ось трунок блекоти його ти проковтни

співчуваю будь-кому, хто пересувається кожним зі способів, з будь-якою метою.
співчуваю усім, кого трусить трамваєм на сихів,
і пасажирам маршруток, що йшли на бердянську косу від автовокзалу.
співчуваю подорожуючим в справах і мандрівникам у пошуках лотосових плантацій.
співчуваю тим, хто вивозить собаку у волонтерському бусику,
і тим, хто сідає до літака в аеропорті рідного міста.
співчуваю власникам й власницям гарних рожевих валіз,
а також власникам й власницям піксельних рюкзаків з пристібними баулами.
співчуваю тим, хто їде зі своїми дітьми, і тим, біля кого їдуть чужі невгамовні діти.
співчуваю сплячим на рівненському вокзалі та покупцям кави без молока на станції ромодан.
співчуваю тим, хто чекає на митний контроль в пункті рава-руська,
і тим, кого розбудили провідники у купе дорохуськ-дніпро.
співчуваю пікапам із літніми масксітками на трасі з покровську
і пікапам usaid в червоній кенійській глині.
співчуваю утомленій тропосфері, що кубометрами газів тримає ударні міг-и і гелікоптери мед евакуації.
співчуваю морській воді, що загойдує трансатлантичні танкери, ніби личинок із труйним загуслим секретом.
співчуваю асфальту у ранньому серпні і грунтівці пізнім листопадом.
кожній дорозі.
кожному подорожньому.

29 серпня 2024 р.

#дар'я_зоріна

The rain fell and stopped but the clouds stayed
Over the warehouses lonely at night.

A man in the street went mumbling to himself,
Screeched.
Then walked on mumbling to himself Between the warehouses.

#charles_reznikoff

what can you do?

there is always somebody to chop wood
for you,
to speak of
God,
there is always somebody to kill the
meat,
to unplug the toilet,
there is always somebody to bury
you,
there are always animals with
beautiful eyes,
and there are always those
like Stanley leaning toward me
and saying in a soft voice,
“do you know that at the end of
his career Saroyan had other
people writing his stuff and that he
gave them twenty-five
percent?”
this was supposed to make me
feel original,
feel good because I was a starving
writer and the rejects were arriving
in record numbers.
it didn’t make me feel
good.
there is always somebody or something
to make
you feel worse.
there is always the dead dog on
the freeway.
there is always a fog full of
cutting
blades.
there is always Christ drunk in
the tavern with dirty
fingernails.

#чарльз_буковскі

ТАКСИ

Вчера ехала в такси
А там водитель эдакий вуйко з полоныны
Сам так о себе сказал
Говорю что мол я вам потом скажу где свернуть во двор
Потому что место такое
Многие путаются
Он и сказал та навігатор усе покаже
Ви що думаєте я тілько но з полонини
Я ж йому відповідаю

Кажу мовляв всяке буває
А он и говорит
Зажрались эти киевляне
Едем молча
А потом слово за слово
Говорю
Та я сама не мєстна

Чую говорить
що ви десь із західної?
И такое тепло сговора
Чувство единения как нить
Жалко порвать
Єдину Україну

Аж стало обидно
До костей языка

Ні, кажу
З Миколаївщини
з півдня

С русскоговорящего юга
Але промовчала
Сами понимаете
Не в языке дело

До побачення
До свидания

#александра_ткаченко

THE STOLEN PEONIES

What I got out of women
was difficult
to assess Flossie

not you
you lived with me
many years you remember

that year
we had the magnificent
stand of peonies

how happy we were
with them
but one night

they were stolen
we shared the
loss together thinking

of nothing else for
a whole day
nothing could have

brought us closer
we had been
married ten years

#вільям_карлос_вільямс

ФИЛЬМ

Все, что можно будет написать о войне,
Напишут другие.
Смельчаки, шагнувшие в ад первой линии и отскочившие целыми, с минимальным набором ментальной травматики.
Храбрецы, рванувшие через границу и пьющие полусладкое на берегах Лигурийского и Адриатики.
А я трус.
Я желе человека.
Моё дело простое, как кризис жизни таракана без лапок - ещё десять минут, а потом ещё три, и так четверть века, в контуре противотараканьего карандаша
Еле и чуть дыша.

Впрочем, я собрал вас сегодня не для рассказа о кафкианской судьбе самого близкого мне человека, а ради горького смеха, знаете, бывает смех, душащий горло, как жесткий хомут.
Так вот, в битве за ебаный город Бахмут погибли три индивидуума, которых я знал ( это те, чьи некрологи я видел, уверен, есть и другие, вернее, их уже нет).
Им было по-разному лет, и ни с кем из троих я не был особо дружен, никто из них не любил оружия, не кричал клестом на безумных митингах, не корчил из себя децибелого викинга. Все они занимались кино и кино любили.
Их не убили. Они не умерли.
Они смешались с землёй и сталью.
Они были и перестали.

Я представляю себе фильм Олега в декорациях Вовы, над которым иронизирует Женя в статье для сайта "Пекельні арії", тихо радуюсь, что не пишу больше киносценарии, веселые, мертвые, недорогие.

Все, что нужно будет написать о войне,
Напишут другие.

#юрий_смирнов

Де б ти не був
Де б ти не читав цей вірш

ВІДІЙДИ

ВІД

ВІКНА

Зараз
у момент його написання
почалась повітряна тривога

А це означає що
нам треба вивчити
багато правил:

не знімати роботу ППО
не поширювати відео
не викладати адреси
не виходити на вулицю
та ін

Вибач але така атмосфера
сучасної української поезії
Я безсила змінити це
хоч би і як намагалась

Умовність творчості
вийшла за межі паперу:
тепер і у тебе також
виє сирена

За кожною сиреною стоїть чоловік
він натискає важелі
вона захоплює в горло вітер
вони виють хором
для усіх нас

Де б ти не був
Де б ти не читав цей вірш

ОБЕРЕЖНО

ЛЯГАЙ

Обличчям донизу
закрий його краще руками

Не обов’язково дивитись
на війні “бачать” на слух -
різний калібр має різний звук

Ми вчимося розрізняти їх швидко
поки у цьому
ще є
хоч якийсь
сенс

Де б ти не був
Де б ти не читав цей вірш

ПРИЛЬОТ

ВИБУХ

ЯК ТИ?

Пам’ятай: нижчий силует -
вищі шанси

Нехай тобі щаститиме якомога довше

Бо рано чи пізно
всьому настає кінець

і везінню на жаль
і будь-яким перевагам
і нам зрештою

P.S. Вибач за вибиті вікна
це заключна кода

Фінал таких історій
завжди має бути
відкритим

.
#олена_герасим'юк

In literature and song
love is often expressed
in the imagery of
weather. For example,
“Now that we are one
Clouds won’t hide our sun.
There'll be blue'skies...
etc.” Partly cloudy
and cool today, high
around fifty, mostly
cloudy tonight and tomorrow.

#ron_padgett

She who worked patiently,
her children grown,
lies in her grave patiently.

#charles_reznikoff

я відверто втомився

від війни

говорити про неї
писати і думати

перебувати з нею
в одному приміщенні
губити на ній
близьких друзів

все більше фото
усміхнених
поряд з тими
хто назавжди
стихнув

все важкішими стають
повіки
під вантажем
жахіттів

я ховаю під ними памʼять
про мирні дні і спокій
про її квіткове плаття
про поставу її гонорову

і коли виходить впасти у сон
глибокий і вже звично тривожний
з мішків пролізають спогади
заповзають у очі

пірнають у мозок
торкаються серця

і нагадують

заради чого
варто стерпіти все це

і для чого воно досі бʼється

15.02.2024

#олександр_кудь

SNAKE CHARMING SECRETS OF THE INDIAN SUBCONTINENT

I was seated at the bar having my usual
five o’clock cocktail, a martini. It had been
a hellish day at the office and I was trying to
shake off some of the tension. “Can I have your
olive?” the stranger sitting next to me asked.
“Hell, no,” I answered testily. “Well, then, can
I have a sip, I’ve never tasted a martini.”
“Get your own,” J said. That shut him up. I
went back to my thoughts. The boss was driving
me too hard, maybe looking for an excuse to
let me go. I wouldn’t be the first. I stared
into the mirror behind the bar. The man next
to me looked truly wretched. “What’s your
problem, pal?” I said to him. “You're not
eating your olive,” he said.

#james_tate

5 грудня 2022 року був день волонтера
мене ніхто не привітав
окрім вибухів
у місті енгельс саратовської області
там були пошкоджені
стратегічні бомбардувальники
для використання ядерної зброї
та на рязанській авіабазі
де також були пошкоджені літаки
і вбито майора євгенія навлютова
на одному з цих бомбардувальників
він завдавав ударів крилатими ракетами 
у рамках нової тактики
знеструмлення українців
до цього дві ночі поспіль
снився тезка майора
мій мертвий однокласник
він загинув у польщі п’ять років тому
святкуючи власний день народження
не вірю ні в життя після смерті
ні в усіляку містику на кшталт віщих снів
(хоча віщого наснилося досить багато)
але майже бачу
як у наступному сні
мій рудий кирпатий однокласник
презирливо пояснює пілоту
що вони в чистилищі
а не в таборі військовополонених
що навлютова ніхто
ніколи не виміняє з пекла
що пекельна мука навлютова
буде пов’язана
з гидким воєнним прощанням
російських пілотів
(вєчного пальота братья)
сила тяжіння безкінечно відриватиме посічене уламками м‘ясо навлютова
від навлютівських кісток
у падінні все нижче й нижче й нижче
у спалахах квітів ппо

#олександр_дванов

ВЕСEЛКА
Можливо, метою життя
було побачити веселку
а потім умирати, як Сковорода:

перед далекою дорогою
до кринички прийшов

аж на місці кринички –
сувенірна крамничка.

Хочу купити коробку
кольорових олівців «Веселка»,
але для того
не вистачає кількох копійок.

#василь_голобородько

Непридатність
Ксьондзу Анджеєві Лютеру

я не міг би бути
тюремним наглядачем
ані вчителем

я не міг би бути
різником
ані прокурором

я не міг би бути
працівником телемаркетинґу

я не міг би бути
судовим медиком
ані мабуть медиком узагалі

я не міг би бути
бухгалтером
ані комірником

я не міг би бути
політиком
(навіть на рівні місцевого самоврядування)

я не міг би бути
ксьондзом
(хоча й хотів у дитинстві)

я не міг би бути
музейником
(пробував це був жах)

страшно подумати
що було б якби всі
були такі ж придатні як я

переклад
андрій любка

#богдан_задура

я не умею придумывать остроумные ответы на вопросы
однажды на поэтическом вечере журналист с микрофоном спросил назовите лучший способ самоубийства
я ответила спрыгнуть с моста влюбленных сейчас я ответила бы съесть двадцать бургеров
или пробежать сто второй километр на беговой дорожке
а тогда мне казалось что любовь хуже всего
в общем и журналист не испытал особого энтузиазма от моего ответа
пошел спрашивать у других наверное ему сообщили много разного креатива
тогда мы вообще были позитивны пойти на войну никто не ответил
вы что откуда война мы пили коктейли слушали стихи о несчастной любви
и о том что несчастная любовь это не приговор
но вдруг проговаривались после энного количества этанола что в жизни нет смысла
минутная слабость превращалась в рутину
люди на улице говорят скорей бы война и чтобы пятьдесят миллионов погибло
очень много свободного места и всё что не любишь исчезнет
только большая война от холестерина очищает сосуды
я не умею придумывать остроумные ответы на любые вопросы
если мне задают вопрос я скорей сожмусь в комок синдром самозванца
нужно понять что никому не нужен ответ
журналисты с микрофоном исчезнувшего канала
ходят по закрывшемуся клубу с вопросом как покончить с собой

#ольга_брагина

<Зимовий корабель>

На цьому причалі немає великого майданчика, про що говорити.
Червоні та помаранчеві баржі нахиляються, бульбашками ростуть,
Прикуті до доку, немодні, яскраво кричущі,
Очевидно, їх неможливо зруйнувати.
Море пульсує під шкірою нафти.

Мартин тримається на спорохнілій балці,
Осідлав приплив вітру, непохитний,
Мов дерево, вдягнений офіційно, в піджаку з попелу,
Вся гавань пласка - на якорі
У колі його жовтого гудзика ока.

Тюлень підпливає, мов місяць вдень, або портсигар,
Сигара над його ковзанкою для риб.
Проспект нудний, мов стара гравюра.
Вони розвантажують три бочки з маленькими крабами.
Стовпи хвилерізу, здається, ось-ось впадуть,

А з ними впаде ця розхитана споруда
Складів, бурових веж, труб і мостів
Далеких. Навколо нас водяні прірви
І плітки забутою розмовною мовою,
Що переносять запах тріски і дьогтю.

Далі хвилі жуватимуть тістечка з льоду —-
Поганий місяць для тих, хто спить у парку, й коханців.
Навіть наші тіні посиніли від холоду.
Ми хотіли побачити, як зійде сонце,
А натомість нас зустрічає цей корабель з льодяним каркасом,

Бородатий, його несе вітер, альбатрос морозу,
Залишки погоди поганої, кожна лебідка і шнур
В обшивці дзеркальної шкіри.
Сонце зменшить його досить швидко:
Кожна верхівка хвилі блищить, мов ніж.

переклад
ольга брагіна


#сильвія_плат

One Leg of the Journey

From the back seat of an old Toyota
on a breakneck rush to the Mexico City airport
out of the city of Puebla to the southeast,

I could see in the rear-view mirrot
the clenched face of the driver
as he pushed the car to 90 then 95 miles an hour.

The sun had yet to show its face
but already thin clouds were turning yellow,
and I was tired of thinking about death

in a country with its own day of the dead
featuring skeletons on horseback
skeletons playing the trombone.

even bride and groom skeletons.
so I closed my eyes instead and pictured
turtle climbing onto a log to sun herself there,

motionless and nearly invisible,
while the river fowed bubbling
around her on its journey to the east.

I was tempted to add some baby turtles
to form a kind of family,
but I decided to leave well enough alone.

Before too long, we ran into
the evacuation-scale traffic of the city
and inched along through the vendors

with their bottles of water and pink toys
and pinwheels that twirled in the wind,
until we pulled up to a curb at the airport

where we all parted company -
the driver heading back to Puebla,
me looking for the number of my gate,

and the turtle poking out her head
then sliding off the log and disappearing
into the less troubled waters by the shore.

#billy_collins

це дірка від осколка?
ні, це корінь дерева пробивається крізь асфальт

це наближається ракета?
ні, це мотоцикліст розігнався на проспекті

це хтось кричить від поранення?
ні, це дитина сльозно благає у мами третє морозиво

це війна?
ні, це мирне життя
зараз не хвилюйся, прильоти були вранці

#павел_коробчук

На площі Фейєрбаха

на площі Фейєрбаха
де після довгих прогулянок
ми з тобою сиділи
і їли сендвічі
тепер я опинився сам

ми щоразу шукали
нову порожню лавку
ніби нову історію
ще не розказану
кимось з нас

але цього разу
коли я опинився тут один
усі лавки були порожні
я не знав на яку сісти
і тому не сів
на жодну з них

#ал_пантелят

The Ballad of dead Woodcutter

A translation for Louis Marbury

Because the figtree was sapless
It has cracked at the root.

Oh, you have fallen down on your head
You have fallen on your head.

Because the oaktree was rootless
It has cracked at the branch.

Oh, you have fallen down on your head
You have fallen down on your head.

Because I walked trough the branches
I have scratched out my heart.

Oh, you have fallen down on you head
You have fallen down on your head.

#jack_spicer

III.

The mouse ran up the chessboard
The mouse ran down the chessboard
He destroyed:
     two pawns and a queen and bit a hell of an edge
off a black rook
Savage
As the god of plague is savage
Apollo the mouse ran up the chessboard
Down the chessboard.

#jack_spicer

СНІГ

і був Бог
і він сказав:
ось вам сніг
беріть сміттєві пакети
лізьте на поверхню
збирайте його

не забудьте
одягнути
медичні рукавички
щоб чистими були
руки і лінії долі
акуратно
лише зверху
збирайте
аби без бруду

сніг - це вода
тамуйте спрагу
робіть каву собі та чай
їжі не буде якийсь час
тож не хай
хоч спрага не мучить вас
вилазьте
я прикрию

і ми покірні
розбираємо вхід у нору
вилазимо на біле простирадло зими
лишаємо сліди глини та землі
набираємо сніг
у сміттєві пакети на тридцять п'ять літрів

один пакет - півтори пляшки води
кава і чай
два пакети - запас
три пакети - подвійний запас
води мало не буває

падає сніг
лапатий
білий
Бог прикриває нас
замітає сліди

і ми щасливі
тішимось снігом ніби діти
кожне горня
кожна крапля
робить нас маленькими

хтось не витримує
бере ложку
їсть його
і сміється:
щастя є!

мама казала:
не їж багато холодного
буде горло боліти

але як стриматись
мамо?
коли він білий і смачний
коли він дарує спокій

на мить забуваєш
що зі снігом також приходить ворог

30.12.2025

#валерій_пузік

Нічний художник

Якась жінка повідомила по телефону, що
бачила чоловіка, який малював у темряві
біля ставка. На місце події ви-
слали поліцейську машину. Двоє полісменів з великими
ліхтарями обійшли довкола ставок,
але не знайшли нічого підозрілого. Гетчер, молодший,
запитав Джонсона, старшого:
«Як ти гадаєш, що він тут малював?». Джонсон
здивовано відповів: «Як то що, темряву, бевзю.
Що тут іще малювати?». Гетчер
на те дещо ображено: «Жаби в Пітьмі, Латаття
в Пітьмі, Став у Пітьмі. В темряві стільки ж речей,
скільки й у світлі». Джонсон мовчав роздратовано.
Гетчер додав: «Я б хотів їх побачити. Дідько,
я, певно, й купив би одну. Може, там навіть більше,
аніж ми знаємо. Все ж таки ми –
поліція. Мусимо знати».

переклад
остап сливинский

#джеймс_тейт

doesn’t work if we talk, it doesn’t work if we don’t talk
i know you inside out but i don’t know at all, we try
to tak it out, it takes forever
it doesn’t work if we laugh, it doesn’t work if we don’t laugh
there’s a funny side to everything but there isn’t to that
we try to laugh it off, it doesn’t work
it doesn’t work if we kiss, it doesn’t work if we don’t kiss
i want you all over but i don’t want this, i tell myself
to quit but i don’t listen....

#nils_kjeldsen

Знаю

Як завжди маєш рацію – я старався
але розмови про жінок і поезію
ведуть до одного і того ж.

Жодних висновків у стилі Томи Кемпійського.
Радше той Невірний. І вкладання пальця
у свіжі дірки після цвяхів.
Щоб вранці було гірше.

Слова, нудоти і змерзлі трамваї,
в котрих ніхто з мертвих не компостує талонів.
Живі їдуть на роботу.

А ти де виходиш?

переклад
василь лозинський

#войцех_борос

Happy Days in the Mental Institution

The nurse comes with of pills and a glass of water.
Her sharp collar cuts the air in half.
On the left lie those who pretend to be ill
to avoid execution.
On the right lie those who pretend to be ill
because they were chosen to execute those
on the left.
The patients on neither side talk,
disgusted with each other;
they gnaw pillows, piss on the floor
and fart in front of the doctor.
Whenever the nurse loudly concludes that some patient
must be feeling better
they shout from the other side that his condition is even worse,
that the patient is closer to a flower pot
than a suicide bomber.
But after midnight
when the moonlight moves the barbed wire
up the wall
all the patients
play chess so nobody wins
and punish those who feel better
with a double dose of pills.
Outside of the hospital it’s worse.

#goran_simic

Ян Вагнер

шампиньоны

мы наткнулись на них в лесу на поляне —
две экспедиции молча исследующие
одна другую. соединённые нервным жужжанием
телеграфных проводов — комариным нытьём.

моя бабушка славилась рецептом
champignons farcis. она взяла его
с собой могилу. во всё хорошее, говорила она,
нужно вкладывать чуть больше души, чем у тебя есть.

потом на кухне мы прикладывали грибы
к уху и вертели ножки —
в поисках правильной комбинации —
вдруг внутри что-то щёлкнет.

пер. Алёши Прокопьева

#ян_вагнер

перша тридцять шість

Інколи я сміюсь, коли уявляю собі,
скажімо,
Селіна за друкарською машинкою
або Достоєвського...
або Гамсуна...
звичайні люди з ногами, вухами, очима,
звичайні люди з волоссям на головах,
що сидять і друкують слова,
незважаючи на життєві проблеми,
заплутавшись майже до безумства.

Достоєвський підводиться
полишає друкарську машинку, щоб посцяти,
повертається
випиває склянку молока й думає про
казино та
колесо рулетки.

Селін спиняється, підводиться, підходить до
вікна, виглядає назовні, думає: «мій останній пацієнт
сьогодні вмер, мені більше не доведеться
туди ходити.
коли я бачив його востаннє
він оплатив рахунок за медичні послуги;
а от ті, що не оплачуюють рахунки,
ті все живуть і живуть».
Селін повертається, сідає за
машинку
завмирає на добрих дві хвилини
тоді починає друкувати.

Гамсун стоїть над своєю машинкою думаючи:
«цікаво, чи вони повірять
у всі ті речі, про які я пишу?»
він сідає, починає друкувати.
він не знає, як виглядають
письменники:
він плодовитий сучий син
чорт забирай, він майже такий само величний, як
сонце.
він друкує.

а я сміюсь
не гучно
але то радісно, то сумно серед цих стін, цих
брудних жовто-синіх стін
мій білий кіт спить на
столі,
ховаючи свої очі від
світла.

цієї ночі він не самотній
так само і
я.


переклад
гєник бєляков

#чарльз_буковскі

НОВЕ ЖИТТЯ

Чи пам’ятаєте ви моменти,
Коли змінювалось ваше життя?
Здавалось, назавжди:
Нове життя, нові речі.
Ніби й не було, чого вже немає.
Слід було жити з новим досвідом,
Примирившись із іншими,
Якщо вже із собою
Примиритись не можна.
Аж поки раптом
Життя не стане чимсь іншим.
Здається, назавжди.

переклад
алла татаренко

#гойко_божович

Ебал я вас за это в рот и в жопу,
два пидараса, Фурий и Аврелий,
Мои прекрасные стихи вы оба
сочли вульгарными: идите нахуй.
Ведь в жизни я весьма религиозен,
в стихах я только иногда пишу приколы;
весьма смешные, да и полные таланта,
немного ироничные и злые.
У вас, у пидоров, от них свербит в ебале:
два старых гомосека толстожопых
не могут вынести мой несравненный юмор.
Читаете о сотнях поцелуев
и думаете что и я, как вы, педрила.
Ебал я вас за это в рот и в жопу.

#катулл