Я не договорила…

Всі схрестили пальці на руках і ногах! Неґайно!!!!!!

Час зустрітися з героями книг, що вже полюбилися 😉

Люблю такі додаткові новели, щоб дізнатися, а як же вони таки жили довго і щасливо.

Ось кого в цій історії хочеться подумки подати обіймати. Впродовж книги я думала про те, скільки ще випробувань може вигадати авторка, щоб добити чи то її чи то мене.
Булінг, домашнє насильство, сексуальне насильство та інші травматичні обставини накопичуються навколо героїні з такою інтенсивністю, просто морок.

На Джун навалено забагато болю, та треба віддати належне авторці за те, що вона не обходить складні теми поверхово.

І тут я бачу простір для дискусії. Важкі теми можуть бути важливими й доречними, хоча сама їхня кількість ще не гарантує більшої глибини.

Водночас у Джун є внутрішня стійкість, яка не зводиться до безкінечного терпіння. Вона не приймає правила які їй нав’язують, і не збирається беззаперечно мовчати заради чужого комфорту. Саме її історія, її спроби втриматися і зберегти власну гідність становлять один із найсильніших елементів книжки.

Щодо стилю Лори Сван, то історія має ту саму емоційну затягувальність, які властиві дарк романсам. Напруга, повільне розгортання стосунків, конфлікти, секрети й персонажі, які раз у раз роблять усе можливе, щоб ускладнити власне життя.Сподобалась мені плавність оповіді, емоційність котра викликає бажання читати продовження.

Ця книжка мене захоплює й одночасно викликає роздратування. Я хочу дізнатися, чим усе закінчиться, і при цьому, хоч ти трісни, не хочу і не можу ніяк виправдовувати головного чоловічого персонажа. Тут дуже доречним є моє вміння читати дарк заради емоційної інтенсивності, не сприймаючи токсичну поведінку як романтичний ідеал, на щастя.

У підсумку — це гарний приклад історії, у якій типовий червоний прапорець щиро вважає, що його складний характер дає йому право ускладнювати життя всім довкола. І це цікавий персонаж для обговорення саме тому, що він провокує роздуми.
Я не проти темних персонажів. Не проти морально сумнівних рішень, небезпечного потягу й романів, від яких хочеться закочувати очі. Зрештою, література різна. І кайфова в своїй різноманітності.
Та дуже хочу закликати, щоб люди залишати собі критичне мислення навіть тоді, коли персонаж красивий, загадковий і має трагічне минуле. Бо травмований чоловік — це не автоматично хороший чоловік. А кохання, навіть вигадане, не повинно працювати як ганчірка що витирає всі попередні образи та приниження

Однозначно чекатиму продовження. Однозначно вболіватиму за Джун. І однозначно сподіватимусь, що фінал буде справедливим

📖 «Баламутка»
✍🏻 Лора Сван
Видавництво ТАК

Не секрет, що я люблю персонажів, які змушують мене відчувати щось сильніше за звичайне «ну, норм». Не обов’язково хороше. Не обов’язково приємне. Люблю сірих персонажів. І яскраво виражених, з мотивацією «червоних прапорців»

Шейн із «Баламутки» саме такий випадок. І водночас прекрасна ілюстрація того, наскільки небезпечним може бути романтичний флер навколо персонажа, який має стільки червоних прапорців, що ними можна обклеїти футбольне поле команди «Буковина»

Джун живе в пеклі, яке видається під цілком пристойне життя. Престижна приватна школа, постійне цькування з боку однокласників, дім, де немає відчуття безпеки, і насильство, яке отруює повсякденність. Вона намагається пережити останній рік навчання, тримаючись за те, що ще дозволяє їй залишатися собою. Зокрема, за малювання. Типаж персонажем не новий, зрозумілий і викликає співчуття

Потім відбувається інцидент з грабіжниками, який можна було б забути, але він прямо повпливає на сюжет.

Перейду до Шейна. Хлоп перебрався до Лондона після низки невдалих рішень, притягнув за собою власне минуле, і має вже значну проблему в «новому житті», і цією проблемою є власне Джун. Тож замість того, щоб поводитися як доросла людина, яка розуміє наслідки власних учинків, він вдається до залякування. Бо, звісно, що може бути кращим способом розв’язати проблему, ніж створити собі ще кілька,та?

Отже, трохи рефлексії що до Шейна.
Почнімо з того, що він, на диво, не милий буркотун із важким минулим. Не чоловік, якому просто потрібно трохи любові, терпіння й одна хороша жінка, щоб ото знаєте, «я зміню його». Його проблеми значно глибші за поганий настрій, а поведінка значно гірша за звичайну емоційну недоступність.
Він поводиться з Джун зверхньо, намагається контролювати ситуацію, залякує її, а його ставлення до жінок часом відверто віддає мізогінією. Ці принизливі висловлювання, мінлива поведінка та ставлення до Джун як до людини, якою можна розпоряджатися. Я не читала ще відгуків інших, та, хоч і розумію, що це все субєктивщина, мені важко буде розуміти, якщо хтось вболівав за цю романтичну пару. Якщо хтось з вас читав, і має саме таку думку — ласкаво прошу в коментарі, із задоволенням подискутую

Мені цікаві персонажі з темним минулим. Мені цікаві морально неоднозначні люди, які роблять помилки, руйнують власне життя й намагаються якось вибратися з наслідків. Я взагалі не вважаю, що книжковий герой мусить бути зразком здорової психіки та емоційної зрілості. Бо ж тоді половина літератури залишилася б без персонажів, а я без деяких улюблених

Але є різниця між тим, щоб написати неприємного чоловіка, і тим, щоб дозволити його привабливості постійно відволікати від того, як він поводиться.

Травма може пояснити поведінку. Минуле може допомогти зрозуміти, чому людина навчилася захищатися агресією, чому не довіряє іншим і чому руйнує стосунки раніше, ніж вони встигають стати для неї важливими. Проте пояснення не дорівнює виправданню. І якщо чоловік поводиться як мудак, його сумна передісторія не перетворює кожну його образу на доказ великого кохання.

Особливо коли йдеться про стосунки, у яких від початку є серйозний дисбаланс влади. Шейн — викладач, Джун — учениця. Він також знає про її вразливість, а їхнє умовне знайомство почалося взагалі дікухи. Романтична напруга тут існує в дуже проблемному контексті, і я не буду робити вигляд, що достатньо кількох красивих сцен, аби всі ці обставини розчинилися.

Так, Джун повнолітня. Але повноліття не скасовує професійних меж, нерівності становища чи відповідальності дорослої людини за власні дії.

Та я розумію, чому Шейн може чіпляти читачів. Він не картонний лиходій, якого можна викреслити з історії. У нього є минуле, внутрішні суперечності й власний біль. Авторка поступово відкриває деталі, які дозволяють краще зрозуміти його поведінку. А напруга між ним і Джун, конфлікт інтересів та постійне зіткнення характерів підтримують цікавість до їхньої історії.

Проте розуміти персонажа — не означає погоджуватися, чи пробачати все, що він робить.

А тепер Джун.

За останню добу як ніколи засумувала за часами ДО візуалізації книг в ШІ. Тоді робили буктейлери хоча б з реальних фільмів і реклам, і мій Різенд хоча б існував!!

А ще спойлерів практично не було. Тільки в пінтересті і Гуглі по картинкам. Туди можна було спокійно не заходити просто 😅

Поверніть мій 2020 😭😭😭😭

Один з буктрейлерів: https://youtu.be/5HqaTtIEImY?si=A8PP4ZubYvzWaQap

Пішла друга година затримки на посадку в потяг. Я розважалася як могла

[poll]

Підписуюся під кожним словом

Знову удар по книжковій галузі.

Сьогодні згоріли склади, де зберігалися книжки українських книгарень і видавництв. Наші книжки — теж.

Ситуація була складною, а стала ще гіршою. І всі ми розуміємо, що буде далі: росіяни продовжуватимуть знищувати українські книжки. Разом із цим страждають логістика, дистрибуція тощо — і так елемент за елементом, руйнується вся система.

Усій галузі терміново потрібні інструменти, які допоможуть працювати далі.

Це зокрема:
— відновлення закупівель книжок для бібліотек;
— пільгові кредити;
— цільові гранти;
— податкові пільги для тих, хто постраждав.

Варто зрозуміти, що часу обмаль. Ще декілька таких прильотів і рятувати буде нічого.

Щаслива дуже 🤍

[poll]

Проголосуйте за другу, пліз :)