас
води мало не буває

падає сніг
лапатий
білий
Бог прикриває нас
замітає сліди

і ми щасливі
тішимось снігом ніби діти
кожне горня
кожна крапля
робить нас маленькими

хтось не витримує
бере ложку
їсть його
і сміється:
щастя є!

мама казала:
не їж багато холодного
буде горло боліти

але як стриматись
мамо?
коли він білий і смачний
коли він дарує спокій

на мить забуваєш
що зі снігом також приходить ворог

30.12.2025

#валерій_пузік

Нічний художник

Якась жінка повідомила по телефону, що
бачила чоловіка, який малював у темряві
біля ставка. На місце події ви-
слали поліцейську машину. Двоє полісменів з великими
ліхтарями обійшли довкола ставок,
але не знайшли нічого підозрілого. Гетчер, молодший,
запитав Джонсона, старшого:
«Як ти гадаєш, що він тут малював?». Джонсон
здивовано відповів: «Як то що, темряву, бевзю.
Що тут іще малювати?». Гетчер
на те дещо ображено: «Жаби в Пітьмі, Латаття
в Пітьмі, Став у Пітьмі. В темряві стільки ж речей,
скільки й у світлі». Джонсон мовчав роздратовано.
Гетчер додав: «Я б хотів їх побачити. Дідько,
я, певно, й купив би одну. Може, там навіть більше,
аніж ми знаємо. Все ж таки ми –
поліція. Мусимо знати».

переклад
остап сливинский

#джеймс_тейт

doesn’t work if we talk, it doesn’t work if we don’t talk
i know you inside out but i don’t know at all, we try
to tak it out, it takes forever
it doesn’t work if we laugh, it doesn’t work if we don’t laugh
there’s a funny side to everything but there isn’t to that
we try to laugh it off, it doesn’t work
it doesn’t work if we kiss, it doesn’t work if we don’t kiss
i want you all over but i don’t want this, i tell myself
to quit but i don’t listen....

#nils_kjeldsen

Знаю

Як завжди маєш рацію – я старався
але розмови про жінок і поезію
ведуть до одного і того ж.

Жодних висновків у стилі Томи Кемпійського.
Радше той Невірний. І вкладання пальця
у свіжі дірки після цвяхів.
Щоб вранці було гірше.

Слова, нудоти і змерзлі трамваї,
в котрих ніхто з мертвих не компостує талонів.
Живі їдуть на роботу.

А ти де виходиш?

переклад
василь лозинський

#войцех_борос

Happy Days in the Mental Institution

The nurse comes with of pills and a glass of water.
Her sharp collar cuts the air in half.
On the left lie those who pretend to be ill
to avoid execution.
On the right lie those who pretend to be ill
because they were chosen to execute those
on the left.
The patients on neither side talk,
disgusted with each other;
they gnaw pillows, piss on the floor
and fart in front of the doctor.
Whenever the nurse loudly concludes that some patient
must be feeling better
they shout from the other side that his condition is even worse,
that the patient is closer to a flower pot
than a suicide bomber.
But after midnight
when the moonlight moves the barbed wire
up the wall
all the patients
play chess so nobody wins
and punish those who feel better
with a double dose of pills.
Outside of the hospital it’s worse.

#goran_simic

Ян Вагнер

шампиньоны

мы наткнулись на них в лесу на поляне —
две экспедиции молча исследующие
одна другую. соединённые нервным жужжанием
телеграфных проводов — комариным нытьём.

моя бабушка славилась рецептом
champignons farcis. она взяла его
с собой могилу. во всё хорошее, говорила она,
нужно вкладывать чуть больше души, чем у тебя есть.

потом на кухне мы прикладывали грибы
к уху и вертели ножки —
в поисках правильной комбинации —
вдруг внутри что-то щёлкнет.

пер. Алёши Прокопьева

#ян_вагнер

перша тридцять шість

Інколи я сміюсь, коли уявляю собі,
скажімо,
Селіна за друкарською машинкою
або Достоєвського...
або Гамсуна...
звичайні люди з ногами, вухами, очима,
звичайні люди з волоссям на головах,
що сидять і друкують слова,
незважаючи на життєві проблеми,
заплутавшись майже до безумства.

Достоєвський підводиться
полишає друкарську машинку, щоб посцяти,
повертається
випиває склянку молока й думає про
казино та
колесо рулетки.

Селін спиняється, підводиться, підходить до
вікна, виглядає назовні, думає: «мій останній пацієнт
сьогодні вмер, мені більше не доведеться
туди ходити.
коли я бачив його востаннє
він оплатив рахунок за медичні послуги;
а от ті, що не оплачуюють рахунки,
ті все живуть і живуть».
Селін повертається, сідає за
машинку
завмирає на добрих дві хвилини
тоді починає друкувати.

Гамсун стоїть над своєю машинкою думаючи:
«цікаво, чи вони повірять
у всі ті речі, про які я пишу?»
він сідає, починає друкувати.
він не знає, як виглядають
письменники:
він плодовитий сучий син
чорт забирай, він майже такий само величний, як
сонце.
він друкує.

а я сміюсь
не гучно
але то радісно, то сумно серед цих стін, цих
брудних жовто-синіх стін
мій білий кіт спить на
столі,
ховаючи свої очі від
світла.

цієї ночі він не самотній
так само і
я.


переклад
гєник бєляков

#чарльз_буковскі

НОВЕ ЖИТТЯ

Чи пам’ятаєте ви моменти,
Коли змінювалось ваше життя?
Здавалось, назавжди:
Нове життя, нові речі.
Ніби й не було, чого вже немає.
Слід було жити з новим досвідом,
Примирившись із іншими,
Якщо вже із собою
Примиритись не можна.
Аж поки раптом
Життя не стане чимсь іншим.
Здається, назавжди.

переклад
алла татаренко

#гойко_божович

Ебал я вас за это в рот и в жопу,
два пидараса, Фурий и Аврелий,
Мои прекрасные стихи вы оба
сочли вульгарными: идите нахуй.
Ведь в жизни я весьма религиозен,
в стихах я только иногда пишу приколы;
весьма смешные, да и полные таланта,
немного ироничные и злые.
У вас, у пидоров, от них свербит в ебале:
два старых гомосека толстожопых
не могут вынести мой несравненный юмор.
Читаете о сотнях поцелуев
и думаете что и я, как вы, педрила.
Ебал я вас за это в рот и в жопу.

#катулл

ворон гуґін
кидає
горіх світу
на дзеркальну поверхню
mulholland dr
або
interstate 60
бо ворон мунін
хоче поласувати
смачним ядром
чому
мені відомі
їхні імена
а як звати
зозулю
яка
ще з дитинства
не знаю

#віктор_шило

the finest of the breed
there’s nothing to
discuss
there’s nothing to
remember
there’s nothing to
forget
it’s sad
and
it’s not
sad
seems the
most sensible
thing
a person can
do
is
sit
with drink in
hand
as the walls
wave
their goodbye
smiles
one comes through
it
all
with a certain
amount of
efficiency and
bravery
then
leaves
some accept
the possibility of
God
to help them
get
through
others
take it
straight on
and to these
I drink
tonight.

#чарльз_буковскі

Потеряла
все
мягкие
знаки
осталис
толко
вопросы
и пол кило
запятых
взвесте
пожалуйста
ваши
слова

#яна_волохань

Змирившись з цим і рухаючись далі

Чайки з легкістю ширяють небом
вони знають, що шукати
і де його знайти
час від часу вони видають пронизливий писк
він розмальовує пісні океану
відтінками комічності
тоді вони зникають за горизонтом

все, що залишається, — галоп морських хвиль,
які прибувають і прибувають,
але ніколи насправді не тут.

Люди схильні мати ідеї,
у них є рішення для проблем, якими ти не ділився
нагальні потреби й часові рамки, щоб затягнути шнурівки
усе під виглядом прив’язаності.

Люди так турбуються про речі, які їх не стосуються,
завжди знаходячи вишукані трюки для твого порятунку
люди не знають нічого ліпшого за втручання
це доводить їхню богоподібність
і великі серця.

Я з легкістю ширяю вулицями
я знаю, що шукати і де його знайти
час від часу я видаю пронизливий писк
Він заплямовує дні відтінками смутку
а тоді я гублюся серед ночі

все, що залишається, — іскри вогню,
який прибуває і прибуває,
але ніколи насправді не
тут.

переклад мірек боднар

#елізабет_торрес

***

на цій фотографії
рік тому не було нікого

на цій був один
тепер двоє

як міль
у непровітреній шафі

як миші
в коморі

в коробці з фотографіями
бешкетують небіжчики

переклад
андрій любка

#богдан_задура

ЛЕЗО-ПСАЛОМ

Вщухла остання пісня ми схоронили її і померли. Тепер синішаємо.
Думаю ми в лікарні насправді це бар. Назвемо його палатою для злочинців.
Немає пекла є тільки закон. За кожним кордоном закон.

Популізм — лише надокучливий привид. Ось наглядова будівля. Господи вона чорна як ранок.
Онде сонячна кислота королівського роду. Нате трохи гейтспічу.
Тут хмарочоси там хмарочоси Ось кілька дрібних кісток Поскидані в купу тіла замордованих друзів.
Кажуть протестувати вже нудно. Кажуть ми всі заплямовані їхніми бомбами.
Ось їхні плями на наших губах. Ось великі міста де панують фашисти.

Зрештою ми могли би так само зректися сонця. Цієї дурної примари. Його незліченних безглуздих янголів.
Його сумних пісень. Їхніх прадавніх чарівних кімнат. Янголи — це комахи. Комахи — голки.

Сьогодні ми скажем кохання і запал. Сьогодні ми скажемо стіни проклали по наших тілах.
Сьогодні ми скажем чи згинула врешті уся та расистська підлота. Що таке катастрофа. Будь-який день останній до біса майбутнє.

Витяги з Празького маніфесту. Томас Мюнцер. 1521 чи якось так

—
зі збірки Our Death (Commune Editions, Oakland, California, 2019)

переклад
яніс сінайко

#шон_боні

12 minutes to post

as we stand there before the purple mountains
in our stupid clothing, we pause, look
about: nothing changes, it only congeals,
our lives crawl slowly, our companions depreciate
us.
then
we awaken a moment—
the animals are entering the track!
Quick’s Sister, Perfect Raj, Vive Le Torch,
Miss Leuschner, Keepin’ Peace, True To Be,
Lou’s Good Morning.
now, it’s good for us: the lightning flash
of hope, the laughter of the hidden gods.
we were never meant to be what we are or where
we are, we are looking for an escape, some music
from the sun, the girl we never found.
we are betting on the miracle again
there before the purple mountains
as the horses parade past
so much more beautiful than
our lives.

#чарльз_буковскі

КАМЕШКИ


*

вот оно счастье
ощетинилось как еж
и не дается в руки

*

Пожилые актрисы
напоминают автоматы с газировкой.
Иногда даже не нужно
бросать монетку.

*

Безобразная девушка
трепещет в небе
как виолончельный смычок
Смерть не вписывется
в классификации.

*

у настоящего поэта
совесть и та говорит стихами
тут она не права

*

маленькому кораблю маленькое плавание
с задернутыми шторами
с круглыми от удивления иллюминаторами

*

длинные комнаты
холодные как мертвые близняшки
не хватает кинокамеры

#станислав_бельский

Два потяги


Була одна пісня, вона називалась «Два потяги»,
міссісіпський блюз, що його грають на радіо пізно вночі
після опівночі в цій програмі під назвою «Ранковий ефір» –
ось, і я завжди думав, що це пісня про потяги.

Потім хтось сказав мені, що вона про те, що чоловік із жінкою роблять,
накрившися в ліжку, рухаючись взад і вперед,
як повільні поршні в сяючому чорному локомотиві,
намагаючись синхронізувати рух клапанів і шатунів

достатньо довго, щоб «прибути на станцію»
одночасно. І один із потягів
зникає в гірському тунелі,
але коли вони вертаються на світло,

другий потяг якимось чином виривається вперед,
отак два потяги і мчать, біч-о-біч,
спочатку один, потім другий, люті білі
клуби диму вириваються з їх труб у небо,
таке яскраве й синє, що хочеться померти.

Тож я довго думав, що це пісня про секс.

Але потім Мек сказав мені, що всі пісні про потяги
насправді про Ісуса, про те, як другий потяг
слідує за першим, а це значить, що Він іде твоїми слідами,
Він стежить за тобою, Він біжить разом з тобою,

Він твій кондуктор і твій машиніст,
твій охолоджувач і твоє вугілля,
і Він упіймає тебе, коли ти падатимеш,
а коли заглохнеш, Він штовхатиме тебе
найтемнішою гірською долиною, під найкрутіший схил,

і різке шкряб-шкряб Його пальців по пральній дошці,
і ту-ту Його губної гармоніки – це протяжний крик душі, яким Він
сам волочить тебе кривавим тунелем світу.
Відтоді я думав, що пісня про два потяги – це госпел.

Потім я пішов з роботи в Санта-Фе, і Керол простромила
моє серце своїм гострим каблучком,
я постарішав на 12 років, і Дін від мене з’їхав,
і тепер я думаю, що ця пісня може бути про прощання –

тому що ми навіть не в одній часовій зоні,
ми не рухаємося на одній швидкості, а може, навіть
маємо різні пункти призначення –
Боже мій, ми ж навіть не потяги!

Як боляче любити людей однієї з тобою
крові, а потім бачити, як вони просто зникають;
відчувати, як життя нас розлучає
по вагону за раз.

Іноді, сидячи в кріслі,
я відчуваю, як в усіх напрямках розливається відсутність –
наче глуха безлиста тиша
прямо після того, як потяг
прогримів повз платформу,

і прямо перед тим, як безтолкові
птахи повернуться до співів,
– і польові квіти, що ростуть обабіч шляхів,
дико розгойдуватимуться на тоненьких стеблах,
а тоді поступово заспокояться й завмруть

посеред усього, безрідні і прямі.

переклад
кіра леонова

#тоні_хогланд

В порядку


Молоко буде в порядку до 7-го жовтня.
Хлопака котрий бореться з похміллям буде в порядку починаючи від завтра.
Маленьке хлоп’я буде в порядку від тепер до Різдва,
а тоді воно буде знову злим.
Маленька дівчинка, яка замахується над своєю головою ляльковим будинком і жбурляє його
на землю, не буде доброю, хай би там що.
Чарлі говорить, що це все хо́роше, коли він запалює джойнт розміром з телескоп
та визначає свої внутрішні сузір’я.
Лінда не може ходити у школу у цій країні:
її оцінки – в порядку, але її документи не в порядку.
Вона в’їздила в Америку у неправильний спосіб – тобі слід коверкатись
через Елліс Айленд, а не робити піруети через Ля Фронтеру.
Ляльковий дім Люцифера був би доброю назвою для стрипклубу
але поганою назвою для жіночого монастиря.
Одного разу я бачив, як священник вколов розп’яття в свою руку і закинув свою голову назад
як божий смачний морфін закружляв у його венах.
Ніщо не руйнує доброго часу швидше від втуплення у когось,
чиї очні яблука наповнені як клепсидри, заповнені жагучою отрутою.
Протилежністю до “На добраніч” є “У добру путь!”, “Скатертю дорога!”
Протилежністю до “До побачення!” – “Відвали!”
Ці хлоці сказали, що у цієї дівчини о'кейні цицьки, маючи на увазі її груди
були дуже зрілі і що вона може поїхати на вікенд
та віддати їх під нагляд свого тіла.
Чоловіче, ця жінка виглядає так добре, я хочу впіймати комара
котрий щойно вкусив її, у повітрі, і висмоктати його
як вітамін наповнений її кров’ю.
Молодик запитав жінку, чи він добре підходить для траху
Так, ти добре підходиш для траханнячка, відповіла вона.

переклад
василь лозинський

#джефрі_макденієл

*

Так спокойно
опадали листья
Научиться б мне так умирать.

#ито_мацуи

НЕСКІНЧЕННІСТЬ ЦІЛИХ, ШІСТЬ ДЕСЯТИХ

як поєднати поезію з математикою
подібно до того як це роблять
композитори?

наприклад
нескінченно чекати електричку
на гравії перону вузенького коротенького
теплим надвечір’ям
чути запах шпал
нескінченно чекати
відвертатися від блиску колії
нескінченно чекати

і не обговорювати
ці шість танків
он отам

#олег_коцарев

The Workforce

Do you have adequate oxen for the job?
No, my oxen are inadequate.
Well, how many oxen would it take to do an adequate job?
I would need ten more oxen to do the job adequately.
I'll see if I can get them for you.
I'd be obliged if you could do that for me.
Certainly. And do you have sufficient fishcakes for the men?
We have fifty fishcakes, which is less than sufficient.
I'll have them delivered on the morrow.
Do you need maps of the mountains and the underworld?
We have maps of the mountains but we lack maps of the underworld.
Of course you lack maps of the underworld,
there are no maps of the underworld.
And, besides, you don't want to go there, it's stuffy.
I had no intention of going there, or anywhere for that matter.
It's just that you asked me if I needed maps. . . .
Yes, yes, it's my fault, I got carried away.
What do you need, then, you tell me?
We need seeds, we need plows, we need scythes, chickens,
pigs, cows, buckets and women.
Women?
We have no women.
You're a sorry lot, then.
We are a sorry lot, sir.
Well, I can't get you women.
I assumed as much, sir.
What are you going to do without women, then?
We will suffer, sir. And then we'll die out one by one.
Can any of you sing?
Yes, sir, we have many fine singers among us.
Order them to begin singing immediately.
Either women will find you this way or you will die
comforted. Meanwhile busy yourselves
with the meaningful tasks you have set for yourselves.
Sir, we will not rest until the babes arrive.

#james_tate

как я пять дней вела дневник

10
Я иногда живу
Несколько жизней сразу
И то что это только у меня в голове
Ничего не меняет

ночь была невыносимо длинной
день казался бесконечным, как роман гюго
и вот нет еще одиннадцати
ночи, к счастью
а мне так хочется спать
но я не буду
весь день хотелось
потерплю еще
подожду чего-то
неведомого

мама приходила в гости
в холодильнике два торта и сырая рыба
а водку я спрятала в тумбочку
чтобы никто не догадался

откопала в шкафу некрасное пальто
и весь день в нем мёрзла
интересно, как оно тебе
чёрт, да оно же белое

11
леплю из глины рюмки

Не могу заставить себя выйти на улицу
Сходить в магазин
Поесть
Наверное, мне просто не хочется
Что там насчёт не пытаться преодолевать
Мне лень закончить предложение

Встала, пошла

Пахнет зимой
Идти трудно
Если приедет трамвай поеду на нем
Не приехал

Просто стоять на ветру
отдаваться холоду
Со спокойствием уже почти неживым
может я типа как Один
В жертву себя себе же

Навстречу идёт человек
спиной вперёд
Наверное именно так
возвращаются с той стороны

12
Мне приснились два фильма, которые назывались "игра в классики"
Ни между собой, ни с кортасаром никак сюжетно не связанных
Ну вот разве что именно этим
В одном из них рыжий мужчина
Взрывал детскую площадку
Во втором красивая женщина
На белой кровати
А больше не помню

Ещё в моём сне мамина кошка Барсик ловила мышей
(не могла поймать)
А сестра меня не любила
Со всей пятилетней честностью

И что-то там ещё было такое
О бессмысленности существования
Куда же без этого

приходит люба
и я могу так просто смеяться
над такими простыми вещами
над сияющей глазастой гамардожобой
над рыба в коробке и колбаса в магазине бисквит
могу относиться совершенно всерьёз
к цветным мелкам на красной бумаге

13
Что за нелепая необходимость
Записать, зафиксировать
Не мысли, но тени событий
Да, пусть будет тени событий

а сейчас так противно
я кажусь себе глупой ненужной шуткой
и даже посмеяться некому
смысл появляется
только во взаимодействии
меня с человеком
меня с краской
меня со словами
взаимо – то есть,
когда мне отвечают

Тихо тихо тихо
Чшшшшшшш
Говорю себе
Успокаиваю, значит

14
Опасные сравнения
Рисования и жизни
то есть это у нас с тобой
не выходит [рисовать] вместе
то есть это я пишу новую [картину]
поверх старой
-
опасные, опасные
легко заиграться
легко провести параллели

#нина_ежик

кожне вікно
це сказане в темряву слово

жовте «повертайся»
ледь підсвічене «я не можу заснути»
блакитне «є тут ще хтось?»
червонувате «треба вийти за цигарками»
біле «мені нудно»
он те зеленаве «мені болить»
чорне «такий сьогодні великий місяць»

почуй і моє вікно
серед цієї
невтишимої
ночі

#ірина_шувалова